Рішення № 138064802, 08.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3313/26

Провадження № 2/204/3106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 94449094 від 06 листопада 2021 року у розмірі 14 910,00 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 06 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 94449094 та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4 200,00 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» укладений Договір факторингу №01092025/1, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 94449094 від 06 листопада 2021 року. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 14 910,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4 200,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 10 710 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0,00 грн. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року відкрито провадження по справі, визначено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 20 травня 2026 року.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 94449094, відповідно до умов якого Товариство надає клієнту кредит у розмірі 4 200,00,00 грн., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору, пільговий період 30 днів, стандартний період 60 днів, процентна ставка 3 %, строк повернення кредиту до 04 лютого 2022 року (а.с. 18-24).

В подальшому, 04 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 94449094 від 06 листопада 2021 року, в якому сторони дійшли згоди, що строк наступного пільгового періоду за Договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 04 грудня 2021 року по 03 січня 2022 року, а строк стандартного періоду за Договором складає 32 календарних днів, який обчислюється з 04 січня 2022 року по 04 березня 2022 року (зв. бік а.с. 24-26).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитодавець ТОВ «ФК «ІРБІС» свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24 жовтня 2025 року № 3152-251024113116 про успішне перерахування 06 листопада 2021 року коштів у сумі 4 200,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с. 33)

Відповідач отримав у кредит обумовлені договором грошові кошти, скористався наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним Договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Так, 01 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» як клієнтом було укладено Договір факторингу № 01092025/01, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Позика» Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» зобов`язується їх прийняти та сплатити ТОВ «ФК «ІРБІС» суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором (а.с. 27-29).

Того ж дня, тобто 01 вересня 2025 року, між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» було підписано Акт приймання-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року (а.с. 9).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги від 01 вересня 2025 року (Додаток № 1 до Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року) до Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» набуло право грошової вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 94449094 від 06 листопада 2021 року, укладеним з відповідачем, загальна сума заборгованості становить 14 910,00 грн., яка складається з: 4 200,00 грн. сума заборгованості за тілом; 10 710,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладено з відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, заборгованість не погасив, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим ТОВ «ФК «ІРБІС», згідно якого загальна сума заборгованості за кредитним договором 94449094 від 06 листопада 2021 року складає 14 910,00 грн., яка складається з: 4 200,00 грн. сума заборгованості за тілом; 10 710,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 37-38).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 94449094 від 06 листопада 2021 року в сумі 14 910,00 грн., яка складається з: 4 200,00 грн. сума заборгованості за тілом; 10 710,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Горобей Р.Г., що підтверджується Договором про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року (а.с. 15-17).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

16 лютого 2026 року між позивачем та адвокатом Горобей Р.Г. було підписано Акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги в якому зазначено вартість наданих юридичних послуг та витрачений час 4 години, вартість 5 550,00 грн. (а.с. 10).

Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Горобей Р.Г., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 5 500,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (0,8 ставки судового збору за подачу позовної заяви в електронному вигляді).

На підставі ст.ст. 15, 16, 526, 634, 638, 640, 641, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за кредитним договором № 94449094 від 06 листопада 2021 року у загальному розмірі 14 910,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот десять гривень, 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень, 00 копійок); заборгованість за відсотками 10 710,00 грн. (десять тисяч сімсот десять гривень, 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні, 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез