Ухвала суду № 138065196, 08.07.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6239/26

провадження №6/489/303/26

УХВАЛА

08 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Воробйова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві подання головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бєлоус Дар`ї Анатоліївни (далі державний виконавець) про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України

встановив:

У липні 2026 року державний виконавець через систему «Електронний суд» звернулася до суду з поданням в якому просить постановити ухвалу, якою тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань, покладених згідно ухвали № 2- з/490/117/2024 (490/6122/24), виданої 26.07.2024 Центральним районним судом міста Миколаєва про заборону ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:01:052:0219 дії, спрямовані на зміну цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

В обґрунтування подання вказано, що на виконані в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Інгульський ВДВС) перебуває виконавче провадження №78887044 з примусового виконання вказаної ухвали.

19.08.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження за вх. № 107618.

19.08.2025 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 340,00 грн.

11.09.2025, виходом державного виконавця Бєлоус Д.А. за адресою: АДРЕСА_1 з метою виконання рішення, боржник за даною адресою був відсутній.

22.09.2025 державним виконавцем направлено боржнику ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вимогу про необхідність з`явитися до державного виконавця 07.10.2025 о 11:00 годині за адресою: м. Миколаїв пр-т. Миру, 54-В, корпус 4, каб.402 для доведення до відома резолютивної частини ухвали № 2-з/490/117/2024 (490/6122/24), виданої 26.07.2024 Центральним районним суд міста Миколаєва. Копію вимоги направлено боржнику за вих. № 129976.

07.10.2025 державним виконавцем складено акт, яким встановлено, неявку боржника за вимогою державного виконавця від 22.09.2025. На зв`язок боржник не виходила, причини своєї неявки не повідомила.

04.03.2026 державним виконавцем направлено виклик боржнику за адресою: АДРЕСА_1 , про необхідність з`явитись до виконавця 18.03.2026 10:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 для доведення до відома резолютивної частини ухвали № 2-з/490/117/2024 (490/6122/24), виданої 26.07.2024 Центральним районним судом м. Миколаєва. Копію виклику направлено боржнику за вих. № 34476.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 18.03.2026 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про смерть відсутня.

18.03.2026 державним виконавцем складено акт, яким встановлено, неявку боржника за викликом державного виконавця від 04.03.2026. На зв`язок боржник не виходила, причини своєї неявки заздалегідь та на момент складання акту не повідомила.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону від 03.07.2026 встановлено, що 22.06.2026 боржник здійснила виїзд з України.

На сьогоднішній день боржником рішення не виконано, декларацію не надано, встановлено перетинання нею кордону та будь-яких дій спрямованих на виконання рішення не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи, що боржник рішення не виконано та вона умисно ухиляється від виконання законних вимог державного виконавця, державний виконавець звернулася до суду з вказаним поданням.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 07.07.2026 подання прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

У судове засідання, про яке повідомлений належним чином, Інгульський ВДВС представника не направив, що не перешкоджає розгляду подання.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За положеннями частин п`ятої, дев`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення судового рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступного.

Із матеріалів подання встановлено, що на примусовому виконані Інгульського ВДВС знаходиться ухвала № 2-з/490/117/2024 (490/6122/24), видана 26.07.2024 Центральним районним судом міста Миколаєва, про заборону ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:01:052:0219 дії, спрямовані на зміну цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

Виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця від 19.08.2025, ВП № 78887044, якою зобов`язано боржника негайно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Доказів фактичного направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, як і інших постанов та вимог державного виконавця, матеріали подання не містять.

Державним виконавцем з відповіді ДПС України від 03.07.2026 встановлено, що боржник здійснила перетин кордону України на виїзд 22.06.2026.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності до статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановленні жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

При цьому, згідно з частини другої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Отже, вищенаведеними положеннями законодавства передбачено юридичні наслідки невиконання або ухилення боржника від виконання зобов`язань у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Право державного/ приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положення частини третьої статті 12, статті 81 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Згідно частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені законом саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що в силу положень статті 441 ЦПК України особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести факт вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, саме виконавець повинен доводити факт ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Звертаючись до суду із поданням у цій справі державний виконавець обґрунтовує свої вимоги тим, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї ухвалою суду, а вжиті виконавцем заходи, спрямовані на виконання рішення суду, не привели до реального, фактичного виконання виконавчого документу.

Із ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 26.07.2024 вбачається, що її постановлено судом в якості забезпечення позову, шляхом покладенням на ОСОБА_2 обов`язку утриматися від вчинення певних дій щодо спірної земельної ділянки. При цьому, примусове виконання стосується лише вказаної ухвали, а не рішення суду постановленого по суті спору.

Доказів того, що ОСОБА_2 порушила зобов`язання згідно ухвали суду державним виконавцем не надано, як і не надано доказів того, що боржник у передбачений частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» спосіб була належним чином повідомлена про відкрите виконавче провадження, а також здійсненні державним виконавцем виконавчі дії і прийняті рішення, що свідчить про необізнаність ОСОБА_2 про відкрите виконавче провадження, а відповідно і не доведеність її умисного ухилення від виконання ухвали чи вимог державного виконавця.

Крім того, суд звертає увагу, що забезпечення позову має тимчасовий характер (статті 149, 158 ЦПК України).

За положеннями частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене та оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця.

Керуючись статтею 441 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити в задоволенні подання Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 08.07.2026.

Суддя І.В.Коваленко