Ухвала суду № 138080376, 09.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4624/21

Провадження № 2/496/90/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши заяву - клопотання про повторне звернення позивача на відвід судді Портної О.П. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеського району Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні судді Біляївського районного суду Одеської області Портної О.П. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеського району Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди.

09.07.2026 року позивач надав до суду заяву-клопотання про повторне звернення про відвід судді Портної О.П. В обґрунтування заяви позивач посилається на недовіру до судді Портної О.П., вважає її необ`єктивною та упередженою при розгляді справи, зазначає про неналежне, на його думку, ставлення до нього як до людини похилого віку та особи з інвалідністю, нерозуміння судом його доводів, ігнорування поданих ним заяв і клопотань та приниження його честі і гідності. Вказує, що судом не забезпечується повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, не надається можливість доведення порушення його прав, а відмова у задоволенні клопотань про витребування та дослідження доказів, на його переконання, порушує принципи змагальності та рівності учасників судового процесу. Також позивач висловлює незгоду з процесуальними рішеннями суддів Біляївського районного суду Одеської області Дранікова С.М., Пендюри Л.О. та Трушиної О.І., вважаючи, що ними неправильно встановлено фактичні обставини справи та не надано належної оцінки необхідності забезпечення позову. Окремо позивач зазначає, що визнання подання ним заяви про відвід зловживанням процесуальними правами є намаганням звинуватити його у такому зловживанні без надання можливості довести протилежне, що, на його думку, порушує принцип презумпції невинуватості та його право на справедливий суд. Позивач вважає, що має абсолютне право довіряти або не довіряти судді, посилається на положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». З наведених підстав наполягає на відводі судді Портної О.П. від розгляду справи.

Наступне судове засідання у справі призначено на 15.07.2026 року о 14 год 00 хв.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Частина 3 ст. 40 ЦПК України передбачає, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Стаття 36 ЦПК України містить підстави для відводу (самовідводу) судді.

Відповідно до положень статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Як передбачено вимогами статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Отже, за умовами частини третьої та частини четвертої статті 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Дослідивши зміст заяви-клопотання ОСОБА_1 від 09.07.2026 року та доводи, наведені ним у попередніх заявах про відвід судді Портної О.П., суд зазначає наступне.

Право учасника справи заявити відвід судді є передбаченою процесуальним законом гарантією розгляду справи незалежним та неупередженим судом. Разом з тим реалізація такого права здійснюється у порядку та з підстав, визначених цивільним процесуальним законом, і не означає безумовного усунення судді від розгляду справи виключно у зв`язку із суб`єктивно висловленою учасником справи недовірою до судді.

Положення статті 36 ЦПК України визначають обставини, за наявності яких суддя не може брати участі у розгляді справи та підлягає відводу. Відповідно до статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Суд звертає увагу, що у заяві від 09.07.2026 року ОСОБА_1 знову посилається на недовіру до судді Портної О.П., необ`єктивність та упередженість судді, неналежне, на думку заявника, ставлення до нього як до особи з інвалідністю, нерозуміння судом викладених ним доводів, ігнорування його заяв та клопотань, незгоду з постановленими процесуальними рішеннями, відмовою у задоволенні клопотань про витребування та дослідження доказів, а також на процесуальні рішення та дії інших суддів Біляївського районного суду Одеської області.

Аналогічні за своїм фактичним змістом доводи вже неодноразово наводилися ОСОБА_1 у попередніх заявах про відвід судді Портної О.П. та отримували процесуальну оцінку під час вирішення таких заяв.

Зміна словесного викладення таких тверджень, їх доповнення загальними посиланнями на положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а також на поняття позитивних і негативних прав людини не змінює фактичного змісту обставин, якими заявник обґрунтовує відвід судді.

Право ОСОБА_1 на повагу до його честі та гідності, судовий захист, справедливий суд та рівність перед законом і судом незалежно від стану здоров`я чи інших ознак гарантується Конституцією України та законом.

Разом з тим наявність у особи інвалідності не звільняє учасника цивільного процесу від дотримання встановленого ЦПК України порядку реалізації процесуальних прав та не змінює визначених статтями 36, 39 ЦПК України підстав і порядку заявлення відводу судді.

Застосування судом до всіх учасників справи однакових вимог процесуального закону саме по собі не може розцінюватися як приниження особи, дискримінація за ознакою інвалідності або прояв упередженого ставлення суду.

Жодних конкретних обставин, які б свідчили, що суддя Портна О.П. обмежила процесуальні права ОСОБА_1 саме у зв`язку з його інвалідністю, надала йому менший обсяг процесуальних прав порівняно з іншими учасниками справи або застосувала до нього відмінні процесуальні вимоги з цієї підстави, у заяві від 09.07.2026 року не наведено.

Щодо посилань ОСОБА_1 на порушення принципу презумпції невинуватості у зв`язку з тим, що ухвалою суду від 06.07.2026 року подання ним чергової заяви про відвід було визнано зловживанням процесуальними правами, суд зазначає наступне.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 06.07.2026 року ОСОБА_1 не визнавався винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд не встановлював у його діях складу кримінального правопорушення, не формулював щодо нього кримінального обвинувачення та не вирішував питання про застосування до нього кримінального покарання.

Предметом процесуальної оцінки суду було виключно подання ОСОБА_1 чергової заяви про відвід судді у конкретній цивільній справі та характер реалізації ним процесуального права, передбаченого цивільним процесуальним законом.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою статті 44 ЦПК України прямо передбачено право суду залежно від конкретних обставин визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій.

Таким чином, поняття «зловживання процесуальними правами» безпосередньо передбачено цивільним процесуальним законом та є правовою характеристикою конкретної процесуальної дії учасника справи, яка надається судом у межах здійснення цивільного судочинства.

Висновок суду про зловживання процесуальними правами не є висновком про вчинення особою кримінального правопорушення та не є кримінальним обвинуваченням.

Суд також звертає увагу, що в ухвалі від 06.07.2026 року не надавалася негативна оцінка особі ОСОБА_1 , його стану здоров`я, інвалідності, особистим якостям, переконанням або його праву звертатися до суду. Оцінка суду стосувалася виключно конкретної процесуальної дії, а саме чергового подання заяви про відвід із повторним наведенням доводів, які вже неодноразово були предметом процесуальної оцінки.

Тому твердження заявника про те, що суд «звинувачує» його у зловживанні процесуальними правами з порушенням презумпції невинуватості, ґрунтується на ототожненні різних за своєю правовою природою понять: кримінального обвинувачення та передбаченої ЦПК України оцінки процесуальної поведінки учасника цивільної справи.

Оцінка судом процесуальної поведінки учасника справи в порядку статті 44 ЦПК України не свідчить про визнання такої особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки питання про її кримінальну відповідальність у межах цивільного судочинства не вирішується.

Щодо тверджень заявника про те, що суд не надає йому можливості «довести» порушення його прав та не задовольняє подані ним клопотання про витребування і дослідження доказів, суд зазначає, що право учасника справи подавати заяви, клопотання та докази не є тотожним безумовному обов`язку суду задовольнити кожну подану таким учасником заяву чи клопотання.

Суд вирішує заяви та клопотання учасників справи відповідно до вимог процесуального закону, виходячи з предмета та підстав позову, предмета доказування, належності, допустимості та необхідності відповідних доказів і процесуальних дій.

Незгода учасника справи з результатом вирішення його клопотання або з мотивами процесуального рішення суду сама по собі не свідчить про особисту упередженість судді.

Так само посилання заявника на процесуальні рішення суддів Дранікова С.М., Пендюри Л.О., Трушиної О.І. та інших суддів не стосуються особи головуючого судді Портної О.П. і не можуть об`єктивно свідчити про її упередженість у цій цивільній справі.

Суд окремо зазначає, що право особи на справедливий суд не означає «абсолютного права довіряти чи не довіряти» конкретному судді з наслідком його обов`язкового усунення від розгляду справи за суб`єктивним волевиявленням учасника процесу.

Інститут відводу судді має на меті забезпечення неупередженості суду за наявності визначених законом обставин, а не надання учаснику справи можливості обирати суддю залежно від його ставлення до постановлених цим суддею процесуальних рішень.

Суб`єктивна недовіра учасника справи до судді підлягає оцінці у сукупності з конкретними обставинами, які могли б об`єктивно викликати сумнів у неупередженості судді. У заяві від 09.07.2026 року таких нових обставин ОСОБА_1 не наведено.

Суд враховує, що ОСОБА_1 звертався із заявами про відвід судді Портної О.П. 27.02.2026, 11.06.2026, 15.06.2026, 16.06.2026, 17.06.2026, 24.06.2026, 30.06.2026 та 06.07.2026 року.

Таким чином, заява від 09.07.2026 року є дев`ятою заявою про відвід судді Портної О.П.

Наведені у ній твердження про недовіру до судді, упередженість, необ`єктивність, приниження заявника як особи з інвалідністю, неналежну оцінку його доводів, незгоду з вирішенням заяв і клопотань та процесуальними рішеннями суду вже були предметом оцінки під час вирішення попередніх заяв про відвід.

Посилання на презумпцію невинуватості виникло як реакція заявника на мотиви ухвали суду від 06.07.2026 року та є незгодою із наданою судом оцінкою процесуальної поведінки заявника. Зазначене не свідчить про виникнення нової обставини, яка існувала б поза межами самого процесуального рішення суду та об`єктивно могла б поставити під сумнів неупередженість головуючого судді.

Фактично кожне наступне процесуальне рішення, постановлене судом за результатами розгляду попередньої заяви-клопотання про відвід, використовується заявником як додаткова підстава для подання наступної заяви про відвід.

Такий підхід призводив би до можливості необмеженого послідовного заявлення відводів лише з мотивів незгоди з результатом вирішення попереднього відводу, що не відповідає змісту та процесуальному призначенню інституту відводу судді.

Відповідно до частини п`ятої статті 39 ЦПК України, якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

За таких обставин суд доходить висновку, що заява-клопотання ОСОБА_1 від 09.07.2026 року є повторною заявою про відвід, поданою з підстав, які за своїм фактичним змістом вже неодноразово розглядалися судом, а наведене заявником додаткове посилання на презумпцію невинуватості не утворює нової передбаченої статтею 36 ЦПК України підстави для відводу судді.

Таким чином, заява ОСОБА_1 від 09.07.2026 року про відвід судді Портної О.П. підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву - клопотання ОСОБА_1 про повторне звернення позивача на відвід судді Портної О.П. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеського району Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 09.07.2026 року.

Суддя О.П. Портна