Постанова № 138071495, 09.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19982/25

Провадження № 2-а/369/129/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді: Янченко А.В., при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Києві в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області адміністративну справу № 369/19982/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Вишневий відділ виконавчої служби Бучанського району Київської області про скасування Постанови № 2358/1 від 24.06.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності та повернення безпідставно стягнутого штрафу, -

ВСТАНОВИВ :

На розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Вишневий відділ виконавчої служби Бучанського району Київської області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № 2358/1 від 24 червня 2025 року винесено постанову т. в. о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення відповідно до якої на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 жовтня 2025 року Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області було заблоковано банківські рахунки позивача на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 7927224 від 06.10.2025. Як підставу для відкриття виконавчого провадження зазначено постанову № 2358/1 від 24 червня 2025 року.

Позивач зазначає, що 06 жовтня 2025 року ним було сплачено 37 600,00 грн. у рахунок погашення заборгованості (штрафу) за виконавчим провадженням № 7927224, після чого 07 жовтня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про закриття виконавчого провадження № 7927224.

Як вказує позивач, лише у відповідь на його заяву від 07.10.2025 до Вишневого відділу державної виконавчої служби він отримав копії документів, на підставі яких було відкрито виконавче провадження № 7927224, а саме: супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 20580 від 01.09.2025 до постанови № 2358/1 від 28.08.2025, яка надійшла до органу ДВС лише 06.10.2025 за вхідним № 13773; постанови № 2358/1 від 24.06.2025, отриманої органом ДВС 06.10.2025 за тим же вхідним номером, яка, за твердженням позивача, не містила підпису та печатки ІНФОРМАЦІЯ_1 ; постанови про відкриття виконавчого провадження № 7927224 від 06.10.2025; постанови про закриття виконавчого провадження № 7927224 від 07.10.2025.

Позивач посилається на те, що до 07 жовтня 2025 року йому не було відомо про існування постанови № 2358/1 від 24 червня 2025 року, належним чином її не вручено, у розгляді справи про адміністративне правопорушення він участі не брав, про дату, час та місце її розгляду повідомлений не був. Зазначає, що ним двічі направлялися до ІНФОРМАЦІЯ_1 письмові пояснення та заперечення щодо безпідставності притягнення до адміністративної відповідальності від 03.07.2025 та 26.07.2025 з доданими документами, однак вони не були розглянуті чи враховані, стосовно них жодної відповіді заявнику ОСОБА_1 не надходило.

Також позивач зазначає, що у зв`язку з неврученням постанови він був позбавлений можливості добровільно сплатити штраф у сумі 17 000 грн або оскаржити постанову у встановлений законом строк, що в свою чергу призвело до безпідставного та неправомірного стягнення суми в розмірі 34 000 за виконавчим провадженням № 7927224.

Зі змісту постанови № 2358/1 від 24.06.2025 вбачається, що позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про порушення позивачем ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пункту 10 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, а також наказу Міністерства оборони України № 402.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач вважає її незаконною та безпідставною. Посилається на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, а також належних і допустимих доказів його вчинення у розумінні ст. 251 КУпАП. На думку позивача, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують факти порушень, зазначені у спірній постанові, а також правомірність накладення та стягнення штрафу у розмірі 17 000 грн., як і відкриття виконавчого провадження № 7927224 та безпідставне і неправомірне стягнення зазначеного штрафу у подвійному розмірі.

Позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку з 1991 року, а як офіцер запасу з 1997 року, в ІНФОРМАЦІЯ_3 взятий на облік 07.10.2021, що підтверджується відповідними відмітками у військово-облікових документах. Крім того, згідно з даними системи «Резерв+», уточнення персональних даних здійснено 06.08.2024. У зв`язку з цим вважає, що станом на червень 2025 року порушення вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відсутні.

Також позивач зазначає, що з моменту взяття на облік у 2021 році його персональні дані, адреса проживання, контактний телефон та електронна адреса не змінювалися, а тому були відомі Відповідачу, який цими даними не скористався для направлення повістки у відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач посилається на те, що проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дітьми, одну з яких виховує самостійно, на підставі рішення Печерського суду міста Києві від 21.06.2023 року у справі № 757/4115/20-ц. Вказує, що відповідно до пункту 4 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Зазначає, що 15.06.2025 звернувся до поліції за номером «102», після чого працівники поліції повідомили його про перебування у розшуку за заявою ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після цього він добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав направлення та пройшов військово-лікарську комісію, хоча з часу проходження попередньої ВЛК не сплив строк 5 років, після якого необхідно повторно проходити ВЛК, як це визначено чинними нормами законодавства.

Позивач стверджує, що жодних повісток, викликів чи повідомлень ані поштовим зв`язком, ані телефоном, ані електронною поштою не отримував. На підтвердження цього посилається на лист АТ «Укрпошта» від 16.07.2025, відповідно до якого відомості про направлення на його адресу поштових відправлень від ІНФОРМАЦІЯ_1 за останні шість місяців відсутні.

Також позивач зазначає, що з виписки із системи «Резерв+» від 30.06.2025 вбачається повторне проходження ним ВЛК станом на 20.06.2025, а тому твердження у постанові про не проходження військово-лікарської комісії не відповідають дійсності.

Позивач вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а належні та допустимі докази вчинення ним правопорушення відповідачем не надано.

Позивач вважає постанову № 2358/1 від 24.06.2025 року незаконною та безпідставною, зазначає, що викладені в ній обставини не відповідають дійсності та спростовуються поданими ним доказами.

Вказаною постановою від 24.06.2025 року позивача ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на позивача ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджується з постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2358/1 від 24.06.2025 року про накладення стосовно його адміністративного стягнення та вважає цю постанову протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.

Також у позовній заяві позивач просив закрити адміністративну справу на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також на підставі пункту 6 частини першої цієї статті у зв`язку зі скасуванням акта, яким встановлено адміністративну відповідальність.

Крім того, позивач просив зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 34903037, повернути стягнуті з нього безпідставно та неправомірно кошти у сумі 37 600,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.11.2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відзив від відповідача до суду не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази надані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2025 року Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 7927224, на підставі якої накладено арешт на банківські рахунки позивача. Підставою для відкриття зазначеного виконавчого провадження визначено постанову № 2358/1 від 24 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2025 року позивачем сплачено грошові кошти у сумі 37 600,00 грн на виконання вимог виконавчого провадження № 7927224, після чого 07 жовтня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення зазначеного виконавчого провадження.

Судом установлено, що після звернення позивача із заявою до Вишневого відділу державної виконавчої служби ним отримано копії документів, а саме: супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_4 № 20580 від 01 вересня 2025 року до постанови № 2358/1 від 28 серпня 2025 року, яка надійшла до органу державної виконавчої служби 06 жовтня 2025 року за вхідним № 13773; постанови № 2358/1 від 24 червня 2025 року, зареєстрованої органом державної виконавчої служби того ж дня за тим самим вхідним номером; постанови про відкриття виконавчого провадження № 7927224 від 06 жовтня 2025 року; постанови про закінчення виконавчого провадження № 7927224 від 07 жовтня 2025 року.

Із пояснень позивача вбачається, що до 07 жовтня 2025 року йому не було відомо про існування постанови № 2358/1 від 24 червня 2025 року, копію зазначеної постанови він не отримував, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлений не був та участі у її розгляді не брав.

Також судом установлено, що позивач двічі звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 із письмовими поясненнями та запереченнями щодо безпідставності притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме 03 липня 2025 року та 26 липня 2025 року, однак зазначені звернення відповідачем враховані не були.

Зі змісту постанови № 2358/1 від 24 червня 2025 року вбачається, що позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Як зазначено у спірній постанові, позивачу ставилося у вину порушення вимог статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пункту 10 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, а також наказу Міністерства оборони України № 402.

Разом з тим судом установлено, що позивач перебуває на військовому обліку як офіцер запасу з 1997 року, а до ІНФОРМАЦІЯ_5 взятий на військовий облік 07 жовтня 2021 року, що підтверджується наданими до справи військово-обліковими документами. Відповідно до відомостей інформаційної системи «Резерв+» позивачем здійснено уточнення персональних даних 06 серпня 2024 року.

Судом також установлено, що з моменту взяття позивача на військовий облік у 2021 році його персональні дані, адреса проживання, номер телефону та адреса електронної пошти не змінювалися.

Позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дітьми, одну з яких виховує самостійно, на підставі рішення Печерського суду міста Києві від 21.06.2023 року у справі № 757/4115/20-ц.

Із наданих позивачем пояснень убачається, що 15 червня 2025 року після звернення за номером «102» працівниками поліції йому було повідомлено про перебування у розшуку за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_5 , після чого позивач добровільно прибув до зазначеного органу, отримав направлення та пройшов військово-лікарську комісію.

Позивач зазначає, що будь-яких повісток, викликів чи повідомлень поштовим зв`язком, телефонним зв`язком або електронною поштою не отримував. На підтвердження цього до матеріалів справи долучено лист АТ «Укрпошта» від 16 липня 2025 року, згідно з яким відомості про направлення на адресу позивача поштових відправлень від ІНФОРМАЦІЯ_5 за останні шість місяців відсутні.

Крім того, з виписки з інформаційної системи «Резерв+» від 30 червня 2025 року вбачається проходження позивачем військово-лікарської комісії станом на 20 червня 2025 року.

Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яка передбачає, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач вказував, що позивач встановлену порядком військово-лікарську комісію не проходив, за викликом до ТЦК та СП не прибув, чим порушив вимоги ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу», та п. 10 Правил військового обліку Додаток № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 під час дії особливого періоду.

Відповідно до ст. 37 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами, передбачено: 1. Взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років:

які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік;

які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;

які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;

які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти;

жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу;

2) на військовий облік військовозобов`язаних:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу, молодшого, середнього складу поліції;

жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону;

3) на військовий облік резервістів:

які зараховані до військового оперативного резерву;

які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;

резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.

Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів

Суд звертає увагу, що зазначеними норами законодавства, регулюють питання перебування громадян на військовому обліку, зокрема порядок взяття на військовий облік, зняття з нього та виключення з військового обліку, а також обов`язки осіб щодо повідомлення про зміну облікових даних. Водночас зазначені норми не містять правового регулювання щодо обов`язку проходження військово-лікарської комісії.

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки

В свою чергу, Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Відповідно до абзацу 3 пункту 69 Порядку №560, на медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою. За рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Таким чином процедурі проходження на військово-лікарській комісії медичного огляду передує: формування повістки про виклик військовозобов`язаного для проходження відповідного огляду та її вручення особі; видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 до Порядку №560; реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 до Порядку №560.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

З наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до інформації з застосунку «Резерв+» є військовозобов`язаним, придатним до військової служби та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), дата уточнення даних 06.08.2024.

Крім того, згідно виписки з інформаційної системи «Резерв+» від 30 червня 2025 року, довідки № 395 від 05.10.2021, вбачається проходження позивачем військово-лікарської комісії.

Матеріали даної справи не містять жодного доказу, формування відповідачем повістки про виклик ОСОБА_1 для проходження відповідного огляду та її вручення йому, а також видачі керівником відповідача направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду позивачем.

Отже, за встановлених обставин відсутні правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за не проходження військово-лікарської комісії, оскільки, його дії не свідчать про умисне ухилення від проходження огляду.

Водночас, докази того, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу», та п. 10 Правил військового обліку Додаток № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правил військового обліку, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП є неправомірним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи відповідач будь-яких доказів в обґрунтування заперечень та відзиву на позов до суду не надав, розпорядившись своїм правом на власний розсуд.

Оскільки відповідачем у справі, не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та правомірності прийняття постанови № 1834/1 від 24.12.2024 року, яка є предметом оскарження у даній справі, а тому приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, та враховуючи положення ст. 62 Конституції України, ст. 280, 251 КУпАП, ст. 77 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо скасування постанови.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, у тому числі, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень під час накладення адміністративного стягнення щодо позивача прийнято з порушенням вимог ст. 2 КАС України, що в свою чергу є підставою для його скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення, тому позов підлягає до задоволення.

Отже, враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Вишневого відділу державної виконавчої служби Бучанського району Київської області повернути позивачу кошти у сумі 34 000,00 грн. сплачені 06 жовтня 2025 року у рахунок погашення заборгованості (штрафу) за виконавчим провадженням № 7927224 та 3 600,00 грн. виконавчого збору.

Судом встановлено, позивачем було сплачено адміністративний штраф у сумі 37 600,00 грн за постановою № 2358/1 від 24 червня 2025 року, що підтверджується квитанцією № MM5P-36XB-M43B-C9AE від 06.10.2025 від 06.10.2025.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 зроблено висновок, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави (п. 39).

У п. 53 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст. 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються в бюджеті без достатньої правової підстави.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин(частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння відповідних надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Вишневий відділ державної виконавчої служби Бучанського району Київської області, а технічним адміністратором проведення виключно розрахункових операцій (без виконання функцій та здійснення повноважень у взаємовідносинами із суб`єктами на яких накладенні адміністративні стягнення) - Головне управління державної казначейської служби України в Київській області.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде адміністративно-технічний та бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету чи повернення неправильно чи безпідставно переказаних коштів, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного Кодексу України).

Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).

Отже, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 було сплачено штраф на виконання постанови № 2358/1 від 24 червня 2025 року, яка підлягає скасуванню, він має право на стягнення суми перерахованих коштів до Державного бюджету України, як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма (ст. 1212 ЦКУ) не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Аналогічну позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №910/23967/16.

Суд зазначає, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України за рахунок його бюджетних асигнувань, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16. Згідно з цим висновком законодавство не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови). Вказане узгоджується з постановою ВП ВСУ у справі № 910/5880/21.

Оскільки доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 37 600,00 грн. матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 605 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією від 12.11.2025 року № 5101-3396-6227-8228.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, які підлягали до сплати позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року в справі за №543/775/17, а саме у розмірі 605 грн 60 коп.

Статтею 289 КУпАП встановлено, що «в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу».

На підставі ч. 2 ст. 19, ст. 65 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 210, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст. 5, 20, 72, 77, 79,159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 289, 293 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити строк оскарження постанови 2358/1 від 24 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення винесену т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Вишневий відділ виконавчої служби Бучанського району Київської області про скасування Постанови № 2358/1 від 24.06.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності та повернення безпідставно стягнутого штрафу, задовольнити.

Скасувати постанову № 2358/1 від 24 червня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення винесену т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч гривень).

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 37 600 (тридцять сім тисяч шістсот) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 09.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко