Ухвала суду № 138080522, 22.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/17298/25

Провадження № 1-кс/947/8771/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42025164110000075 від 07.05.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котовськ, Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення обіймав посаду курсанта 3 навчального взводу 4 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані солдат, в силу ст. 89 КК України раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини НОМЕР_1 , та призначено на посаду курсанта 3 навчального взводу 4 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані солдат.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу для військовозобов`язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Проходячи військову службу на вищевказаній посаді солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне збагачення, діючи таємно, з метою здійснення протиправної діяльності, вирішив збувати особливо небезпечну психотропну речовину на території Одеської області.

Так, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, продовжуючи реалізацію злочинного умислу ОСОБА_4 умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину у особливо великих розмірах, яка містилась у 9 полімерних пакетах із застібкою типу «zip-lok» та які почав незаконно зберігати за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.

Надалі, 19 червня 2026 в період часу з 07:35 годин по 09:42 годин, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за місцем мешкання ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено: 9 поліетиленових пакетів з особливо небезпечною психотропною речовиною, загальною вагою 38 г, що являється особливо великим розміром, які ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав за місцем мешкання з метою подальшого збуту.

За викладених обставин, 19.06.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 обґрунтував клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, посилаючись на обставини викладені в клопотанні та наявність ризиків, які встановлені слідчим у клопотанні.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував, на його думку підозра за ст. 307 КК України є необґрунтованою, а ризики не доведені. Просив затосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 відмовився надати пояснення щодо обставин інкримінованого злочину, щодо запобіжного заходу підтримав захисника.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Щодо обґрунтованості підозри

Як вбачається з матеріалів клопотання, 19.06.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у особливо великих розмірах.

У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Відповідно до п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України підтверджується: протоколами проведеного обшуку, протоколом огляду предмета, протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України та іншими доказами у сукупності.

На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307КК України.

Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи характер вказаного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування.

З огляду на вказане слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке пов`язане з незаконним обігом наркотичних засобів.

На даному етапі досудового розслідування органом досудового розслідування ще не встановлено усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, не вилучено повний обсяг речей та документів, які можуть містити відомості про джерела придбання наркотичних засобів, коло осіб, причетних до їх незаконного обігу, канали збуту, а також засоби зв`язку та електронні носії інформації, за допомогою яких здійснювалась протиправна діяльність.

Враховуючи обізнаність підозрюваного про обставини кримінального провадження та наявні у сторони обвинувачення докази, існує обґрунтована ймовірність того, що, перебуваючи на волі, останній матиме можливість приховати, знищити або спотворити речі та документи, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема мобільні телефони, електронні носії інформації, записи щодо збуту наркотичних засобів, відомості про осіб-покупців та постачальників, а також інші предмети, які можуть бути використані для підтвердження обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який є реальним та підтверджується характером кримінального правопорушення, стадією досудового розслідування та необхідністю забезпечення збереження доказів у кримінальному провадженні

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків, враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, адже ОСОБА_4 наразі підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, в особливо великих розмірах, а свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, в цілях уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані підозрюваним дії, останні можуть вживати взаємних заходів щодо впливу один на одного, задля вироблення однієї лінії поведінки, коригування власних показів, тощо.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб, існує об`єктивна необхідність у відшуканні речей та документів (знарядь ймовірно вчиненого злочину), які можуть мати доказове значення для даного кримінального провадження та які станом на теперішній час органом досудового розслідування встановлені не були Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вкрай обґрунтованим.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилаючись на наявність даного ризику сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що підозрюваний офіційно не працевлаштований та не має постійного місця роботи.

Проте існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його систематичність дій та причетність до вчинення даного злочину.

Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м`якого запобіжного заходу.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_8 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного ОСОБА_4 може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 який, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який посягає проти здоров`я населення, а саме у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухилення підозрюваного від органу досудового слідства, суду, а запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов`язання є недоцільними, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Вирішуючи питання про визначення застави, слідчий суддя враховує характер та обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, дані про особу підозрюваного.

Слідчий суддя також бере до уваги підвищену суспільну небезпеку злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, наслідки їх вчинення для суспільства, а також необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та ефективності досудового розслідування.

Такий висновок узгоджується і з практикою Європейський суд з прав людини, Labita (зокрема у справах v. Italy, Ilijkov v. Bulgaria та Buzadji v. the Republic of Moldova) ,відповідно до якої тяжкість інкримінованого злочину, суворість можливого покарання та характер суспільної небезпеки діяння можуть враховуватися національними судами при вирішенні питання про необхідність тримання особи під вартою. При цьому ЄСПЛ неодноразово зазначав, що особлива тяжкість окремих категорій злочинів може виправдовувати застосування більш суворих запобіжних заходів за умови існування конкретних ризиків, передбачених національним законодавством.

Крім того, практика ЄСПЛ виходить із того, що право на свободу особи не є абсолютним та може бути обмежене за наявності належних і достатніх підстав, коли цього вимагають інтереси суспільства та належного здійснення правосуддя. У даному випадку встановлені ризики у їх сукупності, характер інкримінованого особливо тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а також необхідність забезпечення дієвості кримінального провадження свідчать про переважання суспільного інтересу над правом підозрюваного на особисту свободу.

Враховуючи наведене, а також положення п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає, що визначення застави як альтернативного запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні не забезпечить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не гарантуватиме належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв`язку з чим підстав для визначення її розміру не вбачається.

З урахуванням викладеного, клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183-184, 193, 194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 17.08.2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1