Рішення № 138078377, 09.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 липня 2026 р. Справа № 120/4312/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу.

Ухвалою від 13.04.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що 24.10.2025 Уряд ухвалив зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, які передбачають автоматичне продовження відстрочок, цифрову форму як основний спосіб оформлення, а також можливість подавати заяви на відстрочки в ЦНАП. На думку відповідача, після внесення змін до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, заяви про надання відстрочки від призову повинні подаватися особисто через центр надання адміністративних послуг або, за наявності технічної можливості, через електронний кабінет військовозобов`язаного.

Оскільки позивач подав заяву з порушенням установленої процедури, вона не підлягала розгляду комісією з питань надання відстрочки. При цьому відповідач зазначив, що звернення було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», а позивачу у встановлений строк надано відповідь. Відтак відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому підстав для визнання його бездіяльності протиправною немає.

09.07.2026 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 призупинити (відтермінувати) розгляд адміністративних матеріалів складених відносно ОСОБА_1 08.07.2026 до ухвалення у цій справі судового рішення.

Ухвалою від 09.07.2026 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в лютому 2026 року позивач засобами поштового направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 не було здійснено розгляд заяви по суті та не надано рішення за результатами її розгляду.

Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 17.02.2026 за №1646, з посиланням на положення п. 58 Порядку №560, повідомив позивачу про те, що з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, йому необхідно особисто через центр надання адміністративних послуг подати на ім`я голови комісії РТЦК та СП або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, із документами, що підтверджують наявність законної підстави для отримання такої відстрочки.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, яка виразилась у не прийнятті рішення за результатами розгляду поданої ним заяви від 10.02.2026, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовані Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).

Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Частинами 7, 8 ст. 23 Закону №3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - порядок №560), у якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56, 57 порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п. 13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи І групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Постановою №1364 від 24.10.2025, Кабінет міністрів України, з метою підвищення контролю і прозорості процесу, змінив порядок подання заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, виключивши можливість направлення заяв поштою. Так, відповідно п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відповідно ст. 41 Закону України «Про адміністративну процедуру», заява подається до адміністративного органу, до компетенції якого належить вирішення порушеного в ній питання. У випадках, передбачених законодавством, заява може бути подана до адміністративного органу через центр надання адміністративних послуг.

Відтак Кабінетом міністрів України, визначено, що адміністративну послугу щодо приймання у військовозобов`язаних заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, надає суб`єкт надання адміністративної послуги - ЦНАП.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання. Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) (абз. 10-12 ст. 58 Порядку №560).

Також. п. 59 Порядку № 560 передбачено, що за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Встановлені у справі обставини свідчать, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки шляхом її направлення засобами поштового зв`язку, тобто способом, який на момент звернення вже не був передбачений пунктом 58 Порядку №560 у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2025 №1364.

З аналізу наведених норм права вбачається, що законодавець визначив спеціальний порядок звернення військовозобов`язаних із заявами про надання відстрочки від призову під час мобілізації. Такий порядок є імперативним та передбачає подання відповідної заяви особисто через центр надання адміністративних послуг або, за наявності технічної можливості, шляхом формування відповідного запиту через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Саме заява, подана у визначений законодавством спосіб, є підставою для її реєстрації територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та подальшого розгляду комісією з питань надання відстрочки.

Як встановлено судом, заява позивача від 10.02.2026 була подана поштовим зв`язком, що не відповідає вимогам пункту 58 Порядку №560. Відтак така заява не могла бути прийнята до розгляду комісією з питань надання відстрочки та не породжувала для відповідача обов`язку здійснювати її розгляд у порядку, визначеному Порядком №560.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач не залишив звернення позивача без реагування. Листом від 17.02.2026 №1646 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про встановлений чинним законодавством порядок оформлення відстрочки та необхідність подання відповідної заяви особисто через центр надання адміністративних послуг. Отже, звернення позивача було розглянуто як звернення громадянина, а заявнику надано відповідне роз`яснення щодо порядку реалізації його права на отримання адміністративної послуги.

Посилання позивача на те, що відповідач був зобов`язаний прийняти рішення за результатами розгляду його заяви про надання відстрочки, суд вважає необґрунтованими, оскільки обов`язок щодо прийняття такого рішення виникає лише у разі надходження заяви, поданої у спосіб, визначений спеціальним законодавством.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Відповідач, відмовившись від розгляду заяви, поданої з порушенням встановленої процедури, та роз`яснивши позивачу порядок звернення, діяв саме у спосіб, визначений чинним законодавством.

Крім того, суд зазначає, що відмова у задоволенні цього позову не позбавляє позивача права повторно звернутися із заявою про надання відстрочки у порядку, передбаченому пунктами 58, 59 Порядку №560, із доданням документів, що підтверджують наявність підстав для її отримання.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому підстави для задоволення позовних вимог про визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача розглянути заяву від 10.02.2026 відсутні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна