Рішення № 138074720, 29.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1403/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши справу № 916/1403/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11; код ЄДРПОУ 35411500)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМ-ЮГ» (73011, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Шумського, буд. 14; код ЄДРПОУ 39330766)

про стягнення 115 975,97 грн;

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМ-ЮГ» 115 975,97 грн, з яких: 60 999,75 грн основного боргу; 12 199,95 грн штрафу; 29 897,36 грн пені; 7 381,20 грн відсотків річних; 5 497,71 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди обладнання № 5-150921 від 15.09.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості послуг з тимчасового користування підйомним обладнанням.

Позивач вказує, що в період з 15.09.2021 по 14.03.2023 (включно) надав відповідачу, а останній прийняв без зауважень послуги з тимчасового оплатного користування (оренди) підйомним обладнанням на загальну суму 133 599,50 грн. Відповідач, у свою чергу, здійснив лише часткове виконання взятих на себе грошових зобов`язань, сплативши позивачу 72 599,75 грн.

Як стверджує позивач, невиконаними залишилися грошові зобов`язання відповідача згідно актів надання послуг № 573 від 23.02.2022 на суму 13 999,94 грн та № 523 від 14.03.2023 на суму 46 999,81 грн, тобто на загальну суму 60 999,75 грн.

За прострочення виконання грошових зобов`язань позивач нарахував та поряд із сумою основного боргу заявив до стягнення 12 199,95 грн штрафу, 29 897,36 грн пені, 7 381,20 грн відсотків річних та 5 497,71 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 03.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1403/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для подачі їх до суду.

Ухвалою від 02.05.2026 суд здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та зупинив провадження у справі № 916/1403/24 до закінчення розгляду Верховним Судом справи № 908/1162/23.

У зв`язку із ухваленням об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, ухвалою від 28.10.2025 суд поновив провадження у справі № 916/1403/24 та призначив підготовче засідання на 01.12.2025.

Ухвалою від 01.12.2025 суд зупинив провадження у справі № 916/1403/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.

В подальшому суд з`ясував, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22.01.2026 повернула справу № 280/5808/23 на розгляд Касаційного адміністративного господарського суду у складі Верховного Суду

Ухвалою від 09.04.2026 суд поновив провадження у справі № 916/1403/24 та призначив підготовче засідання на 04.05.2026.

Ухвалою від 04.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2026.

Судове засідання, призначене на 03.06.2026, не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 03.06.2026 суд повідомив сторін про те, що судове засідання призначено на 29.06.2026.

У позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи без його виклику.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Судову кореспонденцію суд направляв відповідачу на його юридичну адресу - 73011, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Шумського, буд. 14, втім поштові відправлення поверталися до суду неврученими з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та водночас був належним чином повідомлений про розгляд судом даної справи, суд виснував про можливість її розгляду справи за наявними доказами.

29.06.2026 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПМ-ЮГ» (орендар) укладено Договір оренди обладнання № 5-150921 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування обладнання, перелік якого визначається орендарем у Договорі або відповідних додатках до нього.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що при передачі/поверненні кожної одиниці обладнання сторони укладають акт передачі/повернення обладнання з оренди.

Згідно з п. 5.2. Договору вартість фактично наданих орендарю послуг з оренди обладнання визначається в актах надання послуг.

Відповідно до п. 5.5. Договору оплата орендарем послуг з оренди обладнання відбувається у порядку передоплати на підставі рахунка на оплату у розмірі 100% від загального розміру плати за запланований період оренди, протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунка від орендодавця.

Підпунктом 5.5.1. п. 5.5. визначено, що у будь-якому випадку орендар зобов`язаний сплатити орендну плату за час фактичного користування обладнанням не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця, за звітний місяць, незалежно від наявності у орендаря відповідного рахунка на оплату.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем грошових зобов`язань, що виникають на підставі цього Договору, орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 10% річних, пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми невиконаного або неналежно виконаного орендарем грошового зобов`язання.

Нарахування пені за порушення орендарем грошового зобов`язання згідно з п. 6.2. цього Договору не обмежується шестимісячним строком та нараховується за весь час невиконання або неналежного виконання орендарем грошового зобов`язання (п. 6.3. Договору).

Договір укладений строком на 1 календарний рік та вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони не висунули бажання про припинення дії цього Договору до моменту або у момент закінчення строку його дії, дія Договору вважається продовженою на відповідний наступний календарний рік (п. 8.1. Договору).

