Ухвала суду № 138079635, 07.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

07 липня 2026 року № 320/26558/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Збут» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Збут» з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови.

В подальшому, позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг проводити розслідування зловживань на оптовому енергетичному ринку, розпочатого на підставі постанови НКРЕКП від 02.06.2026 №820 "Про початок розслідування зловживань на оптовому енергетичному ринку" до набрання законної сили рішення у даній справі. Дану заяву судді Лиска І.Г. було передано 07.07.2026.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що зупинення дії постанови НКРЕКП від 02.06.2026 № 820 до набрання законної сили рішенням суду у справі є необхідним і співмірним заходом забезпечення позову, який спрямований виключно на збереження правового становища сторін та недопущення фактичної реалізації оскаржуваного акта до перевірки його правомірності судом, оскільки у разі незупинення дії постанови №820, НКРЕКП протягом строку розслідування матиме можливість застосовувати щодо позивача значний обсяг адміністративних інструментів не лише за наявності істотних сумнівів у правомірності самої процедури прийняття оскаржуваної постанови, але й за наявності обґрунтованих сумнівів у матеріальній правильності покладення причин виникнення спірної ситуації саме на ТОВ «Лубнигаз-Збут». Також незупинення дії постанови № 820 на час судового розгляду означатиме, що ТОВ «Лубнигаз-Збут» протягом тривалого часу буде змушене зазнавати наслідків реалізації акта, який у подальшому може бути визнаний судом протиправним і скасований. Це істотно ускладнить ефективне поновлення прав Позивача, оскільки наслідки проведеного розслідування, адміністративного навантаження та репутаційного впливу не можуть бути повністю усунені самим лише подальшим скасуванням постанови.

Така ситуація є особливо непропорційною з огляду на те, що ТОВ «Лубнигаз-Збут» є локальним постачальником природного газу з обмеженим обсягом діяльності, який не формує біржову ціну, не контролює торговельну платформу, не має вирішального становища щодо попиту або пропозиції на оптовому ринку природного газу та об`єктивно не є співмірним із масштабом загальноринкових процесів, які могли впливати на цінові індикатори у жовтні 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Збут» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Так, судом встановлено, що 02 червня 2026 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор, Відповідач) прийняла постанову № 820 "Про початок розслідування зловживань на оптовому енергетичному ринку".

Зазначеною постановою НКРЕКП прийняла рішення почати розслідування зловживань на оптовому енергетичному ринку учасниками оптового енергетичного ринку за повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", наданим листом від 02.02.2026 № ТОВВИХ-26-2075, а також створити комісію з розслідування у складі, затвердженому наказом Голови НКРЕКП.

Підставою для підготовки проєкту оскаржуваної постанови НКРЕКП визначила повідомлення ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 02.02.2026 № ТОВВИХ-26-2075 щодо дій окремих учасників ринку природного газу, у жовтні 2025 року, які, на думку оператора газотранспортної системи та Регулятора, могли містити ознаки зловживання на оптовому енергетичному ринку.

У межах попереднього дослідження НКРЕКП листом від 26.02.2026 № 57 12.2/26inv звернулася до ТОВ «Лубнигаз-Збут» щодо надання документів, інформації та пояснень згідно з процедурою, передбаченою Порядком розслідування зловживань та інших порушень на оптовому енергетичному ринку, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.09.2023 № 1756 (зі змінами) (далі - Порядок).

ТОВ «Лубнигаз-Збут» листом від 05.03.2026 № 19/1 надало НКРЕКП відповідь на запит від 26.02.2026 № 57-12.2/26inv та надавши інформацію, пояснення і матеріали, які підтверджували позицію Товариства.

В подальшому, ТОВ «Лубнигаз-Збут» листом від 21.04.2026 № 22 повідомило НКРЕКП, що відомості, зазначені в обґрунтуванні до проєкту постанови, не відповідають дійсності, оскільки Товариство ще листом від 05.03.2026 № 19/1 направило до НКРЕКП документи, інформацію та пояснення у відповідь на запит Регулятора від 26.02.2026 № 57-12.2/26inv.

Проте, під час засідання НКРЕКП 02.06.2026, без додаткового обговорення та без наведення мотивів оцінки наданих учасниками пояснень, НКРЕКП прийняла постанову № 820.

Отже, НКРЕКП прийнявши постанову № 820 починає вчиняти дії щодо розслідування на виконання даної постанови з порушенням обмежень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану.

Підставою протиправності оскаржуваної постанови є те, що її прийняття фактично призвело до початку заходу державного нагляду (контролю) щодо учасників ринку природного газу в умовах воєнного стану без дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану».

За своїм змістом і правовими наслідками розслідування зловживань та інших порушень на оптовому енергетичному ринку, яке проводиться НКРЕКП відповідно до Порядку, має ознаки заходу державного нагляду (контролю).

Таке розслідування здійснюється Регулятором щодо суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері енергетики; спрямоване на перевірку дотримання ними спеціального законодавства у сфері ринку природного газу та правил поведінки на оптовому енергетичному ринку; передбачає витребування інформації, пояснень і документів, створення комісії з розслідування; оцінку поведінки учасника ринку; підготовку висновків за результатами розслідування; а також може мати наслідком застосування до такого суб`єкта передбачених законом заходів відповідальності.

Отже, незалежно від назви такої процедури як «розслідування», за своєю сутністю вона є формою владного контрольного впливу Регулятора на суб`єкта господарювання у сфері енергетики, на ліцензіата та із застосуванням ідентичних видів санкцій за результатом.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 передбачено, що протягом періоду воєнного стану за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов здійснюються за рішенням НКРЕКП.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що в умовах воєнного стану сам факт наявності повноважень НКРЕКП у сфері державного регулювання та контролю не є достатньою підставою для початку контрольного заходу. Для цього Регулятор має встановити й обґрунтувати наявність спеціальної передумови - загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища або забезпечення безпеки держави.

Ні обґрунтування до проекту постанови, ні оскаржувана постанова № 820 не містять посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303, не встановлює наявності такої загрози та не містить мотивів, з яких НКРЕКП дійшла висновку про необхідність початку розслідування саме як контрольного заходу в умовах воєнного стану.

НКРЕКП фактично обмежилася посиланням на повідомлення ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 02.02.2026 № ТОВВИХ-26-2075 та на нібито наявність ознак можливого маніпулювання на ринку природного газу у жовтні 2025 року Разом з тим, такі посилання самі по собі не є тотожними встановленню загрози, передбаченої пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 303.

Більше того, з матеріалів, які передували прийняттю постанови № 820, вбачається що йшлося про господарські та розрахункові обставини функціонування ринку природного газу у жовтні 2025 року, зокрема про співвідношення прогнозного та фактичного споживання алокації, небаланси, плату за нейтральність балансування та договір транспортування природного газу.

Однак НКРЕКП не дає обґрунтувань, чому саме ці обставини створюють загрозу, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища або забезпечення безпеки держави.

При цьому правова кваліфікація відповідної процедури (у даному випадку розслідування) має здійснюватися не виключно за її формальною назвою, а насамперед за її змістом, метою, способом реалізації та правовими наслідками для суб`єкта господарювання. Інакше застосування обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів країни № 303, залежало б не від реального характеру владного втручання у діяльність суб`єкта господарювання, а від того, як саме НКРЕКП назвала відповідну процедуру у своєму рішенні.

Формальне розмежування понять «перевірка» та «розслідування» не може бути використане як спосіб виведення контрольної діяльності Регулятора з-під дії спеціального правового режиму, встановленого на період воєнного стану. За протилежного підходу будь- який захід, спрямований на виявлення, фіксацію та оцінку можливих порушень суб`єкта господарювання, міг би бути штучно перейменований на «розслідування», «аналіз» «моніторинг», «вивчення питання» або іншу подібну процедуру, що фактично нівелювало б мету постанови Кабінету Міністрів України № 303.

Загальне законодавче розуміння державного нагляду (контролю) не зводиться виключно до класичної перевірки. За своєю правовою природою державний нагляд (контроль) охоплює діяльність уповноваженого органу, спрямовану на виявлення та запобігання порушенням законодавства суб`єктами господарювання, у тому числі в інших формах, визначених законом. саме такою іншою спеціальною формою контрольного реагування НКРЕКП є розслідування зловживань та інших порушень на оптовому енергетичному ринку, передбачене статтею 20-2 Закону України "Про НКРЕКП" та Порядком.

Розслідування за Порядком не є нейтральним інформаційним або аналітичним процесом. Воно має зовнішній владний характер, здійснюється щодо конкретних суб`єктів ринку, передбачає покладення на них обов`язків, створює для них процесуальний статус суб`єкта розслідування, породжує необхідність надання доказів, пояснень, заперечень, документів та інформації, а його результатом може бути прийняття Регулятором рішення з несприятливими юридичними наслідками. Отже, така процедура має всі ключові ознаки державного контролю впливу.

Таким чином, постанова №820 не лише декларує намір НКРЕКП у майбутньому здійснити певні дії, а безпосередньо запускає офіційну владну процедуру розслідування. З моменту її прийняття Позивач опиняється у стані правової невизначеності га підвладності Регулятору в межах конкретного контрольного провадження, а тому правові наслідки для позивача виникають не після завершення розслідування, а вже з моменту його початку і вчинення відповідачем дій, направлених на проведення розслідування.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України № 303 встановлює не формальну, а матеріально-правову передумову допустимості контрольного заходу під час воєнного стану. Такою передумовою є не саме рішення НКРЕКП, а наявність конкретно, загрози, що має значний негативний вплив на визначені Урядом охоронюовані цінності. Відповідно, рішення НКРЕКП може вважатися правомірним лише тоді, коли з його змісту або матеріалів, що передували його прийняттю, можливо встановити, у чому саме полягає така загроза чому вона є значною та яким чином вона пов`язана саме з поведінкою конкретного суб`єкта господарювання.

Наявність загрози, передбаченої пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №303, має бути встановлена НКРЕКП до початку контрольного заходу, а не з`ясовуватися у процесі його проведення. Інакше Регулятор фактично підміняє передумову для початку контрольного заходу його метою: спочатку починає розслідування (вчиняє дії) без доведення необхідних умов, а вже потім намагається встановити, чи існували підстави для такого втручання. Такий підхід суперечить самій логіці постанови №303, яка вимагає попередньої наявності та попереднього обґрунтування відповідної загрози.

Саме по собі посилання на можливі ознаки маніпулювання або іншого порушення на оптовому енергетичному ринку не є тотожним доведенню загрози значного негативного впливу в розумінні пункту 3 постанови № 303. Можливе порушення спеціального ринкового законодавства і загроза правам, життю, здоров`ю людини, довкіллю або безпеці держави є різними юридичними категоріями. Для застосування винятку з воєнного мораторію НКРЕКП повинна була обґрунтувати не лише наявність підозри щодо порушення, а й те, чому така підозра створює саме значний негативний вплив на цінності, прямо визначені постановою Кабінету Міністрів України № 303.

В умовах воєнного стану підвищений публічний інтерес до стабільності енергетичних ринків сам по собі не звільняє НКРЕКП від обов`язку індивідуалізованого обґрунтування кожного контрольного втручання. загальне твердження про важливість ринку природного газу, необхідність забезпечення його прозорості або недопущення маніпулювання не може автоматично замінити аналіз конкретної загрози, конкретного суб`єкта, конкретного періоду, конкретних дій та конкретного негативного впливу.

Також НКРЕКП мала довести, що початок саме повноцінного розслідування і вчинення дій в межах розслідування є необхідним, виправданим та співмірним способом реагування на відповідні обставини, а поставлена Регулятором мета не могла бути досягнута менш обтяжливими для позивача засобами. Відсутність такого аналізу свідчить про формальний та непропорційний характер оскаржуваного рішення.

Крім того, оскаржувана постанова не містить жодного розмежування між звичайними господарськими або розрахунковими наслідками функціонування ринку природного газу та загрозою, яка має значний негативний вплив у розумінні постанови КМУ №303. НКРЕКП не пояснила, чому питання небалансів, алокацій, плати за нейтральність балансування або співвідношення прогнозного і фактичного споживання виходять за межі звичайних ринкових та договірних механізмів і трансформуються саме у загрозу правам, життю і здоров`ю людини, довкіллю або безпеці держави.

Необхідність такого обґрунтування є тим більш очевидною з огляду на те, що розслідування за Порядком може завершитися рішенням Регулятора, яке матиме для суб`єкта господарювання каральні або інші несприятливі наслідки. Тому на етапі початку такого розслідування НКРЕКП зобов`язана діяти з підвищеним рівнем обачності, мотивованості та правової визначеності, особливо в умовах чинного воєнного мораторію на контрольні заходи.

Неприйнятним є підхід, за якого НКРЕКП одночасно визнає обов`язковість постанови Кабінету Міністрів України №303 для планових і позапланових перевірок, але фактично не застосовує її до іншої процедури з таким самим або навіть ширшим контрольним змістом. Такий підхід створює необґрунтовану різницю у правовому режимі подібних форм владного втручання та дозволяє обходити обмеження, встановлені Урядом на період воєнного стану.

Отже, якщо розслідування за Порядком передбачає владне дослідження поведінки субєкта господарювання, витребування від нього документів та пояснень, оцінку дотримання ним спеціального законодавства, формування висновків і можливість застосування заходів відповідальності, то така процедура є заходом державного контрольного впливу, на який поширюються обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України №303.

Крім того, постанова № 820 запускає тривалу процедуру, яка може бути фактично реалізована до вирішення спору по суті.

Відповідно до пункту 1.12 глави 1 Порядку розслідування зловживань та інших порушень на оптовому енергетичному ринку, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.09.2023 № 1756 (зі змінами) (далі - Порядок), загальний строк проведення розслідування щодо встановленого суб`єкта розслідування не повинен перевищувати 12 місяців від дня прийняття НКРЕКП рішення про початок розслідування. За наявності обґрунтованих підстав такий строк може бути продовжений за рішенням НКРЕКП не більше ніж на 6 місяців.

Таким чином, оскаржувана постанова НКРЕКП від 02.06.2026 № 820 не є актом разової дії, правові наслідки якого вичерпуються самим фактом її прийняття. Навпаки, зазначена постанова є правовою підставою для запуску тривалої адміністративної процедури розслідування, яка може тривати до 12 місяців, а у разі продовження - до 18 місяців.

Протягом зазначеного строку Регулятор та створена ним комісія з розслідування отримують можливість вчиняти щодо ТОВ «Лубнигаз-Збут» комплекс владних процедурних дій, зокрема збирати та витребувати інформацію, пояснення і документи, аналізувати господарську діяльність Товариства, оцінювати його поведінку на ринку природного газу, формувати проміжні та підсумкові висновки, а також створювати передумови для подальшого і у той же час передчасного застосування до Позивача заходів відповідальності.

Крім того, продовження дії постанови № 820 на час розгляду справи по суті фактично дозволить НКРЕКП реалізувати саме той акт, законність якого є предметом судового оскарження. Це створить ситуацію, за якої ефективний судовий захист прав Позивача, буде істотно ускладнений, а у разі завершення розслідування до ухвалення рішення суду по суті - може стати ілюзорним.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави, визначені п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Лубнигаз-Збут», оскільки невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості постачати природній газ з обмеженим обсягом діяльності.

Таким чином, суд зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Між тим, суд також зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.

При здійсненні судочинства суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що в рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як наголошується у вказаних рішеннях Європейського Суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Водночас вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваних пунктів постанови та розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Також суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже, не висловлюючи думку щодо законності чи правомірності оскаржуваних пунктів постанови та розпорядження у цій справі позивачем, оскільки факт правомірності чи протиправності оскаржуваних пунктів постанови та розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи, суд дійшов до висновку, що у разі не надання тимчасового захисту позивачу до вирішення справи по суті, тобто, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних пунктів постанови та розпорядження, потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування, потягне за собою для позивача значних зусиль і витрат у разі задоволення його вимог по суті заявлених вимог у цій справі.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Статтею 156 КАС України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

З огляду на вищевикладене, до вирішення справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування постанови, суд вважає за доцільне частково задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови НКРЕКП від 02.06.2026 №820 "Про початок розслідування зловживань на оптовому енергетичному ринку» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Збут".

У задоволенні іншої частини заяви слід відмовити у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Збут» про забезпечення позову - задовольнити частково.

Зупинити дію до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/26558/26:

- постанови НКРЕКП від 02.06.2026 №820 "Про початок розслідування зловживань на оптовому енергетичному ринку» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Збут".

У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ТОВ «Лубнигаз-Збут» (код ЄДРПОУ: 45741432, місцезнаходження: 37500, Полтавська область, Лубенський район, м. Лубни, майдан Володимирський, буд. 18/2, адреса електронної пошти: lubnygaz.zbut@gmail.com, тел: +38(050) 7279656).

Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ: 39369133, місцезнаходження: 03057, м.Київ, вул. Сім`ї Бродських, буд. 19, адреса електронної пошти: box@nerc.gov.ua, тел: (044) 204-70-00).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Лиска І.Г.