Рішення № 138067675, 07.07.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1981/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокаль в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати належних їй при звільненні сум у розмірі 52 266,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з листопада 2009 року позивачка перебувала у трудових відносинах із ПАТ «Шахта «Надія», працюючи на різних посадах. Останньою її посадою була посада провідного бухгалтера бухгалтерії шахти, на яку її переведено 01.12.2020 року наказом № 246-к з посади бухгалтера І категорії. Наказом № 116-к від 13.06.2024 року позивачку було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін. Підставою для звільнення зазначено її заяву. Разом з тим позивачка стверджує, що наміру припиняти трудові відносини за угодою сторін не мала, а відповідну заяву написала під психологічним тиском, не зазначивши у ній дати звільнення, зокрема 13.06.2024 року. Вважаючи звільнення незаконним, вона звернулася до суду.

Рішенням Сокальського районного суду від 16.02.2026 року у справі № 454/2448/24 наказ № 116-к від 13.06.2024 року про звільнення визнано незаконним та скасовано, позивачку поновлено на роботі, а також стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 376 599,36 грн. На виконання зазначеного рішення відповідач наказом № 26-к від 16.02.2026 року поновив позивачку на роботі, а наказом № 27-к від 17.02.2026 року звільнив її за власним бажанням.

Відповідно до довідки відповідача від 07.04.2026 року нарахована, але не виплачена позивачці сума після утримання податків та обов`язкових платежів за лютий 2026 року становила 363 612,78 грн, а її середньоденний заробіток 533,33 грн.

Із копії особового рахунку вбачається, що загальна сума нарахувань за лютий 2026 року становила 467 813,00 грн, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу, присуджений рішенням суду. Крім того, при остаточному розрахунку у зв`язку зі звільненням за наказом № 27-к від 17.02.2026 року відповідачем було додатково нараховано 91 213,64 грн, з яких: 300,00 грн заробітна плата за один відпрацьований день; 32 609,84 грн компенсація за невикористану відпустку; 58 303,80 грн вихідна допомога відповідно до статті 44 КЗпП України.

07.07.2026р. позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву, в якій зазначила, що середній заробіток за період з 17.02.2026р. по 03.07.2026р., які підлягають стягненню в її користь з відповідача в загальній сумі становить 52266,34грн. До заяви долучила виписку з банківського рахунку, що підтверджує виплату заробітної плати за лютий 2026 року в сумі 273306,87грн.

Позивачка зазначає, що зазначені суми не були виплачені їй у день звільнення, у зв`язку з чим відповідач допустив порушення вимог статті 116 КЗпП України. Посилаючись на положення статті 117 КЗпП України, позивачка просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52 266,34 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Шахта «Надія» в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причину неявки.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, має компенсаційний характер і спрямоване на захист майнових прав працівника у разі несвоєчасного проведення роботодавцем остаточного розрахунку при звільненні.

Як убачається з матеріалів справи, наказом ПАТ «Шахта «Надія» № 27-к від 17.02.2026 року позивачку звільнено за власним бажанням. При цьому в день звільнення належні їй виплати проведені не були.

Відповідно до довідки відповідача від 07.04.2026 року нарахована, але не виплачена позивачці сума після утримання податків та обов`язкових платежів становила 363 612,78 грн. Із наданої позивачкою виписки з банківського рахунку вбачається, що фактична виплата належних їй сум проведена лише 03.07.2026 року, що підтверджує порушення відповідачем вимог статті 116 КЗпП України щодо своєчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні.

Згідно з наданим позивачкою розрахунком середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум за період з 17.02.2026 року по 03.07.2026 року становить 52 266,34 грн. Розрахунок здійснено виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 533,33 грн та 98 робочих днів затримки, тобто: 533,33 грн * 98 робочих днів = 52 266,34 грн.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, відповідно до п.5 розд. IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз.1 п.8 розд. IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02.08.2019р. у справі №755/17855/16-ц.

Так, середньоденна заробітна плата позивача згідно наданого нею розрахунку, що міститься у наданій заяві складає 533,33грн.

Разом з тим, дослідженими доказами в справі встановлено, що період затримки розрахунку з 17.02.2026р. по 03.07.2026р. становить 98 робочих днів.

Відповідно при проведенні розрахунку 533,33грн. х 98 днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 52266,34грн.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач порушив вимоги статті 116 КЗпП України щодо своєчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні позивачки, а тому відповідно до статті 117 КЗпП України зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Оскільки розрахунок позивачки відповідає вимогам законодавства, підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. З відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 17.02.2026 року по 03.07.2026 року в розмірі 52 266,34 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 52266,34грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в користь держави 1331,20грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія», ЄДРПОУ: 00178175, місцезнаходження: с.Сілець, Шептицького район, Львівська область.

Головуючий: Т. В. Струс