Рішення № 138064163, 30.06.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/471/26 року

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 року м.Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Малярчука В.В.

з участю секретаря Зіньковській Н.Д.

розглянувши заочно в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «ФК «Позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача в користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за кредитним договором № 32492311 від 29.11.2021 в розмірі 26180 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5500 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 29.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 32492311, умовами якого встановлено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього, та в правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Згідно умов договору відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7700 гривень. 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладений Договір факторингу № 01092025/1, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 32492311 від 29.11.2021. Відповідно до вищевказаного договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ФК «Позика» становить 26180 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 7700 грн.; заборгованість за відсотками 18480 грн.

Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій заяві просить розглядати справу без його участі, не заперечує щодо заочного вирішення справи.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

29.11.2021 між TOB «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 32492311, який підписано сторонами за допомогою електронного підпису.

Згідно п. 3.1 вказаного Договору, Товариство надає кредит Клієнту у розмірі 7700 гривень з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, передбачені цим Договором у строки та на умовах даного Договору.

При цьому, п.3.2.1., п.3.2.,п.3.2.2. п.3.2. вищевказаного Кредитного договору визначено, що строк кредиту становить 90 днів.

Сторони визначили, що за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству пільгову процентну ставку у розмірі 2,5%, стандартну процентну ставку у розмірі 3 %, яка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Сторонами було узгоджено графік погашення боргу, що є додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту № 32492311 від 29.11.2021 року, згідно якого у строк до 27.02.2022 (з 30.12.2021 по 27.02.2022), загальна вартість кредиту становить 26180 грн., з яких: 7700 тіло кредиту, проценти за користування кредитом - 18480 грн.

TOB «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7700 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів від 24.10.2025 № 3152 251024113747.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 32492311, заборгованість ОСОБА_1 становить 26180 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 7700 грн.; заборгованість за відсотками 18480 грн.

З наведеного вбачається, що ТОВ «ФК «Ірбіс» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами вищевказаного Кредитного договору.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину (електронний підпис 958876).

Відтак, в ході розгляду справи судом встановлено факт укладання кредитного договору № 32492311 від 29.11.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем ОСОБА_1 .

Вищевикладене свідчить про те, що первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, а отже свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладений Договір факторингу № 01092025/1, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 32492311 від 29.11.2021, що укладений між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем, що стверджується витягом з додатку №1 до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Вище зазначений договір факторингу ні в цілому, а ні в будь-якій із його частин, не оспорювався та не визнані недійсними. Будь-яких доказів на спростування достатності обсягу набутих позивачем прав вимоги за кредитним договором до відповідача суду не надано.

Доказів на спростування отримання кредиту відповідачем суду не надано.

Згідно витягу із додатку №1 до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року за кредитним договором № 32492311 від 29.11.2021 року залишок боргу на дату відступлення права вимоги ОСОБА_1 становить 26180 грн., з яких: 7700,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18480 заборгованість за відсотками.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо доказів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості за кредитним договором, відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення платежів та не подав суду жодних доказів, які б спростували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 32492311 від 29.11.2021 року у розмірі 26180 грн.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 29.11.2021 уклали Договір № 32492311 про надання кредиту у розмірі 7700 грн.

Як вбачається з пункту 14. Кредитного договору, в його змісті зазначено персональні дані відповідача, зокрема: Серія та номер паспорту Клієнта: НОМЕР_2 , ІПН Клієнта: НОМЕР_3 , номер телефону - НОМЕР_4 , електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а сам договір підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису із використанням одноразового ідентифікатора - 958876, що в інформаційно-комунікаційній системі зафіксовано як / ОСОБА_2 /.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Суд відхиляє покликання відповідача на те, що позивачем не додано доказів на підтвердження укладення договору кредиту та факту отримання кредитних коштів, оскільки у вказаному договорі наявні особисті дані відповідача, зокрема, дата народження, серія та номер паспорта, податковий номер, зареєстроване місце проживання, номер платіжної карти, яка належить відповідачу. Доказів того, що відповідач звертався із скаргами щодо фальсифікацій договору позики в правоохоронні органи не надано.

Довідки про ідентифікацію в електронно-комунікаційній системі містять всі реквізити офіційного документа, підписані посадовою особою товариства - директором, який несе відповідальність за достовірність відомостей, які в ньому зазначені, в тому числі і кримінальну за статтею 358 КК України, є належним, допустимим письмовим доказом у справі, а заперечення з цього приводу відповідача не підтверджені.

При цьому, як видно із матеріалів справи, що грошові кошти були перераховані на платіжну карту № НОМЕР_1 відповідача одразу після підписання договору електронним ключем згідно довідок про ідентифікацію.

Вказані кошти відповідач використав на власний розсуд.

Наявні вище докази у справі у своїй сукупності належним чином свідчать про укладення між сторонами кредитного договору № 32492311 від 29.11.2021 та отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 7700 грн.

Право вимоги за договором позики № 32492311 від 03.12.2021, укладеним між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_3 перейшло до позивача, згідно договору факторингу від 01.09.2025.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662, 40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 5500 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 4000,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4,12,76,77,78,80,81,141,258,259,264,265,280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» суму заборгованості за кредитним договором № 32492311 від 29.11.2021 року в розмірі 26180 грн. з яких 7700 грн. - заборгованість за тілом, 18480 грн.- заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати: 2662,40 грн сплаченого судового збору та 4000 грн. як оплата за професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем може бути подано заяву до Теребовлянського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», ел. пошта ppr@fkpozyka.com.ua, тел. 380671207225, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Головуючий В.В. Малярчук