Ухвала суду № 138079596, 09.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"09" липня 2026 р. справа № 300/1785/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І. розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання рішення від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення про відмову в наданні відстрочки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив суд:

- скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 №1/3/1475 від 19.02.2024 про відмову в наданні відстрочки;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу на підставі абзацу 11 пункту 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 позов задоволено. Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у оформленні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішення суду набрало законної сили 31.01.2025.

Виконавчі листи за №300/1785/24 видано 07.02.2025.

На підставі виконавчого листа, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулькою В.І., від 21.08.2025 відкрито виконавче провадження №78918437.

03.10.2025, 17.11.2025 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулькою В.І. на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано вимоги про виконання у повному обсязі судового рішення від 31.12.2024 у справі №300/1785/24.

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 31.12.2025 №1/2/18096 повідомив старшого державного виконавця про те, що після повернення Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги, ОСОБА_1 оформлено відстрочку від призову на військову службу відповідно до ухваленого судового рішення, про що були внесені відповідні дані до реєстру «Оберіг», які у свою чергу, позивач може переглянути через додаток «Резерв +».

ОСОБА_1 , 07.01.2026 через додаток «Резерв +» сформував військово-обліковий документ, в якому відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу відповідно до ухваленого судового рішення.

Надалі, позивач звернувся до старшого державного виконавця із заявою, в якій просив перевірити достовірність інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо добровільного виконання рішення суду.

19.01.2026 старшим державним виконавцем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано вимогу про виконання у повному обсязі судового рішення від 31.12.2024 у справі №300/1785/24.

ОСОБА_1 , 23.02.2026 через додаток «Резерв +» сформував військово-обліковий документ, в якому відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу відповідно до ухваленого судового рішення.

23.02.2026 позивач звернувся до суду із заявою від 23.02.2026 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, відповідно до змісту якої просить суд - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у п`ятнадцяти денний строк подати звіт про виконання судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24.

Мотивуючи вказану заяву, позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24, так як, станом на день подання цієї заяви, ОСОБА_1 не надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати у п`ятнадцятиденний строк з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24.

На виконання ухвали суду від 09.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 надано звіт про виконання судового рішення, в якому представник зазначив про те, що ОСОБА_1 на виконання судового рішення було оформлено відстрочку від призову на військову службу по мобілізації відповідно до вимог абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що на даний час відповідає пункту 13 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Факт виконання судового рішення підтверджується постановою старшого державного виконавця від 20.03.2026 про закінчення виконавчого провадження №78918437, у зв`язку виконанням судового рішення.

Від ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких зазначено про те, що у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.12.2025 яка зареєстрована в Автоматизованій системі виконавчого провадження від 01.01.2026, останнім зазначається, про оформлення ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу та внесення відповідних даних до реєстру «Оберіг», і надано копію витягу із реєстру «Оберіг» згідно якої дата початку відстрочки - 30.12.2025, дата закінчення відстрочки - 02.02.2026. Водночас, у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2025, яка зареєстрована в Автоматизованій системі виконавчого провадження 25.02.2026, вказується про те, що 30.12.2025 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/1785/24 від 31.12.2024, оформлено відстрочку від призову на військову службу, а 31.12.2025 дана відстрочка була скасована, у зв`язку із відсутністю законних підстав для її продовження. Тобто на переконання ОСОБА_1 рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_3 не виконано. Разом з тим, вказав на те, що ним оскаржено до суду постанову старшого державного виконавця від 20.03.2026 про закінчення виконавчого провадження №78918437, так як на його переконання рішення суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 не виконано.

Також, ІНФОРМАЦІЯ_3 надано додаткові пояснення щодо виконання судового рішення, в яких представником зазначено про те, що відповідно до постанови КМУ №560 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для отримання відстрочки військовозобов`язаний зобов`язаний був звернутися із відповідною заявою на ім`я голови комісії з низань відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_4 , така заява є обов`язковою передумовою для розгляду питання комісією та прийняття будь-якого рішення щодо надання відстрочки. Водночас, законодавством не передбачено такої підстави надання відстрочки як за рішенням суду. Окрім того, представник вказав про те, що Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що за попередньою редакцією закону кореспондувалося з положеннями абзацу 11 частини першої статті 23 Закону. Водночас у чинній на момент прийняття рішення редакції Закону зазначена норма передбачає додаткову обов`язкову умову, а саме - відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язана утримувати таку особу. Як встановлено у позивача наявна повнолітня сестра, яка відповідно до закону належить до кола осіб, зобов`язаних утримувати батьків, що виключає можливість застосування до позивача вказаної підстави для надання відстрочки. У зв`язку з чим протоколом №51/2025 від з 31.12.2025 прийнято рішення про скасування раніше наданої відстрочки так як надання відстрочки відбулося без урахування всіх обов`язкових умов, визначених чинною редакцією законодавства, що свідчить про відсутність правових підстав для її надання та обґрунтовує правомірність її подальшого скасування. Враховуючий зазначене позивачу було оформлено відстрочку від призову на військову службу по мобілізації із зазначенням кінцевої дати 02.02.2026. Водночас, вже з 31.12.2025 така відстрочка була скасована, у зв`язку з відсутністю законних підстав для її надання, що прямо зазначено у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично виконувалось рішення суду і не більше.

Разом з тим, 20.03.2026 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулькою В.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №7891843.

Не погоджуючись із постановою державного виконавця від 20.03.2026 №7891843 про закінчення виконавчого провадження, позивач у межах строку, визначеного статтею 287 КАС України, звернувся до суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №300/1993/26, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гульки Володимира Ігоровича ВП №78918437 від 20.03.2026, про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №300/1785/24, виданого 07.02.2025 Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Розглянувши звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 та пояснення сторін, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства, зокрема, є: обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення, та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Із змісту поданого ІНФОРМАЦІЯ_3 звіту від 20.03.2026 №1/2/3564 про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24, судом встановлено, що 30.12.2025 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/1785/24 від 31.12.2024, оформлено відстрочку від призову на військову службу, а 31.12.2025 дана відстрочка була скасована, у зв`язку із відсутністю законних підстав для її продовження, а саме наявністю у позивача повнолітньої сестри, яка має обов`язок утримувати свого батька. Факт виконання рішення суду підтверджується постановою старшого державного виконавця від 20.03.2026 про закінчення виконавчого провадження №78918437, у зв`язку з його виконанням.

Надаючи оцінку доводам представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступе.

Так, у мотивувальні частині рішення суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 суд дійшов наступного висновку: «враховуючи відсутність у матері позивача можливості та обов`язку утримувати ОСОБА_2 (батька позивача), а також відсутність можливості у сестри позивача, яка є студентом денної форми навчання утримувати свого батька, обов`язок щодо його утримання наявний саме у позивача, як повнолітнього сина. Зважаючи на вище викладене, суд зазначає, що наявні в справі матеріали, на переконання суду, є достатніми для висновку про те, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як особа, яка має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи та за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.»

Суд звертає увагу відповідача на те, що рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин (ч.1 ст.246 КАС України).

Отже, резолютивна частина рішення не може бути виконана без урахування мотивувальної його частини.

Таким чином, виконуючи рішення суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24, відповідач повинен врахувати висновки суду викладенні у його мотивувальній частині, чого не було зроблено, внаслідок чого 31.12.2025 безпідставно скасовано відстрочку надану ОСОБА_1 на виконання рішення суду, з підстав наявності у позивача повнолітньої сестри, яка має обов`язок утримувати свого батька.

Окрім того, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №300/1993/26, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гульки Володимира Ігоровича ВП №78918437 від 20.03.2026, про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №300/1785/24, виданого 07.02.2025 Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Відтак, постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гульки Володимира Ігоровича ВП №78918437 від 20.03.2026, про закінчення виконавчого провадження не є належним доказом того, що рішення суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 виконано, а вказує на протилежне.

Також, тверджень представника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо необхідності ОСОБА_1 повторно звернутися із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, є безпідставними, оскільки як встановлено судом у рішенні суду таку заяву ОСОБА_1 , уже надав відповідачу у січні 2024 року, та за наслідком розгляду якої відповідачем прийнято оскаржуване рішення, оцінку якому надано судом під час судового розгляду у цій справі.

Тобто, відповідач виконуючи рішення суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 повинен врахувати заяву позивача, що була подана у січні 2024 року та рішення суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 в тому числі її мотивувальну частину.

Підсумовуючи вищезазначене, суд робить висновок про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 не виконано у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

За змістом частини 11 статті 382-3Кодексу, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 3821 КАС України).

Враховуючи висновки суду, викладені вище по тексту цієї ухвали, а також зважаючи на обставину того, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 виконано не в повному обсязі, суд вважає за можливе прийняти звіт про виконання судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.03.2026 №1/2/3564 та встановити новий строк для його подання, а саме п`ятнадцять днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали.

Одночасно, суд наголошує, що в разі невиконання відповідачем рішення суду після спливу нового строку на виконання судового рішення, судом можуть бути вжиті заходи, передбачені частиною 2 статті 3823 КАС України, а саме за результатами розгляду звіту може бути накладено на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, суд зазначає, що сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 243, 246, 248, 256, 3811, 382-3823 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.03.2026 №1/2/3564 про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24.

2. Встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.03.2026 №1/2/3564 новий строк для подання звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24, а саме п`ятнадцять днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №300/1785/24 протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 цієї ухвали.

3.1. Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 3822 Кодексу адміністративного судочинства України.

3.2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ) у разі невиконання рішення суду у цій справі або неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, надати суду відомості про керівника (особу, відповідальну за виконання рішення суду): прізвище, ім`я, по батькові, посада, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

4. Копію ухвалу надіслати учасникам справи.

Відповідачу копії ухвали надіслати через підсистему "Електронний суд". Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету відповідача в розділ "Мої справи".

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 234, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.