Рішення № 138068494, 09.07.2026, Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/556/26

Номер провадження 2/954/1889/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Посохіної О.Ю., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в селищі Нововоронцовка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем померлої за заповітом є позивач, який подав заяву про прийняття спадщини. Після звернення до нотаріальної контори у встановлений законом строк, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на житловий будинок з підстав відсутності правовстановлюючого документа на право приватної власності на житловий будинок на ім`я спадкодавця та не проведення первісної реєстрації права власності на будинок. За життя померла не оформила в бюро технічної інвентаризації документ про право власності на будинок. Отримати зараз правовстановлюючий документ в позасудовому порядку неможливо, так як власник будинку померла, тому й успадкувати будинок без належних правовстановлюючих документів позивач не може. У зв`язку з цим, позивач просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представник відповідача надав до суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги визнав у повному обсязі, просить справу розглянути без його участі, не заперечує проти задоволення позову.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, суд встановив та підтверджується наявними в справі доказами, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження позивача та його батька ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 06.10.2023, актовий запис № 407.

ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 01.09.2004, актовий запис № 20.

Згідно з довідок, виданих Нововронцовською селищною радою від 13.03.2026 року, за погосподарською книгою № 4, особовий рахунок № НОМЕР_3 (за 1991-1995 роки) та погосподарською книгою № 6, особовий рахунок № НОМЕР_4 (за 2021-2025 роки), власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_2 .

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я позивача від 16.10.2025 року вбачається, що йому у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

З відповіді приватного нотаріуса Нововоронцовського районного нотаріального округу Херсонської області Виноградової Н.М. від 07.05.2026 року № 01-16/227 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа, спадкоємцем є ОСОБА_1 .

Як вбачається з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 має загальну площу 110,5 кв.м, в тому числі житлову 51,3 кв.м.

Згідно із копії заповіту від 22.12.2008 року, посвідченого секретарем Осокорівської сільської ради Мандрика О.М., ОСОБА_2 заповіла все своє майно ОСОБА_1 .

Отже, позивач являється спадкоємцем за законом після смерті чоловіка, та має право на спадкування на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого була ОСОБА_2 . Однак, після звернення до нотаріальної контори, у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок приватним нотаріусом Нововоронцовського районного нотаріального округу Херсонської області позивачу відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу щодо належності житлового будинку спадкодавцю, що вбачається з відповіді від 16.10.2025 року № 02-14/563.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, у тому числі за заповітом, відповідно до ст.1217 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст.1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01 липня 2004 року), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56; Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованим у Міністерства юстиції України від 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року.

Таким чином, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. У погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови РадиМіністрів УРСРвід 11березня 1985року №105 у 1985 - 1988 роках, сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Разом з тим, вказана Інструкція не передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь, розташованих у сільській місцевості.

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), підтверджують право приватної власності.

За ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належав житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , даний будинок входить у спадкову масу, та, оскільки, правовстановлюючий документ в позасудовому порядку позивачу, як спадкоємцю, отримати неможливо, що позбавляє його права успадкувати будинок, тому зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі ст. ст. 376, 1217, 1261, 1268, 1297 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області (місцезнаходження: вул. Воронцова, 10, селище Нововоронцовка Херсонської області, код ЄДРПОУ 26283366) про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, які зазначені в технічному паспорті під літерами: А-житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Нововоронцовський районний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.В. Гончаренко