Ухвала суду № 138076409, 09.07.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/10920/24

Провадження № 2-с/487/108/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 року м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Нікітін Д.Г., розглянувши матеріали заяви боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу,

в с т а н о в и в:

Боржник ОСОБА_1 подав до Заводського районного суду міста Миколаєва заяву про скасування судового наказу Заводського районного суду м.Миколаєва №487/10916/24 від 16.12.2024 про стягнення солідарноз ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, ЄДРПОУ 31319242 - борг за спожиті послуги з постачання теплової енергії в сумі 1732,36 грн.; судовий збір у розмірі 302,80 грн.

Дослідивши матеріали заяви про скасування судового наказу та матеріали справи, в їх сукупності, приходжу до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.170ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першоїстатті 161 цього Кодексу.

До заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті (п.3 ч.5ст.170 ЦПК України).

Частиною 2ст.171ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 322 ЦК України встановлено презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2024 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ по справі №487/10916/24 про стягнення солідарноз ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, ЄДРПОУ 31319242 - борг за спожиті послуги з постачання теплової енергії в сумі 1732,36 грн.; судовий збір у розмірі 302,80 грн.

Копію судового наказу від 16.12.2024 року та копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами 30.12.2024 року скеровано на адресу реєстрації боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом із конвертом з судовим наказом від 16.12.2024 року та копією заяви стягувача про видачу судового наказу повернуті на адресу суду 08.02.2025 року із штриховим ідентифікатором №0600998159501.

Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

У пункті 106 Правил визначено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи.

Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається до суду.

З наведених норм можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв`язку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У клопотанні про скасування судового наказу боржник зазначає, що про наявність судового наказу йому стало відомо вже після відкриття виконавчого провадження, коли його банківські рахунки були заблоковані.

Згідно із ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому, поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи боржника зводяться до заперечення факту отримання боржником судового наказу, який спростовується повернутим конвертом із рекомендованим повідомлення «Укрпошта».

Водночас будь-яких інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку боржником наведено не було, а тому поновлення строку буде мати своїм наслідком порушення принципу юридичної визначеності, що є недопустимим.

Боржником не наведено жодної поважної причини пов`язаної з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій щодо подачі заяви боржником про скасування судового наказу в межах встановленого законом строку.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України»).

Право доступу до правосуддя, не є абсолютним, а його реалізація має відбуватися із дотриманням процесуального строку, що забезпечує юридичну визначеність та остаточність судового рішення.

За змістом ч.2ст.171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Враховуючі вищевикладені обставини, судом не встановлено підстав для поновлення пропущеного строку для подачі заяви про скасування судового наказу, а тому, приходжу до висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає поверненню боржнику.

Керуючись ст.ст. 121, 123, 170-171, 247, 258-261,353ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу - повернути боржнику ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Д.Г. Нікітін