Ухвала суду № 138079935, 08.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/21471/25

УХВАЛА

про продовження строку подання звіту про виконання рішення суду

08 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12.01.2026 у справі № 380/21471/25 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнив повністю; визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 92 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 21.05.2026 суд заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення задовольнив; зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі № 380/21471/25 у тридцятиденний строк після отримання цієї ухвали.

Відповідач подав звіт від 16.06.2026, у якому повідомив суд, що грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види) виплачуються в поточному місяці за минулий. Звертає увагу, що за останні 3 місяці перед звільненням ОСОБА_2 не отримував додаткової винагороди. Зазначає, що як у місяці звільнення, так і за останньою займаною штатною посадою ОСОБА_1 додаткова винагорода не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується картками особового рахунку. Таким чином, з урахуванням вимог судового рішення, додаткова винагорода врахована при перерахунку у розмірі 0,00 грн.

Позивач подав додаткові пояснення від 02.07.2026 (вх. № 58028), у яких вказує, що згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.07.2023 № 216, позивач звільнений з посади старшого майстра. Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця позивач отримував додаткову грошову винагороду за останньою займаною посадою, а саме у січні 2023, лютому 2023, березні 2023 та квітні 2023.

При прийнятті ухвали суд виходив з такого.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Нормами частини першої та другої статті 382 КАС України визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої, п`ятої та одинадцятої статті 383-3 КАС України:

- за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу;

- суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними;

- якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

У поданому до суду звіті про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі № 3810/21471/25 відповідач повідомив, що на виконання зазначеного судового рішення Військова частина НОМЕР_1 здійснила перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 92 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зауважує, що грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види) виплачуються в поточному місяці за минулий. Звертає увагу, що за останні 3 місяці перед звільненням ОСОБА_1 не отримував додаткової винагороди. Разом з тим, як у місяці звільнення, так і за останньою займаною штатною посадою ОСОБА_1 додаткова винагорода не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується картками особового рахунку. Таким чином, з урахуванням вимог судового рішення, додаткова винагорода врахована при перерахунку у розмірі 0,00 грн.

Суд зауважує, що підпунктом 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Верховний Суд в постанові від 07.11.2024 у справі № 240/23909/23 визначив, що за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558, грошова компенсація за невикористані дні відпустки обчислюється виходячи з місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу, з урахуванням усіх складових такого забезпечення, включаючи щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Отже, наведена норма передбачає врахування усіх складових грошового забезпечення, які належать військовослужбовцю за останньою займаною посадою, і не обмежує їх лише тими виплатами, що фактично нараховувалися безпосередньо у місяці звільнення.

Крім того, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 та від 02.12.2024 у справі № 200/6708/24, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця як розрахункова величина та підлягає врахуванню при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що визначення відповідачем у розрахунку компенсації значення додаткової винагороди у розмірі « 0,00 грн» свідчить про неврахування обов`язкової складової грошового забезпечення та є неналежним виконанням рішення суду, оскільки фактично змінює його зміст та не забезпечує досягнення мети судового захисту.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

При цьому поданий Військовою частиною НОМЕР_1 звіт не містить доказів виплати позивачу грошових сум, визначених рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026, а також не підтверджує виконання зазначеного рішення саме у спосіб, встановлений його резолютивною частиною.

Відповідно до ч. 2 ст. 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

За встановлених обставин суд відмовляє у прийнятті звіту.

Суд дійшов висновку про необхідність встановлення відповідачу нового строку для надання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі № 380/21471/25 - тридцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали суду.

Керуючись статтями 243, 248, 382 - 382-3 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у прийнятті звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі № 380/21471/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати суду новий звіт про виконання рішення суду у справі № 380/21471/25 у тридцятиденний строк після отримання цієї ухвали.

Суд попереджає відповідача, що у разі неподання звіту розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кедик М.В.