Ухвала суду № 138070156, 09.07.2026, Близнюківський районний суд Харківської області

612/587/26

2-з/612/2/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року селище Близнюки

Суддя Близнюківського районного суду Харківської області розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення права оренди на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ТОВ імені газети «Ізвєстія», в особі директора Шевченка М.В., звернулося до Близнюківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення права оренди на земельну ділянку.

Разом з позовною заявою ТОВ імені газети «Ізвєстія» подало заяву про забезпечення позову, в якій просить:

-заборонити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам чинити перешкоди ТОВ імені газети «Ізвєстія» у збиранні врожаю пшениці врожаю 2026 року, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6320685500:04:000:0130;

-заборонити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим особам, крім ТОВ імені газети «Ізвєстія», вчиняти будь-які дії щодо використання земельної ділянки кадастровий номер 6320685500:04:000:0130, у тому числі здійснювати оранку, культивацію, боронування, дискування, внесення добрив, посів сільськогосподарських культур, коткування, внесення гербіцидів, внесення інсектицидів, міжрядний обробіток, полив, збір врожаю, мульчування, лущення стерні та будь-які інші сільськогосподарські роботи, у тому числі із застосуванням сільськогосподарської техніки або вручну;

-заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим органам, що здійснюють функції у сфері державної реєстрації речових прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі щодо реєстрації суборенди, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320685500:04:000:0130.

Згідно положень ч. 1ст. 153 ЦПК України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

При цьому, заява ТОВ імені газети «Ізвєстія» не входить до категорії заяв, визначеної частиною п`ятою статті 153 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути її за відсутності особи, що подала заяву та інших осіб.

У відповідності до положень частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Тому, розглянувши заяву без участі сторін, та вивчивши матеріали справи, суд з`ясував наступне.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту 4 частини першої статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено висновок, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Зі змісту заяви про забезпечення позову судом встановлено, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовується позивачем тим, що ОСОБА_1 незаконно набув право оренди на земельну ділянку, чим обмежує право ТОВ імені газети «Ізвєстія» на користування спірною земельною ділянкою за її цільовим призначенням.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 Закону України «Про оренду землі»).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі»).

З огляду на викладене, запропонований позивачем захід забезпечення позову у виді заборони відповідачам та будь яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на користування земельною ділянкою, в тому числі на обробку та збір врожаю, оцінюється судом як такий, що суперечить змісту самого права оренди та перешкоджатиме господарській діяльності, що є неприпустимим.

Подібне обмеження в даному випадку права відповідача на фактичне користування земельною ділянкою, що виникло на підставі договору оренди землі, який в силу положень ст. 204 ЦК України є правомірним, також не відповідає і засадам цивільного судочинства (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19, який враховується судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

За встановлених судом обставин, визначені позивачем у заяві про забезпечення позову заходи його забезпечення, такі як заборона вчиняти дії, спрямовані на користування земельною ділянкою (в тому числі на обробку землі та збір врожаю) та заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим органам, що здійснюють функції у сфері державної реєстрації речових прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії не є співмірними із позовним вимогами, оскільки у разі їх застосування не буде забезпечуватись збалансованість інтересів сторін під час вирішення спору, а захист прав та інтересів позивача матиме наслідком порушення або безпідставне обмеження прав та охоронюваних інтересів відповідача як орендаря, що користується земельною ділянкою в своїй господарській діяльності на підставі чинного договору оренди.

При цьому наявність приєднаних до матеріалів справи доказів на підтвердження протиправності користування спірною земельною ділянкою, на які позивач посилається у поданій до суду заяві про забезпечення позову не можуть бути достатнім підтвердженням існування обставин, з якими закон пов`язує необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не здійснює дослідження та не надає оцінки наявним в матеріалах цивільної справи доказам на підтвердження обставин, що безпосередньо стосуються суті спору та підлягають доказуванню відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що під час вирішення питання про забезпечення позову судом не досліджується обґрунтованість самого позову і розгляд заяви про забезпечення позову не повинен порушувати принципи змагальності і рівності процесуальних прав сторін, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України, а тому у забезпеченні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення права оренди на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Харківського апеляційного суду.

Суддя С.М. Лобановська