Рішення № 138080040, 08.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 рокусправа № 380/6026/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТО ЛІЗИНГ» до Львівської митниці про скасування рішення,

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТО ЛІЗИНГ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці, у якій просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000351/2 від 10 березня 2026 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2026/000461 від 27 лютого 2026 року та №UA209180/2026/000466 від 10.03.2026 року.

-Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТО ЛІЗИНГ» суму спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 359 716,25гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем під час митного оформлення ввезеного на митну територію України колишнього у використанні та значно пошкодженого автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT (2024 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ) за митною декларацією № 26UA209180016025U3 надано повний пакет первинних та комерційних документів, що чітко підтверджували ціну угоди згідно з інвойсом № 1307 від 18.11.2025 року, укладеним із «Lotus Trading LLC». Позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовився застосувати основний метод визначення митної вартості за ціною договору та неправомірно застосував резервний метод (метод 2ґ за статтею 64 Митного кодексу України), використавши інформацію з інтернет-сайту jdpower.com щодо вартості повністю нового та непошкодженого аналогічного автомобіля, що призвело до штучного та незаконного збільшення митної вартості та нарахування надмірних митних платежів, які позивач змушений був сплатити як фінансову гарантію для випуску майна. Просив задовольнити позову у повному обсязі.

Ухвалою від 03.04.2026 року залишено позовну заяву без руху. 07.04.2026 року надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 09.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 08.07.2026 відмовлено у клопотанні відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідач подав суду відзив ( вх.№32361 від 20.04.2026) на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що декларантом при оформленні не було надано банківських платіжних документів, які б підтверджували факт здійснення 100% передоплати, передбаченої умовами інвойсу, а сам інвойс не містив підписів сторін, що викликало обґрунтований сумнів у митного органу щодо автентичності та достовірності відомостей. Також митниця вказала, що наданий сертифікат про пошкодження («Salvage Certificate») не мав офіційного перекладу українською мовою, а тому не міг бути належним чином оцінений посадовою особою митниці, у зв`язку з чим використання публічних цінових пропозицій з іноземних джерел було законним, а картки відмови є законними актами та лише фіксують технічну неможливість завершення оформлення, зокрема через брак авансових коштів на рахунку. Позивач у відповіді на відзив заперечив проти аргументів відповідача, вказавши на те, що платіжна інструкція № 19 від 19.12.2025 року повністю підтверджує реальність транзакції та акцептування умов інвойсу, а посилання на ціну непошкодженого автомобіля для оцінки аварійного транспортного засобу прямо порушує міжнародні стандарти оцінки та статтю 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947).

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№33439 від 22.04.2026) у якій критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Підтримує позовні вимоги і просить задовольнити.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

27.02.2026 року під час декларування вказаних товарів у порядку, встановленому Митним кодексом України, Позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно.

Позивачем імпортується: 1. Легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER SPORT, категорія M1, що використовувався, 2024р.в., модельний рік 2025р., номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна: немає даних, об`ємом 2996см.куб., тип двигуна-бензиновий, колісна формула- 4х4. Білого кольору. Загальна кількість місць для сидіння - 5. Країна виробництва- Великобританія (GB), виробник "LAND ROVER". Призначений для використання по дорогах загального користування, код товару: 8703239031, кількість 1

Позивачем для визначення митної вартості подавалися наступні документи:

декларація митної вартості : на Легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER SPORT, категорія M1, що використовувався, 2024р.в., модельний рік- 2025р., номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна: немає даних, об`ємом- 2996см.куб., тип двигуна-бензиновий, колісна формула- 4х4. Білого кольору. Загальна кількість місць для сидіння - 5. Країна виробництва Великобританія (GB), виробник "LAND ROVER";

інвойс №1307 від 18.11.2025 року , в якому зазначені вартість товару, транспортні витрати, оплата послуг пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі товару;

Інший документ, що використовується у міжнародній практиці замість договору (контракту):

VEHICLE/VESSEL TRANSFER AND REASSIGNMENT FORM офіційний документ Департаменту транспортних засобів (DMV) штату Каліфорнія (США), який використовується для оформлення передачі права власності на автомобіль, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу : SALVAGE CERTIFICATE (в митній декларації V61111425H3) офіційний документ, який видається Транспортним департаментом або ж державними організаціями, які засвідчують, що данний транспортний засіб мав значні пошкодження або був учасником ДТП, що означає те, що вартість поладки авто буде перевищувати певний відсоток ринкової вартості авто.

Це означає, що цей транспортний засіб вважається знищиним або ж ушкодженим та вимагатиме значного ремонту, щоб знову спевнити всі вимоги якості та безпеки.

Автотранспортна накладна : 2 Egzemplarz dla odbiorcy (в митрій декларації 20022026) - це польська назва другого примірника міжнародної автомобільної накладної (CMR), призначеного для одержувача вантажу.

Цей документ підтверджує умови перевезення, отримання товару та має юридичну силу для пред`явлення претензій або підтвердження доставки;

Інші документи, які перелічені UA209000/2026/000351/2 від 10.03.2026. в розділі 18 рішення № Під час митного оформлення.

Позивачем заявлено митну вартість за основним методом на підставі інвойсу №1307 від 18.11.2025 року.

10 березня 2026 року Львівською митницею Державної митної служби України (далі по тексту - Відповідач) було прийнято рішення про коригування заявленої Позивачем ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЬЮ «ПРОСТО ЛІЗИНГ» митної вартості товару за поданою декларацією № 26UA209180016025U3, що був імпортований Позивачем відповідно до інвойсу №1307 від 18.11.2025 року.

В рішенні Відповідача № UA209000/2026/000351/2 від 10.03.2026 зазначено відомості про підстави невизнання заявленої митної вартості, зокрема: «…що декларантом не надано відомостей, які підтверджують заявлений рівень митної вартості. Проведено консультації з декларантом згідно із ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала пропозиція з інтернет-ресурсу за посиланням: https://www.jdpower.com/cars/2025/land-rover/range-rover-sport/p360-se, де вартість транспортного засобу із схожими характеристиками (автомобіль марки LAND ROVER, модель: RANGE ROVER SPORT, тип двигуна: бензиновий) становить 85 378 дол. США + заявлені декларантом транспортні витрати, що в сумі дорівнює 88 078 дол. США. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, пов`язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а також встановлює порядок визначення, контролю та коригування їх митної вартості, є Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами статті 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують обраному відповідачем.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач імпортував легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER SPORT, категорія M1, що використовувався, 2024 року випуску, модельний рік 2025, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, об`ємом двигуна 2996 куб. см. На підтвердження заявленої вартості товару декларантом під час митного оформлення за основним методом було надано інвойс № 1307 від 18.11.2025 року, міжнародну автомобільну накладну (CMR), та офіційний документ Департаменту транспортних засобів (DMV) штату Каліфорнія (США) «Vehicle/Vessel Transfer and Reassignment Form», а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Salvage Certificate», яке за своєю правовою природою у міжнародній практиці свідчить про те, що автомобіль мав значні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди чи іншого страхового випадку, і вартість його відновлення перевищує економічну доцільність на ринку країни походження, у зв`язку з чим його реальна ринкова вартість є суттєво нижчою від неушкоджених аналогів.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. Так, в рахунку-фактурі (інвойсі) № 1307 від 18.11.2025 року чітко вказано вартість товару.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Відповідач в особі головного державного інспектора Сахарнацької Михайлини Василівни відмовив у визнанні заявленої митної вартості та прийняв спірне рішення про коригування № UA209000/2026/000351/2 від 10.03.2026 року, застосувавши резервний метод на підставі статті 64 Митного кодексу України та визначивши вартість автомобіля у розмірі 85 378 дол. США, базуючись виключно на ціновій пропозиції з американського комерційного веб-ресурсу jdpower.com.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд зазначає, що за приписами статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод визначення митної вартості застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Митний орган зобов`язаний викласти в рішенні про коригування конкретні причини та чіткі обґрунтування неможливості застосування кожного з попередніх методів. Проте оскаржуване рішення відповідача містить лише загальні та шаблонні фрази про відсутність у митного органу вартісної основи для розрахунку за іншими методами, що свідчить про недотримання принципу послідовності та процедурної законності.

Більше того, суд звертає увагу на те, що використання відповідачем ціни нового та технічно справного транспортного засобу з інтернет-сайту для коригування вартості пошкодженого автомобіля зі статусом «Salvage» є грубим порушенням вимог порівнянності товарів та принципу об`єктивності, закріпленого у статті 52 Митного кодексу України та статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947). Відповідно до міжнародних стандартів та національного законодавства, митна вартість повинна базуватися на реальних характеристиках оцінюваного товару з урахуванням його фактичного технічного стану, зносу та наявних дефектів. Ігнорування митним органом документів, що прямо вказували на аварійний стан автомобіля, та штучне завищення його вартості до рівня неушкодженого аналога є повністю протиправним та спотворює сутність митного оцінювання.

Щодо зауважень митниці про відсутність підписів сторін в інвойсі № 1307 та ненадання платіжних документів під час оформлення, суд зазначає, що відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та статей 205, 207, 642 Цивільного кодексу України, зовнішньоекономічний договір може укладатися у формі прийняття покупцем рахунку-фактури (інвойсу) та здійснення його оплати, що вважається акцептом оферти та свідчить про вчинення письмового правочину шляхом конклюдентних дій.

Наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 19 від 19.12.2025 року беззаперечно підтверджує факт перерахування коштів на користь продавця саме за цим інвойсом та за цей автомобіль, повністю ліквідуючи будь-які сумніви щодо вартості операції.

Твердження відповідача про те, що цей документ не може бути оцінений судом, оскільки не подавався безпосередньо під час митного контролю, є безпідставним, оскільки завданням суду є повна перевірка об`єктивної істини та реальності господарської операції, а подані позивачем первинні документи у сукупності повністю спростовують будь-які сумніви митниці.

Посилання митного органу на відсутність офіційного перекладу «Salvage Certificate» також відхиляються судом, оскільки цей документ містить загальновідому міжнародну термінологію, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) та був належним чином відображений у митній декларації.

Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої ТОВ «ПРОСТО ЛІЗИНГ» митної вартості декларованого товару за основним методом.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:

письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларацій, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. Суд звертає увагу суду на те, що за джерело інформації митниця використала декларацію щодо митного оформлення товару, в якій митна вартість визначалась за 6 (резервним методом). При цьому відповідач не пояснив аргументацію визначення саме цієї декларації, а не будь-якої іншої, в якій хоча б метод визначення митної вартості був основним (за ціною договору). Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000351/2 від 10 березня 2026 року не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) є протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування картки відмови №UA209180/2026/000461 від 27 лютого 2026 року та №UA209180/2026/000466 від 10.03.2026 року також підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 359716,25грн.,які були сплачені позивачем як фінансові гарантії та надмірно нараховані податкові зобов`язання для отримання можливості випустити автомобіль у вільний обіг, суд вказує, що відповідно до положень статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України за процедурою, визначеною відповідним Порядком, на підставі заяви платника протягом встановленого законом строку, а тому вказані кошти не можуть бути стягнені судом безпосередньо із митного органу, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження органів доходів і зборів та порушувати процедуру повернення коштів з Державного бюджету України, у зв`язку з чим вказана позовна вимога в частині безпосереднього стягнення коштів задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір в розмірі 4316,60 грн. Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТО ЛІЗИНГ» (04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 10-А каб. 210, ЄДРПОУ 44030034) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000351/2 від 10 березня 2026 року та Карткe відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2026/000461 від 27 лютого 2026 року та №UA209180/2026/000466 від 10.03.2026 року.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТО ЛІЗИНГ» (ЄДРПОУ 44030034) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343 )судовий збір в сумі 4316 грн (чотири тисячі триста шістнадцять ) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна