Рішення № 138065510, 09.07.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/9319/25

Провадження № 2/639/2150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Кобзар І.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/9319/25 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

установив:

До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій позивач просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість за комунальні послуги за період з вересня 2009 року по грудень 2024 року включно у розмірі 231529,63 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Матеріали позовної заяви сформовані і системі «Електронний суд» 09.12.2025 та підписані керівником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Шевченком Андрієм Вікторовичем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що основним завданням КЕВ м. Харкова є: утримання та організація експлуатації фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями, проведення поточного та капітального ремонтів казармено-житлового фонду, комунальних споруд та інженерних мереж, підготовка їх до зимового періоду, планування витрат та фінансування заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення. Однією з основних функцій КЕВ м. Харкова є забезпечення житлом військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей. Позивач відповідно до своїх завдань та повноважень здійснює технічну експлуатацію та обслуговування таких будинків та щомісячно нараховує мешканцям зазначених будинків військовослужбовцям та членам їх сімей плату за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та плату за комунальні послуги, які були спожиті ними впродовж місяця за тарифами для населення, згідно з наказом МОУ №380 від 31.07.2018. Відповідно з директивою Голів КЕУ № 303/18/2050 від 09.12.2005, згідно з актом прийняття-передачі основних засобів від 29.12.2006 від Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на баланс та обслуговування передано гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У цьому гуртожитку мешкають військовослужбовці Збройних Сил України, у тому числі колишні, та члени їх сімей. Мешканці гуртожитку забезпечені комунальними послугами з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, з централізованого опалення, з централізованого водопостачання та водовідведення, з виводу ТБВ, з електропостачання. Відповідачі з липня 2001 року проживають у кім. № 909, НОМЕР_1 вказаного гуртожитку, що підтверджується довідкою КЕВ м. Харків від 30.07.2025. Згідно з розрахунком по особовому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 , сума заборгованості за комунальні послуги за період з січня 2009 року по червень 2025 року включно складає 231529,63 грн.

15.12.2025 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання (а.с.59).

15.01.2026 суд ухвалив заочне рішення про часткове задоволення позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Стягнув з солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова заборгованість за комунальні послуги, за період з вересня 2009 року по грудень 2024 року включно у розмірі 209017 (двісті дев`ять тисяч сімнадцять) грн 52 коп. Відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги, за період з вересня 2009 року по грудень 2024 року включно у розмірі 22512 грн 11 коп. Стягнув з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова витрати по сплаті судового збору у розмірі 2508 грн 29 коп., в рівних частках по 836 (вісімсот тридцять шість) грн 10 коп., з кожного (а.с.71-73).

15.05.2026 суд постановив ухвалу, за заявою відповідача ОСОБА_2 , про скасування заочного рішення від 15.01.2026; відмовив у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.78-105,126-128).

08.07.2026 суд на місці постановив ухвали: про долучення до матеріалів справи відзиву відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву та заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, що надійшли до суду 02.06.2026, сформовані в системі «Електронний суд» 01.06.2026; про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив сторони позивача, що надійшла до суду 08.06.2026, сформована в системі «Електронний суд» 05.06.2026 та підписана позивачем в особі керівника ОСОБА_5 .

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтував тим, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з вересня 2009 року по грудень 2024 року включно, тобто поза межами строку позовної давності без поважних на то причин. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме відповідач ОСОБА_2 є споживачем відповідних послуг, фактично користувався ними або був стороною договірних відносин щодо їх отримання. На думку відповідача, сам по собі факт реєстрації місця проживання не свідчить про фактичне користування комунальними послугами та не може автоматично покладати на особу обов`язок зі сплати заборгованості. За адресою реєстрації ( АДРЕСА_1 ) відповідач не проживає з 2010 року, та з цього часу проживає в м. Одеса.

У заяві про застосування строку позовної давності відповідач ОСОБА_2 просив застосувати наслідки спливу позовної давності до відповідної частини вимог.

У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заперечення на відзив обґрунтував тим, що строки позовної давності були продовжені на підставі п.12,19 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, у зв`язку з введенням з 19.12.2020 карантину та введенням з 24.02.2022 воєнного стану. До позивача будь-яких повідомлень, заяв, документального підтвердження про зміну відповідачем місця мешкання від останнього не надходило.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, просив застосувати строк позовної давності до цих правовідносин. Зазначив, що не мав змоги вчасно повідомити позивача про його не проживання за місцем реєстрації.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилися, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що згідно з актом прийняття-передачі основних засобів, затвердженим начальником КЕВ м. Харкова 29.12.2006, від Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на баланс та обслуговування передано гуртожиток, розташований за адресою: м. Харків, вул. Семінарська (Володарського), буд. 46 (а.с.11).

Відповідно до Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова, затвердженого наказом начальника Східного квартирно-експлуатаційного управління від 31.01.2025 № 17, що основним завданням КЕВ м. Харкова є: утримання та організація експлуатації фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями, проведення поточного та капітального ремонтів казармено-житлового фонду, комунальних споруд та інженерних мереж, підготовка їх до зимового періоду, планування витрат та фінансування заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення. Одними з основних функцій КЕВ м. Харкова є: утримання та експлуатація фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та фінансування комунальних послуг та енергоносіїв; забезпечення житлом військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей (а.с.19-38).

Відповідачі ОСОБА_2 (основний наймач), ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_4 (син) з 04.07.2001 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та займають кімнати № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки КЕВ м. Харкова від 30.07.2025 та узгоджується з інформаційними довідками з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 09.12.2025 (а.с.12,49,50).

Згідно зі складеним позивачем розрахунком заборгованості квартиронаймача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , на склад сім`ї з трьох осіб, за період з січня 2009 року по червень 2025 року, з урахуванням сплачених 11.06.2024, 22.07.2024, 04.07.2025 сум, наявна заборгованість за комунальні послуги (квартплата, опалення, холодна вода, водовідведення, електроенергія, вивіз сміття) у загальному розмірі 231529,63 грн (а.с.13-16).

З доданих до заяви про скасування заочного рішення відповідачем ОСОБА_2 копій документів суд вбачає, що у період з 01.09.2016 по 30.07.2018, з 16.07.2020 по 19.10.2022 відповідач працював у м. Одеса; 30.11.2018 уклав декларацію з лікарем, який надає первинну медичну допомогу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Одеської міської ради, у 2017, 2021, 2023 проходив лікування та медичні обстеження в м. Одеса. Згідно з копією договору про найм жилого приміщення від 14.01.2017 строком дії з 14.01.2017 по 14.01.2018 з правом продовження, орендує (тимчасово користується) житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.83-202).

Згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004, який втратив чинність на підставі Закону № 2189-VІІІ від 09.11.2017, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (ч.1,2 ст. 19).

Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 2 ст. 20).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, який введено в дію 01.09.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказаний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у цивільній справі № 6-59цс13.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Обов`язок споживачів своєчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом, передбачений ст. 68 ЖК України.

Статтею 64 ЖК України визначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 760/28001/14-ц, згідно пункту 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні. Відповідно до Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання), затвердженого Київською міською радою 28 березня 2002 року за № 409/1843, перерахунок за фактично надані житлово-комунальні послуги здійснюється за умови своєчасного подання в житлово-експлуатаційну організацію та в управління експлуатації газового господарства документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім`ї.

Також, у постанові від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц Верховний Суд виклав наступний висновок: позивач надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що підтверджується картками фактичної собівартості утримання будинку за вказаною адресою; розрахунком належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг та площі житлового приміщення за тарифами. Доводи касаційної скарги щодо не надання належної якості житлово-комунальних послуг та у зв`язку із цим, завищеного розрахунку заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачі у встановленому законом порядку не відмовлялись від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачами надано не було.

Присутній у судовому засіданні Відповідач із заявами до позивача для здійснення перерахунку за надані комунальні послуги у зв`язку з фактичним не проживанням за місцем реєстрації з наданням про це підтверджуючих документів не звертався, крім того, обов`язок сплачувати за надані послуги опалення виникає навіть у разі не проживання за місцем реєстрації.

Отже, враховуючи наведене, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, що надавалась позивачем на адресу місця реєстрації відповідача.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо сплати за комунальні послуги у відповідачів утворилась заборгованість.

Доказів того, що послуги відповідачам не надавалися матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 257 Цивільного Кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, та наразі не скасовано.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що діяли до 04.09.2025, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, на час дії встановленого карантину та воєнного стану, строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не спливає та на момент звернення позивача з позовом (09.12.2025), у зв`язку із поданням відповідачем заяви про застосування позовної давності, цей строк має бути застосований лише до 02.04.2017, оскільки Закон №540-IХ від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.

Правова позиція щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Отже, у цих спірних правовідносинах позовна давність, в силу пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на дату подання позову (19.12.2025) не спливла.

Водночас, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачів виниклу заборгованість у розмірі 231529,63 грн за період з вересня 2009 року по грудень 2024 року (включно), тоді як з наданого розрахунку суд вбачає, що заборгованість у розмірі 231529,63 грн виникла за період з січня 2009 року по червень 2025 року включно.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснивши розрахунок заборгованості за період з вересня 2009 року по грудень 2024 року (включно), тобто в межах заявленого позивачем періоду стягнення, суд встановив, що за цей період заборгованість становить 209017,52 грн.

Отже, суд, за заявою відповідача застосовує позовну давність до спірних правовідносин щодо вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги, та відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених поза межами строку позовної давності, за період з вересня 2009 року 01.04.2017 року включно у розмірі 58202 грн 21 коп.

З огляду на викладене, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням строків позовної давності, за період з 02.04.2017 по грудень 2024 року включно, у розмірі 150815,31 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 22512,11 грн (231529,63 209017,52) та у розмірі 58202,21 грн (за період з вересня 2009 по 01.04.2017) суд відмовляє за наведених вище підстав.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2778,35 грн (а.с.4,58).

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (65,14%), та стягує з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1809,81 грн, в рівних частках по 603,27 грн з кожного відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 76-81, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова заборгованість за комунальні послуги, за період з 02.04.2017 по грудень 2024 року включно у розмірі 150815 (сто п`ятдесят тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 31 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги, за період з вересня 2009 року по грудень 2024 року включно у розмірі 22512 грн 11 коп. та за період з вересня 2009 по 01.04.2017 включно у розмірі 58202,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова витрати по сплаті судового збору у розмірі 1809 грн 81 коп., в рівних частках по 603 (шістсот три) грн 27 коп., з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова, код ЄДРПОУ 07923280, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 09.07.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО