Рішення № 138062716, 03.07.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/124/26

Провадження № 2/175/31/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" липня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 175/124/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 986167479 у розмірі 17235,61 грн, яка складається з наступного, а саме: 16438 грн заборгованість по тілу кредиту, 797,61 грн заборгованість по відсотками та судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 986167479 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 22000 грн шляхом перерахування їх на картку відповідача № 5168-75ХХ-ХХХХ-3103. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та перерахувало відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 17235,61 грн, яка складається з наступного, а саме: 16438 грн заборгованість по тілу кредиту, 797,61 грн заборгованість по відсотками.

Право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу, а саме: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», в подальшому до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а надалі - до ТОВ «Юніт Капітал», яке набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні та отримало право вимоги до відповідача у повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує. В зв`язку з наведеним, просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

06.02.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та цією ж ухвалою справу було призначено до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін з визначенням дати судового засідання.

01.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» було подано відзив на позовну заяву представником відповідача адвокатом Сидоренком О.А., у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на наступні аргументи, а саме: зазначав про недоведеність переходу права вимоги до позивача, зазначив недоведеність розміру заборгованості та відсутності належного розрахунку, посилався на те, що позивачем не долучено до позовної заяви належних доказів про успішне зарахування коштів на рахунок відповідача у сумі 22000 грн, посилався, що жодних додаткових угод, договорів реструктуризації чи розстрочки боргу не укладалося. Даний відзив було зареєстровано працівниками канцелярії 02.03.2026 року.

05.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Кукса К.О. надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі, відмовити у задоволенні відзиву на позовну заяву через його необґрунтованість. Дана відповідь на відзив була зареєстрована працівниками канцелярії 05.03.2026 року.

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін у порядку, визначеному ч.2 ст.247 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

06.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 986167479 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV224RJ. Відповідно до умов указаного договору відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 22000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах та у порядку, визначених договором і правилами надання кредиту. Як вбачається із матеріалів справи, перед укладенням кредитного договору відповідач пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, зазначив персональні дані, реквізити банківської картки та номер мобільного телефону, а також підтвердив ознайомлення з умовами кредитування.

Факт укладення кредитного договору підтверджується копією кредитного договору № 986167479 від 06.01.2022 року, копією паспорту споживчого кредиту, копією додаткової угоди до кредитного договору № 986167479 від 06.01.2022 року, копією заявки на отримання грошових коштів в кредит від 06.01.2022 року.

Право вимоги за кредитним договором № 986167479 від 06.01.2022 року у подальшому неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та реєстру прав вимоги № 186 від 19.07.2022 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

У подальшому на підставі договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 та реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Надалі, відповідно до договору факторингу № 28/10/24/У від 28.10.2024, акта приймання-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників, право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні та право вимоги до відповідача у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

30.04.2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 986167479 від 06.01.2022 року, яка передбачала розстрочку у погашенні заборгованості у сумі 23508 грн частинами.

Отже, у зв`язку з тим фактом, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання у нього утворилася заборгованість у розмірі 17235,61 грн, яка складається з наступного, а саме: 16438 грн заборгованість по тілу кредиту, 797,61 грн заборгованість по відсотками, але представник відповідача та сам відповідач не погоджуються з даною позицією позивача та вважають, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного зобов`язання, непогашення відповідачем заборгованості за ним, що, на думку позивача, є порушенням його прав та законних інтересів.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Таким чином, суд оцінюючи аргументи сторони відповідача дійшов висновку про те, що вони не знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів. Відповідач жодним чином не спростував наданий стороною позивача розрахунок заборгованості, не надав власний розрахунок заборгованості та не долучив до відзиву на позовну заяву будь-яких доказів на підтвердження власних аргументів.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне, а саме: матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат в суді.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем надано суду наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 30132024-02 від 30.10.2024 року, копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 30132024-02 від 30.10.2024 року, копію акту-прийому передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 30132024-02 від 30.10.2024 року, у якому сума правничої допомоги становить 6000 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що справа про стягнення заборгованості є малозначною справою.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог розумності та справедливості, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (адреса: вул. Рогнідинська, 4А, оф. 10, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 986167479 від 06.01.2022 року у загальному розмірі 17235,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (адреса: вул. Рогнідинська, 4А, оф. 10, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43541163) суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. С. Краснокутська