Рішення № 138068649, 09.07.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2265/26

Єдиний унікальний № 742/2956/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції учасників справи.

01.06.2026 р. представник ТОВ «Юніт-Капітал» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором №466651197 від 13.02.2025 р., укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, заборгованості в розмірі 32 297,98грн, сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позов обґрунтовувався тим, що 13.02.2025 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №466651197, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти траншами у загальному розмірі 10 700,00 грн, дисконтний період 30 днів, базова відсоткова ставка 0,98% строком кредитування до 15.03.2030, які були перераховані на платіжну картку відповідача №4149-43ХХ-ХХХХ-8250.

08.07.2025 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» відповідно до чинного законодавства України укладений договір факторингу №МВ-ТП/43. Надалі, 04.12.2025 р. між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем - ТОВ «Юніт-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір факторингу №04/1225-01.

Посилаючись на те, що відповідач зобов`язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 37 647,42 грн, що складається з тіла кредиту, відсотків та штрафу, проте позивач просить стягнути з ОСОБА_1 тільки тіло та відсотки за користування коштами у сумі 32 297,98 грн, а також судові витрати.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у справі листом на адресу зареєстрованого місця його проживання, який повернувся з причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.06.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

13.02.2025 р. ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір кредитної лінії №466651197, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором DGZK, що надає клієнту кредит у вигляді кредитної лінії відповідними траншами у загальному розмірі 10 700,00 грн., дисконтний період 30 днів, базова відсоткова ставка 0,98% строком кредитування до 15.03.2030, які були перераховані на платіжну картку відповідача №4149-43ХХ-ХХХХ-8250. А клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити комісію за надання та користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором /а.с. 38-43/.

ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» переказало кошти ОСОБА_1 згідно договору кредитної лінії №466651197 від 13.02.2025 р., у період з 13.02.2025 по 30.04.2025 у загальному розмірі 10 700,00 грн відповідно до довідок, що також підтверджується платіжними дорученнями від 13.02.2025, 14.02.2025, 18.02.2025, 19.02.2025, 22.02.2025, 23.02.2025, 29.02.2025 та 30.04.2025 із зазначенням переказ коштів згідно договору ОСОБА_1 /а.с.33 зв.-35, 56-59/.

Згідно відомостей наданих АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що банком на ім`я відповідача ОСОБА_1 , РНОКРР НОМЕР_1 було емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) на яку у період з 13.02.2025 по 30.04.2025 було зараховано кошти у загальному розмірі 10 700,00 грн: 3 052,00 грн, 1160,00 грн (4 рази), 1 008,00 грн (2 рази) та 992,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором кредитної лінії №466651197 від 13.02.2025 р. за ОСОБА_1 мається заборгованість у розмірі 22 653,87 грн, що складається з тіла кредиту 10 698,88 грн, процентів 6 605,55 грн, неустойки 5 349,44 грн /а.с.18-19/.

08.07.2025 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/43, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором /а.с.65-66/.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 08.07.2025 р. до Договору факторингу №МВ-ТП/43 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 22 653,87 грн /а.с.7/.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за договором кредитної лінії №466651197 від 13.02.2025 р. за ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 37 647,42 грн, що складається з тіла кредиту 10 698,88 грн, процентів 21 599,10 грн, неустойки 5 349,44 грн /а.с.20-21/.

04.12.2025 р. між ТОВ ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт-Капітал» укладено договір факторингу №04/1225-01, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених договором /а.с.11-12/.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 04.12.2025 р. до Договору факторингу №04/1225-01 до ТОВ «Юніт-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 37 647,42 грн /а.с.14-15/.

Відповідно до виписки з особового рахунку за договором кредитної лінії №466651197 від 13.02.2025 р. за ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 37 647,42 грн, що складається з тіла кредиту 10 698,88 грн, заборгованості по процентам 21 599,10 грн, штрафу 5 349,44 грн /а.с.22/.

V. Оцінка Суду.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Судом встановлено, що договір кредитної лінії №466651197 від 13.02.2025 р. був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор DGZK, було направлено позичальнику на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 13.02.2025р. о 19:02:33, що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Тобто, 13.02.2025р. відповідачем було укладено в електронній формі договір кредитної лінії №466651197 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого, відповідачу було перераховано у період з 13.02.2025 по 30.04.2025 кредитні кошти на карту № НОМЕР_2 у загальному розмірі 10 700, 00 грн, що підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідачем не оскаржувався дійсність кредитного договору та не вживав заходів до визнання його недійсним у судовому порядку, що свідчить про наявність між сторонами цивільно-правових зобов`язань.

Отже, між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст.ст.512,514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Згідно ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.07.2025 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №МВ-ТП/43. Згідно умов якого до останнього перейшло право вимоги до боржників зазначених у відповідному реєстрі.

В матеріалах справи наявний акт звірки /а.с.8/ взаємних розрахунків, станом на 31.12.2025 р. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якому зазначено, що станом на 31.12.2025 р. Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги від 08.07.2025 р. за Договором факторингу № МВ-ТП/43 від 08.07.2025 р. Також долучено протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно Реєстру прав вимоги від 08.07.2025. та довідку №2503 від 07.04.2026 р. за якою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджує що фактором ТОВ «Таліон Плюс» в повному обсязі сплачено фінансування згідно договору факторингу №МВ-ТП/43 від 08.07.2025 /а.с.9-10/, що в свою чергу підтверджує перехід прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» згідно чинного законодавства.

У подальшому 04.12.2025 ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги позивачу до боржника ОСОБА_1 , зазначеного у реєстрі прав вимоги №1 від 04.12.2025 р. за №1886 /а.с.14-15/.

На підтвердження факту відступлення права вимоги до позову долучено платіжну інструкцію про сплату коштів за вказаним договором, Акт приймання-передачі Реєстру боржників до вказаного договору та Реєстр боржників.

Договір факторингу ніким не оскаржений, визнаний недійсним в цілому чи за окремими пунктами не був, тобто в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним договором кредитної лінії.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 належним чином виконував кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 18.03.2026 р. заборгованість ОСОБА_1 становить 37 647,42 грн, що складається з тіла кредиту 10 698,88 грн, заборгованості по процентам 21 599,10 грн, штрафу 5 349,44 грн.

Разом із тим, позивач, реалізуючи належне йому право на визначення обсягу та меж судового захисту, звернувся до суду з вимогою про стягнення меншої суми заборгованості у розмірі 32 297,98 грн, яка складається з тіла кредиту та відсотків, що свідчить про добровільне зменшення кредитором обсягу майнових вимог до відповідача, у тому числі шляхом не включення частини нарахованого штрафу до предмета позову.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтями 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та не вправі виходити за їх межі. Тому, незалежно від загального розміру розрахованої заборгованості, предметом судового розгляду у даній справі є саме сума 32 297,98 грн, заявлена позивачем до стягнення.

Таке обмеження позовних вимог не суперечить закону, не порушує прав відповідача та фактично спрямоване на зменшення обсягу його грошового зобов`язання, а тому приймається судом до уваги.

Тому, враховуючи, що відповідач отримав кошти за договором кредитної лінії №466651197 від 13.02.2025 р., проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором, отримані в кредит кошти не повернув, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Юніт-Капітал» до якого, за договорами факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та у подальшому ТОВ ФК «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за договором кредитної лінії №466651197 від 13.02.2025 р., в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 32 297,98 грн.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. /а.с.1/.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку задоволенням позовних вимог такі підлягають стягненню з відповідача у повному розмір.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133, ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч.ч.1-3 ст.134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

На підтвердження понесених витрат на надання професійної правничої допомоги позивачем подано договір № 20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 р., додаткову угоду до нього №25771393700 від 21.01.2026, протокол погодження вартості послуг до договору, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 вартість яких становить у загальному розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.

Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, суд звертає увагу, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, яка полягала у складенні шаблонної позовної заяв, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді першої інстанції, в розмірі 7 000 грн. є завищеними.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір до 3 000 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,89,141,247,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №466651197 від 13.02.2025 р. у розмірі 32 297(тридцять дві тисячі двісті дев`яносто сім) грн 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» судові витрати у розмірі 2 662(дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Павлов