Рішення № 138074154, 09.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026Справа № 910/1795/26

За позовом Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Костюк А.С.

представники учасників справи:

від позивача: Пономаренко В.М

від відповідача: Рудченко Є.Д.

В судовому засіданні 09.06.2026 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно (далі - ПрАТ Черкаське хімволокно, позивач) до Антимонопольного комітету України (далі АМКУ/Комітет, відповідач), у якому просить суд:

1) визнати недійсним розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 12.12.2025 № 05/260-р про відмову у початку розгляду справи за заявою ПрАТ Черкаське хімволокно;

2) зобов`язати Антимонопольний комітет України повторно розглянути заяву ПрАТ Черкаське хімволокно від 10.07.2025 № 1 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (вх. № 8-01/128-АМ від 11.07.2025).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 12.12.2025 № 05/260-р про відмову у початку розгляду справи за заявою ПрАТ Черкаське хімволокно прийнято з неповним з`ясуванням обставин, зокрема, щодо порушення НКРЕКП приписів ст.ст. 15, 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині прийняття постанов від 04.12.2024 № 2029 «Про внесення змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках» та від 12.08.2025 № 1222 «Про затвердження Змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках», якими, як вказує позивач, Методику формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затверджену постановою НКРЕКП від 01.08.2017 № 991 (далі Методика № 991) доповнено положеннями, за якими встановлено обов`язок ліцензіатів використовувати при визначенні нормативних витрат палива ряд галузевих керівних документів, що, у свою чергу порушує право ПрАТ Черкаське хімволокно на використання власної методики визначення розподілу витрат палива на відпущену енергетичну та теплову енергію.

Також вказав про зобов`язання НКРЕКП суб`єктів господарювання, у тому числі позивача, застосовувати технічно несумісні та неактуальні ГДК 34.09.103-96, фактичне застосування яких не призводить до визначення витрат палива між виробництвом теплової та електричної енергії на економічно обгрунтованих засадах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що АМК не було встановлено обставин для кваліфікації дій НКРЕКП як таких, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого абз. 8 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Отже, спірне розпорядження визнанню недійсним не підлягає.

07.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві заперечив, вважав їх необгрунтованими, наполягав на своїй позиції по суті справи.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 05.05.2026, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2025 ПрАТ «Черкаське хімволокно» звернулося до АМКУ із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у якій посилалось на наявність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор), а саме порушення НКРЕКП приписів статей 15, 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та просило АМКУ перевірити відповідні обставини та надати НКРЕКП обов`язкові до виконання рекомендації у порядку статті 46 вказаного Закону щодо:

- припинення дій, спрямованих на нав`язування ГКД 34.09.100-2003, зокрема і як такого, що спотворює конкуренцію на відповідному ринку;

- внесення змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затвердженої постановою НКРЕКП від 01.08.2017 № 991 (далі Методика № 991), для унормування методики розподілу витрат належним чином.

06.08.2025 АМКУ направило позивачу лист № 128-26.13/05-8381е, у якому повідомило ПрАТ «Черкаське хімволокно» про залишення заяви від 10.07.2025 без руху та запропонувало останньому протягом 15 календарних днів з дня отримання цього листа надати до Комітету додаткову інформацію та матеріали. У подальшому, строк надання інформації та матеріалів до АМКУ було продовжено до 10.09.2025 року включно.

10.09.2025 ПрАТ «Черкаське хімволокно» у відповідь на лист АМКУ від 06.08.2025 № 128-26.13/05-8381е надіслало Комітету лист № 01, у якому надало запитувану відповідачем інформацію та матеріали.

У свою чергу, АМКУ, з метою збору доказів, направив вимоги про надання інформації до НКРЕКП від 14.10.2025 № 128-26.13/05-11121е, Міністерству енергетики України від 14.10.2025 № 128-26.13/05-11151е та ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 14.10.2025 № 128-26.13/05-11122е.

Листом Комітету від 14.10.2025 № 128-26.13/05-11123е розгляд заяви позивача було продовжено на 60 днів.

23.12.2025 на адресу ПрАТ «Черкаське хімволокно» надійшла копія розпорядження державного уповноваженого АМКУ від 12.12.2025 № 05/260-р про відмову у розгляді справи за результатами розгляду заяви ПрАТ «Черкаське хімволокно» від 10.07.2025 у зв`язку з невиявленням у діях НКРЕКП ознак порушення, передбаченого абз. 8 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі розпорядження № 05/260-р, спірне розпорядження).

Звертаючись з даним позовом до суду позивач не погоджуючись з висновками АМКУ та вважає, що відповідач не у повному обсязі дослідило доводи позивача, викладені у заяві щодо дій НКРЕКП, які мають ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв`язку з чим розпорядження державного уповноваженого АМКУ від 12.12.2025 № 05/260-р має бути визнане недійсним.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження за заявами і справами (пункти 1, 2 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Частинами першою статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Органи Комітету розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Комітету (частина перша статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Комітету приймають розпорядження про початок розгляду справи (частина перша статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до п. 6 розділу VI Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням АМКУ від 19.04.94 № 5 (далі Порядок № 5), у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова територіального відділення вмотивовано відмовляють у розгляді справи, про що орган Комітету видає відповідне вмотивоване розпорядження, яке протягом трьох робочих днів із дня його прийняття надсилається заявнику засобами поштового зв`язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем.

Як вже зазначалось судом, у зв`язку з невиявленням у діях НКРЕКП ознак порушення, передбаченого абз. 8 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», спірним розпорядженням державний уповноважений Антимонопольного комітету України відмовив у розгляді справи за результатами розгляду заяви ПрАТ «Черкаське хімволокно» від 10.07.2025.

Зокрема, АМК було зазначено наступне.

- через відсутність технічної можливості перейти на споживання теплової енергії іншого виробника споживач кожного з ліцензіатів не мають можливості вибору виробника теплової енергії. Така структура ринку свідчить про відсутність конкуренції між ПрАТ «Черкаське хімволокно» та КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» на ринку виробництва теплової енергії у відповідних географічних межах мереж. ПрАТ «Черкаське хімволокно» також не може конкурувати з іншими ліцензіатами, зокрема з КП «Київтеплоенерго» та ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5», у зв`язку з тим, що ринок виробництва теплової енергії є технічно відокремленим (локальним) у межах відповідних мереж (п. 58 спірного розпорядження);

- отже, склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органів влади передбачає настання негативних наслідків саме для конкуренції (у відносинах щодо змагання між суб`єктами господарювання) і не містить наслідків у вигляді можливості ущемлення прав окремих суб`єктів господарювання, які не охоплюються статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме безпосереднього та негативного впливу дій органів влади на права окремих суб`єктів господарювання (п. 63 спірного розпорядження);

- повноваження органів Комітету поширюються на будь-які дії та бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; наслідком яких є або може бути негативний вплив на конкуренцію на певному товарному ринку (п. 64 спірного розпорядження);

- зважаючи на викладене, а також на відсутність конкуренції між ПрАТ «Черкаське хімволокно» та КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» на ринку виробництва теплової енергії у відповідних географічних межах мереж (місцях провадження господарської діяльності,) зазначені в заяві обставини не є належними для кваліфікації дій НКРЕКП як таких, що містять ознаки порушення, передбаченого абзацом восьмим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (п. 65 спірного розпорядження);

- отже, Комітетом не виявлено в діях НКРЕКП, які полягають у прийнятті Постанови № 2029 та покладенні обов`язку використовувати галузеві керівні документи при розподілі витрат палива для ПрАТ «Черкаське хімволокно», ознак порушення, передбаченого абзацом восьмим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (п. 66 спірного розпорядження).

У позові позивач вказує, що під час розгляду заяви від 10.07.2025 та вирішення питання про відсутність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях НКРЕКП, Комітетом не були досліджені обставини, що прийняття постанов НКРЕКП від 04.12.2024 № 2029 та від 12.08.2025 №1222, якими Методику формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затверджену постановою НКРЕКП від 01.08.2017 № 991 (далі Методика № 991) доповнено положеннями, відповідно до яких встановлено обов`язок ліцензіатів використовувати при визначенні нормативних витрат палива ряд галузевих керівних документів. У той час, як ПрАТ «Черкаське хімволокно» використовує власну методику визначення розподілу витрат палива на відпущену енергетичну та теплову енергію.

Так, постановою від 04 грудня 2024 року № 2029 внесено зміни до Методики № 991 шляхом доповнення її окремими абзацами, які регламентують порядок визначення питомих витрат палива на підставі нормативних документів ГКД 34.09.103-96 та положень пункту 5.4.2 ГКД 34.20.507-2003, та одночасно забороняючи застосування коефіцієнтів, що штучно збільшують витрати палива на теплову енергію за рахунок зменшення витрат на електричну енергію і не передбачені ГКД 34.09.103-96 і СОУ-Н МПЕ 40.1.09.111:2005, а також встановлюють спеціальні правила на період воєнного стану.

Постановою від 12 серпня 2025 року № 1222 внесено зміни до Методики № 991 шляхом доповнення окремими абзацами, якими регламентовано право Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг враховувати питому витрату палива на відпущену теплову енергію з урахуванням фактичних показників питомих витрат палива за попередні періоди у разі зміни планованої розрахункової питомої витрати палива на відпущену теплову енергію, пов`язаної зокрема із зміною методики розподілу витрат палива між виробництвом теплової та електричної енергії порівняно з методикою, яка застосовувалася в діючих (встановлених) тарифах або економічного коефіцієнта розподілу (частки тепла, відпущеного з відпрацьованою парою турбін, яка умовно відноситься на виробництво електричної енергії і забезпечує оптимізацію питомих витрат палива) порівняно з коефіцієнтом економічного розподілу, який застосовувався в діючих (встановлених) тарифах.

Суд зазначає, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходилась справа № 320/54402/25 за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними постанов у частині.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду позов ПрАТ «Черкаське хімволокно» було задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним пп. 1 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 04 грудня 2024 року № 2029 "Про внесення змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках";

- визнано протиправним та нечинним п. 2 Змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 12 серпня 2025 року № 1222 "Про затвердження Змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках".

У справі № 320/54402/25 адміністративним судом було встановлено, що у випадку застосування іншої методики розподілу витрат палива та/або іншого економічного коефіцієнту розподілу, ніж ті, що враховані в діючих (встановлених) тарифах, ліцензіати мають надати Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг порівняльний аналіз питомих витрат палива відповідно до ГКД 34.09.100-2003 "Витрати палива на відпущену електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві на теплових електростанціях. Методика визначення".

Отже, суд у справі № 320/54402/25 дійшов висновку, що з огляду на зміни, запроваджені оскаржуваними положеннями Постанови від 04 грудня 2024 року № 2029 та Постанови від 12 серпня 2025 року № 1222, можливість застосування інших, ніж встановлені Методикою № 991 та/або визначені у діючих тарифах, методик розподілу витрат палива або економічних коефіцієнтів є обмеженою, адже за наслідками їх застосування Регулятор при встановленні тарифу на теплову енергію замість цих розрахунків враховує питомі витрати палива з урахуванням фактичних і скоригованих питомих витрат за попередні 10 років та/або не враховує розрахунок фактичних норм у періодах, коли застосовувалася такі методика та/або економічний коефіцієнт.

Також судами було встановлено, щоПрАТ "Черкаське Хімволокно" використовує власний Стандарт методику розподілу витрат палива на відпущену електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві.

Разом з тим, оскаржуваними змінами до Методики № 991 Регулятор встановив обов`язок ліцензіатів (у тому числі ПрАТ "Черкаське Хімволокно") використовувати, серед іншого, ГКД 34.09.100-2003 "Витрати палива на відпущену електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві на теплових електростанціях. Методика визначення".

У справі № 320/54402/25 суд зазначив, що оскаржуваними постановами Регулятора порушено принцип, закладений у ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», оскільки економічний перерозподіл витрат, тобто зниження витрат на виробництво теплової енергії за рахунок завищення витрат на виробництво теплової енергії, не забезпечить виробнику теплової енергії - ПрАТ "Черкаське Хімволокно" відшкодування усіх економічно обґрунтованих витрат за рахунок тарифу на теплову енергію.

Також судами було встановлено, що доповнюючи зміст Методики № 991 посиланням на нормативний документ ГКД 34.09.103-96, Регулятор залишив поза увагою зміст іншого нормативного документу ГКД 39.09.100-2003, у Вступі до якого визначено наступне:

"Ця методика є доповненням до ГКД 34.09.103-96 "Розрахунок звітних техніко-економічних показників електростанції про теплову економічність устаткування. Методичні вказівки". Розрахунок усіх показників теплової економічності електростанції виконується згідно з ГКД 34.09.103-96, за винятком витрат палива і питомих витрат палива на відпущену електричну і теплову енергію, які визначаються згідно з цією Методикою".

З огляду на зазначене, суди у справі № 320/54402/25 дійшли висновку, що ГКД 39.09.100-2003 "Витрати палива на відпущену електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві на теплових електростанціях. Методика визначення" повністю замінило ГКД 34.09.103-96 "Розрахунок звітних техніко-економічних показників електростанції про теплову економічність обладнання. Методичні вказівки" у частині розрахунків витрат палива і питомих витрат палива на відпущену електричну і теплову енергію.

Отже, рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, був встановлений факт, що за наслідками прийняття Постанови № 2029 та Постанови № 1222 НКРЕКП було зобов`язано ліцензіатів, які здійснюють виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, зокрема, ПрАТ "Черкаське Хімволокно", визначати питомі норми витрат паливно-енергетичних ресурсів на виробництво теплової та електричної енергії, при встановленні тарифів на виробництво теплової енергії, зокрема, згідно з ГКД 34.09.103-96 та ГКД 34.09.100-2003.

У той час, як ПрАТ "Черкаське Хімволокно" використовує власну методику розподілу витрат палива на відпущену електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, зі спірного розпорядження вбачається, що АМКУ під час встановлення факту невиявлення у діях НКРЕКП ознак порушення, передбаченого абз. 8 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» лише визначив межі виробництва теплової енергії місто Черкаси, та обмежившись відповідними географічними межами, вказав, що ПрАТ "Черкаське Хімволокно" та КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» не можуть конкурувати з іншими лецінзіатами, зокрема, з КП «Київтеплоенерго» та ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5», з огляду на те, що ці суб`єкти господарювання є технічно відокремленими у межах відповідних мереж.

Натомість, АМКУ не було здійснено аналізу дій НКРЕКП щодо прийняття постанов НКРЕКП від 04.12.2024 № 2029 та від 12.08.2025 № 1222, їх застосування до суб`єктів господарювання (вказаних позивачем у заяві від 10.07.2025), зокрема, і ПрАТ "Черкаське Хімволокно", що, як вже вказувалось, використовує власну методику розподілу витрат палива на відпущену електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві, та наслідків для ліцензіатів, що провадять діяльність із одночасного виробництва електричної та теплової енергії.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, оцінивши наявні у справі докази у сукупності із встановленими обставинами, суд вважає, що при прийнятті розпорядження від 12.12.2025 № 05/260-р про відмову у початку розгляду справи за заявою ПрАТ Черкаське хімволокно державним уповноваженим Антимонопольного комітету України не було повно з`ясовано обставин, які мають значення для справи, а висновки, викладені спірному розпорядження не відповідають таким обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" піставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ Черкаське хімволокно про визнання недійсним розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 12.12.2025 № 05/260-р про відмову у початку розгляду справи за заявою ПрАТ Черкаське хімволокно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги ПрАТ Черкаське хімволокно про зобов`язання АМК повторно розглянути заяву ПрАТ Черкаське хімволокно від 10.07.2025 № 1 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (вх. № 8-01/128-АМ від 11.07.2025), суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Отже, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява N 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зі свого боку, позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу в спірних відносинах.

Тобто визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді його оцінка відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

У даному випадку, суд вважає, що обов`язок АМК повторно розглянути заяву ПрАТ Черкаське хімволокно від 10.07.2025 № 1 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (вх. № 8-01/128-АМ від 11.07.2025) відновить право позивача, з огляду на визнання недійсним розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 12.12.2025 № 05/260-р про відмову у початку розгляду справи за заявою ПрАТ Черкаське хімволокно. Тому така вимога є ефективним способом захисту порушеного права, а відтак, підлягає задоволенню.

Отже, позов ПрАТ Черкаське хімволокно суд задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 12.12.2025 № 05/260-р про відмову у початку розгляду справи за заявою Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно.

3. Зобов`язати Антимонопольний комітет України (03035, Україна, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, ідентифікаційний код 00032767) повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно від 10.07.2025 № 1 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (вх. № 8-01/128-АМ від 11.07.2025).

4. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, Україна, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, ідентифікаційний код 00032767) на користь Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно (18013, місто Черкаси, проспект Хіміків, 76, ідентифікаційний код 00204033) 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 липня 2026.

СуддяО.В. Котков