Рішення № 138078459, 09.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4259/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 03.02.2026 №203950007946; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 26.01.2026 про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 02.02.1981 до 23.04.1981, з 23.04.1981 до 10.05.1983, з 26.05.1986 до 21.02.1997, з 09.03.1985 до 18.11.1985, з 26.02.1997 до 30.08.2000, з 01.12.2000 до 02.07.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984; а також періоди з 06.10.2004 до 11.07.2006, з 26.12.2006 до 22.08.2007 згідно вкладиша в трудову книжку колгоспника № НОМЕР_2 від 01.08.1988.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи; 26.01.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності, додавши необхідні документи, зокрема трудову книжку серії НОМЕР_1 та вкладиш до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 . Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 03.02.2026 №203950007946, прийнятим за принципом екстериторіальності, у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Відповідач визначив страховий стаж позивача у розмірі 10 років 5 місяців 24 дні замість необхідних 15 років. Підставою для відмови стало незарахування окремих періодів роботи, зокрема з 26.05.1986 по 21.02.1997, з 09.03.1985 по 18.11.1985, з 26.12.1997 по 30.08.2000 та отримання допомоги по безробіттю з 01.12.2000 по 02.07.2001 через, на думку відповідача, недоліки в оформленні записів трудової книжки. Крім того, з розрахунку страхового стажу вбачається, що відповідач не врахував також окремі періоди роботи, зокрема з 06.10.2004 по 11.07.2006 та перебування на обліку в центрі зайнятості з 26.12.2006 по 22.08.2007, щодо яких в оскаржуваному рішенні взагалі не наведено жодного правового обґрунтування. Загалом відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача близько 17 років трудової діяльності та інших періодів, що відповідно до законодавства підлягають зарахуванню до страхового стажу. Саме незарахування цих періодів стало підставою для відмови у призначенні пенсії по інвалідності.

Позивач вважає рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 03.02.2026 №203950007946 протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням вимог пенсійного законодавства, без належної оцінки поданих документів та з необґрунтованим незарахуванням періодів страхового стажу, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

Так, записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 підтверджується наявність страхового стажу, достатнього для призначення пенсії по інвалідності. Зокрема, записи № 6-7 підтверджують роботу позивача в радгоспі «Новолипецький» з 09.03.1985 по 18.11.1985, однак відповідач не зарахував цей період виключно через невідповідність між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття; записи №10-14 підтверджують роботу позивача в КСП «Агрофірма-колгосп «Росія» з 26.02.1997 по 30.08.2000, однак відмову у зарахуванні цього періоду відповідач обґрунтував відсутністю підстав внесення записів про прийняття та звільнення, водночас у трудовій книжці містяться посилання на договір та наказ про звільнення, а також у рішенні відповідачем помилково зазначено дату початку роботи - 26.12.1997 замість 26.02.1997; записи №15-18 підтверджують перебування позивача на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю з 16.10.2000 по 02.07.2001 та цей період не зараховано через відсутність номера та дати наказу про припинення виплати допомоги. Отже, підставою для незарахування зазначених періодів стали виключно формальні недоліки в оформленні записів трудової книжки. Однак такі недоліки не спростовують факту роботи чи перебування позивача на обліку в центрі зайнятості та не можуть бути законною підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу.

Щодо незарахування періоду членства в колгоспі, то позивач вказує, що записи №8-9 трудової книжки підтверджують, що він перебував у трудових відносинах із колгоспом «40 років жовтня» у період з 26.05.1986 по 21.02.1997, однак відповідач не зарахував цей період до страхового стажу, посилаючись на відсутність довідки про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьовані трудодні. Водночас відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) робота на підставі членства в колгоспі зараховується до стажу роботи, а у разі невиконання без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі стаж обчислюється за фактично відпрацьованим часом. Вкладиш до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 містить відомості про членство позивача в колгоспі, його роботу на посадах водія та тракториста, а також інформацію про встановлений річний мінімум трудової участі і фактично вироблені трудодні; із зазначених записів вбачається, що позивач виконував встановлений мінімум трудової участі, а тому, на думку позивача, період роботи з 26.05.1986 по 21.02.1997 підлягає зарахуванню до страхового стажу в повному обсязі.

