Рішення № 138079549, 09.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. справа № 300/3030/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 092950021467 від 20.02.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983 до загального страхового стажу періоди роботи з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994 у Релігійній організації Релігійна громада Церкви Адвентистів сьомого дня м. Івано-Франківськ та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 12.02.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно оскаржуваним рішенням відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 років, оскільки безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994 у Релігійній організації Релігійна громада Церкви Адвентистів сьомого дня м. Івано-Франківськ, оскільки відсутня інформація про те, що позивач підлягав державному соціальному страхуванню та інформація про сплату страхових внесків. Позивач вважає таке рішення про відмову у призначенні пенсії № 092950021467 від 20.02.2026 протиправним, оскільки працівник не може нести відповідальність за несплату страхових внесків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.05.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Так, представник відповідача зазначив, що в позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки страховий стаж позивача становить 30 років 10 місяців 23 днів, при необхідних не менше 32 років. Так, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994 у Релігійній організації Релігійна громада Церкви Адвентистів сьомого дня м. Івано-Франківськ, оскільки відсутня інформація про те, що позивач підлягав державному соціальному страхуванню та інформація про сплату страхових внесків. Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 29-38).

28.05.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.05.2026 на позовну заяву. Так, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, зазначив, що єдиною та обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. З огляду на те, що позивач не надав підтвердження від роботодавця про сплату відповідних страхових внесків, періоди роботи з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994 у Релігійній організації Релігійна громада Церкви Адвентистів сьомого дня м. Івано-Франківськ, правомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу позивача. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 40-45).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 12.02.2026 до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.

За результатами розгляду заяви від 12.02.2026 за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 092950021467 від 20.02.2026 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії була відсутність необхідного страхового стажу. Відповідачем враховано страховий стаж 30 років 10 місяців 23 днів, необхідний страховий стаж не менше 32 років. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу відповідачем не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 27.07.1983: з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994, оскільки відсутня інформація про те, що позивач підлягав державному соціальному страхуванню та інформація про сплату страхових внесків (а.с. 23).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 092950021467 від 20.02.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983 до загального страхового стажу періоди роботи з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994 у Релігійній організації Релігійна громада Церкви Адвентистів сьомого дня м. Івано-Франківськ та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 12.02.2026.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком врегульовані статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9), а тому на час звернення із заявою від 12.02.2026 про призначення пенсії за віком, позивач досяг пенсійного віку 60-ти років. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність страхового стажу не менше 32 років.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом вище, за результатами розгляду заяви від 19.01.2026 за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 092950021467 від 20.02.2026 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії була відсутність необхідного страхового стажу. Відповідачем враховано страховий стаж 30 років 10 місяців 23 днів, необхідний страховий стаж не менше 32 років. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу відповідачем не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 27.07.1983: з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994, оскільки відсутня інформація про те, що позивач підлягав державному соціальному страхуванню та інформація про сплату страхових внесків (а.с. 23).

Щодо періоду роботи з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994, то суд вказує на таке.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.07.1983, позивач: з 05.07.1993 прийнятий будівельним робітником в Церкві Адвентистів сьомого дня м. Івано-Франківськ; з 23.11.1993 звільнений за власним бажанням; з 26.11.1993 прийнятий будівельним робітником на будову церкви Адвентистів сьомого дня; з 22.09.1994 звільнений за власним бажанням (а.с. 16).

В спірний період була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

В спірному випадку, записи в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.07.1983 про періоди роботи з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994 здійснено відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та не викликають будь-яких сумнівів в достовірності таких записів, оскільки записані акуратно, є чіткими, зрозумілими та містять всю необхідну інформацію, а саме: дати прийняття на роботу, найменування роботодавця, де працював позивач, посада, на яку було прийнято позивача, а також зазначено на підставі яких документів позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи.

При цьому, як записи про прийняття на роботу, так і записи про звільнення з роботи засвідчені підписами керівника роботодавця та містять відтиски печатки роботодавця.

З огляду на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а тому в позивача не було необхідності надавати додаткові документи в підтвердження вищевказаних періодів роботи з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994.

Водночас, позивач самостійно отримав довідку Релігійної громади Церкви адвентистів сьомого дня в м. Івано-Франківськ від 16.04.2026 № 7, згідно якої повідомлено, що первинні документи з особового складу (накази про прийняття/звільнення) за 1993-1994 роки у повному обсязі в архіві установи не збереглися. Водночас, в архіві наявна документація щодо будівництва об`єкта Церкви адвентистів сьомого дня, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 76, за вказаний період. У зазначеній документації як відповідальні особи за напрямками будівництва зафіксовані: ОСОБА_2 відповідальний по опоряджувальних роботах, ОСОБА_3 відповідальний по інженерних роботах. Визначені особи (колишні працівники) підтвердили факт спільної роботи з ОСОБА_1 у період 1993-1994 роки на об`єкті будівництва та висловили готовність свідчити про це в установленому законом порядку (а.с. 17).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що заперечення відповідача щодо наданої позивачем трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії позивача.

Щодо доводів відповідача про відсутність інформації про те, що позивач підлягав державному соціальному страхуванню та інформації про сплату страхових внесків, то суд вказує на таке.

Абзацом 1 статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, прийнятого 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закону № 1058) передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Приписами пункту 1 абзацу 2 статті 14 Закону № 1058 передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 11 цього Закону.

Відповідно до частини 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В свою чергу, відповідно до пункту а) абзацу 1 статті 3 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною 1 статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Норма пункту а) частини 3 цієї ж статті Закону № 1788-XII говорити про те, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Трудові права громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах і закладах визначені статтею 26 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації. Так, на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оподаткування.

Відповідно до статті 28 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, а також збір на обов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством.

Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.

Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

При цьому, невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Отже, відсутність відомостей про сплату внесків до Пенсійного фонду України не може бути підставою для незарахування до загального стажу працівника такого періоду роботи.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.

Суд звертає увагу на те, що висновок пенсійного органу ґрунтується на нормах закону № 1058, який лише з 01.01.2004 встановив правило про те, що право на пенсію мають особи за наявності в них лише страхового стажу за який сплачено страхові внески. Однак вказаний закон не був чинним в період роботи позивача з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994. Також слід звернути увагу на те, що до набрання чинності Законом № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Тобто в даному випадку згідно Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком (в даному випадку періоди з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994 підпадають під дію вказаного Закону) зараховується не страховий, а весь трудовий стаж працівника на підставі трудового договору, записи про який внесено до трудової книжки. Такий запис про трудовий стаж наявний в трудовій книжці позивача, що й не заперечується відповідачем.

Окрім цього пенсійний орган не врахував, що до 01.01.1992 дати набрання чинності Закону № 1788-ХІІ, діяли правові норми СРСР щодо врахування трудового стажу для отримання права на пенсію за віком, які теж враховували весь трудовий стаж, зафіксований в трудовій книжці.

З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом зі заявою від 12.02.2026 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV умов для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вказують на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 092950021467 від 20.02.2026 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, оскільки таке рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 092950021467 від 20.02.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком належить скасувати як протиправне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи до страхового стажу спірні періоди робіт позивач має достатній вік (60 років) та стаж (не менше 32 років) для призначення з 12.02.2026 (дати звернення із заявою про призначення пенсії) пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).

Заяву від 12.02.2026 про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке прийняло оспорене в цій справі рішення № 092950021467 від 20.02.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Із вказаного можна дійти висновку, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 , орган пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення пенсію, в розумінні Порядок № 22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Отже, саме Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, та допустив помилку (незарахувавши періоди роботи до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком), який повинен вчинити дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994, та призначити ОСОБА_1 з 12.02.2026 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 092950021467 від 20.02.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 05.07.1993 по 23.11.1993 та з 26.11.1993 по 22.09.1994 та призначити ОСОБА_1 з 12.02.2026 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька обл., 21005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.