Ухвала суду № 138077236, 06.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7374/20

н/п6/490/154/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гуденко О.А., при секретарі - Романової К.Т., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі №490/7374/20, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва із заявою, в якій просив замінити стягувача у виконавчому листі, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва у справі №490/7374/20, з АТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (код ЄДРПОУ 43513923, адреса: 04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 28-А).

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що рішенням №490/7374/20, Центральний районний суд м. Миколаєва було задоволено заяву АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №SAMDNWFC00007424794. В подальшому на виконання вищевказаного рішення було видано АТ КБ «Приват Банк» виконавчий лист №490/7374/20, який перебував на примусовому виконанні в державній виконавчій службі та був повернений АТ КБ "Приват Банк". 22 серпня 2025 року між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №SAMDNWFC00007424794. Таким чином кредитора по договору №SAMDNWFC00007424794 було змінено з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС».

Окрім того, заявник зазначає, що після відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором оригінал виконавчого листа №490/7374/20 передано ТОВ «Капіталресурс». Станом на теперішній час ТОВ «Капіталресурс» позбавлено можливості направити на примусове виконання виконавчий лист №490/7374/20, оскільки в ньому стягувачем зазначено попереднього кредитора АТ КБ «Приватбанк».

У зв`язку з викладеним, представник заявника і звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.05.2026 року прийнято до розгляду вказану заяву, призначено судове засідання.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку неявкою учасників справи в судове засідання, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що заочним рішенням Центрального районного суду від 31.03.2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.06.2014 року в сумі 23014,66 грн, яка складається з: 15769,25 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3296,39 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 3949,02 грн. нарахована пеня, а також 2102,00 грн сплаченого судового збору.

31.05.2021 року на виконання вищевказаного рішення суду, Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист №490/7374/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» кредитної заборгованості у розмірі 23014,66 грн та судовий збір у сумі 2102,00 грн.

22 серпня 2025 року між первісним стягувачем - АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено Договір факторингу №8-22-08/2025, відповідно до умов якого АТ КБ «Приватбанк» відступило, а ТОВ «Капіталресурс» набуло права вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі, за Кредитним договором № б/н від 24.06.2014 року, укладеним із ОСОБА_1 .

При цьому, на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора АТ КБ «Приватбанк» до заявника ТОВ «Капіталресурс» представником заявника також надано суду копію акту приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань, копію платіжної інструкції, а також копію витягу з Реєстру боргових зобов`язань №8 до вказаного договору факторингу, відповідно до змісту яких право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № б/н від 24.06.2014 року перейшло до заявника - ТОВ «Капіталресурс».

За такого ТОВ «Капіталресурс»набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до особи, яка є боржником АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № б/н від 24.06.2014 року.

Договір про відступлення прав вимоги сторонами не оспорювався та на даний час є чинним.

Отже, виходячи з вище встановлених обставин справи, на даний час ТОВ «Капіталресурс»є власником права вимоги за Кредитним договором № б/н від 24.06.2014 року до боржника ОСОБА_1 .

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Виходячи з положення ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За приписами постанови Верховного Суду України від 20.11.2013 року №6-122цс13 за своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Згідно ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512,514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 14 ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" протиУкраїни" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовийрозгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересахс успільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однакце право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, якийд оговірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Суд також враховує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх сукупності, судом встановлено, що заявником ТОВ «Капіталресурс» було набуто права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № б/н від 24.06.2014 року, заборгованість за яким була стягнута на користь АТ КБ «Приватбанк» на підставі заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2021 року у справі №490/7374/20.

Враховуючи наведене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт вибуття первісного кредитора із спірних правовідносин та перехід його прав до заявника - ТОВ «Капіталресурс», суд приходить до висновку, що заявник є належним правонаступником АТ КБ «Приватбанк» та має право на заміну первісного стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання вищевказаного судового рішення.

При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» на період дії воєнного стану строки, визначені цим Законом, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, у зв`язку з чим строк пред`явлення виконавчого листа №490/7374/20 до виконання станом на час розгляду даної заяви не закінчився.

За таких обставин заява ТОВ «Капіталресурс» про заміну стягувача у виконавчому листі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 20, 352, 353, 433, 442, 446, п. 17.4 перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі №490/7374/20 задовольнити.

Замінити стягувача Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (юридична адреса: 04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, буд 28-А, код ЄДРПОУ: 43513923) у виконавчому листі №490/7374/20, виданому 31.05.2021 року Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суми заборгованості за Кредитним договором № б/н від 24.06.2014 року.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Гуденко О.А.