Ухвала суду № 138069520, 08.07.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3071/26

Провадження № 2-з/191/15/26

У Х В А Л А

іменем України

08 липня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гречко Ю.В.

за участю секретаря Глушко О.М.

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву адвоката Скороход Альбіни Олександрівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів на утримання дитини.

В обгрунтування позову посилається на те, що до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області подана позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, орган опіки та піклування виконавчого комітету Синельниківської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом із батьком, припинення обов`язку щодо примусового стягнення аліментів в частині утримання дитини, зменшення частини стягнення аліментів на дитину.

Зазначає, що Вільнянським районним судом Запорізької області 17 липня 2024 року винесено судовий наказ по справі №314/2941/24 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого на одну дитину відповідного віку та не більше десяти прожитковизх мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 08 липня 2024 року і до досягнення ОСОБА_3 повнголіття.

З 17 січня 2025 року донька ОСОБА_5 проживає разом з батьком і не бажає постійно проживати з матір`ю. Позивач самостійно виховує доньку, утримує її, а відповідач участі у матеріальному утриманні доньки не приймає, її духовним та фізичним розвитком не цікавиться. Станом на 26 червня 2026 року позивач з донькою проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать довідки від 24 листопада 2025 року №1231-5003888178, №1231-5003888174 про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи та актом обстеження умов проживання від 04 лютого 2026 року, яким встановлено факт проживання ОСОБА_5 разом з батьком та наявність всіх необхідних умов для виховання та розвитку дитини. 11 березня 2025 року виконавчим комітетом Маломихайлівської сільської ради винесено рішення №25, яким затверджено висновок про визначення місця проживання дитини і про доцільність її місця проживання разом з батьком.

Зважаючи на те, що позивач з 17 січня 2025 року несе подвійні витрати на ктримання доньки ОСОБА_5 , а судовий розгляд справи займе досить тривалий час, а відповідач з 17 січня 2025 року не використовує кошти на утримання доньки ОСОБА_5 і не повернула їх позивачу, просить суд в порядку забезпечення позову зупинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно судового наказу від 17 липня 2024 року у справі №314/2941/24, виданого Вільнянським районним судом Запорізької області, до прийняття рішення по цивільній справі.

Суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Тлумачення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами. Тобто зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 липня 2024 року у справі №565/1607/23.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі №925/731/18 вказано, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі №908/309/21, від 04 листопада 2021 року у справі №907/416/21, від 24 червня 2021 у справі №310/9167/20, від 12 січня 2023 року у справі №334/9179/21).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.258 ЦПК України судові накази вважаються судовими рішеннями.

За таких обставин суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнутих на підставі судового рішення аліментів на утримання дитини, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 153, 258 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви адвоката Скороход Альбіни Олександрівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів на утримання дитини відмовити.

На ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання до Дніпровського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.

Суддя Ю. В. Гречко