Ухвала суду № 138074452, 09.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.07.2026Справа № 910/7892/26Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши

позовну заяву Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Скарбниця (вул. Саксаганського, 5, м. Львів, 79005; ідентифікаційний код 13809430)

до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д)

про стягнення 13012,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Скарбниця надійшла позовна заява із вимогами до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта про стягнення 13012,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Скарбниця було залишено без руху, позивачу було надано строк для усунення встановлених судом недоліків - не пізніше 5 днів з дня вручення зазначеної ухвали, а також спосіб усунення недоліків.

06.07.2026 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної.

Розглянувши матеріали позовної заяви з урахуванням заяви від 06.07.2026, Господарський суд міста Києва визнає їх не достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, враховуючи наступне.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення віл сплати судового збору відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Крім того, Державна судова адміністрація України в листі №6-17517/8 від 14.09.2018 "Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору" вказує про те, що суд при розгляді як позовних заяв, так і заяв на повернення помилково сплачених до бюджету коштів має перевіряти чи є заявник (позивач) платником судового збору відповідно до документів, що підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Такі дії допоможуть знизити ризик ухилення від сплати судового збору в ситуації, коли, наприклад, позивач юридична особа, проте судовий збір за подання позовної заяви сплачений фізичною особою (бухгалтером чи керівником підприємства). У результаті суд, не звернувши уваги на ці розбіжності, платіжний документ, де платником судового збору вказано іншу особу, і відкриває провадження у справі. Фізична особа, яка сплатила судовий збір може звернутися до суду із заявою про повернення помилково зарахованих до бюджету коштів, оскільки до суду із заявою на подачу позову вона не зверталась.

Для недопущення таких фактів ДСА України просить звернути увагу на необхідність дотримання вимог статті 2 Закону України "Про судовий збір" у частині звернення до суду з підтверджуючими документами щодо сплати судового збору саме платником цього збору.

Залишаючи позовну заяву без руху суд вказував на те, що при перевірці надходження до державного бюджету сплаченого судового збору за квитанцію від 22.12.2025 судом не встановлено підтвердження перерахування (надходження) коштів до бюджету, а тому за таких обставин, суд не може розцінювати дане платіжне доручення, як доказ сплати судового збору за подання цієї позовної заяви до Господарського суду міста Києва у рамках справи №910/7892/26.

Подаючи заяву про усунення недоліків, позивач у її тексті посилається на платіжну інструкцію №19037 від 29.12.2025, яка свідчить про сплату судового збору, копію якої додає до заяви про усунення недоліків позову, проте при перевірці цього платіжного документу, судом встановлено, що його було використано при розгляді справи №910/864/26, де у складі судді Лиськова М.О. вже було ухвалено рішення.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що свідчить про те, що позивачі під час подання позову є рівними та на них покладається обов`язок щодо сплати судового збору за розгляд у суді позовних заяв.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу, Закону України "Про судовий збір" сплата судового збору за подання позовної заяви покладається на позивача і докази сплати судового збору він повинен надати разом з позовною заявою, що позивачем не зроблено.

При цьому, суд також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 року у справі „Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи вищезазначене, розглянувши заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви від 06.07.2026, суд зазначає, що позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині подання до суду належних доказів сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

За наведених обставин, позовна підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву (з доданими до неї документами) Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Скарбниця із вимогами до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта про стягнення 13012,13 грн, вважати неподаною та повернути заявникові без розгляду.

2. Звернути увагу заявника, що згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

3. Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя О.М.Спичак