Рішення № 138065654, 08.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/9636/25

№ провадження 2/646/526/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Благої І.С.,

з участю секретаря судового засідання Левченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харків цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Представник «Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» - адвокат Андрущенко М.В. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 22350,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між відповідачем та позивачем 09 травня 2025 року було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 8115220525. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 2.2. Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі: 5000,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки вказаної Відповідачем на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою.

Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 5000,00 гривень. В той же час Відповідач всупереч умовам договору Позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму Позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

Станом на дату підготовки позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 22350,00 грн., з яких 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 6600,00 грн. заборгованість за процентами; 10000,00 грн. сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань позичальником договору, 750,00 грн. - комісія за надання кредиту, відповідно до п. 2.7 Договору.

Рух справи

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 24.09.2025 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 24.09.2025 року витребувано у АТ «КБ «Приватбанк» інформацію, яка підтверджує надходження на картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн. від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА», за допомогою надавача послуг ТОВ ФК «Контрактовий дім» за 09.05.2025 року та виписку з карткового рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) - НОМЕР_2 для підтвердження отримання кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн, відповідно до умов Договору про надання грошових коштів у позику № 8115220525 від 09.05.2025 р. з 09.05.2025 по 10.05.2025 рр.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився у судове засідання з невідомих суду причин. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи відповідач не подавав.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

За таких обставин суд розглянув справу у заочному порядку згідно з приписами глави 11 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 09.05.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у кредит № 8115220525, кредитний договір підписано електронним підписом, одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 2.1 договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери).

Згідно з умовами договору, ТОВ «Іннова Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 5000,00 грн. на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% в день, та сплатою неустойки в разі прострочення зобов`язання. Пунктом 2.7 договору встановлено, що комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту.

З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 8115220525 від 09.05.2025 в розмірі 22350,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6600,00 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 750 грн. комісія, 10000,00 грн. - неустойка.

Зазначений договір, про надання грошових коштів у позику № 8115220525, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.11.2024 р. складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 3.1. Договору Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, включаюючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 10.6 Договору, Договір підписується електронним підписом.

Судом встановлено, що відповідач уклав Договір надання грошових коштів у кредит № 8115220525 від 09.05.2025, що підтверджується електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором 4092.

Факт використання відповідачем одноразового ідентифікатора, для підписання вказаних документів, підтверджується роздруківкою з поштової скриньки позивача, з якої вбачається направлення на електронну пошту відповідача одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору 4092.

Отже, позивачем доведено факт укладення 09.05.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 договору надання грошових коштів у позику №8115220525 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з інформацією, наданою генеральним директором ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», ТОВ ФК «Контрактовий дім», згідно з договором з ТОВ «Іннова Фінанс», здійснив переказ грошових коштів на ім`я ОСОБА_1 , номер карти НОМЕР_2 , зарахована сума в розмірі 5000 грн. 09.05.2025 року. Також це підтверджується наданої на виконання ухвали суду від 24.09.2025 року випискою АТ «КБ «Приватбанк» по рахунку № НОМЕР_3 за період з 09.02.2025 року по 10.05.2025 року, яка містить зарахування на суму 5000,00 грн.

Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 5000,00 гривень.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Іннова Фінанс» до суду за захистом своїх прав.

Релевантне законодавство

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобо`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною першою статті 1048ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч.1,2 ст.614 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 625 ЦК України встановлено, що б оржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Релевантна практика Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами ».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р., проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі»

У постанові від 22.10.2025 у справі № 539/402/24 Верховний Суд зробив висновок, що правові підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту за кредитним договором, строк виконання якого не настав, відсутні, якщо умовами кредитного договору не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а Правила надання споживчого кредиту, якими визначено право кредитора на дострокове стягнення кредиту, не є складовою кредитного договору у зв`язку з відсутністю підпису позичальника про його ознайомлення з ними.

Мотиви, з яких виходив суд, та висновки суду

Під час розгляду справи судом встановлено, 09.05.2025 року що між сторонами було укладено договір надання грошових коштів у кредит №8115220525, який підписано електронним підписом, одноразовим ідентифікатором. Згідно умов договору, ТОВ «Іннова Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 5000,00 грн. на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% в день, та сплатою неустойки в разі прострочення зобов`язання. Пунктом 2.7 договору встановлено, що комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання своїх кредитних зобов`язань.

Тому позивач має право стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору між сторонами також підписано графік платежів, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язувався сплачувати щомісячно відсотки у наступних розмірах: 24.05.2025 року - проценти за користування кредитом у розмірі 750,00 грн. та комісія за надання кредиту у розмірі 750,00 грн., з 24.05.2025 року по 05.11.2025 року у розмірі 750,00 грн., з 20.11.2025 по 04.05.2026 у розмірі 652,50 грн., а погасити тіло кредиту зобов`язаний 04.05.2026 року у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги заявлені про повернення всієї суми заборгованості за тілом кредиту (5000,00 грн), строк сплати якого встановлений 04 травня 2026 року, і станом на дату звернення до суду (23 вересня 2025 року) ще не закінчився. При цьому матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог п. 6.4. договору та направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі.

Виписка по кредиту заборгованості містить відомості про нарахувань за кожним з розрахункових періодів, які встановлені кредитним договором, до 18.09.2025 включно.

Відповідно до графіку платежів, який є додатком №1 до Договору про надання грошових коштів у кредит №8115220525 від 09.05.2025, розраховано лише сплату кожні 15 днів нарахованих відсотків за користування кредитом, погашення саме суми тіла кредиту не зазначено у розрахунку на кожен період, тому суд позбавлений можливості розрахувати заборгованість за тілом кредиту, яка утворилась станом на 18.09.2025 року, оскільки строк повернення кредиту відповідно до умов договору до 04.05.2026.

З урахуванням встановлених обставин, без виконання вимог п. 6.4 договору та у відповідності до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», вимоги позивача про стягнення тіла кредиту у розмірі 5000,00 грн, строк сплати якого станом на час звернення до суду не настав, є передчасними та задоволенню не підлягають, що в подальшому не позбавляє позивача права звернутися з іншим позовом з такими вимогами після закінчення строку, на який надано кредит.

Що стосується поточної заборгованості за відсотками за користування грошовими коштами суд зазначає наступне.

Договір про надання грошових коштів у кредит № 8115220525 від 09.05.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1 % за день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору (п. 2.6.1).

ТОВ «Іннова Фінанс» нараховано відповідачу заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом протягом 132 днів з 09.05.2025 року по 18.09.2025 року у розмірі 6600,00 грн за процентною ставкою 1,0% на день.

Платежів на погашення заборгованості відповідач не здійснював, доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому розмір процентної ставки, встановленої позивачем під час розрахунку, не суперечить ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Отже, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за прострочення плати, встановленої умовами договору та графіком погашення платежів, строк по яким настав у розмірі 6600,00 грн. (5000,00 грн. *1%*132 дні = 6600,00 грн.) (по момент звернення до суду)).

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року у справі №204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами п. 2.7 Договору надання грошових коштів у кредит № 8115220525 від 09.05.2025 встановлено зобов`язання ОСОБА_1 сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми наданого кредиту, що становить 750,00 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 750,00 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Оскільки прострочення відповідачем своїх кредитних зобов`язань допущено у період дії воєнного стану, встановленого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні з 24.02.2022 р. строком на 30 діб, який надалі продовжувався указами Президента України та триває досі, він звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позивача) пеню за таке прострочення.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 715,30 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 178, 247, 279 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 536, 549, 625, 629, , 634, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України суд,-

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова».

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» за Договором надання грошових коштів у кредит № 8115220525 від 09.05.2025 у сумі 6600 (шість тисяч шістсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» судовий збір у розмірі 715 (сімсот п`ятнадцять) грн. 30 коп.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем/його представником в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», місце знаходження: 04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 10, код ЄДРПОУ 44127243;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І.С. Блага