Рішення № 138071622, 01.07.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1377/25

Провадження № 2/382/1124/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Яготинського районного суду Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до вимог якого просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 21031,45 грн. судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 30.10.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 3295722 (далі Договір).

Щодо умов та порядку укладання Договору 3295722 від 30.10.2021 р.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8300.00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3112.5 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Сторонами кредитного договору узгоджено, що Позичальник відповідає перед Кредитодавцем за зобов`язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. У разі прострочення Позичальником виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, Кредитодавець має право, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою, визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3295722.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3295722.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3295722 від 30.10.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 21031.45 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 7955.00 грн. Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12246.45 грн. Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. Заборгованість за комісіями - 830.00 грн. Інфляційні збитки - 0.00 грн. Нараховані 3% річних -0.00 грн.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 09.07.2025 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 13.10.2025 року витребувано у Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д):- Ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки 536354*10, в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки. докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 8 300,00 грн., які 30.10.2021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 30.10.2021 по 30.11.2021 р., інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_3 *10 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 30.10.2021 по 30.11.2021 р.; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 )

Рішення Яготинського районного суду Киїхвської області від 20.02.2026 року стягнуто з ОСОБА_1 21031 (двадцять одну тисячу тридцять одну) гривню 45 (сорок п`ять) копійок заборгованості за кредитним договором № 3295722 від 30.10.2021 року, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судових витрат сплачених позивачем та 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.

08.04.2026 року представник відповідача адвокат Сікорська Ірина Станіславівна звернулася до Яготинського районного суду Київської області з заявою про перегляд заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до вимог якої просила переглянути та скасувати заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 20.02.2026 року по справі №382/1377/25.

Заяву обгрунтовано тим, що 20.02.2026 р. Яготинським районний суд Київської області винесено заочне рішення по справі № 382/1377/25 за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням стягнуто з ОСОБА_1 21031 (двадцять одну тисячу тридцять одну) гривню 45 (сорок п`ять) копійок заборгованості за кредитним договором № 3295722 від 30.10.2021 року, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судових витрат сплачених позивачем та 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не отримував судових повісток про призначення справи до розгляду. Так, в матеріалах справи відсутні його розписки про повідомлення про дату та час розгляду справи, зокрема про призначення справи на 20.02.2026 р., коли було винесено оскаржуване рішення.

Отже, Відповідач не знав про розгляд справи за його участю 20.02.2026 р. Як вбачається із змісту оскажуваного рішення, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те що між ОСОБА_1 та кредитором було укладено в електронному вигляді кредитний договір за якими виникла заборгованість.

Даний висновок суду є неправомірним та спростовується наступним. В матеріалах справи відсутні докази підписання кредитного договору № 3295722 за допомогою одноразового цифрового підпису. В справі наявна лише роздруківка договору, не підписана ні власноручним ні цифровим підписом, відповідно докази укладення кредитного договору відповідачем взагалі відсутні.

Однак, у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів.

Надані позивачем довідки не є належними та допустимими доказами оскільки не містять реквізитів отримувача, зокрема його рахунку.

Отже, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не довів заявлених позовних вимог, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком, передбаченим статтями 12, 13, 81 ЦПК України. Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунки заборгованості, які містять лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків.

З наданих позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.

Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість.

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного між сторонами договору, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 30.10.2021 року, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у цій справі таких позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не заявило, а, тому, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору задоволенню не підлягають.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору є безпідставними.

Отже, проценти, які позивач мав право нараховувати у межах строку дії кредитного договору: 8300,00 грн. (тіло кредиту) х 1,25 % (відсотки відповідно умов договору позики) х 30 к.д. (строк дії договору позики) = 3112,50 грн. (заборгованість за відсотками).

Крім того, відповідач має право на списання процентів по договорам на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

ОСОБА_1 , солдат, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_5 .

Отже, у відповідності з вказаною нормою права проценти за користування кредитом не повинні нараховуватися та стягуватися.

Вимоги позивача про стягнення комісії в сумі 830,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки. Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки є нікчемними.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 09 квітня 2026 року клопотання представника відповідача адвоката Сікорської Ірини Станіславівни про перегляд заочного рішення задоволено. Прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення про перегляд заочного рішення.

12.05.2026 року від представника ТОВ "Факторинг Партнерс" адвоката Сердійчук Я. Я. надійшло заперечення на заяву про перегляд заочного рішення з котрого вбачається, що в силу процесуального законодавства, для скасування заочного рішення необхідно одночасне існування таких обставин: 1) поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення; 2) неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання; 3) аргументи відповідача щодо обставин справи повинні впливати на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку. В рішенні Яготинського районного суду Київської області від 20.02.2026 року вказано «Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату проведення судових засідань повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання та відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України є повідомленим належним чином. Відповідач про поважність причин не з`явлення суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав». Отже, матеріали справи містять докази належного повідомлення Відповідача про судову справу.

Слід також звернути увагу суду, що на сьогодні користувач мобільного застосунку "Дія" як учасник судового процесу отримує повідомлення з інформацією про назву та адресу суду, номер зали судового засідання, єдиний унікальний номер справи, суть спору та сторони у справі, судові рішення.

Згідно п.3 Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг-користування Порталом Дія здійснюється на безоплатній основі цілодобово сім днів на тиждень, крім випадків проведення модернізації або планових і позапланових профілактичних та/або технічних робіт, пов`язаних із усуненням технічних та/або методологічних недоліків чи технічного збою в роботі.

Тому, Відповідач міг та мав можливість і нічим не був обмежений щодо набуття інформації по даній справі.

Тому вважає, що підстави для перегляду заочного рішення у справі є недоведеними.

30.10.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3295722. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти.

Факт ідентифікація Відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону Відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір.

Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані.

Матеріали справи не містять та Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано.

Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісним кредитором та Відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був б укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Позивач не погоджується з твердженням представника відповідача про те, що договір №3295722 не був належним чином укладений у зв`язку з відсутністю електронного підпису, та вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що одноразовий ідентифікатор (OTP-код), який використовується як електронний підпис, може: не відображатися у візуальній формі договору; відображатися частково (масковано); фіксуватися виключно в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Це пов`язано з технічними особливостями роботи електронних систем та захистом персональних даних.

До суду позивачем надано: належним чином завірену копію кредитного договору; дані про укладення договору в електронній системі; інформацію щодо ідентифікації відповідача.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, належним доказом є не лише сам текст договору, а вся сукупність доказів, які підтверджують факт його укладення.

Відповідач: пройшов процедуру ідентифікації; підтвердив укладення договору через електронну систему; отримав кредитні кошти.

Така поведінка є конклюдентними діями, які відповідно до законодавства підтверджують укладення правочину.

Щодо доказів перерахування коштів

Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі укладеного між сторонами договору.

Даний договір є частиною господарської діяльності товариства.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції наданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що 30.10.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 8 300,00 грн на картку № НОМЕР_1 . Призначення платежу: кошти згідно договору 3295722.

Також, згідно отриманого листа АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано картку № НОМЕР_6 , намером телефону є НОМЕР_4 та на даний рахунок було зарахована кошти в сумі 8300,00 грн. від 30.11.2021 року та відбувався рух коштів з 30.10.2021 року по 30..11.2021 року.

Твердження Відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8300.00 грн.

Відповідно до п. 1.3.-1.4 Договору кредит надається строком на 30 днів, термін повернення кредиту 29.11.2021 р.

Відповідно до п. 15.1 Договору комісія за надання кредиту становить 830.00 грн, які нараховуються за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3112,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду

Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.

Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.

Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

Таким чином, сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості.

Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

У заяві про перегляд заочного рішення Відповідач зазначає, що не погоджується з нарахованими за кредитним договором відсотками зазначаючи про те, що має статус військовослужбовця, а тому до нього мала бути застосована пільга, передбачена частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка звільняє військовослужбовців від сплати процентів за користування кредитом.

Позивач не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на таке.

По-перше, сама по собі наявність норми закону не є безумовною підставою для звільнення особи від виконання зобов`язань, оскільки застосування відповідної пільги можливе виключно за умови доведення факту належності відповідача до кола осіб, на яких поширюється дія зазначеної норми, а також періоду, протягом якого така особа перебувала на військовій службі.

Так, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на момент нарахування відсотків) військовослужбовцям призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Отже, вищевказаною нормою закону дійсно встановлено пільгу для військовослужбовців за призовом на час їх призову та для інших видів військової служби на період взяття військовослужбовцями участі у відповідних заходах.

Відтак, відповідна пільга має надаватися на підставі наступного переліку документів: посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця); довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року №40; витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду; - для військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції - довідка згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок); для військовослужбовців, які брали участь в у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях - довідка згідно з додатком 4 до Порядку; для військовослужбовців, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України довідка згідно з додатком 6 до Порядку; для дружин (чоловіків) військовослужбовця, додається також свідоцтво про шлюб.

