Рішення № 138064690, 29.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 235/6242/24

провадження № 2/208/4262/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янське Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кузнецової А. С.

за участю секретаря судового засідання Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ

22.10.2025 року Заводським районним судом міста Кам`янського, Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даним рішенням суду позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2031643833_CARD від 09 липня 2020 року в розмірі 19437,36 грн., сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

01.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни надійшла заява про перегляд вказаного заочного рішення.

Представник відповідача просить переглянути заочне рішення від 22.10.2025 року з тієї причини, що відповідачу не було відомо про розгляд справи, жодних документів з суду він не отримував.

Відповідач вважає, що судом ухвалено рішення на підставі неналежних доказів та недоведених обставин, Зазначає, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували видачу кредиту відповідачу. Розрахунок, який міститься в матеріалах справи, складений самим кредитором і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції.

Також вказує, що розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже, не є належним доказом існування боргу.

Просить скасувати заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.04.2026 р. заяву представника відповідача адвоката Зачепіло З. Я. задоволено, скасоване заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 22.10.2025 року у справі №235/6242/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання

Сторони на виклик до суду не з`явилися.

Представник позивача ТОВ «ЄАПБ» про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.ст.128,130 ЦПК України, представником позивача було надано заяву, в якій представник просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримано.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, у заяві від 17.04.2026 р представник відповідача, адвокат Зачепіло З.Я., просила здійснювати розгляд справи за її та відповідача відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09 липня 2020 р. між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2031643833, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти у сумі 1697,00 грн з строком остаточного повернення кредиту 09.01.2021 року.

Також, відповідно до Розділу 2 Договору (заява про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 2031643833_GARD) укладено договір про відкриття кредитної лінії. В Основних умовах кредитування з урахуванням побажань споживача зазначено, що окрім коштів які надані в кредит, також відкривається кредитна лінія в розмірі 1 000,00 грн (з можливістю збільшення суми), для чого відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Строк кредитної лінії 36 місяців.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач активно користувався кредитною карткою, починаючи з 10.07.2020 р. по 16.02.2022 року. Після чого, ані надходжень, ані витрат по картці не було.

В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 19437,36 грн, з яких 11000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8437,36 грн - сума заборгованості за відсотками.

13.10.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13/10/23, у відповідності до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників, в тому числі згідно Реєстру боржників і до ОСОБА_1 .

Передача прав вимоги до боржника відбулась за Реєстром № 2 до Договору Факторингу № 13/10/23 від 13 жовтня 2023 року. в якому вказані усі необхідні дані щодо відповідача та його боргових зобов`язань: номер карткового рахунку ( НОМЕР_2 ), номер договору (2031643833_CARD), розмір заборгованості за тілом кредиту (11000,00 грн.), заборгованість за процентами (8437,36 грн.), загальна сума боргу (19437,36 грн.), кількість днів прострочки (494).

Оплату за відступлення прав вимоги фактором здійснено на підставі платіжної інструкції № 20334 від 13.10.2023 р. через АТ «Таскомбанк».

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №2031643833_CARD від 09 липня 2020 року в розмірі 19437,36 грн.

У відзиві на позов відповідач знов підкреслив ті ж самі підстави, що й у заяві про скасування заочного рішення, і вказав:

У матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні, допустимі та достатні докази перерахування кредитних коштів за вищезазначеним договором.

Підкреслив, що надані позивачем копії кредитного договору, розрахунків заборгованості, договору факторингу та витягу з реєстру боржників не можуть підтверджувати заборгованість за тілом кредиту відповідно до вимог ст.ст. 526,1054,1088 ЦК України. При цьому послався на висновок Верховного Суду у постанові: від 20.05.2022 р. у справі № 336/4796/18, який полягає у такому: «Для стягнення боргу мало надавати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і доказ видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості».

Також відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Вважає, що на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором надано лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.

Також звертає увагу на те, що «Як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу прав грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останнього».

У відповіді на відзив позивач також лише повторив свої доводи, що ним були викладені у позовній заяві, і жодним чином не висвітив питання щодо механізму перерахування позичальнику кредитних коштів.

Суд, оцінивши доводи сторін і надані ними докази, приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (ЦКУ) зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ці принципи відносяться до всіх сторін правовідносини, у тому числі й до відповідача.

Стаття 526 ЦКУ передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 625 Кодексу передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання і наголошує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 1048 ЦКУ встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як вбачається з обставин спору, відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим кредитодавець уклав договір факторингу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», на підставі якого передав останньому права вимоги до відповідача.

Відповідач надав відзив на позов, в якому виклав свої заперечення проти висунутих проти нього вимог.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Завданням суду є оцінити надані сторонами докази на підтвердження своєї позиції і обгрунтувати перевагу однієї з них над іншою і ухвалити власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Суд зазначає, що представником відповідача обрано саме таку позицію; нею наводяться мотиви на оспорювання позовних вимог без надання будь-яких власних доказів. Ці мотиви уявляють собою набір штампів, які навіть не узгоджуються з тими документами, що є у матеріалах справи.

Так, за першим пунктом заперечень проти позовних вимог представник не заперечує факт укладання відповідачем кредитного договору, не заявляє категоричну незгоду з фактом отримання відповідачем кредитних коштів, а лише будує свою позицію на тезі про недоведеність перерахування позичальнику кредитних коштів. При цьому постійно робить акцент на тому, що належним, допустимим, безспірним доказом є виписка з карткового рахунку позичальника.

Суд звертає увагу на те, що ще при першому розгляді справи, за результатами якого було ухвалено заочне рішення, позивачем було надано Звіт-рахунок АТ «ОТП Банк». Відповідно до цього документу по рахунку НОМЕР_1 , який банком відкритий на ім`я ОСОБА_1 , та розрахунку заборгованості за договором № 2031643833_CARD від 09 липня 2020 року, картковий рахунок № НОМЕР_2 , станом на 13.10.2023 року обліковується:

- всього надійшло - 146118,96 грн.;

- всього списано - 166023,90 грн.

- заборгованість в розмірі 19437,36 грн.

Суд зазначає, що Виписка з карткового рахунку (або виписка по рахунку) це фінансовий щоденник гаманця клієнта, який детально показує весь рух коштів: надходження, витрати, дати транзакцій, назви торгових точок та залишок балансу.

Наданий «ОТП Банк» Звіт-рахунок є той же документ, що має офіційну назву «Виписка з карткового рахунку».

Не орієнтування відповідача та його представника як у термінології, так й у сутності банківських документів, невикористання позичальником своїх прав, передбачених статтею 11 Закону «Про споживче кредитування», щодо отримання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, отримання виписки з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит, привела до безпідстаного доведення спору до суду. Тому що усі ці відомості містяться у Звіті-рахунку банку.

До того ж, представник відповідача, заявляючи про відсутність доказів переказу коштів позичальнику, не робить різниці між стандартним (класичним) кредитним договором і договором про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

В силу частини другої цієї статті Кодексу збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А відповідач ніяких клопотань щодо призначення експертизи з метою надання незалежної оцінки правильності здійснених позичальником розрахунків заборгованості не заявляв.

Аналогічним чином висунуто й тезу про те, що у матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив б перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Тому суд залишає цей довід без додаткових коментарів.

Наступним моментом, висунутим відповідачем проти позовних вимог, є непогодження з правомірністю переходу прав вимоги до нього за договором факторингу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 та 18.10.2023 у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).

Позивачем до позовної заяви додані копії договору факторингу, платіжної інструкції на оплату отриманих вимог до боржників, а також Витягу з Реєстру боржників, в якому вказані усі необхідні дані щодо відповідача та його боргових зобов`язань: номер карткового рахунку ( НОМЕР_2 ), номер договору (2031643833_CARD), розмір заборгованості за тілом кредиту (11000,00 грн.), заборгованість за процентами (8437,36 грн.), загальна сума боргу (19437,36 грн.), кількість днів прострочки (494).

Оплату за відступлення прав вимоги фактором здійснено на підставі платіжної інструкції № 20334 від 13.10.2023 р. через АТ «Таскомбанк».

Таким чином, у суду немає ніяких сумнівів щодо законності переходу права вимоги до відповідача.

До того ж, в силу статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦКУ кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Згідно до статті 516 Кодексу заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до статті 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події (ст. 1078 ЦКУ).

Розглядаючи справу, суд керується такими процесуальними нормами.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 76 ЦПК визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним з принципів доказів є їх достатність. Стаття 80 ЦПК встановлює, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 89 цього Кодексу передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи положення наведених норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про належність, допустимість та достатність доказів, що є в матеріалах справи, які дозволяють ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 512, 514, 526, 536, 625, 629, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 накористь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014:

- заборгованість за кредитним договором № 2031643833_CARD від 09 липня 2020 року в розмірі 19437 (дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять сімь) грн. 36 коп,

- сплачений судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складення повного судового рішення 29.06.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Представник позивача Лепеха Влада Олегівна, Київська обл., м.Бровари, вул. Лісова, 2, поверх 4; РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача - ОСОБА_2 , м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 71, оф. 6.

Суддя А.С. Кузнєцова