Рішення № 138076226, 09.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10923/26

Провадження 2/127/3227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) про зняття арешту з майна.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 кв.м.

Позивачка зазначила, що 28 жовтня 1993 року видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 кв.м, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , кожному по 1/3 частці.

Позивачка вказала, що довідкою Державного нотаріального архіву Вінницької області від 27 листопада 2024 року № 458/01-14 підтверджено наявність зареєстрованих заборон відчуження щодо квартири АДРЕСА_1 , а саме: 25 квітня 2000 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою зареєстровано заборону відчуження за реєстром № 10-206 на підставі повідомлення ВДВС Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці; 12 вересня 2000 року зареєстровано повторну заборону відчуження за реєстром № 10-534.

За змістом позову, документи, на підставі яких накладено заборони відчуження, не збереглися. Відомості про існування чинного виконавчого провадження, актуальної заборгованості або іншої чинної підстави для подальшого обмеження права власності відсутні. Наявність заборон відчуження перешкоджає позивачці реалізовувати право власності на належне їй майно.

У зв`язку з цим позивачка просить зняти арешт, а саме заборони відчуження, зареєстровані 25 квітня 2000 року за № 10-206 та 12 вересня 2000 року за № 10-534, щодо 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Суд постановив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Учасникам справи роз`яснено процесуальні права та запропоновано надати суду заяви по суті справи і докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Представник відповідача подав до суду клопотання, у якому просив проводити розгляд справи без представника відділу. При вирішенні справи по суті позовних вимог відповідач поклався на розсуд суду. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням поданого клопотання про розгляд справи без його участі суд провів судовий розгляд за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази у справі, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

Свідоцтвом про право власності на житло від 28 жовтня 1993 року підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 - 1/3 частка, ОСОБА_1 - 1/3 частка, ОСОБА_3 - 1/3 частка. Загальна площа квартири становить 49,3 кв.м.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло встановлено, що зазначене житло приватизоване відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а свідоцтво видане згідно з рішенням від 28 жовтня 1993 року № 790.

Додатком до рішення міської ради від 24 червня 2016 року № 333 підтверджено, що вул. Стахурського у м. Вінниці перейменовано на вул. Андрія Первозванного.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 04 січня 2007 року складено відповідний актовий запис № 37.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 підтверджено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 27 грудня 2018 року складено відповідний актовий запис № 3671.

Відповідно до довідки Державного нотаріального архіву Вінницької області від 27 листопада 2024 року № 458/01-14 встановлено, що у справах Державного нотаріального архіву Вінницької області зберігаються справи фонду Першої вінницької державної нотаріальної контори. На підставі повідомлення Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці від 14 квітня 2000 року № ДВ-5-Л, яке надійшло до Першої вінницької державної нотаріальної контори 25 квітня 2000 року, Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 25 квітня 2000 року за реєстровим № 10-206 накладено заборону відчуження на майно ОСОБА_3 , 1966 року народження.

Цією ж довідкою підтверджено, що на підставі повідомлення відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці від 28 серпня 2000 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 12 вересня 2000 року за реєстровим № 10-534 повторно накладено заборону відчуження на майно ОСОБА_3 , 1966 року народження, який проживав у АДРЕСА_2 .

Державний нотаріальний архів Вінницької області повідомив, що відмітка про зняття заборони по фонду Першої вінницької державної нотаріальної контори відсутня. Додаткові відомості щодо уточнюючої інформації про особу, в інтересах якої накладено заборону або арешт, у документах контори не зберігаються.

Згідно з копією листа відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці від 14 квітня 2000 року № ДВ-5-Л державна виконавча служба зверталася до Першої вінницької державної нотаріальної контори щодо осіб, які зазначені як боржники, з проханням повідомити про наявність зареєстрованих договорів та не проводити операцій до окремого розпорядження. У переліку таких осіб зазначено ОСОБА_3 , 1966 року народження, який проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Копією листа відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці від 28 серпня 2000 року підтверджено повторне звернення державної виконавчої служби до нотаріальної контори щодо осіб, стосовно яких просили не проводити операції з майном до окремого розпорядження.

Наведені документи підтверджують, що заборони відчуження зареєстровані саме щодо майна ОСОБА_3 , який був співвласником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка після перейменування вулиці має адресу: АДРЕСА_2 .

У матеріалах справи відсутні докази існування чинного виконавчого провадження, в межах якого були накладені заборони відчуження, а також відсутні докази наявності чинного виконавчого документа, актуальної заборгованості чи іншої правової підстави для подальшого існування обмеження щодо 1/3 частки вказаної квартири.

Суд надає правову оцінку встановленим обставинам та застосовує такі норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ, майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 2 ст. 317 ЦК України передбачено, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Частиною 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна, коштів боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Частиною 2 ст. 56 цього Закону передбачено, що арешт на майно, кошти боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна, коштів боржника або про опис та арешт майна, коштів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно, кошти боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна, коштів виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно, кошти боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд установив, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . На 1/3 частку цієї квартири, яка належала ОСОБА_3 , зареєстровані заборони відчуження від 25 квітня 2000 року за реєстровим № 10-206 та від 12 вересня 2000 року за реєстровим № 10-534.

Наявність таких заборон обмежує можливість розпорядження квартирою, оскільки унеможливлює вчинення реєстраційних і нотаріальних дій щодо майна без попереднього припинення відповідного обтяження.

Заборони відчуження були зареєстровані понад двадцять п`ять років тому на підставі повідомлень органу державної виконавчої служби. Разом з тим документи, які стали підставою для накладення заборон, не збереглися, відомості про зняття заборон у Державному нотаріальному архіві Вінницької області відсутні.

Як було зазначено вище, у матеріалах справи відсутні докази існування чинного виконавчого провадження, чинного виконавчого документа, актуальної заборгованості або іншої правової підстави, яка б обґрунтовувала подальше існування заборони відчуження щодо 1/3 частки квартири.

Відповідач не подав відзиву на позов, не надав суду доказів на підтвердження наявності чинного виконавчого провадження або необхідності збереження заборони відчуження майна. У поданому клопотанні відповідач просив розглядати справу без участі представника відділу, а вирішення справи по суті позовних вимог поклав на розсуд суду.

Суд враховує, що арешт майна та заборона його відчуження є тимчасовими заходами, спрямованими на забезпечення реального виконання рішення. Таке обмеження не може існувати безстроково за відсутності чинного виконавчого провадження, чинного виконавчого документа або іншої передбаченої законом підстави.

Подальше існування заборон відчуження, зареєстрованих 25 квітня 2000 року за № 10-206 та 12 вересня 2000 року за № 10-534, за відсутності доказів чинної правової підстави для такого обмеження, є невиправданим втручанням у право власності та створює перешкоди у реалізації правомочності розпорядження майном.

З урахуванням встановлених обставин, досліджених доказів та наведених норм права, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 40, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт, а саме заборони відчуження, зареєстровані 25 квітня 2000 року за № 10-206 та 12 вересня 2000 року за № 10-534, накладені на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 09 липня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький), код ЄДРПОУ 40143408, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А.

Суддя В. В. Горбатюк