Рішення № 138073897, 09.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2087/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Нивотрудівське", с. Нива Трудова, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Інвест", с. Мар`янське, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Комунальне підприємство "Нивотрудівське" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Інвест" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 451 922,96 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 412283,24 грн.,

- пеня в розмірі 36142,11 грн.,

- 3% річних у розмірі 3497,61 грн.

Ухвалою від 21.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

21.04.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він зазначив про часткову сплату відповідачем суми боргу в розмірі 100 000,00 грн. та вказує про наявність основного боргу в розмірі 351 922,96 грн.

23.04.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків, разом з якою позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просить, у зв`язку із повною сплатою відповідачем основного боргу, стягнути з останнього пеню в розмірі 7 630,45 грн., 3% річних у розмірі 738,38 грн.

Ухвалою від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

06.05.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов.

07.05.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

Частиною 3 ст. 165 ГПК України встановлено, що до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5. ст. 165 ГПК України, копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Таким чином, суд не приймає дану відповідь на відзив до розгляду, оскільки позивачем не надано доказів направлення її відповідачу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи викладене, 09.07.2026 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1 на виробництво послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення від 20.08.2019 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що станом на час відкриття провадження по даній справі повністю сплатив на рахунок позивача суму наданих послуг в розмірі 412283,24 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: №129232 від 20.04.2026р. на суму 100000,00 грн.; №129300 від 22.04.2026р. на суму 312283,24 грн. Таким чином, до відкриття провадження по даній справі, відсутня заборгованість відповідача перед позивачем у повному розмірі.

Крім того, відповідач вказує, що позивач нараховує пеню у розмірі, визначеному у додатку до позовної заяви розрахунок пені. Проте позивач не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором.

Відповідач наполягає, що виконував свої зобов`язання щомісяця, а позивач робить розрахунок пені на вже сплачені суми зобов`язань.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини укладання договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, наявність або відсутність заборгованості з оплати наданих послуг, строк дії договору, наявність прострочення оплати, правомірність нарахування 3% річних та пені.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Комунальне підприємство "Нивотрудівське" засноване органом місцевого самоврядування - Нивотрудівською сільською радою на основі майна, яке є власністю Нивотрудівської територіальної громади.

Відповідно до підпунктів 3.1.5 Статуту Комунального підприємства "Нивотрудівське", основними напрямками діяльності підприємства є: надання водо - каналізаційних послуг підприємствам, установам, організаціям та населенню селищ та сіл. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. №2189-VIII, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 19.04.2021 №97 затверджено у новій редакції Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Як убачається з матеріалів справи, 20.08.2019 між Комунальним підприємством "Нивотрудівське" (Виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг Інвест" (Споживач) укладено договір №1 на виробництво послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі за текстом Договір №1).

Відповідно до п. 9.1. укладеного Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками (при їх наявності), діє до 31.12.2019 та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до 1 грудня поточного року відсутній факт волевиявлення однієї із сторін в письмовому вигляді щодо зміни, розірвання, відмови або перегляду умов Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору, Виробник бере на себе зобов`язання надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги централізованого питного водопостачання (далі Послуги) в об`ємах, визначених п.2.1 договору до межі балансової належності мереж Виробника, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором, по підключенню.

Для визначення договірних об`ємів споживання води на наступний рік, Споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає Виробнику розрахунки об`ємів споживання води на наступний рік, оформлені відповідним листом-заявкою, які повинні бути розраховані з урахуванням фактичних обсягів водоспоживання на поточний рік. У разі потреби Виробник може вимагати від Споживача надання обґрунтованих очікуваних об`ємів споживання води. У випадку значного (понад 20%) збільшення або зменшення об`ємів споживання у порівнянні з аналогічними періодами поточного року Споживач повинен надати письмове обґрунтування споживання води. У разі ненадання Споживачем зазначених розрахунків у встановлений термін, розмір об`ємів споживання води на наступний рік встановлюється Виробником на рівні Документ сформований в системі «Електронний суд» 16.04.2026 3 відповідних періодів поточного року. (п.2.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що тарифи на послуги встановлюються згідно із затвердженими тарифами, які на момент укладання договору складають: 18,74 грн. (з ПДВ), тарифи на послуги з водовідведення згідно із затвердженими тарифами, які на момент укладання договору складають 14,.58 грн. (з ПДВ).

Згідно п 4.3. Договору про зміну діючого тарифу Споживач повідомляється листом з наданням документу про зміну тарифу, які є невід`ємною частиною Договору.

Станом на 01.01.2026 року рішенням Виконавчого комітету Нивотрудівської сільської ради №99 від 09.12.2025 року «Про продовження діючих тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для всіх категорій споживачів у 2026 року» тарифи: на централізоване водопостачання для споживачів які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання (юридичні, фізичні особи) 56,28 грн. за 1 куб. м. (з ПДВ); на централізоване водовідведення для споживачів які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водовідведення (юридичні особи) 65,05 грн. за 1 куб. м. (з ПДВ).

В пункті 3.4. Договору в редакції додаткової угоди №17/25 від 01.04.2025 зазначено, що визначення місячного обсягу наданих послуг централізованого водопостачання та водовідведення здійснюється не пізніше останнього робочого дня розрахункового (поточного) місяця на підставі показників засобів комерційного обліку та складеного Акту надання послуг з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення (далі Акт надання послуг). Споживач для підписання акту надання послуг направляє до Виробника свого представника. Якщо представник Споживача не прибув у встановлений термін, або відмовився від підписання акту надання послуг, Виконавець на підставі даних технічних засобів обліку води в односторонньому порядку складає акт надання послуг, який вважається узгодженим Споживачем та є підставою для здійснення нарахувань та подальшої оплати останнім, один з примірників акту в триденний строк направляється на адресу Споживача.

КП "Нивотрудівське", виконуючи свої обов`язки, передбачені Договором, надавав та надає Відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується актом наданих послуг від 31.03.2026 та рахунком №38 від 31.01.2026 за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, підписаного у двосторонньому порядку між Позивачем та Відповідачем. Інформація щодо обсягів нарахування КП "Нивотрудівське" по ТОВ "Стронг Інвест" за період з 01.03.2026 по 31.03.2026 згідно показників встановлених засобів обліку надана у додатках до позовної заяви.

Всього нараховано обсягів спожитої води за вказаний період у кількості: централізоване водопостачання - 17 493 м3, централізоване водовідведення 427 м3.

Відповідно до умов п.4.4 Договору в редакції додаткової угоди №17/25 від 01.04.2025, споживач здійснює 100% оплату отриманих від Виробника послуг на підставі рахунків та акту надання послуг, з урахуванням умов п.3.4 Договору, шляхом перерахування коштів на рахунок Виробника на протязі 5 робочих днів з дня отримання рахунку від Виробника

Позивачем, згідно з умовами Договору №1, за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у період з 01.03.2026 по 31.03.2026, виписано рахунок №38 від 31.03.2026 на суму 1012283,24 грн., який було вручено Відповідачу 31.03.2026.

Відповідно до Реєстру оплати за період з 31.03.2026 р. по 15.04.2026 р. ТОВ "Стронг Інвест" було зроблено часткову оплату: 10.04.2026 р. на суму 300 000,00 грн. та 15.04.2026 р. на суму 300 000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням ТОВ "Стронг Інвест" своїх обов`язків в частині своєчасної оплати за отримані послуги з централізованого водопостачання згідно Договору № 1 від 20.08.2019 р. станом на 15.04.2026 рахувалась заборгованість Відповідача перед КП "Нивотрудівське" за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 412283,24 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Після звернення позивача до суду, відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжними інструкціями № 129232 від 17.04.2026 на суму 100 000,00 грн. та № 129300 від 22.04.2026 на суму 312 283,24 грн., у зв`язку з чим позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 630,45 грн., 3% річних у розмірі 738,38 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правомірність нарахування пені.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п 6.3. Договору при несвоєчасній сплаті (порушенні п. 4.4. даного договору) за надані послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення споживач зобов`язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 7630,45 грн за період прострочення з 08.04.2026 по 22.04.2026.

Суд перевірив розрахунки позивача та встановив, що позивачем не враховано, що дата оплати заборгованості не враховується в період нарахування, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 6 798,87 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 831,58 грн. слід відмовити.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо нарахування пені з огляду на таке.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, в якій зазначено наступне.

«Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.».

Тлумачення положень ч. 3 ст. 549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що відповідач підписав договір без зауважень, таким чином, погодився з п. 6.3. договору про нарахування пені в разі прострочення оплати вартості наданих послуг.

Оскільки відповідач сплатив заборгованість з порушенням строків, позивач правомірно нарахував пеню.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних нараховані за період з 08.04.2026 по 22.04.2026 у розмірі 126,51грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено аналогічну помилку, що і при здійсненні розрахунку пені, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 679, 88 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 58,50 грн. слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 126,51 грн., пені в розмірі 1265,10 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів або позову ставка судового збору становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6778,84 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 184 від 16.04.2026 на суму 5423,08 грн. та № 185 від 16.04.2026 на суму 1 355,76 грн..

Позивач зменшив позовні вимоги до 8 368,83 грн., таким чином розмір судового збору становить 2662,40 грн.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 4 116,44грн.

Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Поряд з цим, суд зауважує, що 07.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".

Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.

Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Так, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов`язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.

Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України та доступна за посиланням:

https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90.doc

Враховуючи викладене, для здійснення фактичного повернення судового збору з Державного бюджету України, позивачу необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Нивотрудівське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Інвест" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Інвест" (53842, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н., село Мар`янське, вулиця Запорізька, буд.34, код ЄДРПОУ 42665037) на користь Комунального підприємства "Нивотрудівське" (53810, Дніпропетровська область, с. Нива Трудова, вулиця Каштанова, буд. 5, код ЄДРПОУ 32232482) пеню в розмірі 6 798,87 грн., 3% річних у розмірі 679,88 грн. та судовий збір у розмірі 2 379,24 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.07.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко