Рішення № 138068211, 07.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/24382/21

Провадження №2/522/1611/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування матеріальної шкоди, та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До суду 20.10.2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 49 050,36 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.07.2025 сталося дорожня-транспортна пригода за участю автомобіля під керуванням позивачки Subaru XV д.н. НОМЕР_1 та автомобіля Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який визнаний винний у скоєні ДТП .

Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси справа № 522/16919/25 від 15.08.2025 року, ОСОБА_2 визнано винним за ст.124 КУпАп та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за дії що спричинили ДТП 16.07.2025 року у м. Одесі на перехресті Матроського узвозу та узвозу Ковалевського.

Автомобіль ОСОБА_2 Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_2 , мав дійсний поліс ОСЦПВВНЗТ №ЕР-223583036 виданий ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп". Згідно умов страхового полісу максимальне пориття матеріальних збитків складає 160 000 грн; розмір франшизи складає 3200 грн

16.07.2025 року позивачем було скеровано на електронну пошту ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" необхідні документи для визнання мене потерпілою особою. 23.07.2025 року за визначеною ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" адресою та із залученням визначеного ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" експерта відбувся огляд автомобіля експертом за результатами чого було складено акт огляду.

Незважаючи на отримання 08.08.2025 року ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" заяви позивачки щодо надання їй копії рахунку щодо проведення ремонтно-відновлювальних робіт належного мені автомобіля Subaru XV державний номер НОМЕР_1 складеного відповідно до акту огляду транспортного засобу від 23.07.2025 року на території ПП "КАРЕКС ГРУП" (за адресою м. Одеса, вул. Отомана Головатого, буд.161Б), такий документ надано не було.

15.09.2025 року ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 51784,64 грн, що не покриває повної вартості відновлювально-ремонтних робіт.

Після цього позивачкою було здійснено відновлювально-ремонтні робот необхідні для відновлення до аварійного становища автомобіля сумарною вартістю 104 035 грн (копія акту виконаних робіт та квитанцій щодо оплати додається). Відповідно сума яка підлягає доплаті становить 104 035 грн 3200 грн (розмір франшизи) - 51784,64 грн (виплачені кошти) = 49 050,36 грн.

13.10.2025 року було скеровано на адресу відповідача претензію із вимогою виплати страхового відшкодування у повному обсязі, станом на день подання позову відповідач жодним чином на претензію не відреагував.

Добровільно відшкодувати різницю вартості відновлювального ремонту відповідач відмовився фактично, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 06.11.2025 року після усунення недоліків цивільна справа прийнята до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін .(суддя Павлик І.А.).

Ухвалою суду від 23.12.2025 року було прийнято заяву про зменшення позовних вимог суддя Павлик І.А.).

Згодом 02.12.2025 позивачка зменшила позовні вимоги та просила стягнути стягнути 41 074,68 грн та моральну шкоду 20 000 грн.

У зв`язку з повторним авторозподвілом справи дана справа Ухвалою Приморського районного суду від 27.05.2026р прийнята до провадження судді Домусчі Л.В. без виклику сторін з призначенням розгляду справи на 25.06.2026р.

Відповідач не надав до суду відзив на позов.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 07.07.2026 року.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст.3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.07.2025 року у м. Одесі на перехресті Матроського узвозу та узвозу Ковалевського відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Volkswagen Passat державний номер НОМЕР_3 та Subaru XV державний номер НОМЕР_1 ,

Автомобіль Subaru XV, 2020р.випуску, д.н. НОМЕР_1 належить на праві власності позивачці згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ та застрахований згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №229068427 в ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС».

Автомобілем керував Volkswagen Passat державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 .

Факт та обставини події, а також вина відповідачки в ДТП підтверджуються постановою Приморського районного суду м. Одеси справа № 522/16919/25 від 15.08.2025 року, ОСОБА_2 визнано винним за ст.124 КУпАп та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за дії що спричинили ДТП 16.07.2025 року у м. Одесі на перехресті Матроського узвозу та узвозу Ковалевського.

Автомобіль ОСОБА_2 Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_2 , мав дійсний поліс ОСЦПВВНЗТ №ЕР-223583036 виданий ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп". Згідно умов страхового полісу максимальне пориття матеріальних збитків складає 160 000 грн; розмір франшизи складає 3200 грн

16.07.2025 року позивачем було скеровано на електронну пошту ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" необхідні документи для визнання мене потерпілою особою. 23.07.2025 року за визначеною ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" адресою та із залученням визначеного ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" експерта відбувся огляд автомобіля експертом за результатами чого було складено акт огляду.

Незважаючи на отримання 08.08.2025 року ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" заяви позивачки щодо надання їй копії рахунку щодо проведення ремонтно-відновлювальних робіт належного мені автомобіля Subaru XV державний номер НОМЕР_1 складеного відповідно до акту огляду транспортного засобу від 23.07.2025 року на території ПП "КАРЕКС ГРУП" (за адресою м. Одеса, вул. Отомана Головатого, буд.161Б), такий документ надано не було.

15.09.2025 року ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 51784,64 грн, що не покриває повної вартості відновлювально-ремонтних робіт.

Після цього позивачкою було здійснено відновлювально-ремонтні робот необхідні для відновлення до аварійного становища автомобіля сумарною вартістю 104 035 грн (копія акту виконаних робіт та квитанцій щодо оплати додається).

Позивачка звернулась до відповідача с заявою 13.10.2025 про виплату 49 050 ,36 грн.

Відповідно до зменшення позовних вимог сума яка підлягає доплаті становить 104 035 грн 3200 грн (розмір франшизи) - 51784,64 грн (виплачені кошти) = 41 074,68 грн.

Суду надано Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.09.2025 року, складеного та підписаного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 та виконавцем ФОП ОСОБА_4 , на загальну суму з ПДВ 104935 грн., квитанції ФОП ОСОБА_5 на 10 0000 грн , і на ФОП ОСОБА_3 на 42257 грн, 7778 грн, 44 0000 грн..

У добровільному порядку відшкодувати заподіяні збитки відповідачка відмовляється.

Моральну шкоду позивачка обґрунтовує бездіяльністю відповідача щодо належного виконання своїх обов`язків щодо виплати страхового відшкодування мені було завдано окрім матеріальної, також і моральної шкоди (душевні страждання), зокрема через наступне: виплачений страховиком розмір страхового відшкодування, фактично покрив лише 50% витрат на ремонтно- відновлювальні роботи, іншу половину коштів мені довелося сплачувати із особистих заощаджень.

Відповідно до ч. 6 ст. ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (деліктне зобов`язання).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода завдана неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, під шкодою розуміється зменшення абро втрата певного особистого майнового блага.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Пунктом 1 ч.1 ст.1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4- 1.9 статті 1 цього Закону).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

З 2025 року в договорах Автоцивілки було скасовано застосування франшизи (частину збитку, яку покриває винуватець) та коефіцієнт зносу транспортного засобу. Раніше ці механізми могли зменшувати розмір страхового відшкодування та вимагати від потерпілого або винуватця додаткових витрат на ремонт. Тепер страхова компанія відшкодовує відновлювальний ремонт транспортного засобу, що забезпечує його приведення у стан, який мав такий транспортний засіб до настання ДТП у межах установлених законом лімітів відповідальності.

Якщо потерпіла особа відмовляється від проведення ремонту на СТО, виплата визначається розрахунковим шляхом відповідно до оцінки збитків. У такому випадку сума відшкодування зменшується на розмір ПДВ.

За змістом частини 1 статті 14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч. 2 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Страхова компанія відшкодовує кошти на підставі висновку експерта про оціночну вартість пошкоджень.

Судом встановлено, що відповідач сплатив на користь позивачки 51784,64 грн.+7975.68 грн.

При цьому позивачка у зв`язку з непогодженням такої суми виплати не скористалась своїм правом звернутись самостійно до іншого незалежного експерта і надати свою експертизу (незалежну оцінку шкоди) до страхової компанії.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Оцінка доказів відбувається з урахуванням стандартів вірогідності. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі N 147/66/17 у черговий раз наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Таким чином обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування. (ст..14 .18 Закону).

Так, за приписами пункту 1 частини 1 статті 27 Закону N 3720-IX страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних, зокрема із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 27 Закону N 3720-IX витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Частиною 3 статті 27 Закону N 3720-IX встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону N 3720-IX страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку.

Положеннями частини 5 статті 27 Закону N 3720-IX визначено, що у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою..

Страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати потерпілій особі її документально підтверджені витрати, пов`язані з оплатою послуг суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону (частина 6 статті 27 Закону N 3720-IX).

Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Суд приходить до висновку , що для стягнення зі страхової компанії різницю між реальним збитком і виплатою, необхідні належні та допустимі докази фактичного розміру шкоди .

Такі докази позивачем надано, та було зазначено в претензії від 03.10.2026, які відповідачем не спростовано належним чином.

Отже, оцінюючи належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що така вимога підлягає задоволенню у розмірі 104035 грн - 3200 грн.(франшиза) - 51 784,64 грн - 7975,68грн = 41 074,68 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід ураховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Суд не вбачає взаємозв`язку заявленої позивачкою шкоди з такою вимогою, а також не надано належного обґрунтування та доказів такої моральної шкоди. А тому така вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

В період з 02 липня 2026 по 03 липня 2026 суддя перебувала у відпустці.

Керуючись ст. ст. 3, 11, 15,16, 22, 23, 559,979, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, статті 14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування матеріальної шкоди, та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» (ЄДРПОУ 24175269, адреса 04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 41 074 ( сорок одна тисяча сімдесят чотири) гривень 68 копійок.

В іншій частині вимог-відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 07.07.2026 року.

Суддя Л.В.Домусчі