Рішення № 138059362, 02.07.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/2397/26

Номер провадження 2/317/1490/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі судового засідання Шевченко В.С.,

за участю:

представника позивача Абдуллазаде Л.Р.,

представника третьої особи Гончарової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб кизи, до ОСОБА_2 , третя особа: відділ у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб кизи звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: відділ у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась дитина ОСОБА_4 .

Наказом відділу у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області «Про тимчасове влаштування в сім`ю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 11.12.2025 №39, малолітню дитину влаштовано на тимчасове перебування в сім`ю рідної тітки по батькові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку зі смертю матері малолітньої ОСОБА_4 , строком на 6 місяців.

Відповідач батько малолітньої ОСОБА_4 від доньки відмовився, участі в її вихованні не приймає. Свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання та інше.

За таких підстав, позивач вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відповідач матеріально доньку не забезпечує, з нею не проживає, вихованням не займається, не піклується про стан її здоров`я, фізичним, духовним, моральним розвитком не цікавиться, крім того, просить призначити опікуном малолітньої ОСОБА_4 - позивача ОСОБА_1 , та стягнути з відповідача аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої ОСОБА_4 у розмірі частини видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2026 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 13 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Належним чином повідомлений позивач у судове засідання не з`явився. Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач, повідомлений належним чином, про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився. Направляв на адресу суду заяву про визнання позову у повному обсязі, проти задоволення не заперечував. Крім того, просив розгляд справи проводити за його відсутності, оскільки немає можливості прибути у судове засідання.

Представник третьої особи відділу у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала. Надала висновок про доцільність призначення опікуна.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.04.2021, виданого Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13 січня 2025 року, виданого повторно Дружківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №4242.

У зв`язку із чим, відповідно до наказу відділу у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області «Про тимчасове влаштування в сім`ю ОСОБА_5 , малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 11.12.2025 №39, влаштовано на тимчасове перебування малолітню дитину в сім`ю рідної тітки по батькові ОСОБА_5 , у зв`язку зі смертю матері малолітньої ОСОБА_4 , строком на 6 місяців.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 15.10.2016 Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб 15.10.2016.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія посвідченої приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області від 26.12.2025, заяви ОСОБА_2 , про надання згоди на позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та надання згоди на встановлення опіки ОСОБА_1 над малолітньої дитиною ОСОБА_4 .

Відповідно до копії посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу заяви від 11.02.2026 року ОСОБА_5 , вона надає згоду на встановлення опіки її чоловіком - ОСОБА_1 над малолітньої дитиною ОСОБА_4 .

Відповідно до копії медичного висновку №210 щодо особи, яка виявила бажання усиновити або взяти дитину під опіку/піклування, створити прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, надавати послуги патронату над дитиною або здійснювати наставництво, та особи, яка проживатиме із влаштованою дитиною на спільній площі від 10.02.2026 у ОСОБА_1 відсутні захворювання, розлади або стани, за наявності яких особа не може усиновити або взяти дитину під опіку/піклування.

Відповідно до копії довідки КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги соціально значущих хвороб» ЗОР від 10.02.2026, ОСОБА_1 під наглядом лікаря-психіатра та лікаря невролога в КНП «ОКЗ ПНД та СЗХ» ЗОР не перебуває, за медичною допомогою не звертався.

Також, у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є двоє синів: ОСОБА_8 ., ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Шевченківським районним відділом у м. Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого Комунарським районним у м. Запоріжжя відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

У матеріалах справи міститься копія довідки про проходження ОСОБА_1 , навчання (курсу підготовки) кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі від 09.04.2026 від 332/03, виданої Запорізьким обласним центром соціальних служб.

У копії рекомендації про включення ОСОБА_1 до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і сім`ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів від 09.04.2026 № 333/03, зазначається, що ОСОБА_1 рекомендовано до включення до єдиного банку даних потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків та батьків-вихователів як опікуна/піклувальника.

Відповідно до рішення №323 від 25 червня 2026 року про затвердження висновку щодо доцільності/недоцільності встановлення опіки над малолітньою дитиною ОСОБА_4 , 28.03.2021 та призначення її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 доцільно призначити опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З таким висновком органу опіки та піклування погоджується і суд з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

В частинах 1, 6 ст. 12 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства» вказано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання , навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути судом позбавленні батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Частина перша статті 164 СК України містить вичерпні підстави позбавлення батьківських прав і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно вимог частин 4, 5 та 6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків як позбавлення батьківських прав.

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Як передбачено ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 164 СК України, чітко встановлює перелік підстав позбавлення батьків батьківських прав. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Як випливає з Рішення Європейського суду з прав людини справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

За роз`ясненнями п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р., позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За змістом п. 16 вищевказаної Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд бере до уваги те, що відповідач не бере участь у вихованні доньки, у матеріальному забезпеченні доньки, не цікавиться її фізичним, духовним, моральним розвитком.

Крім того, у матеріалах справи наявна заява відповідача про надання згоди на позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Щодо вимог про встановлення опіки над дитиною, суд зазначає наступне.

Статтею 243 Сімейного кодексу України передбачено перелік дітей, над якими встановлюється опіка, піклування. Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Положенням статті 244 Сімейного кодексу України передбачено перелік осіб, які можуть бути опікуном, піклувальником дитини: опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Частинами 3, 4 статті 60 Цивільного кодексу України передбачено, що суд встановлює опіку/піклування над малолітньою/неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування і призначає опікуна/піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих майнових та немайнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Положеннями статтей 58-59 Цивільного кодексу України передбачено, що піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Згідно з пунктами 2, 3, 4 статті 63 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Пунктом 42 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 визначено, що опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом. Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку про призначення опікуном ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_4 .

Щодо вимог про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, та згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За положеннями ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідач, є особою працездатного віку, відомостей про незадовільний стан його здоров`я суду не надано. У матеріалах справи відсутня інформація, що у відповідача є інші діти, окрім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також не наведено доказів на підтвердження того, що на їх утриманні перебувають непрацездатні особи.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2ст. 182 СК України).

Водночас високий заробіток (дохід) платника аліментів не може слугувати підставою для зменшення частки заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину.

Враховуючи обставини, викладені у ч. 1ст. 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідачів на утримання дитини, має становити 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) з кожного з відповідачів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки, на думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинні надавати на утримання дитини їх матір та батько, є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позовна заява подана 27.04.2026 року, тому суд присуджує стягнення аліментів саме з цього дня.

За приписами п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України суд, допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись до ст. ст. 2, 76, 78, 81, 164, 165, 166, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р., Законом України "Про охорону дитинства", постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє представник адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб кизи ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, каб. 34), до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа: відділ у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 44004127, адреса: 70450, Запорізька область, Запорізький район, с-ще Кушугум, вул. Соборна, буд. 23) про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня подачі позову, до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Б. Громова