Рішення № 138077279, 09.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3090/26

н\п 2/490/2972/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за Кредитними договорами у розмірі 10204,68 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 31.07.2025 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71963859, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2000,00 грн, строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,15%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісією за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, та у разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Крім того, 01.08.2025 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №8137131, за умовами якого встановлено, що кредитодавець/позивач надає позичальнику кредит в розмірі 1200,00 грн, строком на 351 день (з 01.08.2025 року по 17.07.2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95% які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 207,00 грн). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 60,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Відповідачка допустила прострочення виконання взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 10204,68 грн, з яких заборгованість: за кредитним договором №71963859 від 31.07.2025 року у розмірі 5394,48 грн (1482,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3912,48 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою); за кредитним договором №8137131 від 01.08.2025 року у розмірі 4810,20 грн (1200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1003,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 207,00 грн - сума заборгованості за комісією; 2400,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою).

16.09.2025 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №16/09/25 за яким, TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» право грошової вимоги за кредитними зобов`язаннями у тому числі і за кредитними договорами №71963859 від 31.07.2025 року та №8137131 від 01.08.2025 року.

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 13.04.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, також витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» наступні документи/інформацію: щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» Москалець С.Л., за період з 31.07.2025 року по 03.08.2025 року; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 , за період з 01.08.2025 року по 04.08.2025 року.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 13.04.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі. Зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу суду 04.05.2026 року з відміткою «вручено 29.04.2026 року».

Відповідачка, яка повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

11.05.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.04.2026 року надало витребувану інформацію.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Щодо стягнення заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту №71963859 від 31.07.2025 року.

31.07.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71963859, згідно з умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами договору строк (строк кредиту), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору: сума кредиту 2000,00 грн; строк кредитування (строк договору) 30 днів; процентна ставка 0,15% в день (фіксована); комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 300,00 грн; дата надання кредиту 31.07.2025 року; дата повернення кредиту (останній день) 29.08.2025 року; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 4% в день; пеня 4% в день.

У розділі 12 «Юридичні адреси та реквізити сторін», серед іншого, зазначені прізвище, ім`я, по батькові позичальника, дані його паспорта, РНОКПП, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Вказаний договір ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 06227.

На виконання умов договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 31.07.2025 року перерахувало ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 2000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Європейська платіжна система» №КД/000024198 від 07.01.2026 року.

Відповідно до витребуваної судом інформації від АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , а 31.07.2025 року на дану картку здійснено зарахування коштів в сумі 2000,00 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №71963859 від 31.07.2025, який складений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість ОСОБА_1 складає 5394,48 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 3912,48 грн - заборгованість за пенею/неустойкою.

Щодо стягнення заборгованості за договором кредитної лінії (Надійний) №8137131 від 01.08.2025 року.

01.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8137131, який підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором 782582, про що зазначено у р. 11 кредитного договору, відповідно до якого укладання договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію».

За цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (Проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору (п. 2.1 кредитного договору).

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 кредитного договору, сума кредиту 1200,00 грн. Строк кредитування/строк договору 351 день. Розмір першого обов`язкового платежу 514,80 грн. Період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 27 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 27 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 27 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 12. Дата сплати першого обов`язкового платежу 27.08.2025 року.

Згідно кредитного договору, тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 207,00 грн). Дата надання кредиту 01.08.2025 року. Дата повернення кредиту 17.07.2026 року. Процентна ставка/день (фіксована) 0,95%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 5408,40 грн. Загальні витрати за кредитом 4208,40 грн. Неустойка 60,00 грн./день. Максимальний кредитний ліміт (п.п. 2.2.7, 2.2.8, 2.5 кредитного договору).

Позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит відповідно до умов договору, сплачувати проценти за договором та комісію за надання кредиту у встановлених умовами договору порядку та розмірах, забезпечити своєчасне виконання зобов`язань відповідно до умов договору (п. 8.3.8 кредитного договору).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується ідентифікація клієнта ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 782582, який відправлений позичальнику 01.08.2025 року о 13:18:55 на електронну пошту moskalec67.svetlana@gmail.com.

Виконання зобов`язань перед відповідачем за кредитним договором Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» підтверджується довідкою операційного директору АТ «Юнекс Банк», з якої вбачається, що 01.08.2025 року на платіжну картку НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 1200,00 грн.

Крім того, факт перерахування кредитних коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.04.2026 року, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , а 01.08.2025 року на дану картку здійснено зарахування коштів в сумі 1200,00 грн.

У розрахунку заборгованості за договором №8137131 від 01.08.2025 року зазначено, загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 4810,20 грн, з яких: 1200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1003,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 207,00 грн - сума заборгованості за комісією; 2400,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Доказів погашення відповідачкою заборгованості перед позивачем за кредитним договором матеріали справи не містять.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

16.09.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитними договорами №71963859 від 31.07.2025 року та №8137131 від 01.08.2025 року, що підтверджується реєстром прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579937994.1 від 06.01.2026 року.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними Договорами кредиту №71963859 від 31.07.2025 року та №8137131 від 01.08.2025 року було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «Деал Фінанс Груп» належне йому право вимоги.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп», недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих договорів.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за Договорами кредиту №71963859 від 31.07.2025 року та №8137131 від 01.08.2025 року перейшло до ТОВ «Деал Фінанс Груп», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту ним суму позики.

Щодо укладення договорів в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Договори кредиту №71963859 від 31.07.2025 року та №8137131 від 01.08.2025 року, укладені між сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронних цифрових підписів одноразовими ідентифікаторами «06227» та «782582» відповідно, що узгоджується з вимогами законодавства. Такі договори прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі.

Таким чином, встановлено, що договори між первісним кредитором та відповідачкою ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронних підписів.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитні договори не були б укладені сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договори кредиту №71963859 від 31.07.2025 року та №8137131 від 01.08.2025 року укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронних підписів, відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитних договорів.

Щодо стягнення суми заборгованості.

Згідно розрахунків, здійснених первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» заборгованість ОСОБА_1 становить: 10204,68 грн, з яких: за кредитним договором №71963859 від 31.07.2025 року у розмірі 5394,48 грн (1482,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3912,48 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою); за кредитним договором №8137131 від 01.08.2025 року у розмірі 4810,20 грн (1200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1003,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 207,00 грн - сума заборгованості за комісією; 2400,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, 17.03.2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-1X від 15 березня 2022 р. Його положення стосується питань, зокрема кредитування. А саме, цим Законом було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Здійснюючи тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки (пені, штрафу).

Таким чином, не підлягають до задоволення вимоги позивача щодо стягнення заборгованість за пенею/неустойкою за кредитним договором №71963859 від 31.07.2025 року у розмірі 3912,48 грн та за кредитним договором №8137131 від 01.08.2025 року у розмірі 2400,00 грн.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У п. 2.2.8. договору №8137131 від 01.08.2025 року передбачено, що комісія за надання кредиту становить 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 207,00 грн).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем відповідачу комісії за надання кредиту.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 3892,20 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором №71963859 від 31.07.2025 року у розмірі 1482,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; за кредитним договором №8137131 від 01.08.2025 року у розмірі 2410,20 грн (1200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1003,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 207,00 грн - сума заборгованості за комісією).

Щодо стягнення судових витрат.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію Договору №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року укладеного з адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з акту №5-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02.01.2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Ткаченко Ю.О. серії ПТ №2099.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 4500,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так, дана справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 4500,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 3892,20 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 859,96 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579944229.1 від 06.04.2026 року.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 81, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ: 44280974, юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість у загальному розмірі 3892 (три тисячі вісімсот дев`яносто дві) гривні 20 копійок, з яких: заборгованість за кредитним договором №71963859 від 31.07.2025 року у розмірі 1482,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; за кредитним договором №8137131 від 01.08.2025 року у розмірі 2410,20 грн (1200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1003,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 207,00 грн - сума заборгованості за комісією).

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судові витрати у розмірі 2859 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 96 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 859,96 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін