Рішення № 138074349, 09.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2026Справа № 910/1750/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Усатенко І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця"

про стягнення 21 444,50 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова група ТАС (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування 21 444,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як особа, відповідальна за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не у повному обсязі відшкодував позивачу суму сплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 25.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

03.03.2026 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 25.02.2026.

Ухвалою суду від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України письмову інформацію щодо умов Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/213426075.

09.03.2026 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2026.

19.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 18.05.2026 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця", встановлено в порядку передбаченому ст. 168 ГПК України третій особі строк для надання пояснень щодо позову до 26.05.2026 року, зобов`язано позивача направити третій особі копію позову з доданими до нього документами та зобов`язати відповідача направити третій особі копію відзиву з доданими до нього документами, докази чого надати суду.

25.05.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва по справі №910/1750/26.

02.06.2026 до від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (далі страховик) та ОСОБА_1 укладено Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № AZEP-210895648. Предметом Договору страхування є транспортного засобу Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 (далі-застрахований ТЗ).

22.02.2023 року о 22:00 год. по вул. Гнатюка, 15 у м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю Застрахованого ТЗ Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 та ТЗ Seat Ibiza, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Учасникам ДТП складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), відповідно до якого винуватцем ДТП є ОСОБА_2 . У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено Застрахований ТЗ Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 .

22.02.2023 водій пошкодженого автомобіля Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про настання події та подано заяву про виплату страхового відшкодування.

23.02.2023 представником страховика проведено огляд автомобіля та складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість), та зазначено характер пошкодженого ТЗ, а саме:

- - бампер передній деформація, подряпина;

- решітка радіатора розбито, зламано;

- накладка решітки радіатора (хромована) деформація, подряпина;

- фара передня права тріщина;

- накладка переднього бампера права розбито, зламано.

Згідно із ремонтної калькуляції №03510_42 від 24.02.2023 (система Audatex), вартість ремонту Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 42 123,12 грн.

24.02.2023 страхувальник подав заяву про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до страхового акту № 03919/42/923 від 27.02.2023 року, розмір страхового відшкодування за розрахунком позивача із застосуванням коефіцієнту зносу замінених складових становить 42 123,12 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 42 123,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 321445 від 01.03.2023 року.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія, що користувалась ТЗ Seat Ibiza, д.н. НОМЕР_2 , з вини якої трапилась дорожньо-транспортна пригода, була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» згідно з Полісом № EP 213426075 (термін дії з 22.02.2023 по 21.02.2024), страхова сума за шкоду майну становить 160 000 грн. та франшиза 2500 грн.

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатило страхове відшкодування за полісом № EP 213426075 у розмірі 18 178,62 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 00095781 від 31.05.2023 року.

27.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання роз`яснення розміру виплати в розмірі 18 178,62 грн та просив надати документи, на підставі яких було здійснено виплату даного страхового відшкодування.

28.01.2026 скерував на електронну пошту представника позивача лист-відповідь на адвокатський запит та зазначив, що виплату страхового відшкодування було здійснено на підставі звіту оцінювача № 117.23Е SOS_-230315-257235 та з вирахуванням франшизи (2 500,00 грн), ПДВ (2918,92 грн). Також, до листа було долучено документи, на підставі яких було здійснено виплату даного страхового відшкодування.

Відповідач у відзиві просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СГ «ТАС», з огляду на наступне:

- вартість відновлювального ремонту із врахуванням коефіцієнту зносу (0,4452) пошкодженого на момент ДТП 22.03.2023, становить 23 597,54 грн, що підтверджується звітом №117.23Е SOS_-230315-257235 про визначення вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, оцінювача Полякова В.О.;

- відповідачем було прийнято рішення сплату на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 18 178,62 грн. (23 597,54 грн. 2 918,92 грн. (ПДВ) 2 500,00 грн (франшиза));

- на думку відповідача, до суми матеріального збитку в розмірі 42 123,12 грн включено ПДВ у розмірі 4 326, 11 грн та позивач не долучив актів виконаних робіт на суму 42 123,12 грн;

- станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Seat Ibiza, д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована як у відповідача, так і в ПрАТ АСК «Скарбниця»; до матеріалів справи не долучено доказів звернення із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ АСК АСК «Скарбниця»;

- відповідач зазначив, що ПрАТ «СК ПЗУ Україна» сплатила фактично 50% від 42 123, 12 грн.; інші 50 % має відшкодувати АСК «СКАРБНИЦЯ.

Позивач не погоджується з доводами відповідача, виходячи із мотивів викладених у відповіді на відзив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Суд зазначає, що 21.05.2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX, який був введений в дію з 01.01.2025 року.

Разом із тим, відповідно до абзацу 6 частини 6 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Враховуючи набрання чинності Договором та настання спірного у даній справі страхового випадку до 2025 року, суд дійшов висновку про застосування до цих правовідносин приписів Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції, чинній на час укладення та набрання чинності Договором, а також на момент настання страхового випадку) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Отже, з 19.09.2011 року в Україні в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 року № 3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи "Електронний Європротокол".

Відповідно до пункту 33.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Отже, факт складання обома учасниками ДТП Європротоколу вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

З відомостей, які містяться у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 22.02.2023 року, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 .

Суд встановив, що європротокол складений та заповнений обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми.

Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства є належним доказом вини особи водія ОСОБА_2 транспортного засобу Seat Ibiza, д.н. НОМЕР_2 , що скоїла ДТП.

Таким чином, суд за змістом європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

Отже, зважаючи на вищенаведене та беручи до уваги приписи законодавства, суд враховує повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 22.02.2023 року як належний доказ наявності вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди унаслідок якої було завдано шкоди застрахованому позивачем транспортному засобу Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 .

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України є суброгацією.

При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це вбачається із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, за якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України, йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

При цьому, у постанові від 02.04.2018 року в справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат" означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов`язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, частина 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Як було вказано вище, представником страховика проведено огляд автомобіля Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 та складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість), та зазначено характер пошкодженого ТЗ, а саме:

- бампер передній деформація, подряпина;

- решітка радіатора розбито, зламано;

- накладка решітки радіатора (хромована) деформація, подряпина;

- фара передня права тріщина;

- накладка переднього бампера права розбито, зламано.

Згідно із ремонтної калькуляції №03510_42 від 24.02.2023, проведеної в програмно-технічному комплексі розрахунку «Audatex», вбачається наступне: вартість робіт 3 663.00, загальна сума фарбування (вартість робіт 1 860,00, вартість матеріалів 3 105,92) = 4 965,92, загальна сума запчастини 61 457,25 (запасні частини 60 252,21, малоцінні деталі 1 205,04), вартість ремонту 70 086,17, вирахування зношення запчастин 46,41% - 27 963,05.

Таким чином, матеріальний збиток становить 5 523,00 грн (роботи) + 4 310,96 грн (матеріали) + 32 289,16 грн (запасні частини після зносу) = 42 123,12 грн.

З огляду на вищевказані обставини, суд відхиляє доводи відповідача про те, що матеріальний збиток складає 37 979,01 грн. та ПДВ 4 326.11, оскільки в калькуляцію ПДВ не включено.

Відповідно до страхового акту № 03919/42/923 від 27.02.2023, розмір страхового відшкодування становить 42 123,12 грн, із врахуванням коефіцієнту зносу 0,4641.

У постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду висловив такі правові висновки: всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податку на додану вартість. В зв`язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.

Крім того, за правилами абзацу 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже з`ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі №924/675/17, від 2 жовтня 2018 року у справі №910/171/17 та від 5 квітня 2018 року у справі №910/3165/17.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі №757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виплатив страхове відшкодування за Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № AZEP-210895648 у розмірі 42 123,12 грн без ПДВ безпосередньо на рахунок Кабачного В.В. (потерпілої особи), що підтверджується платіжною інструкцією № 321445 від 01.03.2023 року, а матеріали справи не містять доказів фактичного проведення ремонту автомобіля «Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 .

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Однак відповідач не погоджується із розміром страхового відшкодування, який відшкодовано позивачем страхувальнику.

Відповідно до протоколу технічного огляду КТЗ, який проведено 09.05.2023, оцінювачем відповідача виявлено наступні пошкодження, а саме: блок фара права, бампер передній, решітка радіатора. Крім того, оцінювачем зазначено пошкодження, що не відносяться до досліджуваного ДТП блок фара ліва.

Також, пошкодження ТЗ Ford Fusion AX7296KC зазначено в калькуляції № 26960.

У звіті, який надано відповідачем, визначено перелік пошкоджень ТЗ, а саме: гратка радіатора (розлом), фара ліва (тріснуло скло), бампер передній (деформація, ремонтопридатний розрив (виробником передбачено ремонт).

Згідно результатів Звіту №117.23Е SOS_-230315-257235 про визначення вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 22.02.2023 оцінювача Полякова В.О., вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Ford Fusion AX7296KC складає 23 597,54 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,4452).

Згідно Страхового акту №26960-1 від 09.05.2023, відповідачем було прийнято рішення сплатити на користь позивача, враховуючи результати Звіту №117.23Е SOS_-230315-257235 від 22.02.20223,страхове відшкодування у розмірі 18 178,62 грн. (23 597,54 грн (вартість збитків заподіяних власнику пошкодженням транспортного засобу Ford Fusion AX7296KC) 2 918,92 грн. ( ПДВ) 2 500,00 грн (франшиза)), що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 31.05.2023 № 00095781.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.

Позивач зазначив, що звіт оцінювача № 117.23Е SOS_-230315-257235 не відображає реальний розмір збитку, завданого власнику ТЗ Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 , з огляду на те, що ремонтна калькуляцію № 26960 від 22.02.2023 року, на яку оцінювач посилається у звіті, та ремонтна калькуляція № 03510_42 від 24.02.2023 року, надана позивачем, мають суттєві відмінності, що впливають на суму ремонту пошкодженого ТЗ, а саме: ТЗ Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 має пошкодження: бампер передній (деформація, подряпина); у калькуляції № 26960 передбачено ремонт бампера (25 ОТ (одиниць трудомісткості)) та фарбування К3; у калькуляції № 03510_42 передбачено ремонт бампера, але 40 ОТ, фарбування К3 та додаткові демонтажні роботи (підкрилки, колеса); у калькуляції № 03510_42 бампер оцінено, як більш пошкоджений або більш складний у ремонті, що впливає на вартість робіт; у калькуляції оцінювача не враховано додаткові демонтажні роботи, необхідні для ремонту бампера; калькуляція № 26960 передбачає заміну решітки радіатора DS7Z8200BA на суму 13 531 грн; калькуляція № 03510_42 передбачає заміну решітки HS7Z8200AA на суму 25 950 грн; дві калькуляції містять різні каталожні номери (артикули), що впливають на вартість деталі та загальну суму ремонту пошкодженого ТЗ; автомобіль Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 з VIN 3FA6P0LU4JR169742 2018 року випуску у комплектації SE Hybrid; у номенклатурі Ford: HS7Z більш пізня інженерна ревізія для Fusion 2017 2018 модельного року; DS7Z раніша ревізія (частіше для 2013 2016 років або базових варіантів); технічно відповідним для Ford Fusion SE Hybrid 2018 року є артикул HS7Z8200AA; оцінювач застосував для заміни деталь, яка не відповідає пошкодженому ТЗ та має нижчу вартість; у калькуляції № 26960 зазначено заміну фари лівої, хоча пошкоджено фару праву; у калькуляції № 03510_42 зазначено заміну фари правої HS7Z13008G 30 317 грн; позивач звертає увагу на використані артикули, оскільки офіційні артикули для Ford Fusion SE Hybrid 2018 року мають формат HS7Z / HS73-13E015-; в акті огляду зазначено пошкодження «накладка переднього бампера права (розбито, зламано)», однак у калькуляції № 26960 відсутня заміна правої накладки бампера; калькуляція позивача враховує правий елемент переднього бампера, тоді як калькуляція оцінювача фактично не відображає зазначене пошкодження; калькуляція № 26960 не відображає фактичну локалізацію пошкоджень (ліва замість правої фари), не повністю охоплює перелік пошкоджених елементів; калькуляція № 26960 покладена в основу Звіту впливає на його достовірність.

На переконання суду, звіт оцінювача № 117.23Е SOS_-230315-257235, який складений на основі ремонтної калькуляції № 26960 від 22.02.2023 року, не відображає реальний розмір ремонту та пошкодження ТЗ Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 .

З огляду на вищевказане, суд не приймає звіт №117.23Е SOS_-230315-257235 про визначення вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 22.02.2023 оцінювача Полякова В.О., як належний та допустимий доказ, оскільки відповідач не спростував доводи позивача, не надав пояснення щодо переліку та характеру пошкоджень транспортного засобу Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України, Фондом державного майна України наказом від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до п. 3.9 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

Згідно із п. 7.38 Методики значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39. Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15 - 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке:

"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатність доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до п.59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, програмний комплекс «Audatex» прямо віднесений до рекомендованих джерел для визначення вартості відновлювального ремонту транспортних засобів.

Суд відзначає, що визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у комп`ютерній програмі Audatex та виплата страхового відшкодування на підставі такої калькуляції є усталеною практикою, а відповідна калькуляція визнається судами належним доказом розміру завданого збитку, що підтверджується постановами Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 464/917/20, від 03.04.2019 у справі №758/4854/16-ц, від 05.09.2018 у справі №222/1/16-ц, від 24.04.2018 у справі №910/9030/17).

Суд зазначає, що сам по собі факт відсутності окремого звіту оцінювача не спростовує: факту настання дорожньо-транспортної пригоди, факту пошкодження транспортного засобу потерпілої особи, факту визнання події страховим випадком, факту здійснення позивачем страхової виплати, а також факту визначення розміру відновлювального ремонту на підставі протоколу огляду та ремонтної калькуляції.

Дослідивши ремонтну калькуляцію № 03510_42 від 24.02.2023, судом встановлено, що калькуляція складена з використанням програми Audatex, містить дані про характер пошкоджень, заподіяних пошкодженому ТЗ, містить чіткий опис пошкоджень автомобіля (перелік яких відповідає переліку, вказаному у акті огляду), а також перелік та характер робіт і способів усунення механічних пошкоджень.

У вказаній калькуляції не виявлено ознак завищення вартості робіт з відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 .

Отже, суд вважає надану позивачем Ремонтну калькуляцію № 03510_42 від 24.02.2023 належним та достатнім доказом для визначення розміру шкоди в розмірі 42 123,12 грн із врахуванням коефіцієнту зносу 0,4641.

Враховуючи часткове відшкодування відповідачем суми страхового відшкодування в розмірі 18 178,62 грн, ПрАТ «СК ПЗУ Україна» зобов`язано сплатити на корить ПрАТ Страхова група ТАС 21 444,50 грн.

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що ПрАТ «СК ПЗУ Україна» сплатила фактично 50% від 42 123,12 грн та 50% має відшкодувати АСК «СКАРБНИЦЯ», так як у винуватця ДТП було два чинних поліса на момент ДТП, з огляду на наступне.

Відповідно до відомостей з Централізованої бази даних МТСБУ, судом встановлено, що на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди (22.02.2023) діяло два поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо забезпеченого транспортного засобу «Seat Ibiza», д/н НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , а саме: поліс AP2408614 ПрАТ АСК «Скарбниця» ; поліс ЕР/213426075 ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Відносини між страховиками-членами МТСБУ з питань забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, врегульовує Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020.

У той же час пунктом 2.1 статті 2 Порядку наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов`язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини 1 статті 989 ЦК України та пунктом 17.3 статті 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об`єкта страхування з різними страховиками.

За змістом пункту 3.1 статті 3 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов`язаний (незалежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:

а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;

б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об`єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);

в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення.

Згідно із пунктом 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування. Для реалізації зазначеного у цьому пункті права страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, має подати заяви про страхове відшкодування до решти зазначених страховиків.

Тобто, ПрАТ «СК ПЗУ Україна» необхідно було виплатити страхове відшкодування в повному обсязі, а потім звернутись до АСК «СКАРБНИЦЯ» з заявою про компенсацію часток до інших страховиків при подвійному страхуванні відповідно до Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02 (надалі - Президія).

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» страхового відшкодування 21 444,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підпрягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 40; ідентифікаційний код: 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (Україна, 03117, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код: 30115243) страхове відшкодування у розмірі 21 444 грн (двадцять одна тисяча чотириста сорок чотири) 50 коп. та судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 копійок.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В.Усатенко