Щодо незарахування інших періодів роботи, не зазначених у рішенні про відмову, то записи №9-10 у вкладиші до трудової книжки № НОМЕР_2 підтверджують роботу позивача в ПП «Чонгар» на посаді тракториста у період з 06.10.2004 по 11.07.2006; записи №11-12 підтверджують перебування позивача на обліку в Генічеському районному центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю з 26.12.2006 по 22.08.2007. Незважаючи на наявність відповідних записів у трудовій книжці, зазначені періоди відповідачем не враховані при обчисленні страхового стажу та взагалі не згадані ні в рішенні про відмову у призначенні пенсії, ні в розрахунку страхового стажу, без наведення будь-якого правового обґрунтування. Оскільки зазначені періоди підтверджуються належними документами та відповідають вимогам пенсійного законодавства, вони підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача та мають бути враховані при вирішенні питання про призначення йому пенсії по інвалідності.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ПФУ у Львівській області позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності прийнятого рішення від 03.02.2026 №203950007946 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав доводи позову.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №326997, ОСОБА_1 , з 10.09.2024 встановлено ІІІ групу інвалідності.

26.01.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV.

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Львівській області та рішенням якого від 03.02.2026 №203950007946 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (15 років). При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 10 років 05 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі з 26.05.1986 по 21.02.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки для зарахування необхідно долучити довідки про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні; період роботи з 09.03.1985 по 18.11.1985 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки дата прийняття (09.03.1985) календарно відрізняється із датою наказу про прийняття (10.03.1984), для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів; період роботи з 26.12.1997 по 30.08.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки відсутні підстави прийняття та звільнення, для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів; період отримання допомоги по безробіттю з 01.12.2000 по 02.07.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній номер та дата наказу про припинення виплати, для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів.

Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) страховий стаж позивача складає 10 років 05 місяців 24 дні; зараховано періоди з 02.02.1981 по 22.04.1981, з 23.04.1981 по 04.05.1983, з 01.06.1983 по 01.12.1983, з 03.07.2001 по 29.08.2002, з 11.05.2004 по 28.09.2004, з 01.04.2008 по 31.05.2008, з 01.09.2008 по 30.11.2008, з 19.01.2017 по 08.04.2017, з 01.05.2017 по 05.05.2017, з 18.05.2017 по 22.05.2017, з 02.09.2019 по 22.01.2020, з 17.02.2020 по 31.08.2020, з 11.12.2020 по 08.09.2021, з 15.09.2021 по 30.04.2022, з 01.06.2022 по 29.11.2024, з 30.12.2024 по 29.03.2025, з 01.05.2025 по 31.12.2025.

Листом від 06.02.2026 №0300-0210-8/9741 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про прийняте рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія по інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Отже, призначення особі пенсії по інвалідності в розумінні статей 30-32 Закону №1058-IV залежить виключно від наявності таких умов, як установлення інвалідності, необхідний страховий стаж та досягнення віку.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Пунктом 2.2 розділу II 2.2 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 03.02.2026 №2039502007946 видно, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (15 років). При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 10 років 05 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі з 26.05.1986 по 21.02.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки для зарахування необхідно долучити довідки про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні; період роботи з 09.03.1985 по 18.11.1985 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки дата прийняття (09.03.1985) календарно відрізняється із датою наказу про прийняття (10.03.1984), для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів; період роботи з 26.12.1997 по 30.08.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки відсутні підстави прийняття та звільнення, для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів; період отримання допомоги по безробіттю з 01.12.2000 по 02.07.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній номер та дата наказу про припинення виплати, для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів.

Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи в колгоспі з 26.05.1986 по 21.02.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки для зарахування необхідно долучити довідки про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні, суд зазначає таке.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.75 за №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Порядок №310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Порядку № 310).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 310, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Порядку №310, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Таким чином, саме відомостями трудової книжки колгоспника підтверджується трудова участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Відповідно до записів №№8-9 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач в період з 26.05.1986 по 21.02.1997 працював в колгоспі «40 років жовтня».

У вкладиші в трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_3 містяться відомості щодо виконання визначеного мінімуму трудоднів, а саме:

за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 181, при встановленому мінімумі 164;

за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 348, при встановленому мінімумі 280;

за 1988 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 324, при встановленому мінімумі 280;

за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 324, при встановленому мінімумі 280;

за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 323, при встановленому мінімумі 280;

за 1991 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 292, при встановленому мінімумі 280;

за 1992 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 347, при встановленому мінімумі 280;

за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 298, при встановленому мінімумі 280;

за 1994 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 308, при встановленому мінімумі 280;

за 1995 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 281, при встановленому мінімумі 280;

за 1996 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 326, при встановленому мінімумі 280.

Отже, вкладиш до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_3 містить достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують роботу позивача у колгоспі «40 років жовтня» в період з 26.05.1986 по 21.01.1997, а тому такий має бути врахований.

Щодо неврахованих періодів трудової діяльності, зокрема періоду роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 з 09.03.1985 по 18.11.1985, що не врахований відповідачем через невідповідність дати прийняття на роботу (09.03.1985) даті, зазначеній у наказі про прийняття (10.03.1984), періоду роботи з 26.12.1997 по 30.08.2000, який не був зарахований у зв`язку з відсутністю відомостей про підстави прийняття на роботу та звільнення, а також періоду отримання допомоги по безробіттю з 01.12.2000 по 02.07.2001, оскільки відсутній номер та дата наказу про припинення виплати, суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню

Пунктами 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункти 2.10, 2.11 глави 2 Інструкції №162).

На заміну Інструкції №162 спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня.

З матеріалів справи встановлено, що у позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_4 яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії.

Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_4 та встановлено, що записи про трудову діяльність позивача (зокрема, з 09.03.1985 по 18.11.1985 (запис №№6-7), з 26.02.1997 по 30.08.2000 (запис №№10-14) та з 16.10.2000 по 02.07.2001(запис №№16-18) є чіткими, виправлень не мають.

Незважаючи на це, у рішенні ГУ ПФУ у Львівській області зазначено інші дати початку відповідних періодів роботи, а саме: 26.12.1997 замість 26.02.1997 та 01.12.2000 замість 16.10.2000. Таким чином, відповідачем неправильно відтворено відомості, що містяться у трудовій книжці позивача, що свідчить про неналежне дослідження доказів та помилкове встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення питання про зарахування страхового стажу.

Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії, ГУ ПФУ у Львівській області виходило з того, що до страхового стажу не може бути зараховано вказані періоди роботи за даними трудової книжки через невідповідність дати прийняття на роботу (09.03.1985) даті, зазначеній у наказі про прийняття (10.03.1984) (період з 09.03.1985 по 18.11.1985); у зв`язку з відсутністю відомостей про підстави прийняття на роботу та звільнення (період роботи з 26.02.1997 по 30.08.2000), а також оскільки відсутній номер та дата наказу про припинення виплати (період отримання допомоги по безробіттю з 16.10.2000 по 02.07.2001).

Разом з тим суд зазначає, що згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

На думку суду, наведені відповідачем підстави для неврахування спірних періодів трудової діяльності позивача є формальними та не спростовують факту перебування позивача у трудових відносинах у зазначені періоди.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, які є чіткими, послідовними, не містять виправлень чи інших недоліків, що могли б ставити під сумнів факт трудової діяльності. Наявність окремих неточностей у зазначенні реквізитів наказів або невідповідностей у датах, допущених при оформленні трудової книжки, не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці або про те, що позивач фактично не здійснював трудову діяльність у спірні періоди.

Суд наголошує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його права на соціальний захист - призначення пенсії за віком на загальних підставах. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому виявлені відповідачем формальні недоліки в оформленні записів, а також технічні неточності у реквізитах наказів чи датах, за відсутності доказів недостовірності самих записів, не можуть бути підставою для виключення відповідних періодів роботи із страхового стажу позивача.

Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Такі висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17. Як зазначив Верховний Суд, наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку №22-1.

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

Більше того, суд звертає увагу, що ні у рішенні ГУ ПФУ у Львівській області від 03.02.2026 №203950007946, ні у відзиві відповідача не заперечується факт належності трудової книжки серії НОМЕР_1 саме позивачу.

Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки серії НОМЕР_1 як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Суд доходить висновку, що періоди роботи позивача з 09.03.1985 по 18.11.1985, з 26.02.1997 по 30.08.2000 та період отримання допомоги по безробіттю з 16.10.2000 по 02.07.2001 підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки факт трудової діяльності та перебування позивача у відповідних правовідносинах підтверджується належними доказами, а виявлені недоліки оформлення документів не можуть покладатися у негативні наслідки на позивача.

Судом також встановлено, що згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) зараховано періоди з 02.02.1981 по 22.04.1981, з 23.04.1981 по 04.05.1983, з 01.06.1983 по 01.12.1983, з 03.07.2001 по 29.08.2002, з 11.05.2004 по 28.09.2004, з 01.04.2008 по 31.05.2008, з 01.09.2008 по 30.11.2008, з 19.01.2017 по 08.04.2017, з 01.05.2017 по 05.05.2017, з 18.05.2017 по 22.05.2017, з 02.09.2019 по 22.01.2020, з 17.02.2020 по 31.08.2020, з 11.12.2020 по 08.09.2021, з 15.09.2021 по 30.04.2022, з 01.06.2022 по 29.11.2024, з 30.12.2024 по 29.03.2025, з 01.05.2025 по 31.12.2025.

Водночас, згідно із записами до вкладиша трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 в період з 06.10.2004 по 11.07.2006 працював в Приватному орендному підприємстві «Чонгар» на посаді тракториста (записи №№9-10), а в період з 26.12.2006 по 22.08.2007 отримував допомогу по безробіттю.

Суд звертає увагу, що у рішенні ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії відсутні будь-які мотиви щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 06.10.2004 по 11.07.2006 у Приватному орендному підприємстві «Чонгар» на посаді тракториста та періоду отримання ним допомоги по безробіттю з 26.12.2006 по 22.08.2007, хоча зазначені періоди підтверджуються записами у вкладиші до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_3 .

Відповідач не навів жодних правових чи фактичних підстав для неврахування зазначених періодів, а матеріали справи не містять доказів, які б спростовували достовірність відповідних записів або свідчили про відсутність у позивача права на їх зарахування до страхового стажу. За таких обставин суд не вбачає правових підстав для неврахування періоду роботи позивача з 06.10.2004 по 11.07.2006 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.12.2006 по 22.08.2007, у зв`язку з чим вони також підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Таким чином, оскільки мотиви прийняття ГУ ПФУ у Львівській області рішення від 03.02.2026 №203950007946 щодо незарахування до страхового стажу позивача окремих періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 є помилковими, не відповідають приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.

При вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує, що згідно оскаржуваного у даній справі рішення від 03.02.2026 №203950007946 безспірний страховий стаж позивача становить 10 років 05 місяців 24 дні, при цьому, з форми рс-право встановлено, що ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу такі періоди роботи, зокрема, з 02.02.1981 по 22.04.1981, з 23.04.1981 по 04.05.1983, з 01.06.1983 по 01.12.1983, з 03.07.2001 по 29.08.2002, з 11.05.2004 по 28.09.2004, з 01.04.2008 по 31.05.2008, з 01.09.2008 по 30.11.2008, з 19.01.2017 по 08.04.2017, з 01.05.2017 по 05.05.2017, з 18.05.2017 по 22.05.2017, з 02.09.2019 по 22.01.2020, з 17.02.2020 по 31.08.2020, з 11.12.2020 по 08.09.2021, з 15.09.2021 по 30.04.2022, з 01.06.2022 по 29.11.2024, з 30.12.2024 по 29.03.2025, з 01.05.2025 по 31.12.2025.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги належить задовольнити у спосіб шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 03.02.2026 №203950007946 про відмову у призначенні пенсії. Та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2026 про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 періоди роботи з 26.05.1986 по 21.02.1997, з 09.03.1985 по 18.11.1985, з 26.02.1997 по 30.08.2000 та з 01.12.2000 по 02.07.2001, а також згідно вкладишу в трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_3 з 06.10.2004 по 11.07.2006 та з 26.12.2006 по 22.08.2007, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (зокрема щодо зобов`язання зарахування періоду роботи з 02.02.1981 по 10.05.1983, оскільки , з форми рс-право встановлено, що ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу зазначені періоди роботи).

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 532,48 грн, сплачений квитанцією від 30.03.2026 в загальному розмірі 1064,96грн.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.02.2026 №203950007946 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2026 про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 періоди роботи з 26.05.1986 по 21.02.1997, з 09.03.1985 по 18.11.1985, з 26.02.1997 по 30.08.2000 та з 01.12.2000 по 02.07.2001, а також згідно вкладишу в трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_3 з 06.10.2004 по 11.07.2006 та з 26.12.2006 по 22.08.2007.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві грн 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя О. О. Андрусенко