Рішення № 138070190, 08.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2922/26

провадження № 2/619/1862/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

8 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 510182-КС-002 від 23.02.2025 у розмірі 14 150,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 23.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Бізнес Позика» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим було укладено Договір № 510182-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». 23.02.2025 ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 510182-КС-002 про надання кредиту. 23.02.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 510182-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1759 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий нею було введено/відправлено. Таким чином, 23.02.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено вказаний договір. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором № 510182-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконала, в зв`язку з чим у неї, станом на 07.04.2026 утворилась заборгованість у розмірі 14 150,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 5 000,00грн; суми прострочених платежів по процентах 5 650,00 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 2 500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією 1 000,00 грн.

Аргументи учасників справи.

Відповідач відзиву на позов не надала, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не зверталася.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в разі неявки відповідача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленої про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.02.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» Договір № 510182-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

23.02.2025 ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 510182-КС-002 про надання кредиту споживчий кредит. Електронна форма) і того ж дня 23.02.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) укласти Договір № 510182-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, а також матеріали справи містять візуальну форму послідовних дій клієнта та анкету клієнта у якій зазначені персональні дані, адреса проживання відповідача, сума бажаного кредиту, електронна пошта, номер телефону та номер банківського рахунку/банківської карти для перерахування коштів.

23.02.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 510182-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1759, згідно умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчого кредиту. Кредит надано строком на 16 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована, комісія за надання кредиту 1000,00 грн, загальний розмір наданого кредиту 5 000,00 грн, термін дії договору до 15.06.2025, орієнтована загальна вартість наданого кредиту 10 162,79 грн, загальні витрати за кредитом 5 162,79 грн, орієнтована реальна річна процентна ставка дев`ять тисяч сімсот шістдесят чотири цілих дванадцять сотих процентів., денна процентна ставка 0,91 процентів, дата видачі кредиту 23.02.2025, дата повернення кредиту 15.06.2025.

Також, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписала наданий ТОВ «Бізнес Позика» паспорт споживчого кредиту, тим самим підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

З підтвердження директора ТОВ «ПрофітГід» вбачається, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» перерахувало 23.02.2025 о 23:16, 5000,00 грн на платіжну картку отримувача НОМЕР_3 , призначення переказу: перерах. коштів ОСОБА_1 зг. до кредитного договору №510182-КС-002 від 23.02.2025.

З наданого позивачем розрахунку на 08.04.2026 та довідки про стан заборгованості у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 150,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 5 000,00грн; суми прострочених платежів по процентах 5 650,00 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 2 500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією 1 000,00 грн.

Як вбачається з повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 30.05.2026 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ).

Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 27.05.2026 за період з 23.02.2025 по 15.06.2025 на картку № НОМЕР_2 здійснювалося зарахування 23.02.2025 у сумі 5000,00 грн.

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З візуальної форми послідовності дій клієнта, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), номер телефону НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ТОВ «Бізнес Позика» щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 510182-КС-002 від 23.02.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com установлено, що 23.02.2025 нею, використовуючи номер телефону ідентифікувалася в ІТС та зайшла в особистий кабінет, потім отримала інформацію про статус клієнта, надала всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції, отримала паспорт споживчого кредиту, ознайомилася і підписала одноразовим ідентифікатором UA-9427 паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення про отримання згоди від третіх осіб на передачу та обробку персональних даних, товариство направило їй індивідуальну оферту із якою вона ознайомилася та прийняла її, отримала в смс-повідомлення на номер телефону одноразовий ідентифікатор UA-1759, акцептувала умови оферти, підписала договір, договір підписало і товариство, після укладення договору товариство направило підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа.

Крім того, в кредитному договорі та анкеті клієнта зазначено адресу, паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, котрі належать останній, що є підтвердженням здійсненою нею процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Надані ТОВ "Бізнес позика" у справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач отримала кредит та користувалася кредитними коштами у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, та з урахуванням обумовлених сторонами процентів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн; суми прострочених платежів за процентами 5 650,00 грн та суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України 2500,00 грн законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення суми прострочених платежів за комісією у розмірі 1 000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17, 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

З цих підстав, суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року та КЦС ВС від 19.08.2020 року у постанові у справі №641/11984/15-ц, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми комісії.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку зі сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: - 2 474, 24 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 510182-КС-002 від 23.02.2025 про надання кредиту в сумі 13 150 (тринадцять тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 24 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Пруднікова