Ухвала суду № 138077530, 09.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/102/26

ун. № 759/14706/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

09 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Бабич Н.Д.,

при секретарі Олійникової Н.О.,

розглянувши заяву представника позивача - адвоката Якименка Миколи Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в :

28.05.2026 р. до суду надійшов вказаний позов в електронній формі через електронний кабінет.

Ухвалою суду від 03.06.2026 р. вказаний позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

15.06.2026 р. зареєстровано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.06.2026 р. у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого розгляду.

03.06.2026 р. через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

15.06.2026 р. вказана заява зареєстрована канцелярією суду.

29.06.206 р. вказана заява зареєстрована згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

В період з 22.06.2026 р. по 07.07.2026 р. головуючий по справі - суддя Бабич Н.Д. перебувала у відпустці згідно наказу голови Святошинського районного суд м. Києва № 165/в від 21.05.2026 р.

08.07.2026 р. вказана заява передана головуючому по справі.

Представник позивача в заяві про забезпечення позову просить забезпечити позов шляхом встановлення щоденного спілкування з малолітньою дитиною, визначення часу побачень та зобов`язання надати відповідачу позивачу дитину для побачень згідно запропонованого ним графіку.

Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що відповідач не дає можливості позивачу бачитися та спілкуватися з дитиною, вона його самовільно, без згоди позивача, вивезла до квартири своєї матері. На переконання позивача є реальна небезпека того, що протягом періоду розгляду справи позивач не матиме можливості бачити свою дитину, спілкуватися з нею, що призведе до втрати зв`язку батька з дитиною. З урахуванням викладеного представник позивача просить суд заяву задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи, та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).

Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04.09.2018 ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з батьком, повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.09.2021 у справі №490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), від 25.11.2020 у справі №760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17.05.2021 у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15.09.2021 у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а матір не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі існує спір щодо місця проживання дитини малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, сину сторін на час розгляду справи судом виповнилось лише повних 2 роки.

Матеріали цивільної справи не містять жодних виключних обставин, які були б підтверджені належними доказами, які виключають можливість підтримувати батькові зв`язок із його малолітнім сином до закінчення судового процесу.

За будь-якого рішення, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Жодних доказів, що побачення дитини з батьком під час вирішення питання в суді щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків є недопустимим внаслідок того, що сім`я батька виявилася особливо непридатною або явно неблагополучною, чи що середовище для тимчасових побачень є не спокійним та нестійким, що в цілому є неблагополучним, до суду не надано.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що суд має обмежити батька у здійсненні ним гарантованих положеннями Сімейного Кодексу України прав та обов`язків по відношенню до дитини.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 вказав на співмірність такого заходу забезпечення позову з огляду на можливу тривалість розгляду спору та право на особисте спілкування з дитиною.

Батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а матір не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

Надані до суду докази, як в позові, так і у відзиві на позов, не містять категоричних висновків, які унеможливлюють побачення дитини з батьком у порядку забезпечення позову на час розгляду справи в суді.

Суд оцінює відповідні дослідження лише в частині висновків щодо можливості чи неможливості забезпечення позову шляхом побачення батька з дитиною до часу вирішення у справі судового рішення по суті спору. Жодної оцінки таким доказам на підтвердження чи спростування позицій сторін з ким має залишитися проживати дитина суд не здійснює.

Суд враховує обставини справи, які притаманні у спірній ситуації, а саме побоювання матері щодо можливих негативних наслідків побачення батька з дитиною та вирішив про необхідність проведення таких зустрічей саме у присутності матері, що на переконання суду, є виправданим, справедливим, та таким, яке ухвалене з урахуванням інтересів обох батьків та самої дитини.

Як вже було зазначено в тексті цієї постанови, ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини.

Відтак, повністю є доведеними обставини, які підтверджують реальність ризиків щодо втрати емоційного зв`язку дитини з батьком, а тому суд приходить до висновку про те, що зустрічі батька з дитиною два рази на тиждень будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька так і дитини, не суперечитимуть інтересам матері та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Суд враховує, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з ним. Зобов`язання відповідача забезпечити явку дитини до місця побачень не є втручанням в приватне і сімейне життя відповідача.

Відповідна судова практика в цьому питанні є усталеною.

Суд вважає, що спільне проведення часу батька та дитини в присутності матері є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача та не призведе до негативних наслідків для останньої, з огляду на наявність спору про визначення місця проживання дитини.

В той же час, суд вважає встановлення місця безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу батька ОСОБА_1 з малолітнім сином в присутності матері поза межами місця проживання, як матері, так і батька, а саме в громадських місцях, таких як, але не виключно, дитячі майданчики, парки, сквери, площі, розважальні заклади, торгівельні центри, тощо, буде відповідати інтересам дитини з урахуванням його віку.

Достатніх доказів щодо підтвердження наявності страху у дитини бачитись з батьком за місцем проживання батька, матеріали справи не містять. Однак, з метою усунення будь-яких підстав вважати, що середовище для тимчасових побачень буде не спокійним для дитини з огляду на тривалий період, коли дитина не проживає з батьком, суд вважає за необхідне встановити безперешкодне спілкування, побачення та спільного проведення часу зазначених осіб здійснювати кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, в громадських місцях, таких як, але не виключно, парки, сквери, площі, розважальні заклади, дитячі майданчики, торгівельні центри, тощо.

В задоволенні клопотання в частині зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити щоденне спілкування батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю 1 год. щодня з 18.00 до 19.00 шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram або Viber, слід відмовити саме через вік дитини та усвідомлення спілкування через вказані месенджери, оскільки дитині на даний час виповнилось лише повних 2 (два) роки.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина і саме під час вирішення даного спору підлягають доведенню твердження позивача про неправомірну зміну місця проживання дитини, що не може бути вирішено під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про доцільність забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача надавати позивачу можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі з 11:00 год. до 18:00 год., в громадських місцях, в присутності матері.

Суд вважає, що зустрічі батька з дитиною два рази на тиждень будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька так і дитини, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з його батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком.

При цьому, спільне проведення часу батька та дитини в присутності матері є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача та не призведе до негативних наслідків для останньої, з огляду на наявність спору про визначення місця проживання дитини.

Беручи до уваги наведене, суд вважає за можливе частковозадовольнити заяву про забезпечення позову, зміст якої зводиться до необхідності спілкування батька з сином.

При цьому, суд виходить з того, що вирішення вказаних позивачем вимог повинно бути здійснено у вигляді зобов`язання відповідача надавати позивачу можливість безперешкодно спілкуватися з сином у точно визначений час та день, бо судове рішення повинно бути не декларативним, а таким, що може бути виконаним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача - адвоката Якименка Миколи Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини, - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, в громадських місцях, таких як, але не виключно, парки, сквери, площі, розважальні заклади, дитячі майданчики, торгівельні центри, тощо, в присутності матері.

В задоволенні іншої частини заяви, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

Зазначити дані сторін:

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

Відповідач (боржник): ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя Бабич Н.Д.