Рішення № 138076235, 09.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7208/26

Провадження 2/127/2086/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2019 року до жовтня 2020 року. У період спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народився син - ОСОБА_4 , батьком якого у свідоцтві про народження зазначений відповідач ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що з жовтня 2020 року вона та відповідач разом не проживають і будь-яких відносин не підтримують. З цього часу відповідач не спілкується з дитиною, не цікавиться нею як батько, не бере участі у вихованні, не піклується про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток сина, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

ОСОБА_1 вказує, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом із нею у АДРЕСА_1 , перебуває на її утриманні. Батько дитини за цією адресою не проживає, у догляді за дитиною участі не бере.

На підтвердження невиконання відповідачем батьківських обов`язків позивач посилається на довідку Слободо-Межирівського дошкільного відокремленого підрозділу Сербинівської гімназії Северинівської сільської ради від 26.01.2026 № 18, відповідно до якої дитина відвідувала цей заклад з 01.09.2023 до 01.10.2025. Дитину приводила та забирала мати, вона відвідувала батьківські збори, цікавилася життям дитини у садочку. Батько участі у вихованні сина не брав, батьківські збори не відвідував, з вихователями не спілкувався, дитину із садочка не забирав.

Позивач також зазначає, що з січня 2026 року дитина відвідує старшу інклюзивну групу «Гномики» закладу дошкільної освіти № 5 «Джерельце» Жмеринської міської територіальної громади Вінницької області. Дитину приводить і забирає мати, а батько з вихователями не спілкується, дитину додому не забирає, на батьківських зборах присутнім не був.

Крім того, позивач звертає увагу на стан здоров`я дитини. Малолітній ОСОБА_4 має затримку мовленнєвого розвитку, спостерігається у лікаря загальної практики - сімейного лікаря, дитячого невролога та дитячого психіатра. До лікарів із дитиною звертається мати, огляд проводиться у її присутності. Батько дитини жодного разу не був присутній з дитиною під час медичних оглядів, лікуванням і станом здоров`я сина не цікавився.

ОСОБА_1 також посилається на те, що судовим наказом Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31.03.2023 з відповідача стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина. Проте відповідач аліменти належним чином не сплачує, у зв`язку із чим у виконавчому провадженні утворилася значна заборгованість.

Позивач вважає, що поведінка відповідача свідчить про його свідоме та тривале ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо малолітнього сина. На її переконання, ОСОБА_3 має реальну можливість брати участь у житті дитини, однак не проявляє батьківського піклування, не забезпечує участі у вихованні, розвитку, лікуванні та матеріальному утриманні дитини. Тому позбавлення відповідача батьківських прав відповідає найкращим інтересам малолітнього ОСОБА_4 .

У позовній заяві ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. До участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Цією ж ухвалою суд витребував у зазначеного органу опіки та піклування письмовий висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно його дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області на виконання ухвали суду подав висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування, вважала позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав доцільним та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, відзиву на позовну заяву та доказів на спростування заявлених вимог суду не надав.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд ухвалив без винесення окремого процесуального документа провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вінниці Вінницької області. Батьками дитини зазначені: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 . Державну реєстрацію народження здійснив Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02 жовтня 2020 року, актовий запис № 2858.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00055917659, сформованого 15 січня 2026 року, актовий запис про народження ОСОБА_4 зареєстровано 02 жовтня 2020 року за № 2858. У витягу зазначені відомості про дитину: ОСОБА_4 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Україна, Вінницька область, м. Вінниця; відомості про батька: ОСОБА_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_2 ; відомості про матір: ОСОБА_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2023/001851899, сформованого 01 березня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації місця проживання - 03 липня 2017 року.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2023/001851964, сформованого 01 березня 2023 року о 14 год. 48 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації місця проживання - 06 жовтня 2020 року.

Після припинення спільного проживання малолітній ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до довідки Слободо-Межирівського дошкільного відокремленого підрозділу Сербинівської гімназії Северинівської сільської ради від 26 січня 2026 року № 18, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідував Слободо-Межирівський дошкільний відокремлений підрозділ Сербинівської гімназії Северинівської сільської ради з 01 вересня 2023 року до 01 жовтня 2025 року. Дитину приводила та забирала мати - ОСОБА_1 , яка відвідувала батьківські збори, цікавилася життям дитини у садочку. Батько - ОСОБА_3 участі у вихованні сина не брав, батьківські збори не відвідував, з вихователями не спілкувався, дитину із садочка не забирав.

Відповідно до довідки закладу дошкільної освіти № 5 «Джерельце» Жмеринської міської територіальної громади Вінницької області від 26 січня 2026 року № 7, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує старшу інклюзивну групу «Гномики» цього закладу з 01 січня 2026 року. Дитину до закладу дошкільної освіти приводить і забирає мати. Батько з вихователями не спілкувався, дитину додому не забирав, на батьківських зборах присутнім не був.

Відповідно до амбулаторної карти № 20589 ТОВ «Центр здоров`я Медсан» від 15 січня 2026 року, ОСОБА_4 спостерігається у лікувально-діагностичному центрі з 05 квітня 2024 року. Медичний документ містить інформацію про затримку мовленнєвого розвитку дитини, а також про спостереження у сімейного лікаря, дитячого невролога та дитячого психіатра. На прийом до лікаря з дитиною звертається мати ОСОБА_1 , огляд проводиться у присутності матері. Батько дитини ОСОБА_3 жодного разу не був присутній із дитиною.

Відповідно до виписки № 9018 із медичної карти стаціонарного хворого Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 28 грудня 2020 року до 31 грудня 2020 року з основним діагнозом: пахова грижа зліва, супутній діагноз: гіпоспадія, вінцева форма.

Відповідно до виписки № 9018 із медичної карти стаціонарного хворого Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 26 вересня 2022 року до 30 вересня 2022 року з основним діагнозом: пахова грижа справа, супутній діагноз: утворення в ділянці лівого надбрів`я.

Відповідно до виписки № 12949 із медичної карти стаціонарного хворого Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 02 вересня 2024 року до 23 вересня 2024 року з основним діагнозом: гіпоспадія, вінцева форма.

Відповідно до судового наказу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2023 року у справі № 130/626/23, провадження № 2-н/130/143/2023, з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку доходу платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 березня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 21 січня 2026 року № 116/11 направив ОСОБА_1 розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та копії документів.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №71798700, складеного Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці, за період з 15 березня 2023 року до 31 січня 2026 року заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів становить 123545,03 грн. Розрахунок містить відомості про відсутність сплати аліментів боржником за відповідні періоди.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № 71798700, у боржника ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів понад шість місяців, у зв`язку із чим державний виконавець наклав арешт на кошти боржника.

Відповідно до постанов державного виконавця від 21 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № 71798700, щодо боржника ОСОБА_3 встановлено тимчасові обмеження до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, зокрема: у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, а також у праві полювання.

Відповідно до довідки ТОВ «Фармація Вінниччини» від 12 лютого 2026 року № 01.02-1С, ОСОБА_1 з 22 квітня 2023 року працює у ТОВ «Фармація Вінниччини» на посаді провізора, а з 11 травня 2023 року переведена на посаду завідувача аптеки № 44. За працівником закріплено робоче місце в аптеці № 30 за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки ТОВ «Фармація Вінниччини» від 16 лютого 2026 року № 1/16-02, за період із серпня 2025 року до січня 2026 року ОСОБА_1 отримала сукупний дохід у розмірі 112559,00 грн, сума утримань становить 25888,57 грн, сума до виплати становить 86670,43 грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 459429464, сформованого 06 січня 2026 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 54,1 кв.м, житловою площею 28,3 кв.м.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області щодо доцільності позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13 квітня 2026 року № 38, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У висновку зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2019 року до 2020 року. Під час спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого є ОСОБА_3 .

Орган опіки та піклування встановив, що з жовтня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом не проживають, будь-яких відносин не підтримують. Малолітній ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Орган опіки та піклування врахував, що дитина відвідувала Слободо-Межирівський дошкільний відокремлений підрозділ Сербинівської гімназії Северинівської сільської ради з 01.09.2023 до 01.10.2025, а з 01.01.2026 відвідує старшу інклюзивну групу «Гномики» закладу дошкільної освіти № 5 «Джерельце» Жмеринської міської територіальної громади Вінницької області. Згідно з інформацією закладів дошкільної освіти, дитину приводила та забирала мати, вона відвідувала батьківські збори, цікавилася життям дитини у садочку, а батько участі у вихованні сина не брав, з вихователями не спілкувався, батьківські збори не відвідував, дитину із садочка не забирав.

Орган опіки та піклування також врахував медичні документи щодо дитини, відповідно до яких ОСОБА_4 має затримку мовленнєвого розвитку, перебуває під спостереженням сімейного лікаря, дитячого невролога та дитячого психіатра. До лікарів із дитиною звертається мати, огляди проводяться у її присутності. Батько дитини ОСОБА_3 жодного разу не був присутній із дитиною під час медичних оглядів. Під час лікування дитини у 2024 році батько був обізнаний про перебування сина у лікарні, однак до лікарні не з`являвся, станом здоров`я дитини не цікавився.

Орган опіки та піклування зазначив, що судовим наказом Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31.03.2023 у справі № 130/626/23 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина. Станом на 31.01.2026 заборгованість зі сплати аліментів становить 123545,03 грн.

Спеціалісти служби у справах дітей Северинівської сільської ради 27 березня 2026 року провели обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 . Орган опіки та піклування встановив, що родина проживає у приватному будинку, забезпеченому водо-, газо- та електропостачанням. Для дитини створено належні умови для проживання, розвитку, навчання та відпочинку. ОСОБА_5 має окрему кімнату, місце для сну та відпочинку, письмовий стіл, забезпечений одягом і взуттям відповідно до віку та сезону, засобами особистої гігієни, навчальним приладдям, книгами, мобільним телефоном, інтерактивними іграшками. Санітарно-гігієнічні умови проживання не порушені, для дитини забезпечено належні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення.

Орган опіки та піклування зазначив, що мати дитини ОСОБА_1 постійно опікується питаннями харчування, навчання, одягу, стану здоров`я дитини, створила для сина належні умови проживання і розвитку.

Щодо батька дитини орган опіки та піклування зазначив, що ОСОБА_3 з жовтня 2020 року не спілкується із сином, не бачиться з ним, не займається його вихованням, не цікавиться фізичним, психологічним та мовленнєвим розвитком дитини, навчанням і лікуванням, не проявляє щодо сина батьківського піклування та зацікавленості, ухиляється від сплати аліментів.

На засідання комісії з питань захисту прав дитини запрошувалися батьки малолітнього ОСОБА_4 , однак ОСОБА_3 на засідання комісії не з`явився.

Врахувавши наведені обставини, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13 квітня 2026 року № 38 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Між сторонами виникли правовідносини, які ґрунтуються на вимогах ст. 19, 141, 150-155, 157, 164-166, 171, 180 СК України, ст. 11, 12, 14, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 4 ст. 164 СК України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності; втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі №404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

За положенням частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі.

Доведення обставин свідомого, тривалого та винного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою для позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.

Оцінюючи наявні у справі докази окремо та у їх сукупності, суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, однак у цій справі встановлені обставини свідчать про наявність достатніх і переконливих підстав для його застосування.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_3 є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач є повнолітньою особою, тому за віковим критерієм може бути суб`єктом відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 164 СК України.

З жовтня 2020 року відповідач не проживає разом із дитиною, не спілкується з нею, не бере участі у її повсякденному житті, не забезпечує виховання, розвиток, лікування, навчання та належне матеріальне утримання сина.

Суд бере до уваги, що дитина є малолітньою, ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на час розгляду справи їй виповнилося п`ять років. Матеріали справи також підтверджують, що дитина має затримку мовленнєвого розвитку та перебуває під наглядом сімейного лікаря, дитячого невролога і дитячого психіатра. З огляду на малолітній вік дитини, стан її розвитку та характер спору, безпосереднє заслуховування думки ОСОБА_4 не проводилося, оскільки встановлені обставини дають змогу вирішити спір з урахуванням найкращих інтересів дитини на підставі письмових доказів, висновку органу опіки та пояснень учасників справи.

Довідки закладів дошкільної освіти підтверджують, що саме мати забезпечувала відвідування дитиною закладів дошкільної освіти, приводила і забирала сина, відвідувала батьківські збори, цікавилася життям дитини у садочку, контактувала з вихователями. Водночас відповідач участі у вихованні сина в закладах дошкільної освіти не брав, батьківські збори не відвідував, із вихователями не спілкувався, дитину із садочка не забирав.

Медичні документи підтверджують, що дитина потребувала та потребує медичного спостереження, має затримку мовленнєвого розвитку, проходила лікування, перебуває під наглядом лікарів. До лікарів із дитиною звертається мати, медичні огляди проводяться у її присутності. Відповідач жодного разу не був присутній із дитиною під час медичних оглядів, лікуванням, станом здоров`я і розвитком сина не цікавився.

Суд враховує, що обов`язок батька щодо дитини не обмежується лише сплатою аліментів. Батько зобов`язаний брати участь у вихованні дитини, спілкуватися з нею, піклуватися про її здоров`я, безпечні умови життя, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати участь у навчанні, лікуванні, побуті та повсякденному житті дитини.

Разом із цим у цій справі несплата аліментів є не єдиною і не самостійною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а одним з елементів загальної поведінки відповідача, яка полягає у тривалому самоусуненні від виконання всіх основних батьківських обов`язків.

Судовим наказом Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31.03.2023 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина. Проте розрахунок державного виконавця підтверджує, що станом на 31.01.2026 заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 123545,03 грн. У зв`язку з наявністю заборгованості до відповідача застосовувалися заходи примусового виконання, зокрема арешт коштів та тимчасові обмеження.

Наведені обставини свідчать, що відповідач протягом тривалого часу не виконує не лише моральні та виховні обов`язки щодо сина, але й обов`язок щодо його матеріального утримання.

Відповідач у цій справі не подав відзиву, не надав доказів на підтвердження своєї участі у вихованні, лікуванні, навчанні чи матеріальному забезпеченні дитини, не надав доказів спілкування із сином, не повідомив про наявність об`єктивних обставин, які перешкоджали йому виконувати батьківські обов`язки, а також не заявив про бажання відновити участь у житті дитини.

На відміну від ситуацій, у яких один із батьків заперечує проти позбавлення батьківських прав, вживає заходів для налагодження спілкування з дитиною, звертається до органу опіки та піклування, проявляє інтерес до дитини або доводить існування об`єктивних перешкод у виконанні батьківських обов`язків, у цій справі відповідач жодної активної поведінки щодо захисту свого права на участь у вихованні сина не проявив.

Відповідач не з`явився на засідання комісії з питань захисту прав дитини, не з`явився у судове засідання, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву, не висловив позиції щодо позову і не надав жодного доказу, який би спростовував доводи позивача або висновок органу опіки та піклування.

Суд оцінює таку поведінку відповідача у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вона підтверджує не тимчасове ускладнення у виконанні батьківських обов`язків, а тривале, стале і свідоме небажання брати участь у житті дитини.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області провів обстеження умов проживання дитини, врахував документи щодо її навчання, лікування, матеріального забезпечення, участі матері та батька у житті дитини, а також факт неявки відповідача на засідання комісії з питань захисту прав дитини.

За результатами розгляду матеріалів комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 . Рішенням виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13.04.2026 № 38 цей висновок затверджено.

Дослідивши висновок органу опіки та піклування, суд вважає його об`єктивним, обґрунтованим і таким, що складений на підставі всебічного з`ясування обставин справи. Висновок узгоджується з іншими письмовими доказами: довідками закладів дошкільної освіти, медичними документами, матеріалами виконавчого провадження, розрахунком заборгованості зі сплати аліментів та доказами щодо умов проживання дитини з матір`ю.

Підстав не погодитися з висновком органу опіки та піклування суд не встановив, оскільки він є достатньо мотивованим, підтверджується матеріалами справи і відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини.

Суд враховує, що фактичний догляд за дитиною здійснює мати ОСОБА_1 . Саме вона забезпечує проживання, харчування, лікування, дошкільну освіту, розвиток, побут і повсякденні потреби дитини. За результатами обстеження орган опіки та піклування встановив, що для малолітнього ОСОБА_4 створено належні умови проживання, розвитку, навчання та відпочинку.

У спірних правовідносинах, які стосуються особливо чутливої сфери та долі малолітньої дитини, інтереси дитини мають переважати над формальним збереженням за відповідачем батьківських прав у ситуації, коли він протягом тривалого часу реального змісту цих прав і обов`язків не здійснює.

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Проте у цій справі менш суворі заходи впливу не здатні забезпечити належний захист прав та інтересів дитини, оскільки відповідач протягом більш ніж п`яти років не бере участі у житті дитини, не реагує на потреби сина, не з`являється до органу опіки та піклування і суду, не надає доказів наміру змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Доказів того, що позивач або інші особи перешкоджали відповідачу спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, лікуванні, навчанні чи матеріальному забезпеченні, суду не надано.

Доказів звернення відповідача до органу опіки та піклування або суду з питання визначення способу участі у вихованні дитини, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною чи захисту свого права на участь у житті сина матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що встановлена у справі поведінка відповідача має ознаки свідомого, тривалого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо малолітнього сина.

Надані позивачем докази у своїй сукупності є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення її безпечних умов життя, лікування, розвитку, участі у дошкільній освіті та матеріального утримання.

Суд також враховує, що позбавлення відповідача батьківських прав не звільняє його від обов`язку утримувати дитину. Водночас питання стягнення аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_4 вже вирішено судовим наказом Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31.03.2023 у справі № 130/626/23, який перебуває на виконанні у виконавчому провадженні № 71798700. Тому підстав для повторного вирішення питання про стягнення аліментів у цьому рішенні немає.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 є необхідним, пропорційним і таким, що відповідає найкращим інтересам дитини.

Отже, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст. 11, 12, 14, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 19, 141, 150, 153, 155, 157, 164-166, 171, 180 СК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Після набрання рішенням суду законної сили надіслати його копію до Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції за місцем державної реєстрації народження дитини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 44097696, місцезнаходження: 23100, Вінницька область, Жмеринський район, с. Северинівка, вул. Грушевського, буд. 31.

Суддя В. В. Горбатюк