По-друге, відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України, обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх заперечень, покладається саме на цю сторону.

Таким чином, з урахуванням наданої Відповідачем інформації встановлено, що він перебуває на військовій службі з 09.05.2023 року, у зв`язку з чим нарахування відсотків за кредитним договором є правомірним, оскільки такі нарахування здійснювалися до 23.02.2022 року включно.

Отже, обов`язок щодо списання нарахувань за договором на підставі пункту 14 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у Позивача відсутній.

Враховуючи вищевикладене просив залишити заяву Відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 20.02.2026 року по справі № 382/1377/25 без задоволення, а заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 20.02.2026 року по справі № 382/1377/25 залишити без змін.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської областв від 19.05.2026 року заяву представника відповідача адвоката Сікорської Ірини Станіславівни про перегляд заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 20.02.2026 року за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року по справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.

22.05.2026 року від представника відповідача адвоката Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву з котрого вбачається, що В матеріалах справи відсутні докази підписання кредитного договору № 3295722 за допомогою одноразового цифрового підпису. В справі наявна лише роздруківка договору, не підписана ні власноручним ні цифровим підписом, відповідно докази укладення кредитного договору відповідачем взагалі відсутні.

Однак, у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів.

Надані позивачем довідки не є належними та допустимими доказами оскільки не містять реквізитів отримувача, зокрема його рахунку.

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не довів заявлених позовних вимог, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком, передбаченим статтями 12, 13, 81 ЦПК України. Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунки заборгованості, які містять лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків.

З наданих позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.

Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість..

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного між сторонами договору, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 30.10.2021 року, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у цій справі таких позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не заявило, а, тому, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору задоволенню не підлягають.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору є безпідставними.

Отже, проценти, які позивач мав право нараховувати у межах строку дії кредитного договору: 8300,00 грн. (тіло кредиту) х 1,25 % (відсотки відповідно умов договору позики) х 30 к.д. (строк дії договору позики) = 3112,50 грн. (заборгованість за відсотками).

Крім того, відповідач має право на списання процентів по договорам на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період.

ОСОБА_1 , солдат, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_5 (посвідчення УБД та військовий квиток додаються).

Отже, у відповідності з вказаною нормою права проценти за користування кредитом не повинні нараховуватися та стягуватися.

Вимоги позивача про стягнення комісії в сумі 830,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки. Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки є нікчемними.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.

27.05.2026 року від представника позивача адвоката Сердійчук Я.Я. надійшла відповідь на відзив з котрої вбачається, що 30.10.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3295722.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти.

Факт ідентифікація Відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону Відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір.

З наданих документів вбачається, що Договір було підписано одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис

Матеріали справи не містять та Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано.

Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісним кредитором та Відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був б укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Позивач не погоджується з твердженням представника відповідача про те, що договір №3295722 не був належним чином укладений у зв`язку з відсутністю електронного підпису, та вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що одноразовий ідентифікатор (OTP-код), який використовується як електронний підпис, може: не відображатися у візуальній формі договору; відображатися частково (масковано); фіксуватися виключно в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Це пов`язано з технічними особливостями роботи електронних систем та захистом персональних даних.

До суду позивачем надано: належним чином завірену копію кредитного договору; дані про укладення договору в електронній системі; інформацію щодо ідентифікації відповідача.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, належним доказом є не лише сам текст договору, а вся сукупність доказів, які підтверджують факт його укладення.

Відповідач: пройшов процедуру ідентифікації; підтвердив укладення договору через електронну систему; отримав кредитні кошти.

Така поведінка є конклюдентними діями, які відповідно до законодавства підтверджують укладення правочину.

Щодо додаткових доказів укладення договору.

Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції наданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що 30.10.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 8 300,00 грн на картку № НОМЕР_1 . Призначення платежу: кошти згідно договору 3295722.

Також, згідно отриманого листа АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано картку № НОМЕР_6 , номером телефону є НОМЕР_4 та на даний рахунок було зарахована кошти в сумі 8300,00 грн. від 30.10.2021 року.

Тобто, за сукупністю доказів факт перерахунку кредиту підтверджено і як результат підтверджено укладення договору.

Щодо нарахованих відсотків та строку кредитування

З розрахунку боргу первісного кредитора вбачається, що відповідач сплачував частково кошти по кредиту, в тому числі сплачував комісію за пролонгацію договору на підставі п. 2.3.1.1. Тобто, відповідач сам ініціював пролонгацію договору, після закінчення пролонгацій, відсотки було нараховано на підставі п. 4.2 Договору.

п. 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

У відповідності до п. 2.3.1.1 Договору, (Пролонгація на пільгових умовах) Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://tengo.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту.

У відповідності до п. 2.3.2 Договору, Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у:

а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1Договору та розділу 6 Правил;

б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору.

Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку № 1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1,2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим графіком.

Тобто, можливо зробити наступні висновки:

домовленість про пролонгацію договору є узгодженою сторонами в п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору;

наявний факт здійснення платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1Договору та розділу 6 Правил;

така пролонгація не потребує будь-якого іншого оформлення (документального).

В свою чергу обставина пролонгації відображається в особистому кабінеті відповідача, тобто, таке відображення в особистому кабінеті лише констатує факт пролонгації, яка із врахуванням вищезазначеного та умов Договору застосовується із-за сплати комісії відповідачем за пролонгацію договору.

Тобто, факт пролонгації не пов`язаний із відображенням або ж не відображенням в особистому кабінеті відповідача таких пролонгацій, не пов`язаний із підписанням

сторонами договору окремих угод про пролонгацію, а із подіями та умовами визначеними п. 2.3.1.1 Договору.

Такі графіки були відображені в особистому кабінеті відповідача (позичальника) в межах строків кредитування.

Підсумовуючи вищезазначене, із врахуванням п. 2.3.1.1, Договору відбулась пролонгація за ініціативою відповідача, потім договір пролонговано на підставі п. 2.3.1.2 Договору на 60 календарних днів, після чого відсотки нараховувались до 23.02.2022 на підставі п. 4.2 Договору.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 4.2. Договору, у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6. Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

Таким чином, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Підсумовуючи вищезазначене, у встановлений строк кредитування відповідач не повернув кошти, а тому, зобов`язаний нести наслідки невиконання зобов`язанням, передбачені п. 4.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Тобто, позивач згідний із тим, що відсотки можуть бути нараховані за кредитним договором в межах строку кредитування. Проте, в нашому випадку, відсотки нараховувались за п. 4.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто за іншого розміру процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору в строк до 23.02.2022 у зв`язку із обмеженнями встановленими п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України.

У відзиві на позовну заяву представник Відповідача зазначає, що не погоджується з нарахованими за кредитним договором відсотками зазначаючи про те, що має статус військовослужбовця, а тому до нього мала бути застосована пільга, передбачена частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка звільняє військовослужбовців від сплати процентів за користування кредитом.

Позивач не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на таке.

По-перше, сама по собі наявність норми закону не є безумовною підставою для звільнення особи від виконання зобов`язань, оскільки застосування відповідної пільги можливе виключно за умови доведення факту належності відповідача до кола осіб, на яких поширюється дія зазначеної норми, а також періоду, протягом якого така особа перебувала на військовій службі.

Так, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на момент нарахування відсотків) військовослужбовцям призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Отже, вищевказаною нормою закону дійсно встановлено пільгу для військовослужбовців за призовом на час їх призову та для інших видів військової служби на період взяття військовослужбовцями участі у відповідних заходах.

По-друге, відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України, обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх заперечень, покладається саме на цю сторону.

Таким чином, з урахуванням наданої Відповідачем інформації встановлено, що він перебуває на військовій службі з 09.05.2023 року, у зв`язку з чим нарахування відсотків за кредитним договором є правомірним, оскільки такі нарахування здійснювалися до 23.02.2022 року включно.

Отже, обов`язок щодо списання нарахувань за договором на підставі пункту 14 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у Позивача відсутній.

Відповідачу дійсно з 09.05.2023 не повинні нараховуватись проценти за користування кредитом.

Однак, положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на яке посилається відповідач як на підставу звільнення його від сплати відсотків за кредитними договорами, не може бути застосовано до нього до 09.05.2023.

Так, з розрахунків заборгованості за кредитними договорами, доданими до позовної заяви, вбачається, що нарахування відсотків за всіма трьома кредитними договорами було здійснено до 24.02.2022, тобто до дати, з якої було оголошено воєнний стан, та відповідно до моменту мобілізації відповідача та до початку перебування відповідача на військовій службі.

Враховуючи викладене просив позовну заяву задоволено в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у відзиві просила розглядати справи у її відсутність.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до роз`яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 30.10.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3295722 . Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8300.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3112.5 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3295722. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3295722. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3295722 від 30.10.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 21031.45 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 7955.00 грн. Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12246.45 грн. Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. Заборгованість за комісіями - 830.00 грн. Інфляційні збитки - 0.00 грн. Нараховані 3% річних -0.00 грн. (а.с.8-37, 44, 46-54)

Згідно листа АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано картку № НОМЕР_7 , намером телефону є НОМЕР_4 та на даний рахунок було зарахована кошти в сумі 8300,00 грн. від 30.11.2021 року та відбувався рух коштів з 30.10.2021 року по 30..11.2021 року (а.с.84-85)

ОСОБА_1 , солдат, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_5 (а.с.127-129, 131, 160,162-165)

За змістом положень ч. 1, 2 ст.207, п. 2 ч. 1 ст.208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: - припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; - зміна умов зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або закон.

Отже, ТОВ «Факторинг Партнерс" набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не повернуті, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7955,00 грн. підлягають до задоволення.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також суд застосовує висновки, виклалені у постанові ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18: якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Також суд застосовує висновок, викладений у постанові КЦС ВС від 12 лютого 2025 року в справі № 679/1103/23 щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Водночас, щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги та з моменту відступлення по дату виготовлення розрахунку заборгованості суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першоюстатті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Позивач у позові будь-яких позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляв.

Встановленими умовами кредитного договору №3295722 від 30.10.2021 року строк кредитування становить 30 днів, тобто по 29.11.2021 року включно. Таким чином, строк кредитування за договором закінчився 29.11.2021 року.

Отже, відповідачу нараховувалися проценти після закінчення строку кредитування, визначеного кредитними договором. Позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування.

Суд відхиляє доводи позивача щодо обгрунтованості нарахування процентів за кредитним договором №3295722 від 30.10.2021 року після настання терміну повернення кредиту, оскільки вказані умови договору суперечать положенням ст.ст.1048,1050 ЦК України та висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).

Крім того, розмір заборгованості за кредитом, який був переданий в порядку відступлення права вимоги сам по собі не свідчить про обгрунтованість нарахування такої заборгованості та суперечить наведеним вище положенням Цивільного кодексу України.

Пунктом 6-2 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» врегульовано питання простроченої заборгованості на період дії воєнного стану в Україні. Так, на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов`язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами.

До категорії захищених осіб віднесено: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України; військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби; членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; осіб які перебувають у полоні; з якими втрачено зв`язок; зниклих безвісти.

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Крім того, відповідач має право на списання процентів по договорам на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період.

ОСОБА_1 , солдат, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_5 .

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків відповідно до договору про споживчий кредит №3295722 від 30.10.2021 року укладеного між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів та пені (неустойки) в особливий період.

Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Вимоги позивача про стягнення комісії в сумі 830,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Умовами кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту розраховується за ставкою 10% від суми кредиту та дорівнює 830,00 грн. 00 коп. одноразово.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 830,00 грн є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежем, що свідчить про безпідставність заявлених в цій частині вимог які не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ТОВ "Факторинг Партнерс" та адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати правову (професійну правничу) допомогу для захисту у разі порушення, невизнання чи оспорення прав, свобод та законних інтересів ТОВ "Факторинг Партнерс" у відповідності до умов якого було доручено здійснити стягнення суми боргу в судовому порядку, а саме, встановити обставини справи, зібрати та аналізувати докази і документи, підготувати необхідні документи, сформувати правову позицію по справі, зняти копії документів, скласти та подати позовну заяву, договір підписано сторонами. До договору додано вартість послуг (прейскурант) згідно якого здійснюється оплата гонорару адвокату. Відповідно до Витягу з Акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 року вбачається, що загальна вартість послуг адвоката становить 13000,00 грн. (а.с.38-43, 45)

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, тому судовий збір не стягується, як і не стягуються витрати на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-13, 19, 76-81, 95, 128, 141, 259, 263-265, 273, 279 ЦПК України, ст.ст.526, 536, 611, 625, 1048, 1046, 1050 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" м.Київ вул.Гедройця Єжи, 6 офіс 521 (код ЄДРПОУ 42640371) 7955 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень заборгованості за кредитним договором № 3295722 від 30.10.2021 року.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 08 липня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08.07.2026 року.

Суддя Кисіль О. А.