Рішення № 138069716, 08.07.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/709/26

Номер провадження 2/341/706/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 липня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3183701 від 27.01.2020 в сумі 25 141,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.01.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачкою укладено договір про надання кредиту № 31830701, який був укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит в розмірі 5 100,00 грн, на її картковий рахунок на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та умовах, визначені цим Договором.

ТОВ «Алекскредит» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитним договором. В той же час відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, що є порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу № 29/10-2025 («Договір факторингу-1»).

У подальшому, 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025 («Договір факторингу-2»).

Згідно з Договором факторингу-1 від 29.10.2025 та Договором факторингу-2 від 31.10.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3183701 від 27.01.2020.

Сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК «Солвентіс» становить 25 141,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5 100,00 грн, заборгованості за відсотками 20 041,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачки на його користь 25 141,00 грн заборгованості, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою суду від 29.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.05.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 XX XXXX 6588, та виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_3 за період з 27.01.2020 до 01.02.2020 з відображенням часу зарахування коштів.

Представник позивача ТОВ ФК «Солвентіс» у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просив розгляд справи провести без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у випадку неявки відповідача у судове засідання проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причину неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. На адресу суду двічі поверталися поштові конверти із позначкою - «адресат відсутній за вказаною адресою». Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, із врахуванням позиції представника позивача, який не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідачки, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

З урахуванням положень статті 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні фактичні обставини.

27.01.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачкою укладено договір про надання кредиту № 31830701, який був укладений в електронній формі, та підписаний одноразовим ідентифікатором (а.с. 14-16).

Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 5 100,00 грн. Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 27.01.2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 24.08.2020 року (включно). Нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 6,80% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту; у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 27.01.2020 року до 26.02.2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,36% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 7 180,80 грн., у тому числі Основна сума кредиту 5 100,00 грн, проценти за користування кредитом 2 080,80 грн. При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 27.01.2020 року до 26.02.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 27.02.2020 року до 24.08.2020 року (включно) 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил) (пункти 1.3, 1.7 Договору).

Вказаний договір підписано позичальником електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора PS3183701.

Первісний кредитор на виконання умов кредитного договору № 31830701 від 27.01.2020 року виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі загальному розмірі 5 100,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_4 XXXX 6588. Вказане підтверджується Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Елаєнс», номер в системі FONDY: 192785397 (а.с.19).

Згідно з інформацією №20.1.0.0.0/7-260610/129095-БТ від 15.06.2026, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 . Відповідно до виписки про рух коштів ОСОБА_1 по картці № НОМЕР_5 27.01.2020 було здійснено успішне зарахування коштів у сумі 5 100,00 грн на вищезазначену платіжну картку ( а.с. 51-52).

Із розрахунку заборгованості за кредитним Договором № 31830701 від 27.01.2020, складеного ТОВ «Алекскредит», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 25141,00 грн., з яких 5 100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу 20 041,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.21-23).

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу № 29/10-2025 («Договір факторингу-1»).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/10-2025 Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 в тому числі до відповідачки в сумі 25 141,00 грн, з яких 5 100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 20 041,00 грн - заборгованість за відсотками.

В подальшому 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025 («Договір факторингу-2»).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДФ-31102025 Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 в тому числі до відповідачки в сумі 25 141,00 грн, з яких 5 100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 20 041,00 грн - заборгованість за відсотками.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ ФК «Солвентіс» та відповідачкою ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Так, статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 27.01.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачкою укладено договір про надання кредиту № 3183701, який був укладений в електронній формі, та підписаний одноразовим ідентифікатором.

ОСОБА_1 у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовим ідентифікатором PS3183701 кредитний договір.

За вказаним кредитним договором позичальниця отримала кредитні кошти у сумі 5100,00 грн, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Елаєнс» та випискою про рух коштів по картковому рахунку відповідачки, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

У подальшому право вимоги за вказаним договором було передано позивачу ТОВ «ФК «Солвентіс».

Із розрахунку заборгованості за кредитним Договором № 3183701 від 27.01.2020, складеного первісним кредитодавцем ТОВ «Алекскредит», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 25 141,00 грн, з яких 5 100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 20 041,00 грн - заборгованість за відсотками.

Як встановлено судом, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3183701 від 27.01.2020 ОСОБА_1 здійснила часткову оплату за договором на загальну суму 10 100,00 грн, таким чином вчинивши конклюдентні дії щодо визнання договору, і відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Наданий розрахунок підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.

При цьому, відповідачка суду не надала контррозрахунок заборгованості чи підтверджень сплати ним утвореної заборгованості за кредитним договором.

Відтак, вирішуючи спір між сторонами, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідачки, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідачкою суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами, яка підтверджується наданими позивачем доказами.

У суду відсутні докази про те, що відповідачка мала перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, однак вона належним чином не виконувала свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків, порушивши умови кредитного договору.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду подібних правовідносин, вважає, що поданий ТОВ ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 позов підлягає до задоволення та з відповідачки на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 3183701 від 27.01.2020 у сумі 25 141,00 грн, з яких 5 100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 20 041,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат.

Разом із позовною заявою позивачем ТОВ ФК «Солвентіс» заявлено вимогу про стягнення з відповідачки на його користь судових витрат, понесених у справі, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У пункті 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 2 000,00 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13,19, 259, 272-274, 279, 280,284,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором від 27.01.2020 №3183701 в розмірі 25 141 (двадцять п`ять тисяч сто сорок одна) гривня 00 копійок, з них: 5100,00 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 20 041,00 (двадцять тисяч сорок одна) гривня 00 копійок - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 00 копійок судового збору та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Глибочицька, 29-31, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

СуддяСвятослав АННИШИН