Постанова № 138064306, 24.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/18096/26

Провадження № 3/686/4290/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.26

24 червня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чарівне Великоолександрівського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двоє малолітніх та двоє неповнолітніх дітей, працюючого сортувальником у ТОВ «Подільський камінь»,

за ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 , діючи повторно протягом року після вчинення домашнього насильства, за яке його вже було піддано адміністративному стягненню, о 14 год. 20 хв. 09 червня 2026 року, перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 та неповнолітньої доньки ОСОБА_3 умисні дії психологічного характеру, що полягали у погрозах їм фізичною розправою та висловлюванні на адресу останніх образ нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Факти вчинення ОСОБА_1 вказаних адміністративних правопорушень, за викладених вище обставин, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, зокрема: зізнавальними поясненнями самого ОСОБА_1 , який, окрім іншого, вказав про те, що у вищевказаний час та місці він дійсно, після вжитих алкогольних напоїв, обзивав дружину ( ОСОБА_2 ) і доньку ( ОСОБА_3 ) нецензурними словами, міг погрожувати їм фізичною розправою, проте він не вчиняв жодних неправомірних дій відносно малолітнього сина ( ОСОБА_3 ), який знаходився за зачиненими дверима в іншій кімнаті. Окрім того, факт вчинення, за викладених вище обставин, ОСОБА_1 умисних дій психологічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтверджується й даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №421420 від 09.06.2026 р. (щодо фіксації вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ); протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №418790 від 09.06.2026 р. (щодо фіксації вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_2 ); письмових пояснень потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 09.06.2026 р., у яких детально зафіксовано вищеозначені обставини вчинення ОСОБА_1 відносно цих потерпілих домашнього насильства, а також спричинені, у результаті таких неправомірних дій, наслідки у вигляді заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; рапорту, складеного за результатами опрацювання здійсненого 09.06.2026 р. ОСОБА_3 повідомлення на спецлінію служби «102» щодо вчинення відносно неї та матері заявниці психологічного насилля ОСОБА_1 , який погрожує сокирою та застосуванням фізичної сили; форм оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 09.06.2026 р., відповідно до яких визначено середній рівень небезпеки вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно доньки та низький рівень небезпеки вчинення ОСОБА_1 такого насильства відносно дружини; термінових заборонних приписів стосовно кривдника серії АА №595377 та серії АА №595376 від 09.06.2026 р., згідно з якими ОСОБА_1 протягом 10 днів було заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалими особами ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). Повторність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, підтверджується постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.01.2026 р. (справа №686/35783/26), якою на ОСОБА_1 за вчинення домашнього насильства стосовно неповнолітньої особи накладалось адміністративне стягнення у виді штрафу.

Порушень чинного законодавства під час складання відносно ОСОБА_1 вищевказаних протоколів про адміністративні правопорушення, в ході судового розгляду, не встановлено, такі складені у відповідності до положень ст.256 КУпАП, згідно зі ст.251 цього ж Кодексу, є належними, достовірними і допустимими доказами в справі.

Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, у своїй сукупності, повністю підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 вищеозначених, інкримінованих йому адміністративних правопорушень, відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, та поза розумним сумнівом підтверджують його вину.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена і його дії слід кваліфікувати: за ч.3 ст.173-2 КУпАП, як домашнє насильство, вчинене стосовно неповнолітньої особи та повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за вказане правопорушення (епізод за протоколом серії ВАД №421420 від 09.06.2026 р.); за ч.3 ст.173-2 КУпАП, як домашнє насильство, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за вказане правопорушення (епізод за протоколом серії ВАД №418790 від 09.06.2026 р.).

З урахуванням характеру вчинених правопорушень, що становлять підвищену суспільну небезпеку, майнового стану та особи порушника, який свою вину у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень визнав та щиро розкаявся у скоєному, однак не вперше притягується до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а тому, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у ст.23 КУпАП, з дотриманням закріплених у Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, положень ст.36 КУпАП, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.173-2 КУпАП, у виді штрафу в мінімальному розмірі та, відповідно до ст. 39-1 цього ж Кодексу, ч.6 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», направити ОСОБА_1 на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство (кривдників), строком на три місяці.

На переконання суду таке стягнення та направлення ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників, у цьому випадку, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. До того ж, проходження програми для кривдників сприятиме зміні насильницької поведінки ОСОБА_1 , засвоєнню ним моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, окрім того, в даному випадку ця програма допоможе ОСОБА_1 в усвідомленні власної насильницької поведінки, її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагоджені гармонійного життя з родиною в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство є порушенням прав людини, яке карається відповідно до законодавства.

Згідно зі ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 665 грн. 60 коп.

Крім того, поліцейським ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Пиничем Д.І. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-3 КУпАП - серії ВБА №137743 від 09.06.2026 р.

За цим протоколом ОСОБА_1 фактично ставиться у вину те, що він, діючи повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення (16.01.2026 р. Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області у справі №686/1083/26), о 14 год. 20 хв. 09 червня 2026 року в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю останнього, який зачинився у другій кімнаті та почав плакати.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , з-поміж іншого, зазначив про те, що він не вчиняв домашнього насильства по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_3 , який у зазначені в протоколі час та місці (під час вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно дружини та неповнолітньої доньки) взагалі знаходився закритим у іншій кімнаті та не міг чути образ та погроз, які на адресу останніх висловлював ОСОБА_1 .

Ці пояснення ОСОБА_1 жодними об`єктивними доказами не спростовані, а навпаки підтверджуються дослідженими у суді доказами, зокрема й наданими у присутності ОСОБА_2 поясненнями неповнолітньої ОСОБА_3 , яка повідомляла про те, що вона знаходилась у кімнаті лише з матір`ю в той час, як їх обзивав батько, ця ж обставина була зафіксована в рапорті, складеному за результатами опрацювання здійсненого 09.06.2026 р. неповнолітньою ОСОБА_3 повідомлення на спецлінію служби «102» щодо вчинення відносно неї та матері заявниці психологічного насилля ОСОБА_1 .

Після дослідження матеріалів справи, суд приходить до висновку, що провадження в справі, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.173-2 КУпАП, за фактом вчинення домашнього насильства відносно малолітнього ОСОБА_3 (епізод за протоколом серії ВБА №137743 від 09.06.2026 р.), підлягає закриттю, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. На підставі ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

У ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст.256 КУпАП, серед яких у протоколі обов`язково зазначаються відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи. В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися їх, у тому числі, і судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

Так, відповідальність за ч.3 ст.173-2 КУпАП настає у разі повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. При цьому, частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. У диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням є діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дитина, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства, при цьому домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. У п.14 ч.1 ст. 1 вказаного Закону йдеться про те, що психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» №3733-IX від 22.05.2024 р. внесено зміни до ст.269 КУпАП («Потерпілий»), відповідно до якої, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Тобто, якщо правопорушення вчинено не відносно малолітньої дитини, а тільки у її присутності (за винятком, якщо такі діяння були вчинені у формі сексуального насильства в присутності дитини, як це передбачено ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), то вказана дитина визнається потерпілою і у працівників поліції немає необхідності складати окремий протокол, так як жодних дій по відношенню до дитини вчинено не було, у тому числі це не слугує підставою для складання протоколу окремо по дитині, яку працівник поліції вважає потерпілою, оскільки така безпідставна множинність відображення ознак одного і того ж самого правопорушення суперечить вимогам законодавства.

Натомість, у зазначеному вище протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА №137743 від 09.06.2026 р. ОСОБА_1 , як особі, що піддавалась адміністративному стягненню за вчинення домашнього насильства, в зв`язку зі вчиненням останнім 09.06.2026 р. домашнього психологічного насильства відносно дружини ОСОБА_2 у присутності дитини ОСОБА_3 , було інкриміновано за даним епізодом повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, внаслідок якого було завдано шкоду психічному здоров`ю малолітнього ОСОБА_3 (повторне протягом року вчинення відносно малолітньої особи домашнього насильства).

Однак, будь-які належні докази, які підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 , за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА №137743 від 09.06.2026 р. обставин, відносно малолітнього ОСОБА_3 саме домашнього насильства, яке б завдало шкоду його психічному здоров`ю, матеріали справи не містять, не встановлено таких і судом. Більш того, в означеному протоколі взагалі не ставиться у вину ОСОБА_1 вчинення будь-яких умисних діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру відносно малолітнього ОСОБА_3 . Натомість зазначено у вказаному протоколі про те, що в присутності малолітнього ОСОБА_3 було вчинено відносно ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру ОСОБА_1 (без конкретизації діянь, які останнім були вчиненні), чим завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_3 , який зачинився в іншій кімнаті та почав плакати. Тобто, протокол про адміністративне правопорушення не містить в описі суті вчиненого адміністративного правопорушення - дій ОСОБА_1 саме стосовно малолітнього ОСОБА_3 , як про це зазначено у ч.3 ст.173-2 КУпАП (з врахуванням диспозицій ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП), тобто, які дії, повторно протягом року після накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення домашнього насильства, останній вчинив стосовно малолітньої особи, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю дитини. До того ж, зазначений автором протоколу факт щодо присутності малолітнього ОСОБА_3 під час того, як його батько ( ОСОБА_1 ) вчиняв відносно матері ( ОСОБА_2 ) домашнє насильство, внаслідок якого дитина почала плакати та її психічному здоров`ю була спричинена шкода, жодними наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено, заперечив вказані обставини в судовому засіданні й сам ОСОБА_1 . При цьому протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними, достовірними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення. Суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та з урахуванням наведеного (оскільки в ході судового розгляду не встановлено жодних належних та достовірних доказів, які б підтверджували факти вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства в присутності малолітнього ОСОБА_3 , відносно останнього, а також заподіяння шкоди психічному здоров`ю цієї дитини, що фактично ОСОБА_1 ставиться у вину), визнає недостовірними відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, щодо вказаних обставин.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З огляду на положення ст.62 Конституції України, ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд приходить до висновку, що направлені до суду відносно ОСОБА_1 матеріали справи про зазначене у протоколі серії ВБА №137743 від 09.06.2026 р. адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП, не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, після оцінки встановлених фактів та аналізу всіх доказів у справі, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА №137743 від 09.06.2026 р. обставин, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини не здобуто та суду не надано, а тому провадження в справі в цій частині, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.24, 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст.27, 36, 39-1, 40-1, 247, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за епізодами по протоколах серії ВАД №421420 та серії ВАД №418790 від 09.06.2026 р.), і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. (одна тисяча двадцять гривень).

Направити ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на строк три місяці.

Контроль за виконанням постанови в частині проходження ОСОБА_1 програми для кривдників, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», покласти на відповідальних посадових осіб Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Провадження в справі, в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за епізодом по протоколу серії ВБА №137743 від 09.06.2026 р.), закрити, за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Після набрання постановою законної сили:

- стягувачем штрафу є: Відділення поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, місцезнаходження: м.Хмельницький, пров.Коцюбинського,35.

- стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Липська, 18/5;

- боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Чарівне Великоолександрівського району Херсонської області, житель АДРЕСА_1 .

Реквізити для сплати штрафу: населений пункт: Хмельницький, отримувач: ГУК у Хмельницькій обл. /Хмельницький район/ 21081100; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA418999980313070106000022490; код класифікації доходів бюджету 21081100; найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції (протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД №421420 та серії ВАД №418790 від 09.06.2026 р.).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5.

Суддя