Ухвала суду № 138073805, 07.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

07 липня 2026 року Справа № 903/360/26 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Волинській області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Сатурн Агро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Золоте Стебло

про визнання договору недійсним,

за участі представників-учасників справи:

від позивача: Годунко М.Ф.;

від відповідача-1: н/з.

від відповідача-2: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

установив:

15.04.2026 через систему Електронний суд Головне управління Державної податкової служби у Волинській області звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сатурн Агро та Товариства з обмеженою відповідальністю Золоте Стебло у якому просить суд визнати договір купівлі-продажу від 03.11.2025 №03/11-2025, укладений між ТОВ Сатурн Агро та ТОВ Золоте Стебло недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що між сторонами мають місце безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставних податкових вигод іншим суб`єктам господарювання, наявність факторів, які свідчать про неможливість вирощування, зберігання, транспортування та реалізації зернових культур соняшнику, ріпаку та сої суб`єктом господарювання ТОВ Сатурн Агро, а відтак доводить, що договір купівлі-продажу від 03.11.2025 №03/11-2025, що укладений з ТОВ Золоте Стебло є таким, що суперечить інтересам держави та спрямований на набуття безпідставних податкових вигод. При цьому зазначає, що складаючи податкові накладні на адресу контрагента та направляючи їх на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних, постачальник ініціює процес, який в подальшому призводить до декларування неправомірних сум та породжує можливість включення їх до складу податкового кредиту та відповідно зменшення податкового навантаження або бюджетного відшкодування таких сум.

Правовою підставою позову ГУ ДПС у Волинській області зазначило, зокрема, норми статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), доводячи, що договір від від 03.11.2025 №03/11-2025 укладено з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі, а відтак правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.05.2026. Запропоновано відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзиви на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзивів надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду: відповідь на відзиви та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачам, докази надіслання надати суду; відповідачам заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзиви з доказами надіслання позивачу.

22.04.2026 через систему Електронний суд надійшла заява від представника Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

Ухвалою суду від 23.04.2026 заяву представника Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ задоволено. Постановлено подальші судові засідання за участю представника Головного управління Державної податкової служби у Волинській області - Поліщука Олександра Володимировича по справі проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

12.05.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання у якому просить суд поновити ГУ ДПС у Волинській області строк для подання доказів та приєднати до матеріалів справи наступні докази: лист Головного управління Національної поліції у Житомирській області №69898-2026 від 15.04.2026, лист Головного управління статистики у Київській області №07-20/729-26 від 30.04.2026, лист Головного управління статистики у Чернігівській області №07-10/279-26 від 01.05.2026.

Враховуючи стадію підготовчого провадження, з метою всебічного та повного розгляду справи, суд 20.05.2026 постановив на місці поновити строк позивачу на подання доказів та долучити останні до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.05.2026 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 03.06.2026.

03.06.2026 через систему Електронний суд від відповідача-1 надійшло клопотання у якому просить суд визнати, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; передати справу за належною юрисдикцією до Волинського окружного адміністративного суду; зупинити розгляд справи до вирішення питання юрисдикції.

Представники відповідачів не прибули 03.06.2026 у судове засідання, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 03.06.2026 представники ГУ ДПС у Волинській області зазначили, що не отримали вищезазначеного клопотання відповідача-1.

Суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, для належної підготовки справи для розгляду, постановив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - по 20.07.2026 та відкласти підготовче засідання на 07.07.2026.

Ухвалою суду від 03.06.2026 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 07.07.2026.

15.06.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшли заперечення на клопотання(заяву) відповідача-1 від 03.06.2026. При цьому зазначають, що вирішуючи питання предметної юрисдикції спору за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єктів приватного права щодо оспорення вчинених ними правочинів, cлід враховувати, що статус позивача(контролюючий орган) та/чи зазначені ним мотиви звернення до суду не є достатнім чи визначальним критерієм для віднесення такого спору до предметної юрисдикції адміністративних судів. ГУ ДПС у Волинській області звертає увагу суду, що правовідносини, в межах яких позивач звернувся до суду із позовною заявою, є подібними до тих, що досліджувались в межах справ №905/300/25, №905/329/25, №905/977/25, №912/1769/24, №922/2986/24, №904/2383/24, №580/4531/23, оскільки контролюючим органом не було встановлено відсутність фактичної господарської діяльності відповідачів. Обрання способу захисту інтересів держави у сфері оподаткування в межах виконання встановлених законом завдань та функцій є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. Більше того, зазначають, що в позові не наводяться «кримінальні ознаки» та предмет не стосується публічно-владних управлінських функцій податкового органу, у даній справі відсутні публічно-владні управлінські функції до відповідачів, а тому, наведені відповідачем мотиви є необґрунтованими та безпідставними.

24.06.2026 через систему Електронний суд від відповідача-1 надійшло повторно клопотання про передачу справу до Волинського окружного адміністративного суду для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

06.07.2026 через систему Електронний суд від відповідача-1 надійшло клопотання, що у зв`язку з допущеною помилкою у провальній частині раніше поданого клопотання відкликають його та просять суд не враховувати при розгляді даної справи. При цьому, надіслали суду для розгляду та врахування нову редакцію клопотання та просять закрити провадження у справі. В обґрунтовування даного клопотання зазначають у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду (постанова від 06.04.2026 у справі № 640/11406/21) колегія дійшла висновку про належність спору до адміністративної юрисдикції та скасувала ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі (з направленням на продовження розгляду), прямо вказавши, що спір пов`язаний з реалізацією компетенції податкового органу щодо податкового контролю. Податковий орган звертається до суду не як рівноправний учасник цивільного обороту, а як контролюючий орган, який в межах податкових правовідносин встановлює обставини, що, на його думку, свідчать про правочини, спрямовані на ухилення від оподаткування/отримання податкової вигоди/порушення публічного порядку у сфері оподаткування, та ініціює судовий захист публічного інтересу. Звертають увагу суду, що доводи про юрисдикцію необхідно оцінюватися не лише через те, що заявлено вимогу «про недійсність договору», а в тому числі й через: ініціатора спору-позивача ГУ ДПС у Волинській області, який є суб`єктом владних повноважень; мету звернення (реалізація податкового контролю та забезпечення публічного інтересу); характер правовідносин (податкові/контрольні, а не спір між рівноправними учасниками приватного права, які здійснюють господарські відносини).

У судовому засіданні 07.07.2026 судом постановлено на місці повернути без розгляду раніше подані від 03.06.2026 та 24.06.2026 клопотання відповідача-1, у зв`язку з їх відкликанням та поданням клопотання від 06.07.2026 про закриття провадження у справі в новій редакції.

У судовому засіданні 07.07.2026 представник позивача повідомила, що ознайомлена з даним клопотанням, підтримала подані заперечення щодо закриття провадження у справі, просила відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 від 06.07.2026.

Щодо клопотання відповідача-1 від 06.07.2026 про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, «встановлений законом» має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Господарські суди розглядають також справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником (норма пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України).

Тобто в порядку господарського судочинства розглядаються справи, позовні вимоги в яких стосуються правової оцінки договору (правочину) і які виникають із приватноправових відносин.

Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

На такі ознаки підвідомчості спору господарському суду Велика Палата Верховного Суду вказала в постанові від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (стаття 19 КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій (крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення). Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду або до якої з позовом звертається сам суб`єкт владних повноважень у випадках, передбачених законом. Прийняте суб`єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність безпосередньо стосуються правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов`язків) цієї особи. Так само звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до особи (осіб) у передбачених законом випадках здійснюється на виконання управлінських функцій і є визначеним законом способом реалізації повноважень у певних, визначених законом, правовідносинах.

У понятті «владні управлінські функції» ознака «владні» полягає в наявності в суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Підсумовуючи викладене, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (такі ж висновки щодо предмета адміністративної судової юрисдикції сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18.09.2018 у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19.02.2020 у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26.02.2020 у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29.09.2020 у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 08.10.2020 у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15 (пункт 72), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21(пункт 28)).

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Якщо одна сторона в межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Норми КАС України регламентують порядок розгляду не просто публічно-правових спорів, а тих з них, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

ГУ ДПС у Волинській області, звертаючись до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сатурн Агро та Товариства з обмеженою відповідальністю Золоте Стебло просить визнати договір купівлі-продажу від 03.11.2025 №03/11-2025, який уклали відповідачі. Правовою підставою позову ГУ ДПС у Волинській області зазначило, зокрема, норми статей 203, 215, 228 ЦК України, доводячи, що зазначений договір відповідачі уклали не в господарських цілях, а складаючи податкові накладні на адресу контрагента та направляючи їх на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних, постачальник ініціює процес, який в подальшому призводить до декларування неправомірних сум та породжує можливість включення їх до складу податкового кредиту та відповідно зменшення податкового навантаження або бюджетного відшкодування таких сум, що завдає шкоди державі, а відтак правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац перший пункту 1.1 статті 1 ПК України).

У цих правовідносинах контролюючий орган здійснює владні управлінські функції, а тому, як прямо зазначено в підпункті 14.1.241 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є суб`єктом владних повноважень - у значенні, визначеному КАС України.

Контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України).

Функції контролюючих органів у сфері оподаткування визначені законом, зокрема статтею 19-1 ПК України. Ці функції спрямовані на забезпечення податкового контролю, зокрема й передбачене підпунктом 19-1.1.45 пункту 19-1.1 зазначеної статті звернення контролюючих органів до суду у випадках згідно із законодавством.

Підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України установлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У матеріально-правовому аспекті підставою таких позовів є норми статей 203, 228 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - у разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина третя статті 228 ЦК України).

Контролюючі органи, звертаючись до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб про визнання недійсними правочинів, які не відповідають інтересам держави і суспільства (як-от у випадках, коли правочин укладається з метою ухилення від сплати податків (до прикладу, приховування об`єкта оподаткування, зменшення суми податкових зобов`язань шляхом заниження вартісного показника об`єкта оподаткування, створення фіктивних підстав для повернення з бюджету сплаченого податку)), та про застосування визначених законом заходів, пов`язаних з визнанням таких правочинів недійсними,діють не у власних, приватних інтересах, а виконують функцію податкового контролю. У зв`язку із цим контролюючий орган повинен довести в судовому процесі, зокрема, обставини, на які посилається як на свідчення невідповідності правочину інтересам держави (суспільства). Порушення прав (власного інтересу) самого контролюючого органу в такому спорі немає, а суд не може зобов`язувати контролюючий орган доводити, що таке мало місце.

ЄСПЛ у рішенні від 12.07.2001 у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав: «…Податкові питання… становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер…, податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків» (пункт 29).

З аналізу наведених вище правових норм у контексті питання юрисдикційної належності позовних вимог ГУ ДПС у Волинській області про визнання недійсним правочину, який не відповідає інтересам держави і суспільства, висновується, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням ГУ ДПС у Волинській області (суб`єктом владних повноважень) владних управлінських функцій, оскільки ГУ ДПС у Волинській області звернулось до суду з позовом на виконання покладених на контролюючий орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування. Звернення до суду є тим установленим законом способом, в який ГУ ДПС у Волинській області, встановивши під час здійснення податкового контролю обставини, що можуть свідчити про вчинення підконтрольними особами (платниками податків) правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, повинно реалізувати своє повноваження щодо застосування до підконтрольних осіб встановлені законом заходи відповідальності за вчинення такого правочину.

Відповідно до зазначених ГУ ДПС у Волинській області підстав позову правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки договір купівлі-продажу від 03.11.2025 №03/11-2025 укладено з метою отримання незаконної податкової вигоди (породжує можливість включення їх до складу податкового кредиту та відповідно зменшення податкового навантаження або відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, який фактично не сплачений).

Звернення ГУ ДПС у Волинській області до суду із цим позовом покликане захистити від протиправних посягань інтерес держави у сфері оподаткування (публічний інтерес) і не переслідує захисту приватного права (приватного інтересу). Це, у свою чергу, виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства, а натомість обумовлює підстави для вирішення спору адміністративним судом.

Враховуючи, що правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства є оспорюваним, територіальний орган ДПС уповноважений застосувати їх до платника податків (зборів) у спосіб звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним. Це відповідає конституційній нормі, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена позивачем практика господарських судів про юрисдикцію господарських судів щодо спорів за позовом контролюючого органу до юридичних осіб про визнання недійсним договору на підставі частини третьої статті 228 ЦК України здійснена без аналізу сутності такого позову за фактичної підміни правовідносин, які виникли між контролюючим органом і юридичними особами (сторонами договору), правовідносинами між цими особами, які дійсно мають приватноправовий характер. ГУ ДПС у Волинській області втручається у приватноправові відносини, що виникли на підставі договору, не з власного (приватного) інтересу, а виконуючи повноваження публічного контролю у сфері оподаткування. Таке втручання ґрунтується на компетенції контролюючого органу і має характер «владного розпорядження». Реалізує контролюючий орган повноваження на втручання у приватноправові відносини шляхом звернення з позовом про визнання недійсним договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, в межах публічних правовідносин щодо адміністрування сплати податків, зборів, платежів.

Немає правових підстав для ототожнення прав контролюючого органу (стаття 20 ПК України) із способами здійснення податкового контролю (стаття 62 ПК України). Застосовуючи будь-який з передбачених ПК України способів здійснення податкового контролю як свою дискрецію, контролюючий орган використовує лише ті повноваження, які визначені з цією метою законом.

Тлумачення позивача щодо предметної юрисдикції справ за позовами територіальних органів Державної податкової служби України до юридичних і фізичних осіб про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави і суспільства, не відповідає правильному застосуванню норм статті 1, частини першої статті 2, статті 20 ГПК України, пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4, статті 19 КАС України, а також багаторічній практиці адміністративних судів щодо розгляду справ цієї категорії, яка склалася впродовж функціонування в державі цих судів. Зміна предметної юрисдикції справ зазначеної категорії без належних і вагомих для цього підстав лише задля самої зміни є невиправданою.

Судом відхиляються твердження позивача про незазначення в позові «кримінальних ознак» діянь відповідачів, тому предмет не стосується публічно-владних управлінських функцій податкового органу, які відсутні у даній справі. На переконання суду, з огляду на вищезазначене наявність кримінальних ознак може використоватися як доказове підґрунтя фактичних обставин та не змінює публічно-правового характеру спору, предмет якого полягає у перевірці правомірності віднесення до податкового кредиту сум за господарськими операціями згідно договору купівлі-продажу від 03.11.2025 №03/11-2025 у межах владних повноважень ГУ ДПС у Волинській області.

Доводи позивача, наведені ними у судовому засіданні, у запереченнях на клопотання відповідача-1, цих висновків суду не спростовують.

Як передбачено п. 1 ч. 1, ч.2 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За змістом п.2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

З огляду на встановлені судом обставини провадження у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Сатурн Агро та Товариства з обмеженою відповідальністю Золоте Стебло про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.11.2025 №03/11-2025 слід закрити, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів за місцезнаходженням одного з відповідачів згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 185, 231-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

постановив:

1. Закрити провадження у справі №903/360/26 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоте Стебло» про визнання договору недійсним.

2. Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду підписана 09.07.2026

Суддя А. С. Вороняк