Рішення № 138078856, 08.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Справа № 160/5243/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу від 06.01.2025 року № 5-К у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років на державній службі та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2025 року ОСОБА_1 до звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Третього апеляційного адміністративного суду, в якому позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Третього апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2025 року № 5-К у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років на державній службі провідному спеціалісту відділу реєстрації та обліку судових справ ОСОБА_1 у 2025 році, а саме з 01 січня 2025 року на рівні 30 % посадового окладу;

- зобов`язати Третій апеляційний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату провідному спеціалісту відділу реєстрації та обліку судових справ ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01 січня 2025 року відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 50 відсотків посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є державним службовцем Третього апеляційного адміністративного суду. На виконання пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік", Третім апеляційним адміністративним судом прийнято наказ від 06 січня 2025 року № 5-К "Про встановлення надбавок за вислугу років державним службовцям Третього апеляційного адміністративного суду у 2025 році», яким позивачу з 01.01.2025 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу. Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року зупинено провадження в адміністративній справі 160/5243/25 за позовом ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу від 06.01.2025 року № 5-К у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років на державній службі та зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у зразковій справі №240/7215/24.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що з 01 січня 2025 року одночасно діють норми Закону України «Про державну службу», який визначає право на отримання надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу та норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким визначено що у 2025 році надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Третій апеляційний адміністративний суд вважає, що темпоральна колізія вирішується саме на користь норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», норми якого підлягають до застосування при обчисленні надбавки за вислугу років на державній службі.

Згідно з розпорядженням в.о. начальника управління аналітично-статистичної та організаційної роботи №473д від 05.03.2026, у зв`язку з призначенням судді Віталія Кальника суддею іншого суду, на підставі Указу Президента України від 24.02.2026 №165/2026.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 160/5243/25 передано на розгляд судді Калугіній Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року прийнято до провадження справу №160/5243/25 за позовом ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу від 06.01.2025 року № 5-К у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років на державній службі та зобов`язання вчинити певні дії.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 травня 2026 року поновив провадження у справі № 160/5243/25 за позовом ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу від 06.01.2025 року № 5-К у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років на державній службі та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що діяв виключно в межах повноважень, передбачених Бюджетним кодексом України та Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Також зазначив, що належним відповідачем у справі повинно бути Міністерство фінансів України та/або Кабінет Міністрів України. Установа не має власних надходжень та може виплачувати додаткову винагороду особам рядового і начальницького складу тільки за рахунок зменшення розміру заробітної плати інших осіб рядового і начальницького складу. Відповідачем були здійснені нарахування позивачу додаткової винагороди в межах виділених бюджетних асигнувань для виплати на зазначені цілі у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року у такому порядку: за період з 11.03.2022 року по 31.03.2022 року позивачу було нараховано суму 6662,52 грн; за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року нараховано - 8162,32 грн; за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року нараховано 1671,80 грн; за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року нараховано 9803,42 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працює у Третьому апеляційному адміністративному суді та обіймає посаду провідного спеціаліста відділу реєстрації та обліку судових справ, що підтверджується трудовою книжкою позивача та наказом керівника апарату Третього апеляційного адміністративного суду №112-к від 30.08.2022.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ наказом керівника апарату Коростенського міськрайонного суду Житомирської області №103-к від 15.09.2023 позивачці встановлено з 15.09.2023 надбавку за вислугу років в розмірі 3% місячного посадового окладу, як такій, що має стаж державної служби станом 1 рік.

У подальшому, наказом керівника апарату Третього апеляційного адміністративного суду №5-К від 06.01.2025 "Про встановлення надбавок за вислугу років державним службовцям Третього апеляційного адміністративного суду у 2025 році» позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожен календарний рік стажу державної служби. Але не більше 30 відсотків посадового окладу з 01.01.2025 30 відсотків (стаж державної служби станом на 04.08.2024 18 років).

Позивачка вважає, що оскаржуваний наказ у частині встановленого їй розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2025 рік є протиправним, прийнятим без дотримання чинних норм Закону України "Про державну службу" та таким, що порушує її право на належну оплату праці, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус державного службовця та коло його основних прав, гарантій і обов`язків визначено у Законі № 889-VIII.

У статті 1 цього Закону визначено поняття «державний службовець», яким є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 889-VIII, державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 889-VIII заробітна плата державного службовця складається, зокрема, з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

Надбавка за вислугу років є складовою обов`язкової частини заробітної плати державного службовця та згідно із частиною першою статті 46 Закону № 889-VIII обумовлена досягненням особою певного стажу державної служби.

Розмір такої надбавки за приписами частини першої статті 52 Закону № 889-VIII (в редакції на час прийняття спірного наказу) визначався на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас 01.01.2025 набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-ІХ від 19.11.2024, пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з: 1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України; 2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Суд зазначає, що визначальним для вирішення даної справи є визначення того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру цієї надбавки: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.

Вказане питання вирішувалося під час розгляду зразкової справи за наслідком якого ухвалено постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, у якій визначені наступні ознаки типової справи:

позивач державний службовець місцевого загального суду, якому з 01 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

відповідачі місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;

предмет спору розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;

спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX;

предмет позову позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов`язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи, що дана справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, висновки такої постанови є обов`язковими для суду при ухваленні рішення у даній справі.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 висловлені наступні узагальнені висновки:

«Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця.».

Отже, Законом України № 4059-IX запроваджено норму, яка відрізняється від норми частини першої статті 52 Закону України № 889-VIII щодо зменшення максимальної межі розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшення розміру самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби. При цьому визначено випадки (пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 4059-IX ) коли умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються, а саме - для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Тобто, Законом України № 4059-IX на 2025 рік запроваджено інше правове врегулювання умов та порядку оплати праці державних службовців, зокрема, щодо структури заробітної плати державного службовця та порядку обчислення надбавки за вислугу років.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що Закон України № 4059-IX містить застереження, що Закон України № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Водночас і у частині другій статті 5 Закону України № 889-VIII вказано, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. А таким законом у спірних відносинах є саме Закон України № 4059-IX.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 зазначено : «Саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов`язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці.

Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу.

Тож відповідно до обставин, встановлених судами у цій зразковій справі, мало місце не зменшення розміру заробітної плати державного службовця, а перерозподіл її складових як елемент запровадження загальнонаціональної реформи, про що детальніше буде зазначено в наступному розділі цієї постанови».

З урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, нарахування та виплата у 2025 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 4059-IX, який зупинив дію приписів Закону України № 889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а отже, підлягав застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивачки, то й підстави для задоволення позову відсутні.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи, що за подання даного позову судовий збір сплаті не підлягає, розподіл судового збору не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 241-246, 255, 257, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 08.07.2026.

Суддя Н.Є. Калугіна