Ухвала суду № 138074842, 08.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" липня 2026 р. м.Рівне Справа №918/643/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Дубенської міської ради

до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача 2) Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок" Дубенської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 145 138,21 грн

Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.

Представники:

від прокуратури: Немкович І.І.

від Дубенської міської ради: не з`явився

від ТОВ "РОЕК": Гуз О.С.

від КНП "Пологовий будинок": не з`явився

УСТАНОВИВ:

15.05.2026 заступник керівника Дубенської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі позивача Дубенської міської ради до Господарського суду Рівненськогї області позовом до ТОВ "РОЕК", КНП "Пологовий будинок" Дубенської міської ради, у якому просить суд:

- визнати недійсними: Додаткову угоду №4 від 09.08.2023, Додаткову угоду №5 від 05.09.2023, Додаткову угоду №6 від 11.12.2023 до Договору № 4174-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2022, укладеного між відповідачами;

- стягнути з ТОВ "РОЕК" на користь позивача в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 145 138,21 грн.

Ухвалою від 18.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.06.2026.

12.06.2026 від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив на позовну заяву.

16.06.2026 від органу прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 17.06.2026 підготовче засідання відкладено на 08 липня 2026 р. на 09:50 год.

07.07.2026 від ТОВ "РОЕК" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

ТОВ "РОЕК" клопотання обгрунтовує серед іншого тим, що системний аналіз судової практики і відомостей ЄДРСР свідчить, що звернення прокурора з вимогами про недійсність правочинів чи їх частин у сфері закупівель є непоодинокими, а систематичними, що вказує на нездійснення або неналежне здійснення суб`єктами владних повноважень захисту інтересів держави у сфері закупівель і ставить під загрозу можливість ефективного поновлення порушених прав держави, що в свою чергу не може називатись виключним (-ими) випадком (-ами). З підстав неконституційності положень норм спеціального закону прокурор немає і відповідного порядку для представництва інтересів держави в суді, що визначений законом. За таких обставин, ТОВ "РОЕК" вважає, що позовну заяву подано особою, яка не має права її підписувати, і тому згідно з пунктом 1 частини 5 статті 174 ГПК України Суд повертає позовну заяву і додані до неї документи. Позиція, щодо повернення позовної заяви, яка підписана особою, яка не має права на підпис підтверджується позицією Верховного суду викладеною у постанові від 10.06.2026 р. у справі 910/403/26. Оскільки позов подано прокурором в інтересах держави в особі Дубенської міської ради, то такий позов прокуратури підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

У засіданні 08.07.2026 представник ТОВ "РОЕК" підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник прокуратури заперечив проти задоволення клопотання.

У судове засідання 08.07.2026 представники Дубенської міської ради і КНП "Пологовий будинок" не з`явилися.

Позивач повідомлений про дату та час судового засідання шляхом отримання ухвали, якою відкрито провадження у справі, до електронного кабінету, зареєстрованого у підсистемі "Електронний суд". Пояснень на позов не подав. Причин неявки не пояснив.

КНП "Пологовий будинок" Дубенської міської ради повідомлений про дату та час судового засідання шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження у справі на його адресу. Ухвала отримана відповідачем 22.04.2026, що підтверджується поштовим повідомленням ПАТ "Укрпошта" R067177120224. Відзиву на позов не подав. Причин неявки не пояснив.

Суд розглянув клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про залишення позову без розгляду, та зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У постанові від 05.08.2019 у справі № 910/17650/18 Верховний Суд у вирішенні питання застосування положень пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України виснував про те, що системний аналіз наведених норм свідчить, що реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ГПК України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені частиною п`ятою статті 174 ГПК України.

Тобто норми процесуального права побудовані на чіткій позиції дисциплінованості, як суду так і учасників справи. Вказане покладено в основу засад господарського судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи один до одного так і до суду. Крім того, означена концепція направлена на уникнення можливості сторонам зловживання наданими їм процесуальними правами (подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 905/2204/19).

У даному випадку суд вважає необґрунтованими та передчасними посилання ТОВ "РОЕК" на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24), оскільки згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення, до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

При цьому, суд нагадує, що у положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (чинною на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Суд враховує сталі та послідовні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункт 10.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) та наголошує, що суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Обставини щодо бездіяльності компетентного органу повинні бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025), до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

Водночас, слід враховувати, що розв`язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) розкриваючи зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять „інтереси держави" та „представництво інтересів держави в суді", наведених, зокрема, у рішеннях від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 та від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, зазначив, що:

"…представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини першої її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави".

У пунктах 4.2., 4.3. цього рішення Конституційний Суд України наголосив на тому, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Поряд з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 3 даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У цьому випадку укладення додаткових угод № 4 від 09.08.2023, № 5 від 05.09.2023, № 6 від 11.12.2023 до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18).

Звернення прокурора з позовом до ТОВ «РОЕК» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 145 138,21 грн спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законного та цільового використання коштів місцевого бюджету.

Суд нагадує, що згідно пункту п. 4, рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене п. 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. В умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України. У відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дубенською окружною прокуратурою на адресу КНП «Пологовий будинок» ДМР скеровано відповідний лист № 51-635 вих-26 від 04.03.2026, яким повідомлено про наявніст порушень при укладанні КНП «Пологовий будинок» ДМР додаткових угод до Договору постачання електричної енергії. Крім того, аналогічний лист № 51/2- 472 вих-26 від 15.04.2026 скеровано на адресу Дубенської міської ради.

У відповіді Дубенської міської ради від 22.04.2026 № вих-1576/05-02-29/26 орган місцевого самоврядування повідомив, що, на його думку, комунальні підприємства є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть відповідальність за результати своєї діяльності; Дубенська міська рада не є стороною договору, через що не наділена відповідними правами і обов`язками, у т. ч. щодо оскарження додаткових угод в судовому порядку.

Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Статтею 13 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що керівник окружної прокуратури, окрім іншого представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Отже, безпосередньо в силу приписів Закону України "Про прокуратуру" перші заступники та заступники керівника окружної прокуратури мають право на підписання позову та інших заяв у справі, у тому числі і заяви про забезпечення позову та відповідно подання заяв про відкриття виконавчого провадження до органів ДВС.

Згідно наказу виконувача обов`язків керівника Рівненської обласної прокуратури від 27.11.2025 №1501к призначено на посаду заступника керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області з 01.12.2025 Манжаюка Дениса Леонтійовича.

Таким чином, відповідно до ЗУ "Про прокуратуру" та Конституції України, заступник керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області - Манжаюк Денис Леонтійович уповноважений законом від імені цієї прокуратури підписувати позов у порядку представництва інтересів держави в суді.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, з урахуванням викладеного та за відсутністю правових підстав, суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ "РОЕК" від 07.07.2026 за вх.№ 3752/26 про залишення без розгляду позовної заяви у справі №918/643/26.

Керуючись статтями 226, 233, 234 ГПК України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання від 07.07.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про залишення позову без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне рішення суду.

Суддя Бережнюк В.В.