Вирок № 138068940, 09.07.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Номер справи 175/20075/25

Номер провадження 1-кп/175/2063/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року селище Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника потерпілих ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12025040000000840 від 06.09.2025, з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Самар (Новомосковськ) Дніпропетровської області, громадянин України, освіта вища, одружений, пенсіонер, проживає АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, кваліфікація дій обвинуваченого

06 вересня 2025 о 05:30 ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault Clio Symbol», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у темний час доби з необмеженою оглядовістю по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю проїзної частини автодороги М-30 «Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине», що проходить по території м.Підгороднє Дніпровського району Дніпропетровської області, та має по дві смуги для руху у кожному напрямку з дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2, 3.29 і дорожньою розміткою 1.1, 1.5 та 1.14.2. Правил дорожнього руху України, з боку м.Самар у напрямку м.Дніпро.

В цей же час, 06 вересня 2025 о 05:30 по нерегульованому пішохідному переходу, позначеному дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2, а також дорожньою розміткою 1.14.2 та жовтим миготливим сигналом світлофора, в районі будівлі №97 по вул.Шосейній у м.Підгороднє проїзну частину автодороги М-30 «Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине» у темпі спокійного кроку, зліва направо за напрямком руху з боку м.Самар в напрямку м.Дніпро, перетинала пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Далі, під час свого руху 06 вересня 2025 о 05:30 водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Renault Clio Symbol» реєстраційний номер НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу з перевищенням максимальної швидкості руху 40 км/год (дорожній знак 3.29 Правил дорожнього руху), не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, будучи неуважним до дорожньої обстановки, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не зменшив швидкість аж до зупинки транспортного засобу та не зупинився перед пішохідним переходом, внаслідок чого здійснив наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на праву бічну частину тіла пішохода ОСОБА_10 , яка перетинала проїзну частину автодороги М-30 «Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине» по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «Renault Clio Symbol» під керуванням водія ОСОБА_5 .

Своїми діями водій ОСОБА_5 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), та 18.1 Правил дорожнього руху України, в яких зазначено:

п.1.3: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;

п.1.5: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.2.3 (б): «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

п.12.9 (б) «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.»

Порушення вимог п.12.9 (б) та дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла - численні садна та синці на тілі, масивні рвано-забійні рани на голові та обличчі і тулубі, рвано-забійні рани на обличчі, правому передпліччі, правій кисті, лівому плечі, правому стегні, рвані рани у правій пахвовій ділянці, на правому плечі, травматична ампутація нижніх кінцівок на рівні верхньої третини гомілок, крововиливи у м`які покривні тканини голови, у очеревині, великому сальнику, брижі та стінках кишківника, під плеврою легень та у тканині легень, під ендокардом у сосочкових м`язах, численні розриви плеври та тканини легень, діафрагми, аорти, сечового міхура, селезінки, печінки, серцевої сорочки, сосочкових м`язів та сухожильних ниток у правому шлуночку, брижі та стінок кишківника, багатоуламкові переломи кісток мозкового та лицьового черепа, пд`язичної кістки, правої стегнової кістки, хребців грудного та поперекового відділів хребта з перериванням спинного мозку, крижі, тазових кісток, кісток лівого передпліччя, правого плеча, правої променевої кістки, лівої ключиці, ребер з ушкодженням пристінкової плеври, горизонтальний перелом лівої плечової кістки, крововиливи навколо переломів кісток та компактну кісткову речовину, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті.

Смерть ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 05:30 на місці дорожньо-транспортної пригоди, тобто в районі будинку №97 по вул.Шосейній у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, від сумісної тупої травми тіла з грубим порушенням анатомічної цілісності тіла, яка супроводжувалася численними переломами кісток скелету, розтрощенням голови, тулуба, травматичною ампутацією нижніх кінцівок на рівні верхньої третини гомілок, з ушкодженням та розтрощенням внутрішніх органів та тканин.

Кваліфікація дій обвинуваченого

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку ст. 349 КПК України.

В зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою вину та погодився з кваліфікацією вчиненого ним злочину, сторони не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особу обвинуваченого, які підтверджують витрати на залучення експерта, щодо зберігання речових доказів; письмові докази, долучені до цивільного позову; дослідження інших доказів у провадженні суд не здійснював. При цьому суд з`ясував, що учасники правильно розуміють зміст тих обставин щодо інкримінованого злочину, які ніким не оспорюються, переконався у добровільності їх позицій та роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав повністю та пояснив, що 6 вересня 2025 року їхав з міста Самар до Дніпра на ринок о 5:00 на автомобілі Renault Clio, поспішав, бо треба було швидше доїхати до ринку. У місті Підгородньому під`їжджав до миготливого світлофору на пішохідному переході. Раніше там не зустрічав пішоходів і тому перевищив швидкість, не переконався, що відсутні пішоходи. Точну швидкість не згадає, вона була більше 40 км/год.

Зліва направо йшов пішохід, якого він помітив в останній момент. Обвинувачений гальмував, та було вже пізно, намагався уникнути поворотом праворуч, але скоїв наїзд на пішохода лівою передньою частиною автомобіля. Машини, які їхали позаду за ним здійснили повторний наїзд - ці два автомобілі не зупинились і поїхали далі. А він з міста ДТП не поїхав. Викликали швидку і 102. Він лишився на місці, пояснив поліції, що трапилось. На момент зіткнення їхав в автомобілі без пасажирів, нічого огляду не заважало, автомобіль справний, пішохода побачив метрів за 10-15, це був силует людини з велосипедом. Знав, що в цьому місці обмеження швидкості 40 км/год.

Вважає себе винуватим у злочині, від якого є загиблий, злочин вчинив з необережності. У потерпілих просив вибачення відразу через захисника, оскільки був під домашнім арештом, потім вибачався сам. Потерпілими намагався здійснювати добровільне відшкодування ще в 2025 році, а саме здійснював два переводи по 10 000 грн через Укрпошту оскільки більше грошей на переказ не приймають. Але потерпілі відмовилась отримувати гроші. Бажає добровільно відшкодувати потерпілим суму моральної шкоди, яку заявили, готовий це зробити, коли вони погодяться прийняти гроші. Зазначив, що має тяжкі хвороби, постійно сприяв слідству. Щиро кається, шкодує про вчинене.

Суд дослідив надані цивільними позивачами докази матеріальної шкоди, а саме долучені до позову копії свідоцтв про народження позивачів, копії товарного чеку №192 від 06.09.2025 щодо вартості послуг на поховання, фіскальних чеків №Аоdf7і3009І від 07.09.2025, №9НU4Wrx_ug від 07.09.2025, №DNzsqUnb-E від 07.09.2025, №Ocj-6zNzwТА від 07.09.2025, №cAuOmA9wnZk від 08.08.2025, які підтверджують витрати на поховання в загальному розмірі 39690,89 грн, роздруківку з сайту МТСБУ.

Відтак, суд визнає наведені докази, які були досліджені в судовому засіданні, як належні та допустимі, а сукупність - достатня та переконлива для доведення вини обвинуваченого "поза розумним сумнівом".

Зваживши сукупність досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена повністю.

Мотиви призначення покарання, обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 пенсіонер, має постійне місце проживання, за місцем мешкання та за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Має хронічні захворювання. Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим з необережності, є тяжким злочином, який призвів до смерті потерпілої. Обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Згідно послідовної практики Верховного Суду (наприклад, справа № 199/6365/19) розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У цій справі обвинувачений надавав послідовні показання, вину визнав, сприяв слідству, вчиняв дії, спрямовані на відшкодування потерпілим шкоди шляхом переказів Укрпоштою, які не побажали отримувати гроші, і врешті відшкодував потерпілим завдану шкоду, коли вони погодились прийняти кошти.

Потерпілий ОСОБА_7 надав суду заяву, у якій вказав, що 02.04.2026 отримав від обвинуваченого ОСОБА_5 404 000грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, що заявлена в цивільному позові.

Потерпіла ОСОБА_7 надала суду заяву, у якій вказала, що 02.04.2026 отримала від обвинуваченого ОСОБА_5 404 000грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, що заявлена в цивільному позові.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. У цій справі поведінка обвинуваченого, на думку суду, свідчила про бажання розкриття усіх обставин справи, правдиве повідомлення усіх деталей своєї необережної протиправної поведінки, докладення усіх зусиль до відшкодування шкоди. Обвинувачений переконливо продемонстрував належне усвідомлення протиправного характеру своїх злочинних дій.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Зваживши в сукупності викладене, беручи до уваги, що обвинувачений чітко демонструє усвідомлення негативного характеру свого вчинку, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті, та звільнити від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням ст.75 КК України. Саме таке рішення про покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно ст.77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України.

Оцінивши посткримінальну поведінку обвинуваченого, зваживши, що внаслідок злочину загинула людина, суд вважає за необхідне застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Цивільний позов

Потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», в якому просили стягнути :

з ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_7 32906грн на відшкодування витрат на поховання; 96000 грн моральної шкоди;

з ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_8 6784грн 89коп. на відшкодування витрат на поховання; 96000 грн моральної шкоди;

з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 404000 грн на відшкодування моральної шкоди;

з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 404000 грн на відшкодування моральної шкоди;

стягнути солідарно з ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 витрати на професійну правничу допомогу, які буде заявлено в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.

Позов обґрунтувано тим, що смерть матері є незворотною, спричиняє страждання, які тривають протягом необмеженого часу та фактично супроводжуватимуть потерпілих все життя. Моральні страждання в такому випадку мають характер виняткової інтенсивності, оскільки втрата матері є однією з найтяжчих психологічних травм, які може пережити людина.

Вказують, що відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до п.27.4 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Оскільки позивачі є дітьми загиблої, вони претендують на отримання від Страховика моральної шкоди. Також, згідно зі Законом, Страхова компанія має відшкодувати позивачам витрати на поховання, що документально підтверджені на загальну суму 39690,89 грн.

В ході судового розгляду обвинувачений визнав заявлені до нього позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_7 моральної шкоди по 404000грн кожному, та здійснив добровільне відшкодування цих сум.

Потерпілий ОСОБА_7 надав суду заяву, у якій вказав, що 02.04.2026 отримав від обвинуваченого ОСОБА_5 404 000грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, що заявлена в цивільному позові.

Потерпіла ОСОБА_7 надала суду заяву, у якій вказала, що 02.04.2026 отримала від обвинуваченого ОСОБА_5 404 000грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, що заявлена в цивільному позові.

Представник потерпілих ОСОБА_9 заявив суду, що оскільки обвинувачений добровільно відшкодував цивільним позивачам заявлені суми моральної шкоди, відтак цивільні позивачі відмовляються від позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 404000грн на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_8 404000грн на відшкодування моральної шкоди;

Частиною 5 ст.128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

З огляду на викладене, провадження щодо розгляду позовної заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в частині вимог до ОСОБА_5 слід закрити.

У поданих письмових поясненнях цивільного відповідача ТОВ "СК "Альфа-Гарант" представник страховика позов не визнав та вказав, що згідно зі ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено чіткий порядок отримання виплати, який передбачає подання страховику відповідної заяви. Позивачі до страховика із такою заявою не зверталися, а отже, рішення про виплату не приймалося через відсутність правових підстав. За таких умов представник вважає, що факт порушення прав позивачів з боку страховика відсутній, оскільки право на судовий захист виникає лише у разі порушення або оспорювання прав, що в цьому випадку не мало місця. Наголошує, що позивачем не додано до позовної заяви документів, які є обов`язковими для отримання страхової виплати. Щодо розміру моральної шкоди, представник страховика вказує, що загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат і виплачується чоловіку (дружині), батькам та дітям у рівних частинах. Право на відшкодування мають обоє потерпілих, що за розрахунком відповідача становить 48000 грн кожному.

На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову в частині вимог до страхової компанії через недотримання позивачкою встановленого порядку отримання відшкодування.

З`ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до положень ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , суд виходить з того, що згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Оскільки ОСОБА_5 керував автомобілем, він, як володілець джерела підвищеної небезпеки, несе відповідальність за наслідки його експлуатації.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому, згідно зі ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно зі ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована у ТОВ "Страхова компанія «Альфа-Гарант», до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У позовній заяві цивільні позивачі, а також представник цивільного відповідача посилались на норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV, а саме на норми ч.22.1 ст.22, п.27.4, п.27.3, п.27.2 ст.27. Водночас, Закон №1961-IV втратив чинність на підставі Закону №3720-IX від 21.05.2024.

Станом на 06.09.2025 (день настання страхового випадку) був чинним Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня 2024 року №3720-IX, тому застосуванню у даній справі підлягають норми цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 3720-IX, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону № 3720-IX страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначено ч. 3 ст. 25 Закону № 3720-IX, згідно з якою страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2025 встановлена на рівні 8000 грн.

Загальний розмір такої виплати зазначеним особам стосовно одного померлого встановлено у розмірі 25 мінімальних місячних заробітних плат (8000 х 25 = 200 000 грн), що діють на дату пригоди, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Щодо майнових вимог, то згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 3720-IX, страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням. (8000 х 12 =96000,00 грн).

Суд наголошує, що згідно з цією ж нормою право на отримання страхового відшкодування цих витрат не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням чи іншим соціальним забезпеченням. Таким чином, обов`язок страховика з виплати документально підтверджених витрат на поховання є безумовним у межах встановленого законом ліміту.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована у ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно з полісом №225666709 від 24.12.2024.

Заявлені до стягнення позивачами витрати на поховання на користь ОСОБА_8 в сумі 6784,69 грн, та на користь ОСОБА_7 в сумі 32906 грн обмежені виключно витратами на ритуальні послуги та атрибутику. Суд дослідив надані цивільними позивачами докази матеріальної шкоди, а саме долучені копії товарного чеку №192 від 06.09.2025 щодо вартості послуг на поховання, фіскальних чеків №Аоdf7і3009І від 07.09.2025, №9НU4Wrx_ug від 07.09.2025, №DNzsqUnb-E від 07.09.2025, №Ocj-6zNzwТА від 07.09.2025, №cAuOmA9wnZk від 08.08.2025, які підтверджують витрати на поховання в загальному розмірі 39690,89 грн. Ці загальні витрати сплачені цивільними позивачами у відповідних частках дочкою та сином померлої, що підтверджується матеріалами цивільного позову та їх поясненнями у судовому засіданні.

Щодо тверджень представника страховика про відсутність факту порушення прав позивачів через її не звернення із заявою про виплату в досудовому порядку, суд зазначає наступне. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок страховика є абсолютним. Хоча профільний Закон і передбачає процедуру звернення до страхової компанії, це не позбавляє особу права на безпосереднє звернення до суду з цивільним позовом у межах кримінального провадження. Суд вважає помилковими доводи про те, що право на судовий захист виникає лише після відмови страховика у виплаті. Пред`явлення позову до суду є одним із законних способів захисту прав, а сам факт подання відзиву, у якому Cтраховик заперечує проти позовних вимог, свідчить про наявність спору між сторонами та оспорювання прав позивачки. Таким чином, обов`язок страховика здійснити виплату виникає з моменту настання страхового випадку.

З огляду на це, суд відхиляє аргументи представника ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» щодо передчасності позову. Неподання позивачами заяви безпосередньо страховику не є підставою для звільнення останнього від виконання своїх зобов`язань, оскільки всі необхідні документи та фактичні підстави для виплати були досліджені та підтверджені в ході судового розгляду.

Оскільки сума 39690,89 грн не перевищує ліміт, встановлений Законом, та підтверджена належними документами, вона підлягає стягненню зі страховика у повному обсязі на користь цивільних позивачів, а саме ОСОБА_7 - 32906грн, та ОСОБА_8 - 6784грн 89коп.

Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суд погоджується з доводами позивачів, що протиправна винна поведінка ОСОБА_5 , яка спричинила смерть їх матері ОСОБА_10 , перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з душевними стражданнями потерпілих, істотними негативними змінами в їх житті, які фактично є непоправними, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, практики Верховного Суду, та бере до уваги те, що цивільні позивачі понесли моральні страждання через втрату близької особи матері, які і досі з плином часу, негативно впливають на їх життя, втрата рідної людини є найтяжчою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, відновити попередній стан життя цивільних позивачів неможливо, вказане негативно вплинуло на їх життя.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 3720-IX, обов`язок ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» з відшкодування моральної шкоди обмежений розміром 25 мінімальних заробітних плат (200000,00 грн), що виплачуються дітям загиблої у рівних частинах. Оскільки інших осіб, які мають право на таку виплату, не встановлено, суд дійшов висновку про стягнення зі страховика на користь позивачів моральної шкоди у розмірі 96000 грн кожному - в межах заявлених позовних вимог.

Мотиви ухвалення інших рішень

Клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу учасники не заявляли.

На підставі ст.124 КПК України документально підтверджені витрати на проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України, повернувши автомобіль та велосипед володільцям.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим за ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 14262 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Речові докази: автомобіль «Renault Clio Symbol» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території майданчика тимчасового тримання ТЗ ГУНП в Дніпропетровській області (м.Дніпро, вул.Курсантська, 22) повернути власнику ОСОБА_5 ; велосипед, який зберігається на території майданчика тимчасового тримання ТЗ ГУНП в Дніпропетровській області (м.Дніпро, вул.Курсантська, 22) - повернути за належністю власнику або володільцю; карту пам`яті «Goodram 32GB» з відеофайлом залишити в матеріалах кримінального провадження.

Прийняти відмову цивільних позивачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від позову в частині вимог про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Закрити провадження за цивільним позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в частині вимог про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Цивільний позов, поданий потерпілими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням - задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Страхова компанія «Альфа-Гарант» (ЄДРПОУ 32382598, м.Київ, бул.Л.України, 26) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 32906 (тридцять дві тисячі дев`ятсот шість) гривень 00 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 96000 (дев`яносто шість тисяч) гривень.

Стягнути з ТОВ "Страхова компанія «Альфа-Гарант» (ЄДРПОУ 32382598, м.Київ, бул.Л.України, 26) на користь ОСОБА_8 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 6784 (шість тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 89 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 96000 (дев`яносто шість тисяч) гривень.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення. Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1