Ухвала суду № 138080870, 07.07.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/11391/26

Провадження №1-кс/592/4943/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м.Суми

Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянув клопотання слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024200600000673 від 10.10.2024 р. відносно підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий своє клопотання мотивує тим, що у провадженні ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області перебуває вказане кримінальне провадження. 15.05.2026 р. в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 , у спосіб передбачений КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_5 здійснено у спосіб передбачений ст. ст. 111, 135 КПК України, а саме 15.05.2026 р. повідомлення про підозру надіслано поштою за місцем останнього відомого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , надіслана на електронну пошту, яка перебуває у користуванні останнього, за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» на номер мобільного оператора, який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а також повідомлення про підозру вручено батьку ОСОБА_6 для подальшої передачі ОСОБА_5 .

Крім цього, ОСОБА_5 здійснено у спосіб передбачений ст. ст. 111, 135 КПК України, а саме 15.05.2026 р., у зазначені вище способи, а саме поштою за місцем останнього відомого мешкання, за місцем реєстрації, на електронну пошту, батьку ОСОБА_6 для вручення ОСОБА_5 , а також 19.05.2026 р. в мобільному додатку «WhatsApp» направлено три повістки про виклик останнього на 26.05.2026 р., 27.05.2026 р. та 01.06.2026 р. Таким чином ОСОБА_5 надано достатньо часу для прибуття за викликом.

23.05.2026 р. о 20:38 год. в мобільному додатку «WhatsApp» зареєстрованого за номером НОМЕР_1 , ОСОБА_5 надіслав у відповідь текстове повідомлення відповідно до якого останній повідомив, що ознайомлений з повідомленням про підозру та отримав повістки про виклик.

Таким чином, в ході досудового розслідування ОСОБА_5 неодноразово викликався до органу досудового розслідування для участі в допиті та проведення інших слідчих та процесуальних дій шляхом направлення повісток про виклик з датою прибуття на 26.05.2026, 27.05.2026 та 01.06.2026.

Однак, на неодноразові виклики слідчого ОСОБА_5 жодного разу до органу досудового розслідування не прибув, про поважні причини не прибуття ні самостійно, ні через уповноважених представляти його інтереси осіб, орган досудового розслідування не повідомляв.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений про виклики, не з`являвся без поважних причин на виклики слідчого, а також те, що достовірне місце знаходження підозрюваного невідоме, то 18.06.2026 р. слідчим його оголошено у розшук на території України.

Окрім того встановлено, що 12.05.2024 р. о 22:01 год. на легковому автомобілі д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 здійснив перетин держаного кордону шляхом виїзду з території України через пункт пропуску «Краківець» на територію Республіки Польщі та до даного часу на території України не повертався.

В подальшому, 06.11.2025 р. до слідчого управління ГУНП в Сумській області від Міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Сумській області надійшла відповідь НЦБ Інтерполу в Німеччині про те, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

15.05.2026 р. під час проведення обшуку за місцем мешкання батька ОСОБА_6 із застосуванням відеозапису, а також під час допиту як свідка, останній повідомив, що його син ОСОБА_5 спочатку проживав у своїх знайомих, відомості про яких йомі не відомі, після чого змінив місцем фактичного мешкання та йому не відома достовірна адреса мешкання останнього не території країн ЄС.

У зв`язку з викладеним, 18.06.2026 р. слідчим винесено постанову, якою підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.

Слідчий зазначає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілих, чинити перешкоди кримінальному провадженню іншим чином, тому наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, наявність ризиків, яким необхідно запобігти для досягнення мети кримінального провадження, а також того, що застосуванням більш м`якого запобіжного заходу неможливо запобігти таким ризикам. Просить слідчого суддю: обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили задовольнити. Крім того, прокурор зазначив на необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме це є необхідною умовою для здійснення його розшуку Міжнародною організацією кримінальної поліції (ІНТЕРПОЛ).

Слідчий суддя, заслухавши думки прокурора та слідчого, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи».

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України: запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5). Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до вимог п. п. 1-3 ч. 1 і ч. 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Щодо обґрунтованості підозри.

Слідчий суддя виходить з того, що обґрунтована підозра повинна одночасно відповідати двом наступним критеріям, а саме: мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що підозрювана особа могла вчинити кримінальне правопорушення, а також мають існувати і докази, які мають об`єктивно пов`язувати підозрювану особу з певним кримінальним правопорушенням, які не повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити засудження такої особи, але мають бути достатніми для виправдання подальшого розслідування або висунення обвинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року).

З доданих до клопотання доказів, а також повідомлення про підозру, слідчий суддя приходить до переконання, що пред`явлена ОСОБА_5 підозра, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України відповідає критерію «обґрунтованої підозри».

Проте, долучене до матеріалів повідомлення про підозру має не повний зміст обставин, які встановлюються під час досудового розслідування, а саме містить аркуші 1, 2, 3, 4, 7.

Крім того, з повідомлення про підозру вбачається, що воно вручене ОСОБА_6 для вручення ОСОБА_5 , проте відомості про родинні відносини між цими особами матеріали справи не містять, а також доказів відповідних у судовому засіданні слідчим та прокурором надано не було.

Щодо ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України.

У клопотанні зазначена не наявність відповідних ризиків, які б дали слідчому судді достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а власне такі дії визначені як ризики («ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду»; «ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків», «ризик чинити перешкоди кримінальному провадженню іншим чином»).

У клопотанні також зазначено: «Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) чинити перешкоди кримінальному провадженню іншим чином.

Саме таку ж позицію відстоював у судовому засіданні і прокурор, який замість доведення слідчому судді наявності ризиків, помилково визначив ризиками наслідки, до яких вони можуть призвести, які не є ризиками, і які перелічені у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, що встановлено вимогами ч. 6 ст. 193 КПК України.

Підстави ж для застосування запобіжного заходу визначені у ч. 2 ст. 177 КПК України до яких окрім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, належить і наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, які передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, клопотання слідчого не містить посилань на ризики, зазначені у ст. 177 КПК України, а прокурором не доведена наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії:

з переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

з незаконного впливу на потерпілого, свідків;

чинити перешкоди кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на наведені обставини, слідчий суддя не погоджується з твердженнями прокурора і вважає недоведеним, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання зазначеним у клопотанні ризику (ризикам).

Щодо оголошення підозрюваного у міжнародний розшук.

Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 оголошений у міжнародний розшук у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, що підтверджується постановою слідчого від 18.06.2026 р.

Крім того, постановою слідчого від 18.06.2026 р. ОСОБА_5 оголошено у розшук. Здійснення розшуку підозрюваного доручено УМП ГУНП в Сумській області.

Матеріали клопотання не містять відомостей щодо результатів проведених заходів по встановленню місцезнаходження ОСОБА_5 на території України.

Тобто, слідчим фактично в один день винесено дві постанови про розшук, не вживаючи жодних заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 на території України.

До матеріалів клопотання долучені відомості Державної прикордонної служби України від 30.10.2025 р., що громадянин України ОСОБА_5 через пп «Краківець» на автомобілі перетнув державний кордон України.

Проте більш актуальних відомостей щодо перетину кордону на час розгляду клопотання сторона обвинувачення не надала.

Слідчий суддя ставиться критично до того, що слідчий зазначає у клопотанні, що 06.11.2025 р. до слідчого управління ГУНП в Сумській області від Міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Сумській області надійшла відповідь НЦБ Інтерполу в Німеччині про те, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , однак доказів на те, що вказані особи зареєстровані та проживають на території Німеччини матеріали клопотання не містять.

Слідчий суддя також не приймає до уваги посилання прокурора про те, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного є необхідною умовою для здійснення його розшуку Міжнародною організацією кримінальної поліції (ІНТЕРПОЛ), оскільки це не передбачено нормами КПК України ані у якості мети, ані у якості підстав для його обрання.

Щодо висновків, яких слідчий суддя прийшов під час розгляду клопотання.

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняттям відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії) - чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому, стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку. Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК).

Враховуючи ступінь і характер обмежень прав і свобод підозрюваного, стосовно якого обирається запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ступінь обґрунтованості підозри для прийняття такого рішення має досягати найвищого рівня, який встановлюється КПК України на стадії досудового розслідування.

Отже, оцінюючи ймовірність вчинення кримінального правопорушення в межах даного кримінального провадження, слідчий суддя переконався, що органом досудового розслідування були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за відповідними статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинене за описаних у ньому обставин, а також у тому, що на підтвердження можливого вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення стороною обвинувачення надано матеріали, достатні для висновку, що підозра є мінімально обґрунтованою.

Разом з тим, слідчий суддя не вважає доведення її обґрунтованості на тому рівні, який є необхідним для обмеження прав і свобод ОСОБА_5 , що витікають із обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ухвала про обрання запобіжного у вигляді тримання під вартою є судовим рішенням на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на територію України до місця кримінального провадження. На відміну від затримання особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України може бути затриманою і утримуватися під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.

Отже, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність (постанова Об`єднаної палати ККС ВС від 14 лютого 2022 року у справі №991/3440/20).

Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті.

З огляду на викладене, враховуючи те, що слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то клопотання слідчого задоволенню не підлягає.

Окремо слід зауважити, що згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. 193 КПК України слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024200600000673 від 10.10.2024 р. відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її проголошення, а іншими особами - з дня отримання копії ухвали безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_8