Позивач зазначає, що в період з 15.09.2021 по 14.03.2023 (включно) він надав відповідачу, а останній прийняв без зауважень послуги з тимчасового оплатного користування (оренди) підйомним обладнанням на загальну суму 133 599,50 грн.

У матеріалах справи наявні наступні акти надання послуг:

- № 3704 від 31.10.2021 на суму 10 799,98 грн;

- № 4025 від 10.11.2021 на суму 8 999,96 грн;

- № 4231 від 30.11.2021 на суму 11 999,95 грн;

- № 4845 від 28.12.2021 на суму 16 999,93 грн;

- № 93 від 31.01.2022 на суму 23 799,93 грн;

- № 573 від 23.02.2022 на суму 13 999,94 грн;

- № 523 від 14.03.2023 на суму 46 999,81 грн.

Акти №№ 3704, 4231, 4845, 573 та 523 підписані обома сторонами, в той час як акти №№ 4025 та 93 не містять підписів сторін.

Позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату послуг з оренди обладнання:

- № 3595 від 15.09.2021 на суму 19 799,94 грн (за послуги, надані за актами № 3704 від 31.10.2021 та № 4025 від 10.11.2021);

- № 4966 від 12.11.2021 на суму 11 999,95 грн (за послуги, надані за актом № 4231 від 30.11.2021);

- № 5692 від 03.12.2021 на суму 40 799,86 грн (за послуги, надані за актами № 4845 від 28.12.2021 та № 93 від 31.01.2022);

- № 904 від 23.02.2022 на суму 13 999,94 грн (за послуги, надані за актом № 573 від 23.02.2022);

- № 650 від 14.03.2023 на суму 46 999,81 грн (за послуги, надані за актом № 523 від 14.03.2023).

Згідно з платіжною інструкцією № 930 від 15.09.2021 відповідач перерахував позивачу грошові кошти на суму 19 799,94 грн за оренду обладнання (сплачено рахунок № 3595 від 15.09.2021).

Згідно з платіжною інструкцією № 967 від 03.12.2021 відповідач перерахував позивачу грошові кошти на суму 52 799,81 грн за оренду обладнання (сплачено рахунки № 4966 від 12.11.2021 та № 5692 від 03.12.2021).

Отже, відповідач повністю виконав грошові зобов`язання за актами надання послуг № 3704 від 31.10.2021 на суму 10 799,98 грн, № 4025 від 10.11.2021 на суму 8 999,96 грн, № 4231 від 30.11.2021 на суму 11 999,95 грн, № 4845 від 28.12.2021 на суму 16 999,93 грн та № 93 від 31.01.2022 на суму 23 799,93 грн.

Предметом спору є стягнення з відповідача:

- основної заборгованості за оренду обладнання у розмірі 60 999,75 грн, що виникла на підставі актів надання послуг № 573 від 23.02.2022 на суму 13 999,94 грн та № 523 від 14.03.2023 на суму 46 999,81 грн, які підписані обома сторонами;

- 12 199,95 грн штрафу, нарахованого в порядку п. 6.2. Договору (20% від суми невиконаного грошового зобов`язання);

- 29 897,36 грн пені, нарахованої відповідно до п. 6.2. Договору (за зобов`язаннями згідно акта надання послуг № 573 від 23.02.2022 на суму 13 999,94 грн - за період з 06.03.2022 по 21.03.2024; за зобов`язаннями згідно акта надання послуг № 523 від 14.03.2023 на суму 46 999,81 грн - за період з 06.04.2023 по 21.03.2024);

- 7 381,20 грн 10% річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.2. Договору (за зобов`язаннями згідно акта надання послуг № 573 від 23.02.2022 на суму 13 999,94 грн - за період з 06.03.2022 по 21.03.2024; за зобов`язаннями згідно акта надання послуг № 523 від 14.03.2023 на суму 46 999,81 грн - за період з 06.04.2023 по 21.03.2024);

- 5 497,71 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.2. Договору (за зобов`язаннями згідно акта надання послуг № 573 від 23.02.2022 на суму 13 999,94 грн - з урахуванням сукупного індексу інфляції за період з період з березня 2022 р. по березень 2024 р.; за зобов`язаннями згідно акта надання послуг № 523 від 14.03.2023 на суму 46 999,81 грн - з урахуванням сукупного індексу інфляції за період з квітня 2023 р. по березень 2024 р.).

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За змістом частини першої третьої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, 15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПМ-ЮГ» (орендар) укладено Договір оренди обладнання № 5-150921, згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування обладнання, перелік якого визначається орендарем у Договорі або відповідних додатках до нього.

Згідно з п. 5.2. Договору вартість фактично наданих орендарю послуг з оренди обладнання визначається в актах надання послуг.

Відповідно до п. 5.5. Договору оплата орендарем послуг з оренди обладнання відбувається у порядку передоплати на підставі рахунка на оплату у розмірі 100% від загального розміру плати за запланований період оренди, протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунка від орендодавця.

Водночас, підпунктом 5.5.1. п. 5.5. передбачено, що у будь-якому випадку орендар зобов`язаний сплатити орендну плату за час фактичного користування обладнанням не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним місяця, за звітний місяць, незалежно від наявності у орендаря відповідного рахунка на оплату.

Отже, строк оплати за актом надання послуг № 573 від 23.02.2022 на суму 13 999,94 грн є таким, що настав 05.03.2022, а за актом № 523 від 14.03.2023 на суму 46 999,81 грн - таким, що настав 05.04.2023.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження повної оплати за вказаним актами на загальну суму 60 999,75 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача частині стягнення з відповідача 60 999,75 грн основного боргу є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем грошових зобов`язань, що виникають на підставі цього Договору, орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 10% річних, пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми невиконаного або неналежно виконаного орендарем грошового зобов`язання.

Нарахування пені за порушення орендарем грошового зобов`язання згідно з п. 6.2. цього Договору не обмежується шестимісячним строком та нараховується за весь час невиконання або неналежного виконання орендарем грошового зобов`язання (п. 6.3. Договору).

Господарським судом здійснено перевірку запропонованого позивачем розрахунку пені, 10 % річних, інфляційних втрат, а також 20 % штрафу та встановлено, що розрахунок є правильним, не суперечить вимогам наведених вище положень чинного законодавства та умовам Договору.

Тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 12 199,95 грн штрафу, 29 897,36 грн пені, 7 381,20 грн відсотків річних та 5 497,71 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн підлягають покладенню на відповідача.

Крім витрат зі сплати судового збору, позивач також просив стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

У якості доказів понесення витрат на правничу допомогу позивач надав до суду копії договору про надання правничої допомоги № 1-010120 від 01.01.2020, акта наданя послуг № 201-1-010120 від 21.03.2024, рахунку-фактури № 201 від 21.03.2024 та платіжного доручення № 4185 від 21.03.2024.

Дослідивши представлені позивачем докази, суд встановив, що 01.01.2020 між адвокатом Філоненком Ярославом Андрійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» було укладено договір про надання правничої допомоги № 1-010120 (далі - договір № 1-010120), відповідно до якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу позивачу щодо представництва його інтересів у судових справах, зокрема у господарському процесі.

Відповідно до п. 4.6. договору № 1-010120 факт наданої правової допомоги підтверджується актом надання послуг, який є відповідним додатком до цього договору.

21.03.2024 адвокат та позивач підписали акт надання послуг № 201-1-010120 до договору № 1-010120.

Згідно з п. 1 вказаного акта адвокат належним чином надав, а позивач (клієнт) прийняв послуги з правової допомоги щодо представництва інтересів клієнта у справі за позовом до ТОВ «СПМ-ЮГ» про стягнення заборгованості.

Пунктом 2 акта передбачено, що загальна вартість наданих адвокатом послуг правничої допомоги становить 10 000,00 грн.

Адвокат виставив позивачу рахунок № 201 від 21.03.2024 на оплату послуг з правової допомоги на суму 10 000,00 грн, який позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 4185 від 21.03.2024.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. ч. 3, 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19).

У ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд також враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Враховуючи викладене, вирішуючи у даній справі питання щодо розподілу понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, співмірності зі складністю справи та ціною позову, з урахуванням наданих стороною позивача доказів на підтвердження таких витрат, суд дійшов висновку, що витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн є такими, що цілком відповідають критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим за результатами розгляду даного спору підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМ-ЮГ» (73011, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Шумського, буд. 14; код ЄДРПОУ 39330766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11; код ЄДРПОУ 35411500) 60 999,75 грн основного боргу, 12 199,95 грн штрафу, 29 897,36 грн пені, 7 381,20 грн відсотків річних, 5 497,71 грн інфляційних втрат, 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 29 червня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 09 липня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков