Ухвала суду № 138075963, 08.07.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1073/26

Провадження № 1-кп/147/473/26

УХВАЛА

іменем України

08 липня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020020000180 від 24.03.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст.408 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться зазначене вище кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому.

07 липня 2026 року від прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, а ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема, прокурор вказує на ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім того, прокурор зазначає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти існуючим ризикам. Також прокурор посилається на положення ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 407, 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких у цьому кримінальному провадженні суд має право не визначати розмір застави. У зв`язку з наведеним прокурор просить продовжити щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ньому, а також зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися і підстави для застосування запобіжного заходу у більш м`якому виді відсутні. Також повідомив, що станом на сьогодні є чинною норма ч. 8 ст. 176 КПК України, яка передбачає виключний запобіжний задід у виді тримання під вартою для осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 407 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого заперечувала, зазначивши, що ризики, наведені у клопотанні прокурора, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження. Вказала, що ОСОБА_4 перебуває під вартою з березня 2026 року, при цьому положення ч. 8 ст. 176 КПК України, на які посилається прокурор, визнані неконституційними, а тому подальше тримання обвинуваченого під вартою є безпідставним. Також зазначила, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, зокрема матір похилого віку, яка потребує постійного догляду та допомоги, а інкриміновані йому кримінальні правопорушення були пов`язані саме з необхідністю перебування поруч із нею, у зв`язку з чим ризик його переховування від суду відсутній. Стосовно ризику незаконного впливу на свідків зазначила, що він є недоведеним, оскільки свідками у кримінальному провадженні є працівники Військової служби правопорядку та військовослужбовці, які проходять службу в районі ведення бойових дій, а тому обвинувачений не має реальної можливості впливати на них. Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказала, що прокурором не надано жодних доказів чи відомостей, які б свідчили про намір або можливість ОСОБА_4 вчинити інше кримінальне правопорушення. Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання його матері, а в разі якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для застосування такого запобіжного заходу, визначити обвинуваченому розмір застави, співмірний його майновому стану. Крім того, звернула увагу суду на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відповідно до якої автоматичне продовження строку тримання особи під вартою є неприпустимим, а також зазначила, що судові засідання у даному кримінальному провадженні неодноразово відкладалися у зв`язку з поданням прокурорами відповідних клопотань.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора, підтримавши позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та відповідно задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, за змістом ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання чи продовження запобіжного заходу суд зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, її вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, передбачені зазначеною статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку. Одночасно визначено заставу у розмірі 133120,00 грн, яка залишалася без змін.

Під час розгляду клопотання прокурора судом не встановлено обставин, які б свідчили про зменшення або відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були покладені в основу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу. Так само не встановлено нових обставин, які б давали підстави для висновку про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, була встановлена слідчим суддею під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Разом із тим до суду надійшов обвинувальний акт, відповідно до якого ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 408 КК України.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, наразі ризик переховування ОСОБА_4 від суду є актуальним. Суд також оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України) та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років (ч. 4 ст. 408 КК України).

Врахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що можливість призначення покарання у виді позбавлення волі за тяжке кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.

Крім тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та суворості можливого покарання, суд враховує, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку проходження військової служби в умовах воєнного стану, що у сукупності свідчить про існування ризику ухилення від суду.

Доводи сторони захисту про наявність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, а також необхідність здійснення догляду за матір`ю судом враховані, однак самі по собі не свідчать про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не є достатніми підставами для зміни запобіжного заходу. Суд також враховує, що зазначені обставини були відомі й під час попереднього вирішення питання про застосування та продовження запобіжного заходу. Будь-яких нових обставин, які виникли після постановлення попередньої ухвали та свідчили б про істотне зменшення чи відсутність встановлених ризиків, стороною захисту суду не наведено.

Оцінюючи ризик переховування, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «W проти Швейцарії», відповідно до якої небезпека втечі не може оцінюватися виключно через суворість можливого покарання, а повинна визначатися також з урахуванням особистості обвинуваченого, його моральних якостей, майнового стану, соціальних зв`язків та інших обставин.

Разом із тим суд зазначає, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, сама по собі не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється лише у сукупності з іншими встановленими ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який неодружений, раніше судимий, а також те, що йому інкримінується вчинення двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 408 КК України, які, за версією сторони обвинувачення, були вчинені 03 жовтня 2025 року та 23 січня 2026 року. Крім того, суд бере до уваги характер інкримінованих діянь, пов`язаних із тривалим самовільним залишенням військової частини, уникненням виконання обов`язків військової служби та свідомим ухиленням від контролю з боку командування. Наведені обставини у своїй сукупності дають суду достатні підстави вважати, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати.

Доводи захисника щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків суд до уваги не бере, оскільки прокурором у поданому клопотанні не заявлявся ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому зазначені доводи не впливають на вирішення питання про продовження запобіжного заходу.

Будь-яких нових обставин, які мають значення для вирішення питання щодо подальшого застосування запобіжного заходу та які не існували і не оцінювалися судом під час попереднього продовження строку тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.

Також, оцінюючи доводи прокурора щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що прокурором не наведено конкретних обставин та не надано належних доказів, які б підтверджували існування зазначеного ризику саме на даній стадії судового розгляду коли досудове розслідування завершене і справа перебуває на розгляді суду.

Водночас суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його поведінку під час кримінального провадження, а також відсутність належного обґрунтування цього ризику у клопотанні прокурора, доходить висновку, що існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення належним чином не доведено.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від суду; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Під час розгляду клопотання судом вивчалася можливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Разом із тим суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим судом ризикам.

Сторона захисту просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання його матері. Разом із тим суду не надано жодних доказів на підтвердження права користування чи проживання ОСОБА_4 у житловому приміщенні за вказаною адресою, не надано відомостей про власника такого житла, а також не зазначено конкретної адреси, за якою пропонується виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Водночас з обвинувального акта вбачається, що місце проживання обвинуваченого зазначено за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як, зі слів захисника, відповідно до довідки ДМС місце його реєстрації зазначено за іншою адресою: АДРЕСА_2 . За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту та забезпечити належний контроль за його виконанням.

Будь-яких нових обставин, які б свідчили про зменшення або відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, порівняно з тими, які були встановлені під час попереднього продовження строку тримання під вартою, судом не встановлено.

За таких обставин суд переконаний, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно продовжити на шістдесят днів.

Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої продовження тримання особи під вартою може бути виправданим лише за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає право особи на свободу. У даному випадку, з огляду на характер та обставини інкримінованого кримінального правопорушення, встановлені судом ризики, стадію судового розгляду та необхідність забезпечення належного здійснення кримінального провадження, суд вважає, що такий суспільний інтерес існує.

Водночас суд зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою був застосований щодо обвинуваченого із визначення розміру застави. Оскільки нових обставин, які б зумовлювали необхідність зміни запобіжного заходу в цій частині, судом не встановлено, суд вважає за можливе залишити розмір застави визначений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2026.

Захисник клопотала про визначення розміру застави, однак суд не вбачає підстав для зміни її розміру.

Тримання обвинуваченого під вартою у даному випадку є виправданим з огляду на наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на цей час не втратили своєї актуальності.

Доказів наявності у ОСОБА_4 захворювань, які б унеможливлювали його подальше тримання під вартою, суду не надано.

Посилання сторони захисту на необхідність здійснення обвинуваченим догляду за матір`ю, а також на наявність у нього постійного місця проживання та міцних соціальних зв`язків суд оцінює критично, оскільки зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, навіть у разі їх наявності вони самі по собі не свідчать про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не є достатніми підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Будь-яких нових обставин, які виникли після постановлення попередньої ухвали та свідчили б про істотне зменшення чи відсутність встановлених судом ризиків, стороною захисту не наведено.

Щодо клопотання захисника про призначення судової експертизи.

03.05.2026 через систему «Електронний суд» від захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про призначення судової-психіатричної експертизи. Клопотання мотивує тим, що за результатами ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в матеріалах справи наявна довідка «ВОКПЛ ім. Акад. І. І. Ющенка ВОР» від 25.03.2026 №01-2-69/1300 про обстеження ОСОБА_4 в психіатричному відділенні з діагнозом: «Без психічних розладів. Недостатня педагогічна підготовка». В 2024 році перебував на обстеженні в наркологічному відділенні №2 КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Періодичне вживання. Синдром залежності 2 ст.».

Зазначене клопотання долучено до матеріалів справи та повідомлено про те, що воно буде розглянуте на відповідній стадії судового розгляду, однак захисник наполягала на розгляді клопотання на стадії підготовчого судового засідання, оскільки це матиме вирішальне значення для побудови стратегії захисту.

З огляду на це судом поставлено на розгляд зазначене клопотання.

Захисник повністю підтримала подане клопотання з підстав зазначених у ньому, додатково зазначила, що її підзахисному важко зорієнтуватися і він не в повній мірі розуміє, як він має поводитися в судовому засіданні. Більше того ОСОБА_4 вказував не повні анкетні дані щодо місця проживання, наявності судимості тощо.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечував проти заявленого клопотання, зазначив, що сама захисник зазначила про відсутність психічних захворювань, а поведінка обвинуваченого може бути викликана іншими чинниками.

Заслухавши думку учасників провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 332 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. Слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи, зокрема, щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

З метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

У розрізі положень статей 314-315 КПК України можна дійти висновку, що клопотання про призначення у справі експертизи не є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання захисника про призначення судової експертизи на стадії підготовчого судового засідання задоволенню не підлягає, оскільки вирішення питання про призначення експертизи пов`язане з дослідженням доказів та встановленням обставин кримінального провадження, що є предметом судового розгляду по суті, тоді як на стадії підготовчого судового засідання суд вирішує виключно питання, передбачені главою 27 КПК України.

Водночас сторона захисту не позбавлена права повторно заявити відповідне клопотання після початку судового розгляду, коли суд безпосередньо досліджуватиме докази та встановлюватиме обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Щодо призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Під час підготовчого судового засідання судом поставлено на обговорення питання про можливість призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що обставин, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до судового розгляду, не встановлено, угод не укладено, підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акта прокурору немає, обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Обвинувачений та його захисник не заперечували щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.

Копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинувачений та його захисник отримали, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Дане кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суду Вінницької області.

Обвинувальний акт складений із дотриманням вимог кримінального процесуального закону України та відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Підстав для закриття кримінального провадження, зупинення провадження у справі чи повернення обвинувального акта прокурору судом не встановлено.

Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду, не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020020000180 від 24.03.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст.408 КК України.

Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні. Обмежень, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, судом не встановлено.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, його захисника.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 314316, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026020020000180 від 24.03.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст.408 КК України, на 12:45 годину 17 липня 2026 року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників судового розгляду.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про призначення судової експертизи залишити без задоволення, як таке, що подане передчасно.

Роз`яснити стороні захисту, що відмова у задоволенні клопотання не перешкоджає повторному зверненню з клопотанням про призначення судової експертизи на відповідній стадії судового розгляду.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 05 вересня 2026 року включно.

Визначити термін дії ухвали до 05 вересня 2026 року включно.

Заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2026 року, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати на виклики суду за першою вимогою;

- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- утриматись від спілкування із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 35 хвилин 09 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1