Рішення № 138074522, 21.04.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2967/25

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент»простягнення 440986,71 грн.за участю представників:

прокурора:Галась О.М. посвідчення від 01.03.2023 № 069067 позивача:не з`явилися відповідача:Фастівський В.П. керівник, витяг з ЄДРЮОФОПтаГФсуть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білоцерківської окружної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент» (далі відповідач) про стягнення 440986,71 грн., з яких 347239,32 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у створення і розвиток інфраструктури міста Біла Церква, 74225,88 грн. інфляційних втрат та 19521,51 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач, здійснивши будівництво об`єкта без укладення договору про пайову участь та без сплати відповідних коштів пайової участі до місцевого бюджету, порушив вимоги чинного законодавства, у зв`язку з чим безпідставно зберіг у себе грошові кошти пайової участі у розмірі 347239,32 грн., які зобов`язаний повернути відповідачу відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України. За час прострочення повернення зазначених коштів пайової участі прокурор відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та три проценти річних в заявлених до стягнення розмірах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2025 відкрито провадження у справі та прийнято вказану позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у даній справі та встановлено учасникам справи строки для подачі заяв по суті спору.

Учасники справи повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.

На адресу Господарського суду Київської області від Білоцерківської міської ради надійшло клопотання від 25.09.2025 № 3825/01-13, в якому позивач зазначає, що підтримує позовні вимоги прокурора, оскільки неналежне виконання відповідачем обов`язку зі сплати коштів пайової участі, які є складовою частиною бюджету розвитку місцевого бюджету, порушує економічні інтереси Білоцерківської міської територіальної громади. Також в поданому клопотанні позивач просить суд слухати справу без представника позивача за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайдент» подало до суду пояснення від 12.01.2026 (вх. № суду 438/26 від 12.01.2026), в яких відповідач заперечує проти позовних вимог прокурора та просить суд відмови в їх задоволенні, з підстав, які зводяться до того, що на момент звернення за отриманням акту готовності об`єкту до експлуатації, та в подальшому, ніяких рахунків на оплату відповідачу надано не було, у зв`язку з тим, що ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» втратила чинність, а відтак, за твердженнями відповідача, у нього відпали підстави сплачувати грошові кошти для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта в експлуатацію. З моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатації, правовідносини забудови припиняються, а тому на них не поширюються положення ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності. На думку відповідача, відсутність оплати за пайову участь було би перешкодою в отриманні документів до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Навіть якщо припустити, що ТОВ «Трайдент» зобов`язано повернути кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, то розрахунок суми наведений прокурором не вірно, без застосування рішення Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 у 781-32-VІІ «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17-VІІ «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква». Відповідно 3% річних та індекс інфляції також розраховані невірно і не можуть бути стягнуті з відповідача. Щодо застосування вказаного рішення органу місцевого самоврядування в подібних правовідносинах відповідач посилається на практику Верховного Суду викладену в постанові від 17.04.2025 у справі № 911/65/24.

Через систему «Електронний суд» Білоцерківська окружна прокуратура подала до суду додаткові пояснення від 26.01.2026 (вх. № суду 1341/26 від 28.01.2026), в яких прокурор наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені в наданих ним поясненнях від 12.01.2026 (вх. № суду 438/26 від 12.01.2026).

Через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайдент» подало до суду додаткові пояснення від 16.03.2026 (вх. № суду 4418/26 від 17.03.2026), в яких відповідач наводить подібні доводи, викладені в попередніх поясненнях.

Через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайдент» подало до суду клопотання від 21.04.2026 (вх. № суду 3458 від 21.04.2026) про зупинення розгляду справи до закінчення розгляду справи по суті № 911/65/24.

В судовому засідання 21.04.2026, дослідивши клопотання відповідача від 21.04.2026 (вх. № суду 3458 від 21.04.2026) про зупинення розгляду справи до закінчення розгляду справи по суті № 911/65/24, заслухавши присутніх в судовому засіданні прокурора та представника відповідача, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в його задоволенні, з огляду на його безпідставність та відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі з мотивів наведених відповідачем, позаяк відсутня об`єктивна неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи та зібрані у даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до Декларації про початок будівельних робіт від 13 травня 2013 року № КС083131330418, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайдент» розпочало будівництво нежитлової будівлі закладу громадського харчування, вид будівництва «Нове будівництво».

26.02.2015 внесено зміни до даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт від 13.05.2013 за №КС083131330418, а саме змінено назву об`єкту з «Будівництво нежитлової будівлі закладу громадського харчування» на «Будівництво закладу громадського харчування та міні-готелю», а також зокрема, збільшено загальну площу об`єкту з 663,06 кв. метрів на 902,59 кв. метрів.

Будівництво провадилось на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:04:019:0083.

Відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації від 19.08.2023 реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (далі ЄДЕСCБ) АС01:3516-9832-9233-1323, будівництво закладу громадського харчування та міні-готелю по вул. Ярослава Мудрого,1 в м. Біла Церква, Київської області, віднесено за класом наслідків до СС2, за кодом об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до 1230.1 «Торгові центри, універмаги, магазини».

Згідно п. 5 акта готовності об`єкта до експлуатації будівельні роботи виконано у строки: початок робіт травень 2013 року, закінчення робіт липень 2023 року.

Згідно п. 10 акта готовності кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво становить 8680,983 тис. грн., у тому числі витрати на будівельні роботи 5458,341 тис. грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 1175,14 тис. грн.

Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, 8680,983 тис. грн., у тому числі витрати на будівельні роботи 5458,341 тис. грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 1175,14 тис. грн.

На підставі акта готовності об`єкта до експлуатації Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради замовнику ТОВ «Трайдент» 15.09.2023 видано сертифікат № КС122230825120, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено готовність його до експлуатації. Витяг з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ від 15.09.2023 за № КС122230825120 міститься в матеріалах справи.

У графі «Пайова участь» витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ від 15.09.2023 за № КС122230825120 вказано підставу для звільнення від сплати пайової участі п. 13 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор зазначає, що за інформацією Білоцерківської міської ради, викладеної у листах від 29.04.2025 № 1756/01-11, від 21.07.2025 № 2968/01-11 упродовж будівництва закладу громадського харчування та міні-готелю по вул. Ярослава Мудрого, 1 в м. Біла Церква, Київської області з міською радою договір про пайову участь не укладено, обов`язкове укладення якого до 01.01.2020 було передбачено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та як наслідок грошові кошти до місцевого бюджету замовником будівництва не сплачувались, що свідчить про порушення останнім норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо обов`язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту.

01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 було виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За змістом Закону № 132-IX і Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Проте, приписами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочате до 01.01.2020, визначено обов`язок (за винятком передбачених в законі випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Усупереч вимогам законодавства щодо містобудівної діяльності, ТОВ «Трайдент» не зверталося до Білоцерківської міської ради з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, кошти пайової участі до відповідного місцевого бюджету не перерахував.

Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Білоцерківська міська рада Київської області зверталася з претензією від 13.08.2025 №3272/01-07 до ТОВ «Трайдент», в якій рада повідомляла про необхідність товариства звернутися до Білоцерківської міської ради для отримання розрахунку та оплати коштів пайової участі щодо об`єкта будівництва закладу громадського харчування та міні-готелю по вул. Ярослава Мудрого, 1 в м. Біла Церква, Київської області. В зазнаній претензії рада, з посиланням на рішення Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 № 781-32-VІІ «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17-VІІ «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква» зазначала, що розмір пайової участі складає 875387,74 грн. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується накладною «Укрпошта» від 13.08.2025 та фіскальним чеком «Укрпошта».

Оскільки вказана претензія залишена без відповіді та задоволення, прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради.

Розмір пайової участі згідно розрахунку прокурора становить для нежитлових будівель та споруд: 347239,32 грн. (8680983,00 грн. загальна кошторисна вартість будівництва об`єкту Ч 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта).

Відповідач проти вказаних позовних вимог заперечує, з підстав, які зводяться до того, що на момент звернення за отриманням акту готовності об`єкту до експлуатації, та в подальшому, ніяких рахунків на оплату відповідачу надано не було, у зв`язку з тим, що ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» втратила чинність, а відтак, за твердженнями відповідача, у нього відпали підстави сплачувати грошові кошти для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта в експлуатацію. З моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатації, правовідносини забудови припиняються, а тому на них не поширюються положення ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності. На думку відповідача, відсутність оплати за пайову участь було би перешкодою в отриманні документів до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Навіть якщо припустити, що ТОВ «Трайдент» зобов`язано повернути кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, то розрахунок суми наведений прокурором не вірно, без застосування рішення Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 у 781-32-VІІ «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17-VІІ «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква». Відповідно 3% річних та індекс інфляції також розраховані невірно і не можуть бути стягнуті з відповідача. Щодо застосування вказаного рішення органу місцевого самоврядування в подібних правовідносинах відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 911/65/24.

З огляду на вказані підстави вимог та заперечень суд зазначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регламентовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на дату отримання дозволу на виконання будівельних робіт) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла до 31.12.2019) закріплювався обов`язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок укладення договору пайової участі за вказаною статтею Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь, яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід`ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об`єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.

Отже, зі змісту статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачалося, якщо об`єкт будівництва не відносився до переліку об`єктів, у разі будівництва яких замовники не залучалися до пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковував перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, було обов`язковим через пряму вказівку закону.

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 19.02.2025 у справі № 903/468/24.

01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими з 01.01.2020 було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до абз. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року

№ 132-IX (далі Закон № 132-IX) договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (абз. 2 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX).

Згідно з пп. 3, 4 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 зазначив, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги пунктів 3, 4 абз. 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 вказував на те, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Відповідно до Декларації про початок будівельних робіт від 13 травня 2013 року № КС083131330418, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, з урахуванням внесених 26.02.2015 змін, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайдент» розпочало будівництво закладу громадського харчування та міні-готелю.

ТОВ «Трайдент» 15.09.2023 отримало сертифікат № КС122230825120 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів будівництво закладу громадського харчування та міні-готелю по вул. Я. Мудрого, 1 в м. Біла Церква, Київської області.

Враховуючи, що будівництво вказаного об`єкта розпочате у 2013 році на підставі Декларації про початок будівельних робіт від 13 травня 2013 року № КС083131330418, в силу положень абз. 2 пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов`язаний був звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Разом з тим, усупереч зазначеним вимогам законодавства щодо містобудівної діяльності, відповідач до Білоцерківської міської ради з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звернувся та не сплатив пайову участь грошовими коштами до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 903/601/24 вказав на те, що прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

У постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абз. 2 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

У випадку, якщо замовниками зазначених об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Враховуючи викладене, невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір належної до стягнення суми грошових коштів, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Як зазначено судом вище відповідно до абз. 2 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

В абз. 2 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX міститься розмір пайової участі, яку замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.

Тобто зазначена норма права надає замовникам будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та уклав договір про пайову участь, так і замовникам, які розпочали його до 01.01.2020 і не уклали договори або розпочали будівництво в 2020 році, однакові можливості (встановлює однаковий розмір пайової участі - розмір, який встановлений рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності Законом № 132-IX) щодо сплати пайової участі.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 № 781-32-VІІ «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17- VІІ «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква» встановлено менший розмір пайової участі ніж це передбачено абз. 2 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX. Зазначене рішення органу місцевого самоврядування було чинним на день набрання чинності Законом № 132-IX (01.01.2020), скасовано рішенням Білоцерківської міської ради від 27.05.2021 № 861-13-VIII.

Відповідно до п. 6.4 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква, який є додатком до рішення Білоцерківської міської ради від 25 травня 2017 року № 781-32-VII (далі Порядок), розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/реконструкції визначається за формулою: РПУ = ЗКВ х 2 %, де: РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн.); ЗКВ- загальна кошторисна вартість будівництва, реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) об`єкта будівництва, визначена відповідно до пункту 6.3 Порядку (грн.).

Дослідивши наданий прокуратурою розрахунок обсягу пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Біла Церква, суд вважає, що такий розрахунок є частково обґрунтованим, зокрема, здійснений на підставі кошторисної вартості будівництва об`єкта (8680,983 тис. грн.), відображеної в акті про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, однак, без врахування застосування до даних правовідносин рішення Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 № 781-32-VІІ «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17-VІІ «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква», яким встановлений менший розмір пайової участі.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок розміру пайової участі, що мав бути сплачений відповідачем, з урахуванням положень абз. 2 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX та рішення Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 № 781-32-VІІ «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17-VІІ «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква», за яким (розрахунком суду) розмір пайової участі становить 173619,66 грн. (8680983,00 грн. х 2%).

Аналогічний висновок щодо застосування до подібних правовідносин розміру пайової участі за ставкою, яка була визначена у рішенні органу місцевого самоврядування викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, від 17.09.2025 у справі № 918/1207/24.

Суд звертає увагу на те, що Білоцерківська міська рада надсилаючи відповідачу вищезазначену претензію від 13.08.2025 №3272/01-07 та повідомляючи товариство про необхідність звернутися до Білоцерківської міської ради для отримання розрахунку та оплати коштів пайової участі щодо об`єкта будівництва закладу громадського харчування та міні-готелю по вул. Ярослава Мудрого, 1 в м. Біла Церква, Київської області, при розрахунку розміру пайової участі щодо вказаного об`єкта, посилалась на рішення Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 № 781-32-VІІ «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17-VІІ «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква».

Враховуючи приписи п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», а також відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем пайового внеску до бюджету м. Біла Церква щодо об`єкта будівництва закладу громадського харчування та міні-готелю по вул. Ярослава Мудрого, 1 в м. Біла Церква, Київської області, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів пайової участі у створення і розвиток інфраструктури міста Біла Церква в розмірі 173619,66 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. В решті заявленої до стягнення суми в розмірі 173619,66 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у створення і розвиток інфраструктури міста Біла Церква суд відмовляє, позаяк така сума розрахована всупереч положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», без врахування того, що менший розмір пайової участі встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутності в нього обов`язку визначеного Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» щодо перераховування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту в установленому судом розмірі.

Прокурор посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, в зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати пайової участі, просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних в заявлених до стягнення розмірах.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку прокурора інфляційні втрати з простроченої суми 347239,32 грн. за період прострочення з жовтня 2023 року по липень 2025 року включно складають 75225,88 грн. та 3% річних за період прострочення з 16.09.2023 по 31.07.2025 складають 19521,51 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з урахування вірного розміру пайової участі який мав бути сплачений відповідачем 173616,66 грн., стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 37113,70 грн., 3% річних в розмірі 9760,75 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 37112,18 грн., 3% річних в розмірі 9760,76 грн. суд відмовляє, з огляду на їх недоведеність та безпідставність, позаяк вони нараховані на розмір пайової участі, обов`язок сплати якого суду не доведено.

Зважаючи на викладене та враховуючи вищезазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 173619,66 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у створення і розвиток інфраструктури міста Біла Церква, 37113,70 грн. інфляційних втрат, 9760,75 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог про стягнення сум безпідставно збережених коштів пайової участі у створення і розвиток інфраструктури міста Біла Церква в розмірі 173619,66 грн., інфляційних втрат в розмірі 37112,18 грн., 3% річних в розмірі 9760,76 грн. суд відмовляє, з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача та прокуратуру пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент» про стягнення 440986,71 грн., з яких 347239,32 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у створення і розвиток інфраструктури міста Біла Церква, 74225,88 грн. інфляційних втрат та 19521,51 грн. 3% річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент» (вул. Ярослава Мудрого, 3, м. Біла Церква, Київська обл., 09117, ідентифікаційний код 23576748) на користь Білоцерківської міської ради (вул. Ярослава Мудрого, 15, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ідентифікаційний код 26376300, реквізити: отримувач ГУК у Київ.обл./Білоцерків.міс./ код отримувача за ЄДРПОУ 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку: UA808999980314040544000010776, код класифікації доходів бюджету: 24060300, призначення платежу інші надходження) 173619 (сто сімдесят три тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн. 66 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі у створення і розвиток інфраструктури міста Біла Церква, 37113 (тридцять сім тисяч сто тринадцять) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 9760 (дев`ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 75 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент» (вул. Ярослава Мудрого, 3, м. Біла Церква, Київська обл., 09117, ідентифікаційний код 23576748) на користь Київської обласної прокуратури (бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 02909996) 3307 (три тисячі триста сім) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. В решті позовних вимог Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент» про стягнення 173619,66 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у створення і розвиток інфраструктури міста Біла Церква, 37112,18 грн. інфляційних втрат, 9760,76 грн. 3% річних відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 09.07.2026.

Суддя Ю.В. Подоляк