Рішення № 138080197, 09.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 рокусправа № 380/21195/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (пл. Ринок,1, м. Львів, 79006, код ЄДРПОУ- 04055896) з вимогами:

визнати протиправними дії Львівської міської ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 щодо зняття із розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Левандівка" від 27.06.2025 про надання ТзОВ "Торговий центр "Левандівка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 та зобов`язати Львівську міську раду зняти із розгляду сесії Львівської міської ради проект ухвали 2025 про надання ТзОВ "Торговий центр "Левандівка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що керівника ОСОБА_2 ніхто не уповноважував на звернення до Львівської міської ради та взагалі загальних зборів з даного питання не було проведено та Львівській міській раді не було представлено протоколу загальних зборів щодо уповноваження ОСОБА_2 звертатись до Львівської міської ради із такими зверненнями. Відповідно до відкритих даних є проекту ухвали «Про надання ТОВ «Торговий центр «Левандівка» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 ». Окрім того до даного проекту додано пояснювальна записка. В зазначеній пояснювальній записці неправильно зазначені дані, тобто дані є недостовірними та директором надано не всі документи. А саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є засновниками товариства, оскільки такі померли та їх було виключено із числа засновників. Додається протокол №12/2020 від 28.12.2020. Також надано неповні дані щодо власності, оскільки частину приміщень були відчужені відповідно до договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі від 28.08.2002. Документи подані в міську раду неуповноваженим директором, оскільки станом на сьогодні не вирішено в судовому порядку законність призначеного директора, в особі Турик Л.В., тому до розгляду справи в суді не можна розглядати будь-які заяви від імені Товариства «Торговий центр «Левандівка», оскільки не встановлено хто є директором товариства, як уповноваженим представником. Станом на сьогодні в Господарському суді Львівської області перебуває корпоративний спір щодо призначення директора - справа № 914/2156/25, тобто документи які були підписані на відведення земельної ділянки підписані неуповноваженим представником ТОВ «Торговий центр «Левандівка», тому просили не розглядати питання відведення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Калнишевського, 16 та наголошували, що спірний директор не представила міській раді оригіналів та достовірних документів, оскільки такі документи у директора Івануса В.Г.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Представник відповідача вказує на те, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі. 04.09.2025 Івануса В.Г. звернувся з заявою, у якій просить зняти з розгляду питання відведення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Калнишевського, 16, оскільки в Господарському суді Львівської області перебуває корпоративний спір у справі № 914/2156/25 щодо призначення директора ТзОВ «Торговий центр «Левандівка». На вказану заяву ОСОБА_1 листом управління земельних ресурсів №2403 вих-136934 від 23.09.2025 було повідомлено про відсутність підстав для відмови ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» у розгляді звернення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П.Калнишевського, 16. 01.10.2025 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, у якій просив зняти з розгляду питання відведення земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Калнишевського, 16, оскільки документи подані в міську раду неуповноваженим директором, в особі Турик Л.В., мотивуючи тим, що до розгляду справи в суді не можна розглядати будь-які заяви від імені Товариства «Торговий центр «Левандівка», оскільки не встановлено хто є директором як уповноваженим представником. Листом управління земельних ресурсів №2403-вих-149651 від 16.10.2025 надано відповідь ОСОБА_1 , у якому повідомлено, що питання оформлення права користування земельною ділянкою на вул. П. Калнишевського, 16 має бути розглянуто органом місцевого самоврядування у межах повноважень, і виключно на пленарному засіданні міської ради вирішеним. 23.10.2025 Львівською міською радою було прийнято ухвалу №7073 про надання ТзОВ "Торговий центр "Левандівка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Калнишевського, 16, яка опублікована на офіційному сайті Львівської міської ради.

Третя особа правом на подання пояснень не скористалася.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, ухвалою судді від 27.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін, за наявними у справі доказами.

Ухвалою суду від 31.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.10.2025 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12.12.2025 задоволено клопотання відповідача про залучення третьої особи до участі у справі, залучено ТзОВ «Торговий центр «Левандівка», ЄДРПОУ: 22393164, місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. П. Калнишевського, 16, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача.

Відповідач у відзиві вказав про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що оскільки за результатами розгляду звернення ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» Львівською міською радою прийнято ухвалу №7073 від 23.10.2025, то предмет спору відсутній.

Суд не погоджується із такими доводами відповдіача про те, що предмет спору відсутній, оскільки ним є, на думку позивача, неналежний розгляд заяви ОСОБА_1 щодо зняття із розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Левандівка" від 27.06.2025 про надання ТзОВ "Торговий центр "Левандівка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Калнишевського, 16, відтак дослідженню у вказаній справі підлягає саме правомірність розгляду заяви позивача, відтак у задоволені вказаної заяви слід відмовити.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

04.09.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою, у якій просить зняти з розгляду питання відведення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Калнишевського, 16, оскільки в Господарському суді Львівської області перебуває корпоративний спір у справі №914/2156/25 щодо призначення директора ТзОВ «Торговий центр «Левандівка».

На вказану заяву ОСОБА_1 листом управління земельних ресурсів №2403 вих-136934 від 23.09.2025 було повідомлено про відсутність підстав для відмови ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» у розгляді звернення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П.Калнишевського, 16.

01.10.2025 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, у якій просив зняти з розгляду питання відведення земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Калнишевського, 16, оскільки документи подані в міську раду неуповноваженим директором, в особі Турик Л.В., мотивуючи тим, що до розгляду справи в суді не можна розглядати будь-які заяви від імені Товариства «Торговий центр «Левандівка», оскільки не встановлено хто є директором як уповноваженим представником.

Листом управління земельних ресурсів №2403-вих-149651 від 16.10.2025 надано відповідь ОСОБА_1 , у якому повідомлено, що питання оформлення права користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 має бути розглянуто органом місцевого самоврядування у межах повноважень, і виключно на пленарному засіданні міської ради вирішеним.

23.10.2025 Львівською міською радою було прийнято ухвалу №7073 про надання ТзОВ "Торговий центр "Левандівка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Калнишевського, 16, яка опублікована на офіційному сайті Львівської міської ради.

Вважаючи що відповідачем здійснено неналежний розгляд заяви щодо зняття із розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Левандівка" від 27.06.2025, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.

Статтею 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентовано статтею 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 123 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обмежений у виборі своїх дій (прийнятті рішень) і може вибрати лише один із двох варіантів: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивовану відмову у його наданні. При цьому, відмова обов`язково має бути вмотивованою.

За змістом ч.1 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Стаття 25 Закону №280/97-ВР передбачає, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, нормами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №826/8844/16.

З матеріалів справи суд встановив, що, 04.09.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою, у якій просить зняти з розгляду питання відведення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Калнишевського, 16, оскільки в Господарському суді Львівської області перебуває корпоративний спір у справі №914/2156/25 щодо призначення директора ТзОВ «Торговий центр «Левандівка».

На вказану заяву ОСОБА_1 листом управління земельних ресурсів №2403 вих-136934 від 23.09.2025 було повідомлено про відсутність підстав для відмови ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» у розгляді звернення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П.Калнишевського, 16.

01.10.2025 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, у якій просив зняти з розгляду питання відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , оскільки документи подані в міську раду неуповноваженим директором, в особі Турик Л.В., мотивуючи тим, що до розгляду справи в суді не можна розглядати будь-які заяви від імені Товариства «Торговий центр «Левандівка», оскільки не встановлено хто є директором як уповноваженим представником.

Листом управління земельних ресурсів №2403-вих-149651 від 16.10.2025 надано відповідь ОСОБА_1 , у якому повідомлено, що питання оформлення права користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 має бути розглянуто органом місцевого самоврядування у межах повноважень, і виключно на пленарному засіданні міської ради вирішеним.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Основним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, разом з тим, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з ч.5 ст.160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Водночас, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, при цьому, відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для нього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Позивач вказує, що керівника ОСОБА_2 ніхто не уповноважував на звернення до Львівської міської ради та взагалі загальних зборів з даного питання не було проведено та Львівській міській раді не було представлено протоколу загальних зборів щодо уповноваження Турик Л.В. звертатись до Львівської міської ради із такими зверненнями. Відповідно до відкритих даних є проекту ухвали «Про надання ТОВ «Торговий центр «Левандівка» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 ». Окрім того до даного проекту додано пояснювальна записка. В зазначеній пояснювальній записці неправильно зазначені дані, тобто дані є недостовірними та директором надано не всі документи. А саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є засновниками товариства, оскільки такі померли та їх було виключено із числа засновників. Нами відповідно додається протокол №12/2020 від 28.12.2020. Також надано неповні дані щодо власності, оскільки частину приміщень були відчужені відповідно до договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі від 28.08.2002. Документи подані в міську раду неуповноваженим директором, оскільки станом на сьогодні не вирішено в судовому порядку законність призначеного директора, в особі Турик Л.В., тому до розгляду справи в суді не можна розглядати будь-які заяви від імені Товариства «Торговий центр «Левандівка», оскільки не встановлено хто є директором товариства, як уповноваженим представником. Станом на сьогодні в Господарському суді Львівської області перебуває корпоративний спір щодо призначення директора - справа № 914/2156/25, тобто документи які були підписані на відведення земельної ділянки підписані неуповноваженим представником ТОВ «Торговий центр «Левандівка», тому просили не розглядати питання відведення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Калнишевського, 16 та наголошували, що спірний директор не представила міській раді оригіналів та достовірних документів, оскільки такі документи у директора Івануса В.Г.

Такі доводи позивача суд не бере до уваги з огляду нанаступне.

Суд погоджується із твердженнями представника відповідача про те, що ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» звернулося до Львівської міської ради із заявою від 23.07.2025 № 2-11862/АП-Ф-2403 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П.Калнишевського, 16 у м. Львові. Вказана заява підписана директором товариства Турик Л.В. До заяви долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої керівником ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» (код ЄДРПОУ 22393164) є Турик Людмила Володимирівна. Вказана особа має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності. Водночас, в провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/2156/25, предметом спору у якій є визнання недійсним протоколу Загальних зборів Учасників ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» №2025/1 від 07.06.2025 року, на яких, серед іншого, прийнято рішення обрати (призначити) з 10.06.2025 року на посаду директора ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» Турик Людмилу Володимирівну з правом розпорядчого підпису на фінансових, господарських та інших документах Товариства. Рішення у вказаній справі судом не прийнято.

Інформація про наявність будь-яких судових заборон на вчинення Львівською міською радою дій щодо розгляду заяви ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Калнишевського, 16 відсутня.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, кінцевими беніфеціарними власниками ТзОВ "Торговий центр "Левандівка" зазначено: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариство з обмеженою відповідальністю "У КАН ІНТЕРСЕРВІС". Відтак, внесено відповідні зміни до пояснювальної записки до проекту ухвали "Про надання ТзОВ "Торговий центр "Левандівка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Калнишевського, 16" в частині доповнення інформації про беніфеціарних власників. Враховуючи наведене та відсутність будь-яких судових заборон на вчинення Львівською міською радою дій щодо земельної ділянки, відсутні підстави для відмови ТзОВ Торговий центр Левандівка у розгляді звернення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.П.Калнишевського,16. Згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Левандівка» №2025/1 від 07.06.2025 року, директором товариства обрано Турик Людмилу Володимирівну. На момент звернення ОСОБА_1 до Львівської міської ради він не був директором ТзОВ «Торговий центр «Левандівка».

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

23.10.2025 Львівською міською радою було прийнято ухвалу №7073 про надання ТзОВ "Торговий центр "Левандівка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Калнишевського, 16, яка опублікована на офіційному сайті Львівської міської ради.

Суд наголошує на тому, що відповідачем лише надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект компетентним органом буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, орган місцевого самоврядування може відмовити.

Такий правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.04.2023 у справі № 120/126/22-а.

Суд звертає увагу, що відповідно до норм ЗК України отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі.

Також, згідно позиції Верховного Суду України постановах від 10.12.2013 у справі №21-358а13, від 11.10.2016 у справі № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування).

Отже, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку що відповідачем здійснено належний розгляд заяви ОСОБА_1 щодо зняття із розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Левандівка" від 27.06.2025 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Калнишевського, 16 та надано вмотивовану відповідь за результатами її розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна