Ухвала суду № 138072127, 03.07.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1421/26

пров. № 4-с/544/6/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Сайко О.О.,

за участі секретаря Костенко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборна, 41 цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання - Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

у с т а н о в и в:

У травні 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Рой І.В. звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця, в якій просила визнати бездіяльність начальника Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Журби Тетяни, у межах виконавчого провадження № 75438293 щодо нездійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій, підпорядкованій їй старшого державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщенко Юлії, неправомірною. Зобов`язати уповноважену особу Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт з усього належного ОСОБА_1 майна, накладений постановою начальника Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Журбою Тетяною від 01 жовтня 2024 року ВП № 75438293 про арешт майна боржника.

В обґрунтування скарги вказувала, що на підставі судового наказу Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 червня 2024 року по справі № 544/1291/24 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Начальником Пирятинського відділу державної виконавчої служби Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Журбою Т.О. 03.07.2024 року було відкрито виконавче провадження № 7548293. 01.10.2024 року начальником Пирятинського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Журбою Тетяною Олександрівною в рамках виконавчого провадження № 75438293 винесено постанову про арешт майна боржника, в зв`язку наявною заборгованістю зі сплати аліментів.

01.10.2024 року начальником Пирятинського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Журбою Тетяною Олександрівною в рамках виконавчого провадження №75438293 винесено постанову про арешт коштів боржника, в зв`язку наявною заборгованістю зі сплати аліментів в сумі 13234,50 грн.

З постанови начальника ВДВС від 02 жовтня 2024 року ВП № 75438293 про зняття арешту з коштів вбачається, що підставою для зняття арешту з коштів на усіх рахунках, які належать ОСОБА_1 є те, що станом на 02 жовтня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів - відсутня.

09 вересня 2025 року начальником Пирятинського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Журбою Тетяною Олександрівною в рамках виконавчого провадження № 75438293 винесено постанову про арешт коштів боржника, в зв`язку наявною заборгованістю зі сплати аліментів в сумі 25994,00 грн.

З постанови начальника ВДБС від 10 листопада 2025 року ВП № 75438293 про зняття арешту з коштів вбачається, що підставою для зняття арешту з коштів на усіх рахунках, які належать ОСОБА_1 є те, що станом на 10 листопада 2025 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

20 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Пирятинського ВДВС з заявою про зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів в рамках ВП наявна переплата аліментів в розмірі 34118,90 грн.

Станом на 20 травня 2026 року арешт з усього майна, належного боржнику, який накладено на підставі постанови начальника ВДВС ОСОБА_4 від 01 жовтня 2024 року ВП № 75438293 про арешт майна боржника не знято, що в свою чергу безпідставно обмежує конституційні права, гарантії та свободи ОСОБА_1 щодо розпорядження належним йому майном.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, представник направили заяву про розгляд справи без їх участі, скаргу підтримали та просять задовольнити.

Представник Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністсрства юстиції України у судове засідання не з`явився, просив розгляда справи проводити бе його участі, направив відзив, у якому вказав, що з вимогами ОСОБА_1 не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання рішення в повному обсязі. Лише після закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна боржника.

Крім того, у випадку стягнення аліментів слід враховувати, що зобов`язання носять періодичний характер і діють до досягнення дитиною повноліття, а тому навіть за відсутності заборгованості етапом на певну дату виконавче провадження не вважається завершеним.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статей 56, 59, арешт майна боржника застосовується як захід примусового виконання рішення та може бути знятий виключно у випадках, передбачених законом.

Разом з тим слід зазначити, що у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у минулому, навіть якщо така заборгованість у подальшому погашена, арешт майна не підлягає автоматичному скасуванню до моменту належного завершення виконавчого провадження.

Станом на 03.07.2026 року аліменти боржником сплачуються, заборгованість відсутня.

З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для зняття арешту з майна у зв' язку із тим, що сама по собі сплата боржником аліментів після того, як він допускав наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщенко Ю.Г., є не обґрунтованими, оскільки старшим державним виконавцем були вчинені всі дії, передбачені ЗУ « Про виконавче провадження», а претензії безпідставними.

Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, скаргу підтримує, проти зняття арешту не заперечує, заборгованість із сплати аліментів відсутня.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі судового наказу Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 червня 2024 року по справі № 544/1291/24 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі судового наказу державним виконавцем Пирятинського відділу державної виконавчої служби Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Столець І.Ю. 03.07.2024 року було відкрито виконавче провадження № 7548293 (а.с.13).

01.10.2024 року начальником Пирятинського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Журбою Тетяною Олександрівною в рамках виконавчого провадження № 75438293 винесено постанову про арешт майна боржника, в зв`язку наявною заборгованістю зі сплати аліментів (а.с.14).

01.10.2024 року начальником Пирятинського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Журбою Тетяною Олександрівною в рамках виконавчого провадження №75438293 винесено постанову про арешт коштів боржника, в зв`язку наявною заборгованістю зі сплати аліментів в сумі 13234,50 грн (а.с.16).

Постановою начальника ВДВС від 02 жовтня 2024 року у ВП № 75438293 знято арешт з коштів на усіх рахунках, які належать ОСОБА_1 ,оскільки станом на 02 жовтня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а.с.18).

09 вересня 2025 року начальником Пирятинського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Журбою Тетяною Олександрівною в рамках виконавчого провадження № 75438293 винесено постанову про арешт коштів боржника, в зв`язку наявною заборгованістю зі сплати аліментів в сумі 25994,00 грн (а.с.15).

З постанови начальника ВДБС від 10 листопада 2025 року у ВП № 75438293 про зняття арешту з коштів вбачається, що підставою для зняття арешту з коштів на усіх рахунках, які належать ОСОБА_1 є те, що станом на 10 листопада 2025 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а.с.17).

20 травня 2026 року представник ОСОБА_1 звернулася до начальника Пирятинського ВДВС із заявою про зняття арешту з майна боржника (а.с.8-9).

На звернення представника боржника державний виконавець Пирятинського ВДВС Іщенко Ю. повідомила про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника, оскільки сама по собі сплата боржником аліментів після того, як він допускав наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно розрахунку заборгованості станом на 22.05.2026 аліменти боржником сплачуються, заборгованість відсутня (а.с.11-12).

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. Ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок вчинення виконавчих дій приватним виконавцем регламентований Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення аліментів належить до періодичних платежів і провадиться із заробітної плати чи інших доходів боржника. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження»: заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи боржник ОСОБА_1 проходить службу як військовослужбовець та має регулярний дохід ( а.с. 21-24), з якого щомісяця утримуються аліменти. Станом на 03.07.2026 року у останнього відсутня заборгованість зі сплати аліментів, та мається навіть переплата станом на 22.05.2026.

Згідно з ч.5 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч.4 ст.59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частинами четвертою, п`ятою ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є в тому числі, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із аналізу наведеної норми ЗУ «Про виконавче провадження» слідує, що підставою для зняття державним виконавцем раніше накладеного арешту на майно боржника є, зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

За змістом цієї норми таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Відповідно до зібраних по справі доказів заявник не має заборгованості зі сплати аліментів, отримує регулярний дохід, боржник вживає заходів до виконання рішення суду. Стягувач не заперечує щодо зняття арешту з майна боржника.

Беручи до уваги, викладене вище, те що державним виконавцем не спростовано доводів заявника, та не надано до суду доводів про наявність підстав для продовження дії заходу звернення стягнення на майно у вигляді арешту, суд вважає, що вжитті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення суду у вигляді арешту, втратили свою необхідність, є надмірним тягарем для боржника, а тому вимоги ОСОБА_1 у частині зняття арешту з майна підлягають задоволенню.

Згідно ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 визнати бездіяльність начальника Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Журби Тетяни, у межах виконавчого провадження № 75438293 щодо нездійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій, підпорядкованій їй старшого державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщенко Юлії, неправомірною. У матеріалах справи відсутні дані про те, що боржник звертався до начальника Пирятинського відділу ДВС Журби Т. із скаргою на дії державного виконавця Іщенко Ю. щодо не зняття арешту з його майна.

Керуючись ст.451 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання - Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Зобов`язати державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщенко Ю. зняти арешт з усього належного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) майна, накладений постановою начальника Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Журбою Тетяною від 01 жовтня 2024 року у ВП № 75438293 про арешт майна боржника.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя О.О.Сайко