Рішення № 138080075, 07.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Львівсправа № 380/5973/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка/ ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Господарського суду Львівської області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Господарського суду Львівської області щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 видати установленої законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 24 лютого 2026 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 гривень;

- зобов`язати Господарський суд Львівської області видати судді у відставці ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 24 лютого 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 гривень.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона як суддя Господарського суду Львівської області у відставці з 24 лютого 2026 року має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання. Зазначає, що при звільненні у відставку у лютому 2026 року відповідачем було видано довідку про суддівську винагороду за вих. № 111 від 24.02.2026, в якій її складові було розраховано виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні.

Позивачка вказує, що станом на 24 лютого 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3328,00 гривень, що є правовою підставою для обчислення належного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без жодних обмежень. Позивачка зазначає, що у березні 2026 року вона звернулася до Господарського суду Львівської області із заявою про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 24 лютого 2026 року з урахуванням загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 гривень, однак листом від 24.03.2026 № 07-08/167/26 відповідач надав довідку № 131, в якій посадовий оклад знову обчислено із застосуванням обмеженої величини прожиткового мінімуму у розмірі 2102 гривні, встановленої штатним розписом та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для розрахунку окладів суддів.

Відмову відповідача видати довідку виходячи із загального прожиткового мінімуму 3328,00 гривень позивачка вважає такою, що не відповідає діючому законодавству, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір суддівської винагороди регулюється виключно законом про судоустрій і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися законом про Державний бюджет, який фактично запровадив додаткове непередбачене регулювання та зменшив досягнутий рівень матеріального забезпечення, відповідач неправомірно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу. Позивачка вважає, що відповідач повинен надати їй довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 24 лютого 2026 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 гривень, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, а тому звернулася до суду з даною позовною заявою, яку просить задовольнити.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що на заяву позивача відповідачем було надано відповідь та видано довідку № 131 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання. Відповідач зазначає, що ані надана відповідь, ані сама довідка не містять факту відмови чи бездіяльності, а форма виданого документа повністю відповідає встановленому законодавством зразку (Додатку № 2 до Порядку ПФУ № 3-1), у зв`язку з чим, на думку відповідача, посилання позивача на вчинену відмову є безпідставними.

Відповідач наголошує, що Господарський суд Львівської області є самостійним державним органом та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який у своїй діяльності керується виключно Конституцією та законами України. Відповідно до статей 23, 48 та 119 Бюджетного кодексу України, розпорядники беруть бюджетні зобов`язання і здійснюють будь-які платежі виключно в межах затверджених кошторисів та асигнувань, а нецільове використання коштів тягне за собою сувору дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» чітко й імперативно встановлено спеціальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102 гривні. Оскільки вказаний закон є чинним, не зміненим та у встановленому порядку не визнавався неконституційним чи недійсним Конституційним Судом України або іншим судом, його норми є обов`язковими до виконання. Вказує, що покликання позивача на правові висновки Верховного Суду у справі № 200/2309/25 не спростовують чинності закону про Держбюджет. Відтак, нарахування винагороди та видача довідки із застосуванням розрахункової величини у 2102 гривні повністю відповідає вимогам чинного законодавства та затвердженому штатному розпису, що виключає будь-яку протиправність у діях суду.

З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 06 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 - суддя у відставці Господарського суду Львівської області, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Позивачка звільнена з посади судді Господарського суду Львівської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Львівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» від 24 лютого 2026 року № 244/0/15-26 у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На виконання даного рішення, Господарським судом Львівської області видано Наказ «Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1 » від 24 лютого 2026 року № 05-13/14 та внесено запис № 16 від 24.02.2026 у трудовій книжці НОМЕР_1 від 01 червня 1994 року, підготовлено та видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. № 111 від 24.02.2026 (додається) станом на 24.02.2026, в якій зазначено суддівську винагороду та її складові виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що був встановлений з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Позивачка 20.03.2026 звернулася до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для перерахунку довічного утримання із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 24 лютого 2026 року - 3328,00 гривень.

Листом від 24.03.2026 № 07-08/167/26 Господарський суд Львівської області надав позивачці довідку № 131 про суддівську винагороду станом на 24.03.2026, у якій обчислення посадового окладу здійснено із застосуванням обмеженої розрахункової величини прожиткового мінімуму в розмірі 2102,00 гривні, встановленої статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді.

У даному листі Господарський суд Львівської області також повідомив позивачку, що Господарський суд Львівської області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює з 01.01.2026 нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, встановлених Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» та затверджений штатним розписом.

Позивачка, уважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування при обчисленні її суддівської винагороди у довідці № 131 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 гривні замість належних 3328,00 гривень, звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка дій відповідача щодо підстав видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 гривні, та зобов`язання відповідача видати таку довідку установленої форми із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3328,00 гривень.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).

30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 р № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якого визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із встановленням на 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» та «працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів», розмір якого становить 2102,00 грн.

Суд зазначає, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд наголошує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправною.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, яку суд враховує в силу імперативних норм ч. 5 ст. 242 КАС України.

У постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий правовий висновок:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у даній справі, суд дійшов висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачці, як судді у відставці у видачі довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік», на тій підставі, що станом на 01.01.2026 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяв необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тож аргументи, які наведені у відзиві на позовну заяву, суд не враховує.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивачки за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, а також з метою ефективного захисту порушеного права позивачки, позов підлягає задоволенню повністю у належний спосіб: визнати протиправними дії Господарського суду Львівської області щодо відмови видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн та зобов`язати Господарський суд Львівської області видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн відповідно до квитанції №6245-8947-8787-8516 від 31.03.2026. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Львівської області на користь позивачки належить стягнути 1331,20 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, відтак суд не здійснює їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Господарського суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, м. Львів, 79014, ЄДРПОУ 03499974) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Господарського суду Львівської області щодо відмови видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн.

Зобов`язати Господарський суд Львівської області видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Львівської області на користь ОСОБА_1 1331,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 07 липня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна