Ухвала суду № 138074223, 08.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.07.2026Справа № 910/15487/25За заявою Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про відстрочення виконання судового рішення

у справі №910/15487/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерія Солар»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 4 872 263, 55 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Дубина Т.М.

Представники учасників справи:

від позивача (стягувача): Бугайцов Є.В.;

від відповідача (боржника): Подобєд О.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астерія Солар» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі відповідач) про стягнення 4 872 263, 55 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2026, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026, яке набрало законної сили 02.06.2026, позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІЯ СОЛАР» 4 872 263, 55 грн основного боргу та 58 467, 16 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про заміну учасника справи правонаступником задоволено та замінено відповідача у справі № 910/15487/25 з Державного підприємства «Гарантований покупець» на його правонаступника Акціонерне товариство «Гарантований покупець».

25.06.2026 від представника відповідача (боржника) надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення строком на один рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 призначено розгляд заяви відповідача (боржника) про відстрочення виконання рішення в справі на 08.07.2026 иа запропоновано позивачу надати суду в строк до 03.07.2026: письмові пояснення по суті заяви про відстрочення виконання судового рішення.

06.07.2026 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

07.07.2026 від представника відповідача (боржника) надійшла заява про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 694 203, 65 грн таким, що не підлягає виконанню, з посиланням на те, що рішення суду в цій частині виконано боржником у добровільному порядку.

08.07.2026 від представника позивача (стягувача) надійшли заперечення по суті заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 прийнято та призначено до розгляду заяву відповідача (боржника) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково в справі №910/15487/25 на 22.07.2026, а також запропоновано позивачу (стягувачу) в строк до 15.07.2026 надати суду пояснення відносно заяви про виконавчого документу такими, що не підлягають виконанню.

У судове засідання 08.07.2026 з`явилися представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника). У судовому засіданні представник відповідача (заявника) просив суд задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення, представник позивача (стягувача) заперечував проти задоволення заяви.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання судового рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про таке.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочення це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Так, в обґрунтування поданої заяви відповідач (боржник) посилається на те, що виконання рішення суду у даний час є істотно ускладненим у зв`язку зі специфікою правового статусу АТ «Гарантований покупець» як суб`єкта, на якого Законом України «Про ринок електричної енергії» покладено спеціальні обов`язки щодо забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів. Відповідач (боржник) посилається на положення статей 239, 331 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що у справі наявні виняткові обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду та є підставою для його відстрочення.

Також відповідач (боржник) зазначає, що виконання ним грошових зобов`язань перед виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом безпосередньо залежить від своєчасного надходження коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго» як оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел. У зв`язку із систематичним непогашенням НЕК «Укренерго» вартості таких послуг, заборгованість останнього перед відповідачем станом на 31.12.2025 становить понад 15,6 млрд грн, що, у свою чергу, призвело до утворення заборгованості АТ «Гарантований покупець» перед виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом у розмірі понад 21,8 млрд грн та виникнення значної кількості судових спорів щодо стягнення відповідної заборгованості.

Крім того, відповідач (боржник) посилається на незадовільний фінансовий стан підприємства, підтверджений фінансовою звітністю, зокрема отримання збитку у розмірі 243,7 млн грн, а також зазначає, що фінансування його діяльності здійснюється виключно в межах механізму, визначеного законодавством та нормативними актами НКРЕКП, що унеможливлює здійснення виплат поза встановленими джерелами фінансування без порушення функціонування ринку електричної енергії.

Також відповідач (боржник) зазначає, що в умовах воєнного стану АТ «Гарантований покупець» забезпечує виконання спеціальних обов`язків, пов`язаних із функціонуванням критичної інфраструктури та підтриманням фіксованого тарифу на електричну енергію для побутових споживачів. На думку відповідача (боржника), примусове виконання рішення призведе до порушення балансу розрахунків на ринку електричної енергії, унеможливить належне виконання покладених на нього законом функцій, а також негативно вплине на стабільність функціонування енергетичної системи держави в умовах воєнного стану, який додатково ускладнив фінансовий стан підприємств енергетичної галузі внаслідок окупації Запорізької АЕС, руйнування об`єктів енергетичної інфраструктури та скорочення надходження коштів до енергетичного сектору.

З огляду на наведене відповідач (боржник) вважає, що сукупність зазначених обставин свідчить про істотне ускладнення виконання рішення суду та є підставою для відстрочення його виконання строком на один рік з дня ухвалення рішення.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що Акціонерне товариство «Гарантований покупець» хоч і є суб`єктом господарювання, однак договірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі вказівки закону, і майнова самостійність Акціонерного товариства «Гарантований покупець» обмежена обсягом прав, закріплених за ним власником.

Також при прийнятті рішення, суд враховує часткову оплату відповідачем (боржником) вартості послуг за спірний період позивачу, та те, що фінансування діяльності Гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»), відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан Акціонерного товариства «Гарантований покупець», участь Гарантованого покупця в функціонуванні критичної сфери інфраструктури.

У той же час, суд враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).

З огляду на викладене вище, визначений судом строк відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі № 910/15487/25 до 10.10.2026, у тому числі зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин у сфері виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви Акціонерного товариства «Гарантований покупець» та відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі № 910/15487/25 до 10.10.2026.

Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання судового рішення в справі №910/15487/25 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі № 910/15487/25 до 10.10.2026.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Повна ухвала складена та підписана 09.07.2026.

Суддя Я.А.Карабань